"28" липня 2025 р. Справа № 363/4211/25
28 липня 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріал, який надійшов з Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заступника директора ТОВ «РЕФОРМ», за п. 6, ч. 1 ст. 212-2 КУпАП,
25.07.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов матеріал, спрямований ГУ СБ України, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6, ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення за №6/25-19в від 01.07.2025 року слідує, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, а саме - невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці, передбачених вимогами ст. 21 ст. 37 Закону України "Про державну таємницю" та порушення вимог п. п. 740, 466, 436, 253 "Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого постановою КМ України від 18.12.2013 за №939.
Таким чином, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що ОСОБА_1 ставиться в провину порушення законодавства про державну таємницю, а саме - невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та контролю за її охороною, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.
Статтею 212-2 ч. 1 п. 6 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, а саме: невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом правопорушення за ст. 212-2 КУпАП - є суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про державну таємницю, а саме, у вчиненні діянь, зазначених у п. 1-9 ч. 1 цієї статті (склад - формальний). Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (громадяни і посадові особи, які мають доступ до державної таємниці) (ч. 1 цієї статті); особливий (громадяни і посадові особи, які мають доступ до державної таємниці, і які вже піддавалися адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення) (ч. 2 цієї статті). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Закон України «Про державну таємницю» є спеціальним законом, який регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
При цьому в зазначеному Законі у ст. 1 вказано, що державна таємниця (далі також - секретна інформація) це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою, а охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.
Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про державну таємницю», забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Згідно ст. 20 Закону України «Про державну таємницю» державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації мають право провадити діяльність, пов'язану з державною таємницею, після надання їм Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею. Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, мають бути обізнані з чинним законодавством про державну таємницю.
Стаття 212-2 КУпАП є бланкетною нормою, тому має бути посилання на нормативний акт, який передбачає конкретні заходи щодо забезпечення охорони державно таємниці та забезпечення контролю за охороною державної таємниці.
ОСОБА_1 зокрема інкримінується порушення ним вимог п. п. 740, 466, 436, 253 "Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого постановою КМ України від 18.12.2013 за №939.
Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року за №939 "Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", визначає єдині вимоги до організації та забезпечення режиму секретності в різних державних установах та підприємствах, що працюють з державною таємницею.
Проте судді Вишгородського районного суду Київської області не мають доступу до документів, які встановлюють вимоги режиму секретності. При цьому суд звертає увагу на те, що до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення не додано жодних додатків із вказівкою «відкрита інформація».
У випадку розгляду вказаної справи без доступу та допуску до відповідного рівня до державної таємниці, суддя позбавлений можливості дослідити норми "Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого постановою КМ України від 18.12.2013 за №939, порушення вимог якого інкримінується особі, відносно якої складений протокол, здійснити необхідний аналіз нормативно-правових та відомчих актів, що регулюють організацію та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, внаслідок чого при розгляді справи не будуть досягнуті визначені у ст. 254 КУпАП завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а також матиме наслідком порушення положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині встановлення обґрунтованості висунутого проти особи обвинувачення.
Оскільки у Вишгородському районному суді Київської області судді, які мають допуск до державної таємниці відсутні, а відтак відсутні підстави для розгляду даної категорії справ, що свідчить про неможливість утворення складу суду для розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до ст. 1 КУпАП України, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. При цьому чинні процесуальні норми КУпАП безпосередньо не містять положень щодо підстав і порядку зміни територіальної підсудності справ.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при визначенні підсудності протоколу про адміністративне правопорушення, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід'ємним правом учасників провадження у справі про адміністративні правопорушення (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Таким чином, оскільки нормами діючого КУпАП не врегульовано порядок направлення справ про адміністративні правопорушення до іншого суду, але, з метою додержання принципу законності, в даному випадку виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права.
Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду.
Вимогами ч. 13 ст. 31 КПК України передбачено, що уразі якщо в суді першої або апеляційної інстанції, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження (крім Вищого антикорупційного суду), неможливо утворити склад суду, передбачений цією статтею, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.
На підставі викладеного, з метою усунення перешкод для реалізації права особи на справедливий суд та доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне направити матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.
Керуючись ст. ст. 8, 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 221, ст. 276 КУпАП, ст. 34 КПК України -
Матеріал, спрямований ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6, ч. 1 ст. 212-2 КУпАП - направити до Київського апеляційного суду для визначення підсудності вказаної адміністративної справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів.
Суддя О.П. Дьоміна