Справа № 134/974/25
2/134/415/2025
Іменем України
18 липня 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю секретаря судового засідання Франко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
18 червня 2025 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.07.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 571605869 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач добровільно, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 14.07.2023 перерахувало ОСОБА_1 через банк провайдер грошові кошти в розмірі 6100 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , яку останній вказав в заявці при укладенні кредитного договору.
В свою чергу, всупереч умовам кредитного договору № 571605869 від 14.07.2023, відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за цим договором, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. В подальшому до цього Договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну його дії.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 підписали Реєстр прав вимоги № 249 від 19.09.2023, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором № 571605869 від 14.07.2023, боржником у якому є відповідач, в загальному розмірі 16339,46 грн., з яких: 6100 грн. - заборгованість по основному боргу; 10239,46 грн. - заборгованість по відсоткам.
27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим Договором.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 571605869 від 14.07.2023, боржником у якому є відповідач, в загальному розмірі 28666,20 грн., з яких: 6100 грн. - заборгованість по основному боргу; 22566,20 грн. - заборгованість по відсоткам.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 на загальну суму 28666,20 грн.
При цьому, право вимоги по кредитному договору було відступлено саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору. Так, умови договорів факторингу передбачали можливість передачі прав вимоги, які виникнуть після дати їх підписання, що не суперечить чинному законодавству, а також те, що перехід права вимоги відбувається в момент підписання відповідного реєстру права вимоги, а не з дати укладення договору факторингу.
Після отримання права вимоги за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали жодних нарахувань за цим договором, тому на день подання позову розмір заборгованості залишився незмінним 28666,20 грн., з яких: 6100 грн. - заборгованість по основному боргу; 22566,20 грн. - заборгованість по відсоткам.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 в розмірі 28666,20 грн., а також понесені судові витрати: 2422,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 19 червня 2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
25 червня 2025 року від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшли витребувані судом докази.
08 липня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Івачковського В.В. засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтуванням заперечень проти позову представник відповідача вказує, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Водночас на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» кредитного договору № 571605869 від 14.07.2023 не існувало, а отже за цим договором не могли бути відступлені права кредитора.
Таким чином, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не були погоджені істотні умови договору в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і не могли бути охоплені зобов'язання відповідача ОСОБА_1 , які виникли після укладення цього договору.
Крім того, позивачем не надано докази на підтвердження оплати за договором факторингу, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 28 листопада 2018 року, а також за договором факторингу, укладеним між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» 27 травня 2024 року.
Враховуючи, що позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не підтверджують передання права вимоги за цим договором до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС».
Також представник відповідача зазначає, що розрахунок заборгованості за кредитним договором не відповідає умовам цього договору, оскільки нарахування відсотків відбулося поза межами строку кредитування. Так, за умовами договору кредит надавався на 30 днів, тобто до 14 серпня 2023 року, доказів погодження продовження строку дії договору матеріали справи не містять. Натомість первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» нараховано відсотки за користування кредитом за період з 14.07.2023 по 19.09.2023, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» продовжило нарахування відсотків.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення відсотків за кредитом, нарахованих після спливу строку кредитування, є безпідставними.
На думку представника відповідача, розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. є необґрунтованим. До того ж позивачем не надано квитанції про сплату таких витрат.
У відзиві на позов вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми понесених відповідачем судових витрат становить 10000 грн.
18 липня 2025 року (до початку судового засідання) від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Івачковського В.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
В судове засідання 18 липня 2025 року сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.
У позовній заяві представник позивача - адвокат Тараненко А.І. просив розглянути справу у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності учасників справі, оскільки згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Судом встановлено, що 14 липня 2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 571605869, згідно якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної ліній в розмірі кредитного ліміту на суму 6100 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Кредитний договір ОСОБА_1 підписав електронним підписом шляхом використання 14.07.2023 о 12:46:00 одноразового ідентифікатора «НОМЕР_6», який був відправлений 14.07.2023 о 12:45:41 на вказаний ним номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до пунктів 2.3-2.5 Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 6100 грн. 14.07.2023. Другий та решта траншів за Договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим Договором. Загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії Договору.
Відповідно до пунктів 3.1-3.4 Договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу та може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах обслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим Договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 3513,60 грн. Продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для позичальника.
Згідно пункту 5.1 Договору, кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.
У відповідності до пунктів 7.1, 7.3 Договору, рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма траншами ж дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 13.08.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 13.08.2028.
Згідно пунктів 8.1, 8.3, 8.4, 8.6 Договору, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Так, протягом дисконтного періоду кредитування зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом визначаються наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 13.08.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 700,800 % річних, що на день укладення Договору становить 1,920 % від суми кредиту за кожний день користування ним; у разі, якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 Договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 13.08.2023 проценти нараховуються за ставкою 701,150 % річних, що на день укладення Договору становить 1,920 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 % річних, що на день укладення Договору становить 2,980 % в день від суми залишку кредиту, що знаходить у позичальника, за кожний день користування ним. Проценти в розмірі, визначеному правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору.
Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Таким чином, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.
Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «НОМЕР_6», суд вважає, що укладення кредитного договору № 571605869 від 14 липня 2023 року відбулось, що узгоджується зі ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та останньому перераховано суму кредиту в розмірі 6100 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .
При цьому, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 6100 грн. підтверджується платіжним дорученням № f5b8306a-010c-4127-ac07-10368376917b від 14.07.2023 року, згідно якого 14.07.2023 року на ім'я ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_1 було проведено безготівкове зарахування грошових коштів в сумі 6100 грн. від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» через систему Moneyveo SFD Visa Transfer, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 571605869 від 14 липня 2023 року.
Крім того, за повідомленням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-6167 від 26.06.2025, на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та 14.07.2023 на вказану картку було зараховано кошти в сумі 6100 грн., на підтвердження чого надано виписку про рух коштів по картці за період з 14.07.2023 по 19.07.2023 року. Номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свого обов'язку за кредитним договором № 571605869 від 14 липня 2023 року.
Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_1 суду надано не було.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод: № 19 від 28 листопада 2019 року на строк до 31 грудня 2020 року, № 26 від 31 грудня 2020 року на строк до 31 грудня 2021 року, № 27 від 31 грудня 2021 року на строк до 31 грудня 2022 року, № 31 від 31 грудня 2022 року на строк до 31 грудня 2023 року, № 32 від 31 грудня 2023 року на строк до 31 грудня 2024 року. За умовами договору факторингу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» прийняло належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 249 від 19 вересня 2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі 483) за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 в сумі 16339,46 грн., з яких: 6100 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 10239,46 грн. - сума заборгованості за відсотками.
27 травня 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року до Договору факторингу № 27/0524-01 від 27 травня 2024 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі 11179) за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 в сумі 28666,20 грн., з яких: 6100 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 22566,20 грн. - сума заборгованості за відсотками.
29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 29 травня 2025 року до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі 5019) за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 в сумі 28666,20 грн., з яких: 6100 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 22566,20 грн. - сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 нові кредитори ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
Досліджені судом вищезазначені докази у справі свідчать, що до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 571605869 від 14 липня 2023 року, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .
Заперечуючи проти позову, сторона відповідача вказує, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело наявності у нього права на звернення до суду з даним позовом, а саме переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора.
Такі доводи суд відхиляє з огляду на наступне.
Пунктом 2.1 Розділу 2 (Предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Пунктами 1.3, 1.5 Розділу 1 (Визначення термінів) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що «Право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; «Реєстр прав вимоги» означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим Договором. Форма Реєстру прав вимоги наведена в Додатку № 1 до цього Договору.
Тобто, Реєстр прав вимоги не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів за бажанням сторін.
Згідно п. 4.1 Розділу 4 (Порядок відступлення права вимоги) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку.
19 вересня 2023 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 249 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, внаслідок чого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023, боржником в якому є відповідач ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило дійсне право вимоги, оскільки з урахуванням додаткових угод до договору факторингу його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Відтак укладання договору факторингу між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 було передане ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на підставі Реєстру прав вимоги № 249 від 19.09.2023 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 року в розмірі 28666,20 грн., з яких: 6100 грн. - заборгованість по основному боргу; 22566,20 грн. - заборгованість по відсоткам.
Відповідачем ОСОБА_1 фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 6100 грн., що підтверджується матеріалами справи. В добровільному порядку відповідач отримані у кредит кошти в сумі 6100 грн. ні первісному кредитору, ні новим кредиторам не повернув, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6100 грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 22566,20 грн., то суд враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.».
При цьому, у кредитному договорі № 571605869 від 14.07.2023 року, сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, що передбачено розділами 7 та 8 Договору.
Окрім цього, відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії цього Договору діють до повного їх виконання.
Таким чином, сторони кредитного договору № 571605869 від 14.07.2023 року погодили, що строк кредитування за цим договором становить п'ять років. Тому доводи сторони відповідача про те, що строк кредитування за умовами кредитного договору № 571605869 від 14.07.2023 року становить 30 днів є хибними, оскільки сторони договору передбачили, що 30 днів - це дисконтний період кредитування, який може бути продовжений.
На підтвердження заявлених позовних вимог та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 року позивачем надано суду розрахунки заборгованості за період з 14.07.2023 по 19.09.2023 (зроблений первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»), з 20.09.2023 по 27.05.2024 (зроблений ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»), та виписку з особового рахунку (видана ТОВ «ФК «ЕЙС»).
Після набуття права вимоги за кредитним договором, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» з 20 вересня 2023 року продовжило нараховувати відсотки за користування кредитом (до 10.12.2023 року включно), в зв'язку із чим заборгованість ОСОБА_1 за відсотками станом на 27 травня 2024 року (день відступлення права вимоги від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») становила 25145,42 грн.
З розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», вбачається, що ОСОБА_1 10.11.2023 року сплатив 2579,22 грн., які було зараховано на погашення відсотків.
Нові кредитори ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» будь-яких нарахувань за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 не здійснювали.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 22566,20 грн. (25145,42 - 2579,22 = 22566,20) відсотків за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023, а тому позов в цій частині є обґрунтованим і також підлягає задоволенню.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» слід стягнути 28666,20 грн. заборгованості за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023, з яких: 6100 грн. - заборгованість по основному боргу; 22566,20 грн. - заборгованість по відсоткам.
При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.
Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» під час розгляду справи в суді на підставі договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-1 від 29 травня 2025 року та довіреності від 29 травня 2025 року здійснював адвокат Тараненко А.І.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг за договором № 29/05/25-1 від 29 травня 2025 року сторони погодили, що адвокатом Тараненком А.І. у даній справі надано ТОВ «ФК «ЕЙС» такі види правової допомоги: вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 2 години вартістю 1000 грн., складання позовної заяви 2 години вартістю 5000 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором на рахунок відповідача 1 година вартістю 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором на рахунок відповідача 1 година вартістю 500 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 7000 грн. за 6 годин часу.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані адвокатом Тараненко А.І. у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування, слід визначити в сумі 7000 грн., тобто у межах фактично наданих послуг.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, при подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 17713 від 16 червня 2025 року.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 571605869 від 14.07.2023 року в розмірі 28666,20 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят шість гривень, 20 копійок), з яких: 6100 грн. - заборгованість по основному боргу; 22566,20 грн. - заборгованість по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 2422,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9422,40 грн. (дев'ять тисяч чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат.
Судові витрати, понесені відповідачем, залишити за ним.
Рішення суду набирає законної сили я закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Повне рішення складено 23 липня 2025 року.
Суддя