вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1295/25
381/2111/25
28 липня 2025 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4676782 в розмірі 17750,00 грн, а також судових витрат в розмірі 3028,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 4676782.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Взяті на себе зобов'язання кредитор виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому договором.
Відповідач свої обов'язки за вказаними договорами не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом.
Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином.
Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачу ухвала судді від 26 травня 2025 року надіслана на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем його проживання та отримана адресатом, про що свідчать відомості рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивачу копія ухвали судді про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи доставлена до його електронного кабінету. Від позивача будь-яких клопотань, заяв до суду не надходило. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розглядати справу за його відсутності за правилами спрощеного позовного провадження, не заперечував проти ухвалення судом заочного судового рішення.
Відповідно до правил ст. 178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
03.07.2025 представник позивача - адвокат Некрасов О.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що з позовом категорично не погоджується, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Зазначає, що позивач просить стягнути кошти за договором кредиту №4676782 від 07 вересня 2023 року, однак ознайомившись із додатками до позовної заяви, зокрема з 19 документами, не виявив підтвердження факту перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5000,00 гривень.
Крім того, зазначає, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Крім того, відповідно до п.2.1 договору, строк його дії становить 30 днів. Як вказано в п.2.3 цього ж договору, та додатку 1 до договору орієнтовна загальна вартість позики складає 6500,00 грн, з яких 5000,00 грн - тіло кредиту, а 1500,00 грн - проценти. Однак, згідно з витягом з реєстру боржників №19, доданим до матеріалів справи, до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, підписаного 27.02.2024 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», сума боргу вже складає 12750,00 грн. Це свідчить про нарахування процентів після спливу строку дії договору, що є неправомірним та порушує права відповідача як споживача фінансових послуг.
Щодо договору факторингу зазначає, що цей договір був укладений між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів 14 червня 2021 року, а борг у відповідача ОСОБА_1 виник 07.10.2023 року.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували дійсність вимоги, що була відступлена, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17.
Щодо додаткової угоди №20 від 27 лютого 2024 року, укладеної між тими ж сторонами, слід зазначити, що вона не містить відомостей про суму коштів, яку Фактор мав сплатити Клієнту. Договір є відплатним, тобто передбачає сплату грошових коштів за передані права вимоги. Однак позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту оплати за договорами про відступлення права вимоги. Зокрема, до суду не надано: первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт оплати (зокрема, платіжних доручень, банківських виписок, рахунків-фактур тощо); акту звірки взаємних розрахунків. Таким чином, відповідач вважає, що факт належного переходу прав вимоги до Фактора ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не підтверджений належними та допустимими доказами, що, у свою чергу, ставить під сумнів правовий статус позивача як належного кредитора у цьому спорі. З огляду на це вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Просить поновити строк для подання відзиву та відмовити у задоволені позовних вимог.
09.07.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, згідно з якою, вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Представник зазначає, що для укладення договору необхідно здійснити певну послідовність дій, направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання грошових коштів під час укладення та підписання договору відповідачем висловлено не було.
Звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, як засіб зв'язку, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , за допомогою якого і здійснювалась ідентифікація та підписання договорів, оскільки цей номер зазначено як контактний в Договорі Позики, чим підтверджується факт укладення та підписання договору саме ОСОБА_1 . У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача були використані неправомірно для укладення договору від його імені, ним до суду не надано. Також повідомляє, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення стосовно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.
Відповідно до умов договору, кошти надані позичальнику у безготівковій формі на банківську картку, реквізити якої вказані власноруч позичальником під час укладання договору.
З метою надання вичерпної інформації у справі та відповідно до умов договору факторингу позивач ініціював запит до первісних кредиторів щодо надання додаткових доказів, а саме: детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу за укладеним кредитним договором.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримано частково відповідь на свої запити, в тому числі отримано додаткові докази, у зв'язку з чим позивач просить суд поновити строк для подання цих доказів, прийняти та долучити до матеріалів справи довідку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» від 08.07.2025.
Станом на 09.07.2025 позивач не отримав детальний розрахунок заборгованості, після отримання запитуваного доказу він невідкладно направить його до суду шляхом подання клопотання про долучення доказів.
Також вказує, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», зокрема того, що кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.
Представник зазначає, що кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, тому кінцева дата строку кредиту - є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору.
Щодо договору факторингу зазначає про те, що його сторони погодили, що Первісний кредитор має право передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор зобов'язаний набувати такі Права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги відповідно до форми, встановленій у відповідному додатку.
Крім того, дія Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 продовжена до 14.06.2025, Договір факторингу №14/06/21 є чинним, а тому перехід прав вимоги за Договором позики відбувся відповідно до діючого Договору факторингу №14/06/21, є правомірним і відповідає чинному законодавству.
Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
14.07.2025 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що 26 травня 2025 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у цій справі. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, отже, відповідно до ч. 5 ст. 274 ЦПК України, строк розгляду справи становить не більше 60 днів.
Жодних об'єктивних причин, які унеможливлюють подання доказів (детального розрахунку заборгованості та підтвердження факту перерахування коштів) позивач у позовній заяві не зазначив. Це свідчить про зловживання процесуальними правами шляхом штучного затягування процесу та ухилення від обов'язку доказування.
Звертає увагу суду на те, що позивач визнає ту обставину, що звернувся до суду, не маючи належних і допустимих доказів, чим поставив під ризик задоволення свого позову (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до усталеної практики судів, недотримання процесуального обов'язку подати докази разом з позовом, без належного обґрунтування, не може бути компенсовано шляхом поновлення строку.
Щодо перерахування коштів відповідачу, позивач не надав належних і допустимих доказів факту перерахування та отримання відповідачем грошових коштів за договором.
Щодо строку дії договору, позивач не спростував той факт, що відповідно до п.?2.1 договору, строк його дії становить 30 днів, а отже після закінчення цього строку нарахування процентів є неправомірним.
Щодо договору факторингу та додаткових угод висловлює думку про те, що при поданні позовної заяви позивач свідомо надав до суду неповний текст договору факторингу №?14/06/21 від 14.06.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ». Зокрема, після пункту 1.3 йшов одразу пункт 2.19, а після 4.3 ? пункт 9.7. Інші розділи були відсутні. Лише після вказаного у відзиві факту позивач надав повний текст договору, з чого вбачається намагання приховати істотні умови правовідносин.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Оскільки справа призначена судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться.
Дослідивши наявні у справі докази та з'ясувавши обставини справа, суд встановив таке.
07 вересня 2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 44676782.
Відповідно до п. 2.1-2.2 договору, сума позики становить 5000, 00 грн, строк позики - 30 днів, базова процентна ставка за перший день користування 29,71 % (фіксована), базова процентна ставка з другого дня користування 2,50 % (фіксована). Дата повернення позики - 07.10.2023, знижена процентна ставка в день - 0,01%, процентна ставка за понаднормове користування позикою за день - 2,70%, пеня в день - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2333,96 %, орієнтовна загальна вартість позики 6500,00 грн.
Згідно з п. 4 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не більше 90 календарних днів зі спливу первісного строку кредитування позикою, визначеного договором/додатковими угодами.
Відповідно до п. 6 договору, позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.
Позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit/.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, з правилами програми лояльності, вивчив договір та правила надання грошових коштів у позику.
14.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до божників, вказаних у реєстрі боржників.
За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
28.07.2021 сторонами вказаного договору факторингу укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21, якою внесли зміни до п.1.3 договору щодо строку повідомлення клієнтом боржників про відступлення права вимоги фактору.
27.02.2024 укладено додаткову угоду № 20 до договору факторингу № 14/06/21 якою внесли визначено загальну суму прав вимоги, що відступають згідно реєстру боржників.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з Реєстру боржників №19 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021».
За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4676782 від 07.08.2023», за період з 27.02.2025 по 28.02.2025, згідно з відомостями якого станом на 28.02.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 17750,00 грн.
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
Вирішуючи спір у цій справі, суду належить встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд зазначає таке.
З матеріалів справи суд встановив, що спірні правовідносини стосуються наявності у позивача права вимоги до відповідача у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
За твердженням позивача таке право вимоги він набув на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором.
На підтвердження наявності права вимоги до відповідача позивач додав до позовної заяви копію договору факторингу, укладеного між ним та первісним кредитором, додатки та додаткові угоди до нього, а також Витяг з реєстру боржників, який є додатком до цього договору.
Виходячи зі змісту вказаних доказів суд дійшов висновку про те, що позивач довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах.
За твердженням позивача відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість.
Стягнення вказаної заборгованості є предметом спору в цій справі.
Суд враховує, що особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.
Саме такий договір був укладений між відповідачем та первісним кредитором.
Надані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази містять відомості про укладений між сторонами договір та погоджені сторонами умови щодо розміру кредиту; розміру, порядку нарахування та погашення процентів за користування кредитом та прострочення погашення боргових зобов'язань; інші умови, що свідчать про фіксацію волі сторін договору кредитування.
Ці документи підписані відповідачем із застосуванням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора.
Отже, суд доходить висновку про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді суттєві умови договору про розмір процентної ставки, порядок їх сплати.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів на підставі належних та допустимих доказів погодження сторонами договору умов про розмір та порядок отриманого кредиту, нарахування процентів за користування ним , а також умови повернення отриманих у позику грошей та плати за користування ними.
Виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої у ст. 204 ЦК України, суд вважає доведеним факт існування між сторонами договірних відносин.
На підтвердження факту невиконання відповідачем зобов'язань за означеним кредитним договором, позивач надав до суду розрахунок заборгованості, який містить відомості про перераховану кредитором суму коштів на рахунок відповідача, здійснені щомісячні нарахування, суму заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.
Суд враховує, що відповідач та його представник у поданих до суду заявах по суті прави фактично визнав обставини укладення договору з первісним кредитором на умовах, що у ньому зазначені.
Водночас вказав на обставину недоведення позивачем факту перерахування на його рахунок кредитних коштів.
Суд критично сприймає таке твердження, оскільки на виконання принципу змагальності та обов'язку доведення своїх заперечень проти позову, а також на спростування факту отримання цих коштів відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, зокрема та не виключно виписки з власного рахунку, не звернувся до суду з клопотанням про витребування у банку інформації про рух коштів на його рахунку.
З огляду на це суд вважає факт отримання відповідачем кредитних коштів доведеним.
Отже, вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за договором кредиту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Щодо розміру заборгованості за процентами суд зазначає таке.
Відповідач не визнає вимоги позову в частині нарахування процентів за межами 30 денного строку кредитування, який сторони договору визначили під час його укладання.
Представник позивача заперечує ці твердження відповідача, зазначивши наявність у позивача правових підстав для нарахування процентів за межами строку кредитування з огляду на умови договору та набуття ним права вимоги у відповідному розмірі.
На підтвердження факту невиконання відповідачем зобов'язань за означеними кредитними договорами, позивач надав до суду документ з назвою «Розрахунок заборгованості», який містить відомості про здійснені щомісячні нарахування, суму заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.
З вказаних розрахунків суд встановив, що первісний кредитор передав позивачу право вимоги до відповідача, збільшивши/нарахувавши проценти за період наявності у нього права вимоги до відповідача.
З огляду на вказане суд зазначає, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Зі змісту договору відступлення права вимоги за кредитним договором, який відповідач уклав з первісним кредитором, позивач не набув права здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги в нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
Отже, у спірних правовідносинах договором відступлення права вимоги визначено певну грошову суму заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на час укладання договору факторингу з первісним кредитором, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором. Вказана сума визначена у відповідному розрахунку складається лише із заборгованості за тілом кредиту та відсотків, нарахованих ще первісним кредитором, і саме цю суму після укладення договору відступлення права вимоги за кредитним договором може вимагати сплатити позивач.
Також суд бере до уваги, що відступлення права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору у будь-якого суб'єкта, не створює жодних правових наслідків.
Крім цього, у цій справі суд встановив, що договір кредиту був укладений відповідачем та первісним кредитором зі строком кредитування 30 днів.
Згідно з п. 4 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не більше 90 календарних днів зі спливу первісного строку кредитування позикою, визначеного договором/додатковими угодами.
Відповідно до п. 6 договору, позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.
Отже, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
При цьому суд бере до уваги те, що позивач не надав і в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на пролонгацію цього договору.
Аналіз змісту договору кредиту та приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що термін користування кредитними грошима розпочався 07.09.2023 року та закінчився 07.10.2023 року (30 днів строку кредитування).
Отже, сума заборгованості за нарахованим процентами в межах вказаного строку, виходячи з розміру процентів, узгодженого укладеними між відповідачем та первісним кредитором за договором, становить 6500,00 грн.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, згідно з яким вона відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Аналіз наведених норм права та встановлених судом фактичних обставин справи свідчить про те, що нарахована позивачем сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги та в подальшому суперечить умовам договору, є такою, що нарахована поза межами його дії, а тому не підлягає задоволенню судом.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства ? суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.
Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги, а на відповідача - обов'язок їх спростування у разі незгоди з ними.
Докази, що спростовують позовні вимоги та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними договорами, суду не надано.
З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що відповідач не повернув у добровільному порядку отримані та використані кошти, відмовився від виконання зобов'язань за договором в односторонньому порядку, що потягло невиконання його умов, внаслідок чого утворилась заборгованість та порушено права позивача, суд приходить до висновку про те, що така заборгованість підлягає стягненню судом з відповідача на користь позивача у судовому порядку.
Отже, наявні правові підстави для задоволення позову частково.
Всього стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 6500,00 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1220,36 грн (37%% від заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4676782 від 07.09.2023.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 1220 (одна тисяча двісті двадцять) гривень 36 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 28.07.2025.
Суддя Сніжана АНАПРІЮК
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .