Справа № 367/8090/16-ц
Провадження №2/367/71/2025
Іменем України
13 травня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі
судді Карабаза Н.Ф.,
за участі секретаря Андрійченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «БГМ ЛТД», ОСОБА_2 , третя особа: КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання договору купівлі продажу майнових прав на квартиру недійсним та вилучення запису з державного реєстру речових прав та їх обтяжень,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «БГМ ЛТД», ОСОБА_2 , третя особа: КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання договору купівлі продажу майнових прав на квартиру недійсним та вилучення запису з державного реєстру речових прав та їх обтяжень. Заяву мотивує тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:177:0007. 17 вересня 2012 року сторони уклали договір оренди земельної ділянки № 1709-1 за умовами якого він передав ТОВ «БГМ ЛТД» у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1000га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:177:0007 для здійснення ТОВ «БГМ ЛТД» будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення відповідно до п.1.1. вищезазначеного договору. Відповідно до п.3.1. договір укладено до 16 верееня 2014року. 17 вересня 2014року на адресу ТОВ «БГМ ЛТД», було направлено лист-повідомлення в якому пропонувалось Товариству з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» направити проект додаткової угоди на поновлення строку Договору оренди землі від 17 вересня 2012 року. У разі не подання проекту додаткової угоди в місячний строк орендодавець укладе договір оренди землі з іншою особою. Товариство з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» не надіслало на адресу орендодавця додаткової угоди на продовження оренди земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:177:0007 площею 0,1000га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:177:0007 площею 0,1000га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 закінчився 16 вересня 2014року і не був продовженим на інший строк. Товариство з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» продовжує будівництво на земельній ділянці яка йому не належить ані на праві власності, ані на праві користування, тому будівництво є незаконним та самочинним. Отже, відповідач незаконно, без будь-яких правових підстав продовжує користуватися земельною ділянкою площею 0,1000га, яка знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:177:0007 яка належить йому на праві власності. Вважає за необхідне усунути перешкоди у володінні та користуванні майном яке йому належить на праві власності та зобов'язати відповідача привести земельну ділянку площею 0,1000га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:177:0007 в попередній стан. На неодноразові усні його звернення щодо припинення подальшого будівництва багатоквартирного будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007 площею 0,1000га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «БГМ ЛТД» не відреагував, більш того 26.02.2015 року тобто після закінчення строку Договору № 1709-1 від 17 вересня 2012 року, який був укладений між позивачем та ТОВ «БГМ ЛТД», державний реєетратор Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 , зареєстрував право власності за Товариством з обмеженою відповідальніетю «БГМ ЛТД» на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . На теперішній чає відповідач ТОВ «БГМ ЛТД» уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 серія та номер: Б-2Ж-15 виданий 27.11.2013 року, яка розташована в корпусі АДРЕСА_4 (та продовжує будівництво та продаж квартир на вказаній земельній ділянці, не маючи на це правових підстав, що перешкоджає йому користуватися земельною ділянкою, яка йому належить на праві власності. 12 жовтня 2016 року він уклав договір №18-10/16 на виконання інженерно-геодезичних вишукувань, з приватним підприємством «Компанія Геосфера», відповідно до якого, Виконавець бере на еебе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок Замовника виконати з дотриманням вимог законодавства, інженерно-геодезичні вишукування виготовлення ситуаційного плану земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:177:0007, в АДРЕСА_1 . Відповідно до ситуаційного плану земельної ділянки, корпус АДРЕСА_4 знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007 площею 0,1000га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить йому. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині частина 2 ст. 13 ЦК України. Звертає увагу суду на те, що відповідачі при укладенні з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 , свідомо порушили вимоги частини 3 ст. 13 ЦК України в якій зазначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» усунути перешкоди у володіння та користуванні ОСОБА_1 належного йому на праві власності майном, а саме: земельною ділянкою площею 0,1000га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007 шляхом приведення земельної ділянки у попередній стан; визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав серія та номер: Б-2Ж-15, виданий 27.11.2013 року на квартиру АДРЕСА_5 ; вилучити запис з державного реєстру речових прав та їх обтяжень реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 933157432109 номер запису про право власності 14707175 від 25.05.2016 року.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гиря М.М. через канцелярію суду подав заперечення проти позовної заяи, в яких зазначає, що вважає заявлений позов необгрунтованим, недоведеним і таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. У своєму позові позивач посилається лише на загальну правову дефініцію про те, що зміст правочину не може суперечити закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, при цьому взагалі не посилається на якусь конкретну підставу визнання правочину недійсним, будь то дефекти змісту, форми, суб'єктного складу або волі. Відтак позивач не наводить жодної правової підстави заявленої вимоги в частині визнання правочину недійсним, що взагалі виключає можливість задоволення позовних вимог, не обґрунтованих відповідною нормою матеріального права. Враховуючи, що позивач не пояснює, яким саме чином оскаржуваний договір порушує його право на безперешкодне користування своїм майном, констатувати факт такого порушення взагалі є передчасним. Відповідно, якщо право не є порушеним з боку ОСОБА_2 , то воно і не підлягає відновленню, в тому числі у спосіб, заявлений позивачем, тобто шляхом визнання правочину недійсним. Окрім того, позивач взагалі не надає доказів на підтвердження того, що квартира, належна ОСОБА_2 , що є предметом оскаржуваного договору, розташована в будинку саме на належній позивачу земельній ділянці. Згідно з ситуаційним планом, що наданий позивачем мова йде про земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як квартира ОСОБА_2 розташована в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, наданий позивачем ситуаційний план як письмовий доказ є неналежним, а отже не може бути покладений в основу судового рішення. Крім того, відповідно до п.6.2 договору оренди земельної ділянки № 1709-1 від 17 вересня 2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ « БГМ ЛТД», після припинення дії цього договору орендар зберігає право власності на будівлі (споруди), спорудженій на земельній ділянці, переданій йому для забудови. Таким чином, право власності на новостворене майно - багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 належить відповідачу ТОВ «БГМ ЛТД», і позивач в межах цього позову не ставить питання про позбавлення його цього права. ОСОБА_2 придбала квартиру за оплатним правочином саме у ТОВ «БГМ ЛТД», і право останнього на передачу цього майна досі не оскаржене і не анульоване. З огляду на вищевикладене, заявлений позов в частині визнання недійсним правочину є таким, що не лише не доведений належним чином, а взагалі пред'явлений особою, яка не має зацікавленості у договірних правовідносинах між третіми особами, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильєв М.О. через канцелярію суду подав відзив, в якому зазначив, що не визнає заявлені позовні вимоги з огляду на їх безпідставність та необгрунтованість, що вбачається з наступного. Відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав. Договір купівлі-продажу майнових прав укладений в період дії договору оренди. Позивач вказує про порушення його прав з 16.09.2014 року, тобто з моменту закінчення передбаченого договором оренди строку дії оренди Земельної ділянки. В той же час договір купівлі-продажу майнових прав був укладений 27.11.2013 року, тобто в період дії договору оренди. Позивач не обґрунтував порушення його прав при укладенні спірного договору купівлі-продажу майнових прав. Позивач на на підтвердження недійсності, на його думку, договору купівлі-продажу майнових прав вказує наступне: «При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині частина 2 ст. 13 ЦК України.» Позивач лише вказує на те, що укладенням Договору купівлі-продажу майнових прав були нібито порушені його права, та був намір завдати йому шкоду. При цьому позивач навіть не вказує (та тим паче не доводить), яким чином порушені його права (в чому це полягає) та яка шкода йому завдана, що вказує на безпідставність позовної вимоги. Більше того, позивач вже звертався з аналогічними позовами до ТОВ «БГМ ЛТД» та інших фізичних осіб власників квартир у будинку, та в таких позовах було відмовлено, а рішення залишені в силі Верховним Судом. Позивач замовчує той факт, що будинок будувався на чотирьох земельних ділянках, а не лише на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване за позивачем. Жодних доказів того, що квартира розташована саме в тій частині будинку, яка збудована на земельній ділянці позивачем не надано. Щодо ситуаційного плану наданого позивачем, то з нього також не вбачається, що на земельній ділянці розташований саме корпус 1. Більше того, в рішення Ірпінської міської ради від 23.11.2015 року № 254/14 про присвоєння адреси будинку зазначено, що кожен корпус розташований на чотирьох ділянках, тому встановити на якій саме ділянці розташована частина будинку, в якій знаходиться квартира, з наявних в матеріалів справи не можливо, що додатково вказує на відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору та скасування реєстрації. В матеріалах справи відсутні докази скасування реєстрації Декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: будинку (які були зареєстровані в ДАБІ ще в листопаді 2015 року, відомості про що наявні на офіційному веб-порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва). Позивачу було добре відомо про наслідки будівництва будинку на його земельній діляці, що вказано як в договорі оренди (п. 1.2), а також зазначено й в самому Державному акту на право власності на земельну ділянку від 26.08.2010 року серія ЯЛ № 583532, де вказане цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, який і був на ній збудований, а фізичні особи - власники квартир є його співвласниками, а не відповідач ТОВ «БГМ ЛТД». Передаючи у користування ТОВ «БГМ ЛТД» належну йому земельну ділянку з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення, позивач мав усвідомлювати і передбачати наслідки укладення такого договору, зокрема унеможливлення знесення побудованих на ній житлових будинків. Натомість, позивач має право відмовитися від Земельної ділянки на користь держави або територіальної громади, така процедура врегульована ст. 142 ЗК України, в такому випадку власники будинку зможуть пройти відповідну процедуру щодо отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, надали суду заяву в якій позов підтримали, просили його задовольнити та розглянути справу в їх відсутності.
Відповідач - ТОВ «БГМ ЛТД» в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Заяву про слухання справи за її відсутності не надала, причини неявки суду не повідомила Про час і місце слухання справи повідомлена належним чином.
Третя особа: КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів № 10581579 від 31.10.2011 земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:177:0007, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
17 вересня 2012 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1709-1, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210900000:01:177:0007, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення орендарем будівництва багатоквартирних будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення згідно затвердженого проекту будівництва. Строк дії договору до 16 вересня 2014 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 69367784 від 29.09.2016 вбачається, що 25.05.2016 року квартира АДРЕСА_6 зареєстроана на праві приватної власності за ОСОБА_2 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу майнових прав серія та номер:Б-2Ж-15 від 27.11.2013 року.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до пункту б) частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Разом з тим відповідно до частини другої цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.
Таким чином положення статті 152 ЗК України гарантують право власника земельної ділянки вимагати усунення порушень його права на землю, у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення.
Разом з тим відповідно до частини другої цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.
Таким чином положення статті 152 ЗК України гарантують право власника земельної ділянки вимагати усунення порушень його права на землю, у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення.
Згідно частини другої статті 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦК України власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
Частиною першою та другою статті 415 ЦК України визначено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
Статтею 417 ЦК України передбачено, що у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.
Разом з цим у частині другій статті 417 ЦК України зазначено, що якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.
За таких умов правовий режим земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд може бути визначений такими правовими способами: а) викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена; б) викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди); в) визначення умов користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.
ОСОБА_1 просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» усунути перешкоди у володіння та користуванні ОСОБА_1 належного йому на праві власності майном, а саме,- земельною ділянкою площею 0,1000га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007 шляхом приведення земельної ділянки у попередній стан, при цьому обгрунтовує свої вимоги тим, що після припинення дії договору оренди земельної ділянки ТОВ «БГМ ЛТД» продовжує нею користуватися, та укладає договори щодо розпорядження побудованого на ній майна з іншими особами, чим порушує його право власності на належну йому земельну ділянку.
Аналіз наведених вище норм матеріального права, а також обставин передачі позивачем в користування відповідача належної йому земельної ділянки, мети її використання та обгрунтувань заявленого позову, дають підстави для висновку, що власник земельної ділянки, наданої ним для забудови, має право на одержання плати за користування нею. Передача власником земельної ділянки в користування відповідача для забудови багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями, не породжує у нього права власності на розташовані на ній житлові будівлі, які належать забудовнику, і не надає підстав для знесення розташованих на ній житлових будинків.
Передаючи у користування ТОВ «БГМ ЛТД» належну йому земельну ділянку з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення, позивач мав усвідомлювати і передбачати наслідки укладення такого договору, зокрема унеможливлення знесення побудованих на ній житлових будинків.
Фактично між сторонами існує невирішене в установленому законодавством порядку питання про право платного користування ТОВ «БГМ ЛТД» земельною ділянкою, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а тому зазначений спір не підлягає вирішенню у обраний позивачем спосіб.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом приведення її у попередній стан, наслідком чого є знесення житлового будинку.
Відповідно до статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним . Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Ставлячи питання про визнання не дійсним договору купівлі-продажу майнових прав серія та номер: Б-2Ж-15, виданий 27.11.2013 року на квартиру АДРЕСА_5 позивач не надав до суду копію вказаного договору. Заяв, клопотань щодо витребування доказів позивачем також не було подано суду.
Крім того, ставлячи питання про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу майнових прав, позивач не зазначив з яких правових підстав він просить визнати спірний правочин недійсним.
Позивач посилається на приписи ч. 3 ст. 215 ЦК України відповідно до якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Однак і з даних підстав позивач не зазначає у зв'язку з чим він заперечує дійсність правочину та на яких підставах, встановлених законом.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ті обставини,що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» незаконно користується земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007, здійснює на ній будівництво. Однак, позивач не надав до суду жодного доказу на підтвердження тих обставин,що будинок АДРЕСА_1 має якесь відношення до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007.
Крім того, згідно поданого відзиву представником відповідача - адвокатом Васильєвим М.О. було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 зданий в експлуатацію. Дана обставина справи визнається позивачем по справі, а тому відповідно до ст.61 ч 1 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню.
Відповідно до п. 9.1 Договору оренди, на який посилається позивач як на підставу заявлених позовних вимог, «Право власності на зведені об'єкти нерухомості на земельній ділянці відповідно до цього Договору, належить орендарю», тобто Товариству з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД». Також, як вбачається зі змісту договору оренди п 1.2 Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення орендарем будівництва багатоквартирних будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення».
Тому посилання позивача на ч 3 ст.13 ЦК суд вважає безпідставним.
Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ТОВ «БГМ ЛТД» та ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 не є стороною цього договору, і його укладенням не порушуються його права.
Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
На позивача покладений обов'язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів позивач не надав.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову. Враховуючи викладені обставини, суд вважає позов безпідставним, необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у позовних вимогах в повному обсязі.
Частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.
На підставі ст. 13, 15, 16, 215, 216, 321, 373, 376, 391, 394 ЦК України, керуючисьст. 4, 10, 76, 133, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «БГМ ЛТД», ОСОБА_2 , третя особа: КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання договору купівлі продажу майнових прав на квартиру недійсним та вилучення запису з державного реєстру речових прав та їх обтяжень - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Ф. Карабаза