Дата документу 23.07.2025Справа № 554/9793/25
Провадження № 1-кс/554/9124/2025
23 липня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання заступника начальника відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 62025170010000693 від 26.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України,
Заступник начальника відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із вищезазначеним клопотанням, у якому прохає накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_6.
В обґрунтування клопотання зазначив, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального упра вління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010000693 від 26.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України.
Так, до першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві з першого оперативного відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві надійшла інформація щодо вчинення т.в.о. начальника відділення поліції № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.366-2, 368-5 КК України.
Проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що ОСОБА_6 , який обіймає посаду т.в.о. начальника відділення поліції № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, щонайменше з 01.01.2024 року спільно проживає у цивільному шлюбі та має спільний побут з ОСОБА_7 , водночас останній не зазначив ОСОБА_7 у своїй щорічній декларації.
Разом із цим встановлено, що ОСОБА_6 протягом 2015-2025 набув активи (загальна вартість набутих активів - нерухомого та рухомого майна складає щонайменше 13 500 000 гривень), які оформлено на третіх осіб, та відносно яких він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійснення права розпорядження.
Так, 30.01.2025 ОСОБА_6 фактично придбав для власного користування автомобіль Lexus GX 460 (2016) д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який було оформлено на матір ОСОБА_6 - ОСОБА_8 . Орієнтовна середньо ринкова вартість складає 1240 000 грн.
До того ж, матір ОСОБА_6 - ОСОБА_8 є власником наступного майна:
квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв.м., вартістю 1 023 927 грн;
квартири за адресою: АДРЕСА_2 , площею 80,1 кв.м., орієнтовною вартістю 4 498 000 грн;
квартири за адресою: АДРЕСА_3 , орієнтовною вартістю 80 000 доларів США;
земельної ділянки кадастровий номер 5320284000:00:003:1028;
земельної ділянки кадастровий номер 5320284000:00:003:1125.
Окрім цього, між ОСОБА_8 та ПП «ЗакарпатІнвестБуд-1» укладено договір резервування майбутнього об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , площею 50,24 кв.м. Орієнтовна вартість складає 3 061 275 грн.
При цьому, офіційний дохід матері ОСОБА_6 - ОСОБА_8 з 2011 року по 4 квартал 2024 року складає 356 765 гривень, а дані щодо попередніх доходів відсутні.
Окрім цього, наявні відомості про придбання житлової квартири у АДРЕСА_5 з гаражем, яку оформлено на батька ОСОБА_6 - ОСОБА_6 .
Також, на батька ОСОБА_6 - ОСОБА_6 зареєстровані транспортні засоби.
При цьому, офіційний дохід батька ОСОБА_6 - з 1999 року по 4 квартал 2024 року складає 477 692 гривень, а дані щодо попередніх доходів відсутні.
Аналізом декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 та 2024 роки встановлено, що за звітний період у ОСОБА_6 , містяться грошові активи у розмірі:
- за 2023 рік: 350000 у готівковій формі;
- за 2024 рік: 5000 $ США у готівковій формі.
Відповідно до Відомостей із державного реєстру фізичних осіб - платників податків, про суми доходів, ОСОБА_6 у 2023 отримав офіційний дохід у розмірі 536972 грн, а у 2024 - у розмірі 494754 грн.
На виконання доручення слідчого, оперативним підрозділом встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення, може бути причетний т.в.о начальника відділення поліції № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично спільно проживає із начальником ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_7.
На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави було проведено обшук за місцем роботи ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_6.
Під час проведення вищевказаного обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон Iphone 16 Pro Max IMEI1 НОМЕР_2 ; IMEI2 НОМЕР_3 , який в подальшому визнано речовим доказом.
Володільцем вказаного майна є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вищевказаний телефон та інформація, яка міститься у ньому, здатний підтвердити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: обставин придбання майна; дій щодо користування та розпорядження ним особами причетними до вчинення кримінального правопорушення; придбання предметів побуту до квартир; іншого невстановленого майна оформленого на третіх осіб, водночас яким розпоряджаються особи причетні до вчинення кримінального правопорушення; зв'язків осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення з іншими особами щодо користування та розпорядження майном.
Беручи до уваги викладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, прокурор просить накласти арешт на вказане майно.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив задовольнити його з викладених у ньому підстав.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи, що воно подане до суду із порушенням процесуального строку, встановленого для його подання. Також, на думку адвоката, вилучений мобільний телефон не підпадає під визначення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки він не зберігає на собі сліди злочинів. Цей телефон був оглянутий слідчим під час проведення обшуку, що зафіксовано на відеозаписі проведення слідчої дії. На ньому зберігається інформація щодо банківських рахунків та документи, що належать ОСОБА_6 , доступ до яких не був санкціонований ухвалою слідчого судді. Даний телефон також використовується ОСОБА_6 і для робочих цілей, зокрема щодо листування через месенджери та оперативного реагування на робочі ситуації. З цих підстав просив відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Заслухавши доводи прокурора, заперечення представника власника майна, вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 01.07.2025 року в межах кримінального провадження № 62025170010000693 від 26.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України, було надано слідчим ТУ ДБР у м. Полтаві, що входять до складу слідчої групи у цьому кримінальному провадженні, а також прокурорам групи прокурорів дозвіл на проведення обшуку адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_6 , де здійснює свою професійну діяльність ОСОБА_6 , з метою виявлення та вилучення речових доказів по вказаному кримінальному провадженню, а саме речей та документів, що підтверджують незаконну діяльність ОСОБА_6 та підтверджують факти незаконного збагачення, а також умисного внесення суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за період з 01.01.2023 року по час проведення обшуку, а саме:
1. Документів щодо укладання договорів купівлі-продажу, іпотеки, позики, дарування, кредитних договорів, об'єктом котрих є об'єкти незавершеного будівництва, рухоме та нерухоме майно, а також коштовні речі та готівкові кошти тощо, які фактично належать ОСОБА_6 та його близьким або довіреним особам або відносно яких він може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження;
2. Проєктно-кошторисної документації щодо проведення та виконання ремонтних робіт на об'єктах незавершеного будівництва; актів на приховані роботи щодо проведення робіт на об'єктах, дизайнерських проєктів або проєктів з планувального рішення, товаро-транспортних накладних; актів виконаних робіт; квитанцій та чеків про оплату та інших документів, що підтверджують виконання ремонтних та будівельних робіт ОСОБА_6 та його близькими або довіреними особами;
3. Готівкових грошових коштів, здобутих незаконним шляхом або походження котрих не підтверджене;
4. Мобільних телефонів, на яких можуть міститися матеріали щодо придбання та використання об'єктів незавершеного будівництва, рухомого та нерухомого майна, отримання незаконного доходу тощо, в тому числі листування з іншими фігурантами за допомогою електронної пошти та інших програм спілкування, а також листування через мережу Інтернет (Skype, Viber, WhatsApp, Telegram, Signal та інші), флеш-носіїв та інших носіїв електронної інформації, комп'ютерної техніки, чорнових записів, записників, блокнотів, в яких можуть міститися відомості щодо протиправної діяльності.
На підставі цієї ухвали слідчого судді 17.07.2025 року було проведено обшук за місцем роботи ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_6, в результаті якого було виявлено та вилучено належний ОСОБА_6 мобільний телефон Iphone 16 Pro Max IMEI1 НОМЕР_2 ; IMEI2 НОМЕР_3 .
Постановою слідчого від 18.07.2025 року вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Щодо доводів представника власника майна про пропуск строку звернення з клопотанням про арешт майна, слідчий суддя зазначає наступне.
Абзацом 2 частини 5 статті 171 КПК України визначено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно з положеннями ч.1 ст.116 КПК України строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
У даному випадку спірний мобільний телефон було вилучено під час проведення обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обушку, 17.07.2025 року в період часу з 12 год. 55 хв. до 14 год. 15 хв., а клопотання про арешт відповідного майна слідчим ОСОБА_9 здано на поштове відділення № 9 ТОВ «Нова Пошта» 19.07.2025 року об 11 год. 24 хв., що підтверджується поштовим маркуванням.
Отже, всупереч твердженням адвоката вбачається, що клопотання про арешт майна подано прокурором в межах 48-годинного строку, встановленого для його подання.
Як слідує зі змісту клопотання, метою накладення арешту на майно ОСОБА_6 є забезпечення збереження речових доказів, що узгоджується із вимогами п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом скоєння кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За правилами ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Речовим доказом у розумінні положень ст.98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1, п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з п.п.1, 2, 5 і 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З матеріалів клопотання вбачається, що вилучення мобільного телефону було метою обшуку, останній має доказове значення в кримінальному провадженні та являється речовим доказом у розумінні вимог статті 98 КПК України.
Так, під час розгляду клопотання прокурором доведено, що вилучений 17.07.2025 року під час проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_6 мобільний телефон Iphone 16 Pro Max IMEI1-НОМЕР_4; IMEI2 НОМЕР_3 є доказом злочину, зберігає на собі сліди кримінального правопорушення, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК України.
Оскільки стороною обвинувачення на даному етапі розслідування обґрунтовано зазначено, що в пам'яті мобільного телефону можуть зберігатися дані, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, то він підлягає арешту з метою збереження речових доказів.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту надасть можливість провести із вказаним майном необхідні органу досудового розслідування слідчі та процесуальні дії, експертні дослідження. Висновки, сформульовані за результатами виконання таких процесуальних дій слугуватимуть доказами у справі.
Вказане майно підлягає арешту, так як не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для арешту, вказаного в клопотанні сторони обвинувачення майна, враховує можливість використання його як доказу у зазначеному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Разом із цим слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до положень ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170, 173, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання заступника начальника відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони володіння, користування та розпорядження на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_6, а саме на мобільний телефон Iphone 16 Pro Max IMEI1 НОМЕР_2 ; IMEI2 НОМЕР_3 , - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 28 липня 2025 року о 13 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1