Справа № 760/27380/23
Провадження № 2/361/2807/24
05.06.25
05 червня 2025 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі - Михальова К.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем четвертої черги, надання права на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги, -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, позивачем ОСОБА_1 зазначено, що вона з січня 2013 року познайомилась, почала зустрічатись та жити однією сім'єю з ОСОБА_3 за адресою її реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . Восени 2013 року вони забрали мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - жити до себе. Зазначає, що з ОСОБА_3 вони вели спільне господарство, підтримували шлюбні стосунки, на його спільні кошти купляли інструменти для ремонту будинку, проживали у ньому разом з дітьми позивача від іншого шлюбу, які звали його «тато». ОСОБА_3 займався їх вихованням та навчанням. Після смерті матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 вони разом із ОСОБА_3 поховали її як родина. Через деякій час, ОСОБА_3 почав зловживати спиртним, та з кінця 2019 року позивач працювала сама, а ОСОБА_3 лише зловживав алкоголем та лежав на дорогах у стані алкогольного сп'яніння. Та вже ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер від переохолодження на вулиці. Під час спільного життя, позивач дізналась про існування у ОСОБА_3 - рідної доньки ОСОБА_2 , яка не брала участі у похованні як бабусі - ОСОБА_4 , так і тата ОСОБА_3 . Організацією поховання займалась позивач, про що є підтвердження у вигляді чеків.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та земельних ділянок. Звернувшись до державного нотаріуса Згурівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, позивачу було повідомлено про наявність спадкоємиці ОСОБА_2 та відсутності у ОСОБА_1 доказів родинних чи інших відносин.
Враховуючи наведене, позивач просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з 01.02.2013р. по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить суд визнати ОСОБА_1 спадкоємцем 4 черги після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надати ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_3 разом із спадкоємцем 1 черги.
Присутня у судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 сповіщена належним чином про час та дату розгляду справи, до зали суду не з'явилась, направила відзив, за змістом якого позовні вимоги не визнала, зазначила, що вона є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті батька та вже прийняла спадщину, отримавши свідоцтво про право на спадщину. Щодо вимог відповідачки про надання їй права на спадкування разом із нею, вважає неможливим їх задоволення, оскільки спадщина вже прийнята нею ОСОБА_2 та за відсутністю підстав для такого дозволу на спадкування, оскільки ОСОБА_1 останнім часом не опікувалась батьком, а навпаки, це вона не впустила його вночі до дому, та він замерз та помер на вулиці ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що сама позивач й зазначає у позовній заяві. А також зазначає про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 опікувалась та матеріально забезпечувала її батька, оскільки він мав свій дохід від ТОВ ВП «Центр», який орендує земельний пай, що належав батьку, та саме за кілька днів до смерті, йому надійшли грошові кошти за оренду цього паю. Саме з цих коштів, ОСОБА_1 й здійснила витрати на кремацію батька та його поховання. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 зазначила, що є подругою ОСОБА_1 , давно знає іі родину. Повідомила, що останні 9-10 років ОСОБА_1 мешкала по АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_6 . Їй відомо, як подрузі, що вони жили як родина, доглядали разом матір ОСОБА_7 , виховували дітей ОСОБА_1 . Про обставини смерті ОСОБА_3 їй відомо, що він впав та замерз на вулиці, коли її подруга була на роботі.
Заслухавши пояснення заявника, заінтересованої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.01.2022 року - помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно даних лікарського свідоцтва про смерть №17 від 04.01.2022 року, смерть ОСОБА_3 настала на АДРЕСА_3 . Довідкою про причину смерті №17 від 04.01.2022р. встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок переохолодження тіла.
За змістом заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 від 29.06.2022р. вбачається, що він був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Відповіддю державного нотаріуса Згурівської державної нотаріальної контори Саркісян О.М. від 30.06.2022р. роз'яснено вимоги діючого законодавства заявнику ОСОБА_1 та повідомлено про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .
Актом депутата Вишневої міської ради Савенко Н.В. від 21.02.2022р. встановлено, що зі слів ОСОБА_1 , вона проживала разом з ОСОБА_3 протягом останніх 10 років за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивченням матеріалів спадкової справи №135/2022, заведеної Згурівською державною нотаріальною конторою, нотаріусом Саркісян О.М., щодо майна померлого ОСОБА_3 - встановлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.07.2023р., ОСОБА_3 з 04.06.2016р. був власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3221955100:11:014:0012, розташованої на території Згурівського району Київської області; також ОСОБА_3 з 04.06.2016р. був власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3221955100:11:014:0013, розташованої на території Згурівського району Київської області. Також вбачається, що між ОСОБА_3 то ТОВ «Виробниче підприємство «Центр» 20.07.2016р. укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 10 років зі сплатою орендної плати у розмірі 6910,07 грн. за кожну.
Також встановлено, що 21.07.2023р. державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори Саркісян О.М. - спадкоємцю після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Також встановлено, що 21.07.2023р. державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори Саркісян О.М. - спадкоємцю після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3221955100:11:014:0013, розташовану на території Згурівського району Київської області.
Також встановлено, що 21.07.2023р. державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори Саркісян О.М. - спадкоємцю після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3221955100:11:014:0012, розташовану на території Згурівського району Київської області.
Вищевказана інформація про видачу свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_2 підтверджується наявними у спадковій справі витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав на підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18).
Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 293 ч. 1 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
На підставі п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження цивільні справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Про ознаки проживання однією сім'єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України та п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Обов'язковою умовою для визнання членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
У статті 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, вивченням долучених письмових доказів, фотокарток, показань свідка та змістом відзиву відповідача - суд доходить висновку, що у судовому засіданні було доведено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з 01.02.2013р. по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та вона може вважатись спадкоємцем 4 черги.
Стосовно вимог позивача про надання їй права на спадкування разом із спадкоємцем 1 черги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Згідно зі с. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
У зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.
Зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до ст. ст. 1261-1265 ЦК України.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування..
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 76 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування, зокрема те, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані, та що саме позивач у зв'язку з його безпорадним станом, протягом тривалого часу опікувалась ним та матеріально забезпечувала. Навпаки, з матеріалів справи вбачається наявність у спадкодавця постійного доходу у вигляді орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, а відомостей щодо доходу самої позивачки, який би забезпечував її та ОСОБА_3 - суду не надано.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1216, 1217, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137-141, 258-259, 263-265, 267, 273, 352-355 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спадкоємцем четвертої черги, надання права на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги - задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 понад п'ять років однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Залишити без задоволення інші позовні вимоги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Писанець Н.В.