Справа № 129/597/25
Провадження № 1-кп/147/140/25
іменем України
28 липня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024022420000024 від 09.01.2024, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , уродженця міста Миколаїв, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді солдата резерву взводу резерву роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», відповідно до вимог ст.89 КК України несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
29.06.2023 громадянин ОСОБА_4 призваний до проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.06.2023 №195, солдат ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду солдата резерву взводу рядового складу роти резерву рядового складу ВЧ НОМЕР_2 .
Так, 24.09.2023 солдату ОСОБА_4 було надано час для відпочинку за межами військової частини НОМЕР_2 терміном до 15:00 години 24.09.2023 та у вказаний час солдат не повернувся.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено указами Президента України.
Відповідно до вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України.
Крім цього, відповідно до указаних вище положень захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Пунктами 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обовязок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин: 24.09.2023 солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час проведення мобілізації та проходячи військову службу на посаді солдату резерву взводу рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, всупереч вимогам закону, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби в умовах воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин після звільнення до ВЧ НОМЕР_2 , що базувалась у АДРЕСА_2 , та ухилявся від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який не повернувся до служби.
07.12.2024 солдат ОСОБА_4 був затриманий працівниками МРУП ГУНП у Миколаївській області.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_4 кваліфіковано ч.5 ст.407 КК України, тобто як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Позиції сторін кримінального провадження.
Позиція сторони обвинувачення.
Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 30.01.2025 слідчим СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 та затверджений прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 .
За змістом обвинувального акта, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України.
Під час виступу у судових дебатах прокурор ОСОБА_3 , зокрема зазначила, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується його показаннями та дослідженими письмовими доказами. Зазначає, що обставиною, яка пом'якшує відповідальність є щире каяття, а обставин, що обтяжують відповідальність не встановлено. Враховуючи викладене, просить визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі; запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Позиція сторони захисту щодо пред'явленого обвинувачення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не оскаржував правову кваліфікацію кримінального правопорушення, не заперечував проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
В судових дебатах захисник зазначив, що його підзахисний визнає вину, розкаявся у вчиненому, раніше несудимий, а тому просить призначити йому покарання не пов'язане із позбавленням волі.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння злочину. Крім того, просив не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв'язку з визнанням вини.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
В судових дебатах обвинувачений підтримав свого захисника та просив прозначити йому покарання не пов'язане із позбавленням волі, оскільки у нього мати похилого віку (65 років) і їй потрібен догляд.
В останньому слові обвинувачений просив не позбавляти його волі, адже у нього стара мати і потрібно про неї піклуватися.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Показання обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні передбаченому частиною 5 ст. 407Кримінального кодексу України визнав, дав показання, відповідно до яких він призваний на військову службу за мобілізацією на початку літа 2023 року. Потрапив до навчального центра у Львові, базову підготовку проходив протягом 3-х місяців. Після чого на початку літа потрапив до військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 . Був у згаданій військовій частині півтора місяці. На його думку, на практиці не так мала відбуватися військова служба, давали злочинні накази, коли була перевірка бойові припаси потрібно було ховати, це найбільше з того, що він може пригадати. Зазначив, що причиною самовільного залишення військової частини було те, що комбат з їхньої бригади хотів їх покарати, повідомляли, що існує небезпека для особового складу, однак ніхто з командування на це не зважав. Бригаду, у якій проходив службу обвинувачений планували відправити на виконання бойових завдань, проте на думку обвинуваченого це незаконно. Оскільки зі слів побратимів, комбат направляв бригаду у місця де є небезпека, обвинувачений не брав участь у військових діях, вирішив самовільно залишити військову частину. На запитання прокурора чи є самовільне залишення військової частини з поважних причин, обвинувачений не вважав за потрібне відповісти. Повідомив, що усвідомлював, що діяв всупереч чинному законодавству.
Показання свідків.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуває на посаді командира взводу, яку займає з 2022 року. Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 зазначив, що прізвище знайоме однак особисто його не пам'ятає. Повідомив, що дуже багато людей проходить всіх запам'ятати на кого складені рапорти неможливо. Зазначив, що раніше їхня частина займалася БЗВП, а з 2023 року СЗЧ.
Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що він перебуває на посаді заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу. Особисто із ОСОБА_4 не знайомий, обличчя ніби пригадує. Наче ОСОБА_4 направлений до них з військомату на БЗВП. Щодо обставин нез'явлення ОСОБА_4 на службу нічого не може пригадати. Водночас зазначив, що всім військовослужбовцям при прибутті роз'яснюється положення вимог чинного законодавства стосовно військовослужбовців та про кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини чи нез'явлення на проходження служби без поважних причин.
Документи зібрані стороною обвинувачення.
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1, а. с. 142)№42024022420000024 від 09.01.2024, яким підтверджується внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення і початок досудового розслідування за наступними обставинами: військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, 29.09.2023 не повернувся вчасно із звільнення до розташування військової частини та знаходиться за її межами по даний час.
Повідомлення про кримінальне правопорушення від 28.12.2023 №7/6075 (т. 1, а.с. 143-144) начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 адресоване керівнику Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, з додатками (матеріалами перевірки на 10 арк., а саме: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №232 від 24.09.2023 "Про призначення службового розслідування"; Акт службового розслідування стосовно дій, що містять ознаки правопорушення, солдата ОСОБА_4 №1881 від 03.10.2023; Рапорт командира роти резерву офіцерського складу в/ч НОМЕР_2 капітана ОСОБА_10 від 24.09.2023; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №195 від 29.06.2023; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №290 від 24.09.2023; службова характеристика на ОСОБА_4 від 02.10.2023; медична характеристика на солдата ОСОБА_4 від 03.10.2023; доповідь про відсутність на військовій службі без поважних причин військовослужбовця військової служби по мобілізації солдата ОСОБА_4 , солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_2 від 25.09.2023 №1883; доповідь про дії, що набули ознак кримінального правопорушення військовослужбовця військової служби по мобілізації, який відсутній на військовій службі більше 3 (трьох) діб без поважних причин, солдата ОСОБА_4 , солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_2 ; наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №235 від 03.10.2023 "Про завершення службового розслідування за фактом відсутності солдата ОСОБА_4 " (т.1, а.с. 145-154).
Лист командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2024 №427 (т. 1, а.с. 164) адресований начальнику Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованому у м. Хмельницький, в тому числі і щодо ОСОБА_4 , а саме інформації, що останній після СЗЧ не повернувся, особова справа до військової частини НОМЕР_2 не надходила.
Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №302 від 05.10.2023 (т. 1, а.с. 186), відповідно до якого солдата ОСОБА_4 , солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу, який самовільно залишив військову частину 24 вересня 2023 року, увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира НОМЕР_3 батальйону резерву НОМЕР_4 міжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів.
Постанова про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 27.05.2024 (т.1, а.с. 187-189).
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1, а. с. 190)№42024022420000024 від 09.01.2024.
Постанова про здійснення досудового розслідування групою слідчих від 16.07.2024 (т. 1, а.с. 191).
Постанова про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 20.05.2024 (т.1, а. с. 192-194).
Лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.01.2025 №8/2/2/276 з додатками, а саме копією довідки військово-лікарської комісії від 13.06.2023 №130/4; витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з основної діяльності) від 29.06.2023 №180 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення мобілізації»; копією облікової картки до військового квитка на ім'я ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 196, 197-200).
Ухвала слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 26.09.2024 у справі №487/8187/24 (т. 1, а.с. 201) про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Постанова про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваного від 18.09.2024 (т. 1, а.с. 202-204).
Постанова про відновлення досудового розслідування від 07.12.2024 (т. 1, а.с. 205-207).
Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.12.2024 (т. 1, а.с. 208-214), відповідно до якого о 12 год. 40 хв. 07.12.2024 затримано ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Протокол допиту підозрюваного від 07.12.2024 (т. 1, а.с. 215-216), відповідно до якого допитано підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.12.2024 у справі №487/8187/24 (т. 1, а.с. 217), відповідно до якої застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29.01.2025 включно та визначено розмір застави.
Постанова про продовження строку досудового розслідування від 27.01.2025 (т. 1, а.с. 218-222), відповідно до якої продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024022420000024, внесеного 09.01.2024 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України до трьох місяців, тобто до 05.03.2025.
Ухвала слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 28.01.2025 у справі №487/8187/24 (т. 1, а.с. 223), відповідно до якої продовжено стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 05.03.2025 включно.
Дані, які характеризують особу обвинуваченого (т. 1, а.с. 155-156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 195) відображені в довідках від 07.02.2024 КНП «Тростянецька лікарня» щодо того, що ОСОБА_4 протягом останнього року, згідно з наявною обліково медичною документацією за медичною допомогою не звертався, на стаціонарному та амбулаторному лікуванні не перебував; на деспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться; листі управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Вінницькій області від 07.07.2024 №255/27/01-2024 про те, що ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не притягувався; листі КНП "ЦТЗ "Соціотерапія" №436 від 07.02.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 під диспансерним спостереженням в їхньому медичному закладі не перебуває, за медичною допомогою не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував; листі КНП "ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР" від 06.02.2024 №29/960, зі змісту якого випливає, що ОСОБА_4 , станом на 05.02.2024 на лікуванні у їхньому закладі не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався; листі Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону №549/5244 від 11.02.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 на стаціонарному і амбулаторному лікування у медичній установі не перебував; вимозі УІАП ГУНП у Вінницькій області від 25.01.2024 на ім'я ОСОБА_4 ; інформації про особу на ім'я ОСОБА_4 ; інформації на ім'я ОСОБА_4 ; листі КНП "Миколаївський обласний центр психічного здоров'я Миколаївської обласної ради" від 14.08.2024 №3991, відповідно до якого ОСОБА_4 на лікуванні у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває.
Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Висновки суду.
В зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчиненого ним злочину, а прокурор не висловлював жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання, та доказів наданих прокурором, і допитом двох свідків. Водночас судом з'ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 та «Боротюк проти України» від 16.12.2010, де зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, доведена у повному обсязі та суд кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Мотиви призначення покарання обвинуваченому.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Статтею50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, є тяжким злочином.
Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання проходження служби характеризується задовільно.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
В ході судового розгляду обвинувачений та його захисник просили призначити покарання не пов'язане із позбавленням волі, оскільки, обвинувачений визнає свою вину щиро розкаявся, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Прокурор просив призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, передбаченої ч.5 ст.407 КК України.
Щодо позиції сторони захисту про призначення покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, суд зазначає, що статтями 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, виключається можливість призначення більш м'якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, звільнення на підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки частина 1 цієї статті прямо вказує на неможливість прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку засудження за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану.
Суд не має законних підстав і для призначення ОСОБА_4 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, з огляду на те, що частина 1 статті 69 КК України містить пряму заборону для прийняття зазначеного рішення у випадку засудження за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану.
Водночас висновки суду про неможливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням узгоджуються з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 608/67/23, згідно з якими «звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, за обставин цього провадження, не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50, 65 КК України. В умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов'язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, звільнення військовослужбовців, які ухиляються від виконання таких обов'язків, від відбування покарання з випробуванням демотивує та знижує рівень військової дисципліни і боєготовність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, що є неприпустимим наслідком такого правозастосування».
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, на переконання суду, захід примусу визначений судом, є адекватним характеру вчинених дій та даним про особу винного, та зможе забезпечити виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, обвинувачений може скористатись правом, яке надає йому стаття 81-1 КК України, яка передбачає, що під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Водночас, суд враховує, що під час досудового розслідування обвинуваченому відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.12.2024, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено.
З реєстру матеріалів досудового розслідування судом встановлено, що ОСОБА_4 був затриманий 07 грудня 2024 року.
За змістом ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Отже, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з моменту затримання з 07 грудня 2024 року до дня набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Викривачі у кримінальному провадженні відсутні. Винагорода викривачу не пропонувалась.
Діями ОСОБА_4 , шкоди не завдано. Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 349, 368, 369, 371, 374, 394, 615 КПК України, ст. 1, 12, 50, 65-67, 69, ч.5 ст. 407 КК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбуваття покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 - з 07 грудня 2024 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 07 грудня 2024 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1