Справа № 146/701/25
"25" липня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
відповідач: ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
25 квітня 2025 року до Томашпільського районного суду надійшов позов представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» в якому останній просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 06591-05/2024 в розмірі 61000 (шістдесят одна тисяча) гривень, за кредитним договором № 18173-04/2024 в розмірі 11275,25 грн. (одинадцять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень двадцять п'ять копійок), за договором позики № 79866769 в розмірі 12678,56 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень п'ятдесят шість копійок), за договором позики № 7233676 в розмірі 9428,85 грн. (дев'ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень вісімдесят п'ять копійок) та судові витрати.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» позов обґрунтував наступним.
04 травня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір № 06591-05/2024.
19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19092024 у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників серед яких відповідач.
Всупереч умовам кредитного договору, не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своє зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 06591-05/2024 в сумі 61000 грн. з яких 20000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36000 грн. - сума заборгованості за процентами, 5000 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.
11 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір № 18173-04/2024.
19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19092024 у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників серед яких відповідач.
Всупереч умовам кредитного договору, не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своє зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 18173-04/2024 в сумі 11275,25 грн. з яких 3010 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8265,25 грн. - сума заборгованості за відсотками.
23 квітня 2024 року між ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79866769.
14 червня 2021 року між ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК « ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК « ЄАПБ» приймає належні ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 25 від 20 червня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12878,56 грн. з яких 3725,70 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8952,86 грн. - сума заборгованості за пенею.
Всупереч умовам кредитного договору, не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своє зобов'язання. Після відступлення ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» позивачу права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 79866769 в сумі 12878,56 грн. з яких 3725,70 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8952,86 грн. - сума заборгованості за пенею.
11 квітня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та відповідачем було укладено договір позики № 7233676.
11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 11-01/2024 у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №7 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року ТОВ «ФК « ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9428,85 грн. з яких 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3300 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою, 3128,85 грн. - сума заборгованості за процентами за прострочену позику.
Всупереч умовам договору позики, не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своє зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 6865225 в сумі 13462,50 грн. з яких 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6000 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою, 4462,50 грн. - сума заборгованості за процентами за прострочену позику.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 29 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 22 травня 2025 року.
15 травня 2025 року відповідачем подано до суду зустрічний позов.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 15 травня 2025 року зустрічний позов було залишена без руху.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 травня 2025 року підготовче засідання відкладено на 12 червня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 10 червня 2025 року зустрічний позов було повернуто.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 12 червня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 08 липня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 08 липня 2025 року розгляд справи відкладено на 25 липня 2025 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
В судове засідання представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» не з'явився, однак в матеріалах позову міститься клопотання, в якому представник позивача просить справу слухати у його відсутності, в разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Станом на 25 липня 2025 року відзив на позов до Томашпільського районного суду Вінницької області не надійшов, про відкриття провадження у справі та розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, в зв'язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Суд, розглянувши заяву представника позивача, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши права та обов'язки сторін, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного.
04 травня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір № 06591-05/2024. Сума кредиту 20000 грн, строк кредиту 120 днів. Процентна ставка 1,5 % в день.
Як видно з п.1.1. договору, кредит надається на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти на користування кредитом в порядку на умовах, визначених цим договором.
19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29042024 у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 19092024 від 19.09.2024, клієнт передав а фактор прийняв реєстр боржників та від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Акт містить підписи представників ТОВ « ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» та відтиски печаток.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19092024 від 19 вересня 2024 року ТОВ «ФК « ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 06591-05-2024.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 06591-05-2024 в сумі 56000 грн. з яких 20000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36000 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій за кредитним договором № 06591-05-2024, то відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором,відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Вказане позивачем не ураховано при здійсненні розрахунку щтрафу. Оскільки період за який здійснено нарахування неустойки починається після 24 лютого 2022 року, то вказані суми не підлягають нарахуванню та стягненню.
11 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір № 18173-04/2024. Сума кредиту 5000 грн, строк кредиту 120 днів. Процентна ставка 2,5 % в день.
Як видно з п.1.1. договору, кредит надається на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти на користування кредитом в порядку на умовах, визначених цим договором.
19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29042024 у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Згідно акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 19092024 від 19.09.2024, клієнт передав а фактор прийняв реєстр боржників та від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Акт містить підписи представників ТОВ « ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» та відтиски печаток.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19092024 від 19 вересня 2024 року ТОВ «ФК « ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 18173-04/2024.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 18173-04/2024 в сумі 11275,25 грн. з яких 3010 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8265,25 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними договорами, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами, тобто відповідач зобов'язання за договором не виконав.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 06591-05-2024 в розмірі 56000 грн., за кредитним договором № 18173-04/2024 в розмірі 11275,25 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погасив, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів».
Щодо договору позики № 79866769 від 23 квітня 2024 року ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , та договору позики № 7233676 від 11 квітня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 , то відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за своїм змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Матеріалами справи встановлено, що договір позики № 79866769 між ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено 23 квітня 2024 року натомість договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», був укладений 14 червня 2021 року та договір позики № 7233676 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено 11 квітня 2024 року, натомість договір факторингу № 11-01/2024, за яким ТОВ «Маніфою» відступило права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», був укладений 11 січня 2024 року, тобто, на момент укладення договорів факторингу ще не виникло зобов'язання між первісними кредиторами та боржником ОСОБА_1 .
Відтак у первісних кредиторів не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року та договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року, а тому позивач право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набув.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, зокрема те, що договором позики № 79866769 між ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 та договором позики № 7233676 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд доходить висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором та є неналежним позивачем.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17).
Із вказаного слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року та у ТОВ «Маніфою» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року не було, та сторони не могли передбачити, що в майбутньому цими товариствами буде укладено договори позики з відповідачем.
Таким чином суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело порушення його прав ОСОБА_1 та наявність права звернення в суд з позовом до нього про стягнення заборгованості за договором позики № 79866769 укладеним ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 від 23 квітня 2024 року та укладеним між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 договором позики № 7233676 від 11 квітня 2024 року, які укладені після відступлення первісним кредитором права вимоги за позикою на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за вказаними договорами позики у розмірі 12678,56 грн. та 9428,85 грн. відповідно.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зважаючи на часткове підтвердження позивачем заявлених позовних вимог, часткове підтвердження представником відповідача обставин викладених у відзиві, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 06591-05/2024 в розмірі 56000 грн. та за кредитним договором № 18173-04/2024 в розмірі 11275,25 грн.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» понесло судові витрати, що складаються з 3028 гривень, сплаченого судового збору.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, часткове задоволення позову стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог (71,28 %), в розмірі 2158,36 грн. (3028 грн. х 71,28 %)
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 207, 526, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ст. 610-611, 1046-1049, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 3 ст. 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 289, 354 ЦПК України
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 06591-05/2024 в розмірі 56000 (п'ятдесят шість тисяч) гривень, за кредитним договором № 18173-04/2024 в розмірі 11275,25 грн. (одинадцять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень двадцять п'ять копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2158,36 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят вісім гривень тридцять шість копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - код ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк», адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: О. В. Пилипчук