Справа № 138/1997/25
Провадження №:1-кс/138/604/25
28 липня 2025 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025020160000282 від 06.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України, -
25.07.2025 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшло вказане клопотання, яке мотивоване тим, що у провадженні слідчого СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 перебувало зазначене кримінальне провадження, в рамках якого ухвалою слідчого судді від 10.06.2025 накладено арешт на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter» червоного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_3 . На даний час всі необхідні процесуальні дії з арештованим майном проведені, а кримінальне провадження закрито, у зв'язку з чим просить скасувати арешт майна та повернути автомобіль власнику.
Адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання у його та ОСОБА_3 відсутність, клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, згідно письмової заяви просив розгляд клопотання проводити у його відсутність, проти скасування арешту майна не заперечував, оскільки кримінальне провадження закрито.
Фіксування судового розгляду клопотання за допомогою технічних засобів, згідно ст. 107 КПК України, не здійснювалось.
Дослідивши клопотання суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Разом з тим, до клопотання про скасування арешту майна заявником не надано копії постанови про закриття кримінального провадження № 12025020160000282 від 06.06.2025, в рамках якого накладено арешт на автомобіль, що не дає суду можливості перевірити цю обставину.
Крім того, суд виходить з того, що у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК України.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК України є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та і основоположних свобод задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК України є нормою, за якою в КПК України встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК України вимагають поводження з вказаним майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК України. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Враховуючи викладене відсутні підстави для задоволення клопотання про скасування арешту.
Керуючись ст. 100, 107, 131, 174, 350, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025020160000282 від 06.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1