Справа № 385/916/25
Провадження № 2/385/419/25
28.07.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 47832,00 грн заборгованості за договором про споживчий кредит № 7786336 від 13.04.2024, що укладений між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , з яких 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 29832,00 грн - заборгованість за процентами, 6000,00 грн - заборгованість за пенею та судові витрати по справі.
стислий виклад позиції сторін
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.04.2024, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», між даним ТОВ та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Договір № 7786336 про надання споживчого кредиту. За умовами Договору до укладення такого відповідачка отримала проект договору з додатками ( в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилась з його умовами і правилами, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною договору. За умовами договору кошти кредиту надаються товариством в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, у розмірі 12000,00 грн. Сторони договору домовились про повернення крдиту та сплату процентів, включно з кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, відповідно до Графіка платежів. Відповідачка неналежно виконувала умови кредитного договору.
27.11.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» і ТОВ «Авентувс Україна» укладено договір факторингу № 24.11/24-Ф, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набіло право вимоги за кредитним договором до відповідачки ОСОБА_1 на суму 47832,00 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 29832,00 грн - заборгованість за процентами, 6000,00 грн - заборгованість за пенею.
Відповідачка ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором - не подала, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 26.05.2025 їй вручена 01.07.2025, тобто у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно, ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою судді від 26.05.2025 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідачки, встановив наступне.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 516 ЦК України).
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів, мотиви суду
Судом установлено, що 13.04.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 7786336 про надання споживчого кредиту (а.с. 16-24), за умовами якого укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ якого забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus»; ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок в порядку, передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію» (п. 1.1.). На умовах встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержавти та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.2.). Сума кредиту складає 12000,00 грн (п. 1.3) Строк кредиту - 345 днів, періодичність сплати процентів - кодні 23 дні; детальні терміни (дати) поверненян кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (додаток № 1) (п. 1.4). Тип процентної ставки - фіксована( п. 1.5). Стандартна процентна ставка 2,20 % в день застосовується в межах строку кредиту вказаного в п. 1.4 (п. 1.5.1). Знижена процентна ставка 1,65 % в день застосовується якщо споживач до 06.05.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставк, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за знижено процентною ставкою (п. 1.5.2). Загальні витрати на дату укладенян договору складають за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 91080,00 грн, з урахуванням зниженої процентної ставки - 89562,00 грн (п. 1.8.1, 1.8.2). Орієнтовна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 103080,00 грн, з урахуванням зниженої процентної ставки - 101562,00 грн (п. 1.10.1, 1.10.2). Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання платіжної картки НОМЕР_1 (п. 2.1). Дата надання кредиту - 13.04.2024 або 14.04.2024; у випадку якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладення договору, а у наступний календарний день, графік платежів підлягає корегуванню шляхом зміщення дати поверненян кредиту, відлік якого починається з дня отримання коштів (п. 2.2). У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів, споживач зобов'язаний сплатити товаристу штраф у розмірмі 360,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 120,00 грн, починаючи з п'ятого дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4).
Кредитний договір укладено з відповідачкою у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та він підписаний шляхом використання одноразового ідентифікатора С5947 13.04.2024 о 17:23, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний відповідачкою при укладанні кредитного договору.
Як вбачається з додатку №1 до Договору № 7786336 про надання споживчого кредиту від 13.04.2024 (а.с. 24-25), сторони погодили графік платежів за договором про споживчий кредит, а саме: дати внесення платежів кожних 23 дні, перша 06.05.2024 (сума 4554,00 грн), проміжні платежі - по 6072,00 грн, останній платіж - 24.03.2025 в сумі 18072,00 грн; загальна вартість кредиту - 101562,00 грн.
Додаток також підписаний ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора С5947 13.04.2024 о 17:23:50, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний відповідачкою при укладанні кредитного договору.
Також відповідачка 13.04.2024 ознайомилась з паспортом споживчого кредиту до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 40-42), про що свідчить її підпис одноразовмим ідентифікатором QF5578 13.04.2024 о 17:23:34 від 13.04.2024.
Згідно листа ТОВ «Пейтек» від 19.05.2025 (а.с. 35) таке повідомило ТОВ «Авентус Україна» про те, що на підставі раніше укладеного договору про організацію переказу грошових коштів № 190122-1 від 19.01.2022 було успішно перераховано 13.04.2024 о 17:24:06 кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна» в сумі 12000,000 грн, призначення платежу - зарахування на картку НОМЕР_1 .
Суд вважає, що таким доказом, який не спростований відповідачкою, є належним, допустимим, позивач довів викання кредитодавцем умови договору про надання кредиту.
З розрахунку заборгованості за договором № 7786336 від 13.04.2024, позичальник ОСОБА_1 (а.с. 44-48) вбачається, що кредитором нараховувались проценти на тіло кредиту по 27.08.2024 та штрафи по 19.07.2024. Загальний розмір заборгованості становить 47832,00 грн, з яких 12000,00 грн - за тілом кредиту, 29832,00 грн - за процентами (стандартна ставка) 4554,00 грн - за процентами (знижена ставка), 6000,00 грн - за штрафами, при цьому ОСОБА_1 було сплачено 4554,00 грн за процентами 06.05.2024.
Згідно договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов'язується передати грошові кошти, а ТОВ «Авентус Україна» відступити право грошової вимоги до третіх осіб - боржників, згідно додатку № 1 (а.с. 29- 33).
З витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 вбачається що за договором було відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7786336 від 13.04.2024 на суму 47832,00 грн, з яких - 12000,00 грн за тілом кредиту, 29832,00 грн за процентами та 6000,00 грн за пенею (а.с. 12).
Згідно платіжної інструкції № 10772 від 27.11.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатило кошти ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 27.11/24-ф від 27.11.2024 в сумі 1730342,80 грн (а.с. 43).
Таким чином, судом встановлено укладення між сторонами кредитного договору № 7786336 від 13.04.2024 у формі електронного документу та із запропонованими умовами відповідачка ознайомилась і погодився, виконання договору кредитодавцем та порушення умов договору ОСОБА_1 , а також, у подальшому, укладення між первісним кредитором та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» договору відступлення права вимоги, що доведено дослідженими доказами, які суд вважає належними та допустимими.
Крім того, при отриманні кредиту позичальник вказує свої персональні дані. Суд зазначає, що без введення позичальницею відповідних даних, здійснення її верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідачки з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим.
Судом встановлено, що відповідачка отримав суму кредиту на кредитну картку, вказану нею при укладенні договору, яку нею в повному обсязі повернуто не було, що також свідчить про укладення кредитного договору та виконання кредитодавцем свого зобов'язання щодо надання коштів в кредит.
Також судом перевірено розрахунок заборгованості, в тому числі щодо нарахування процентів, наданий позивачем та суд погоджується з таким.
Відповідачка заперечень проти розрахунку, контррозрахунку не надала, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості оцінити її аргументи.
У зв'язку з цим позов в частині стягнення тіла кредиту та процентів підлягає до задоволення.
Щодо стягнення заборгованості за пенею суд зазначає наступне.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З долученого позивачем договору № 7786336 вбачається, що сторони дійшли згоди щодо умов встановлення такого виду неустойки, як штрафу - п. 5.5.1, 6.4 договору. Умов щодо нарахування пені положення договору не містять.
Також розрахунок заборгованості, що наданий впозивачем до позовної заяви не містить нарахування пені, а лише штрафу в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно позивач не виконав свого процесуального обов'язку та не довів на яких підставах ним заявлено вимогу про стягнення пені.
Більше того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (даний пункт доповнено Законом № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
При цьому з 24.02.2022 по сьогоднішній день в Україні триває воєнний стан, що є загальновідомою обставиною, яка не підлягає доказуванню.
У зв'язку з наведеним підстави для стягнення пені - відсутні, а тому в позові в цій частині слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Надання позивачу оплатної правничої допомоги підтверджується:
-укладеним між позивачем і адвокатом Білецьким Б. М. договором про надання правничої допомоги № 42649746 від 01.01.2025 (а.с. 26-28), відповідно до положень якоого оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку; за результатом надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної з сторін; в акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги, її вартість, а також визначено тарифікацію послуг;
-актом № 7786336 від 31.03.2025, яким сторони - адвокат Білецький Б. М. та ТОВ «Діджи Фінанс» підтверджують, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу на суму 6000,00 грн, зокрема - 3000 грн - правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересві ТОВ «Діджи Фінанс», 3000,00 грн - складання позовної заяви; 500,00 грн - формування додатків до позовної заяви (письмові докази); 500,00 грн - консультація щодо документів та доказів - надання юридичних консультацій щодо правильності оформлення і подачі документів, оцінка їх сили у судовому процесі (а.с. 13);
-додатковою угодою від 02.04.2025 до договору про надання правничої допомоги № 42649746 від 01.01.2025, якою доповнено розділ 4 договору пунктом 4.9, за яким, зокрема клієнт виплачує адвокату гонорар у порядкуу та строки за погодженням сторін (а.с. 34);
-свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 49).
Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав.
Суд, при наданні оцінки реальності наданих правничих послуг звертає увагу, що послуга щодо формування додатків до позовної заяви (письмових доказів), вартістю 500,00 грн не є видом правничої допомоги відповідно до ст. 1 та 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому в цій частині стягненню не підлягає.
В решті, суд важає, що надана правнича допомога відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, пропорційності.
Також суд враховує, що відповідно до висновку ВС у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Отже, враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог (87,46 %) судовий збір в сумі 2648,29 грн (3028*87,46/100) та 4810,30 грн (5500*87,46/100) витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 258-259, 263-265ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746; місцезнаходження юридичної особи: вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8, м. Київ, 04112) заборгованість за Кредитним договором № 7786336 від 13.04.2024 в розмірі 41832,00 грн заборгованості за договором про споживчий кредит № 7786336 від 13.04.2024, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 29832,00 грн - заборгованість за процентами, 2648,29 грн сплаченого судового збору та 4810,30 грн витрат на правничу допомогу, а всього 49290 (сорок дев'ять тисяч двісті дев'яносто) грн 59 коп.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 28.07.2025.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 28.07.2025