"25" липня 2025 р. Справа № 363/4986/24
25 липня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Баличевої М.Б.,
за участі секретаря Василенко Г.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів,-
В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.10.2024 року витребувано з Міністерства соціальної політики відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо-переміщеної особи інформацію (персональні дані) стосовно громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; загальні відомості про особу (прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження); дані про останнє зареєстроване та фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені у ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; дані про фактичне місце проживання особи на дату звернення; адреса, за якою із внутрішньо переміщеної особи може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції та номер телефону; відомості про смерть внутрішньо переміщеної особи або визнання її безвісно відсутньою, в разі наявності.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали Міністерством соціальної політики листом № 24974/0/2-24/3 від 29.10.2024 року повідомлено суд, що ОСОБА_2 була зареєстрована та фактично проживала: АДРЕСА_2 ; адреса для листування та фактичного проживання: АДРЕСА_3 з 10.04.2023 р. (а.с. 31)
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.11.2024 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, яке призначено на 05.12.2024 року.
Судове засідання, призначене на 05.12.2024 року було перенесено на 31.01.2025 року у зв'язку з клопотанням представника позивача (а.с. 67) та неявкою сторін у справі.
Судове засідання, призначене на 31.01.2025 року було перенесено на 14.03.2025 року у зв'язку з клопотанням представника позивача (а.с. 120-121) та неявкою сторін у справі.
13.03.2025 року представником позивача засобами електронного зв'язку направлено заяву, в якій повідомлено суд про те, що 13.03.2025 р. адвокатом Білоус-Литвиненко Л.О. на підставі ст. 32 Правил адвокатської етики, в односторонньому порядку, на умовах передбачених договором про надання правової допомоги, було розірвано Договір про надання правової допомоги, укладений з ОСОБА_1 , у зв'язку з чим вона більше не представляє інтереси позивача у вказаній справ.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, в судове засідання призначене на 24.06.2025 р., 25.07.2025 р. позивач не з'явився, причини неявки суду не відомі, повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулися на адресу суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Крім того повідомлявся засобами телефонного зв'язку, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» та електронною поштою.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Крім того, 30.04.2025 року та 25.06.2025 року судом направлений листи на адресу Позивача, в яких повідомлено про наступну дату слухання справи та роз'яснено пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України, які були доставлені на його електронну адресу, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
При цьому, позивач поважності причин неявки не повідомив, із заявами та/або клопотаннями, зокрема про розгляд справи за відсутності позивача, до суду не звертався.
Частиною 3 статті 131 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Статтею 223 ч. 5 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом порядку.
Європейський суд з прав людини враховує принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. (Рішення у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88).
Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути й поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші законодавцем не застосовані. Отже, не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити позов без розгляду не є дискреційним, а відносяться до імперативних.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Згідно з вимогами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 та ч. 5 ст. 223 ЦПК України - приписи даних норм процесуального закону є імперативними, тому при наявності сукупності підстав, зазначених у цих нормах (належне повідомлення позивача, повторність неявки, не повідомлення про причини неявки, відсутність заяви про розгляд справи у відсутності позивача), суд зобов'язаний залишити позов без розгляду.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19.
З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивачем подана не була.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 257, 259, 353 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів - залишити без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України він має право, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Головуючий М.Б. Баличева