Ухвала від 28.07.2025 по справі 1-292/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року

м. Київ

справа № 1-292/11

провадження № 51-2357ск18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2025 року щодо залишення без задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2012 року стосовно нього,

установив:

Як видно з матеріалів цього провадження, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області вироком від 15 серпня 2012 року засудив ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених пунктами 1, 6, 12 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 187, частиною другою статті 263, частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), і з урахуванням положень статті 70 цього КК визначив остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Цим же вироком засудив ОСОБА_5 за частиною першою статті 185, частиною четвертою статті 187, пунктами 1, 6, 12 частини другої статті 115 КК із застосуванням положень статті 70 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 18 грудня 2012 року вказаний вирок залишив без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 17 грудня 2013 року зазначені вище рішення залишив без змін.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 15 лютого 2023 року залишив заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали цього ж суду від 18 грудня 2012 року без задоволення.

Верховний Суд постановою від 25 вересня 2023 року касаційну скаргу засудженого задовольнив частково, скасував ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

24 березня 2025 року Черкаський апеляційний суд, розглядаючи заяву засудженого про перегляд ухвали апеляційного суду від 18 грудня 2012 року, постановив ухвалу, якою залишив без задоволення заяву засудженого ОСОБА_4 .

Доводи касаційної скарги та її вимоги

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2025 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у цьому суді.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд, розглядаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, неповно, та необ'єктивно, без урахування окремої думки судді ОСОБА_6 до ухвали цього ж суду від 6 травня 2016 року оцінив наведені ним доводи щодо порушення суддями Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області таємниці нарадчої кімнати під час ухвалення вироку про його винуватість. Уважає таке порушення таємниці нарадчої кімнати нововиявленою обставиною, яка впливає на його право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Мотиви Суду

Перевіривши наявні в суді матеріали та доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши долучену до неї копію оскаржуваного судового рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтею 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону за нормами статті 412 КПК є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до положень частини другої статті 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З оскаржуваної ухвали від 24 березня 2025 року видно, що засуджений звернувся до Черкаського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали цього ж суду від 18 грудня 2012 року та просив скасувати рішення місцевого й апеляційного судів щодо нього, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Так, частиною першою статті 459 КПКпередбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Таку можливість визначено й пунктом 2 статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, у якій не забороняється відновлення провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульовано главою 34 КПК. У статті 459 цього Кодексу наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті.

Відповідно до положень зазначеної норми права нововиявленими обставинами визнаються:

- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Як випливає з оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд установив, що судді, які розглядали кримінальну справу стосовно ОСОБА_4 , перебували в нарадчій кімнаті з 13 по 15 серпня 2012 року, вийшовши з якої проголосили обвинувальний вирок щодо останнього.

Також цей суд з'ясував, що під час перебування в нарадчій кімнаті для ухвалення вироку у кримінальній справі щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судді ОСОБА_7 й ОСОБА_8 постановили процедурні ухвали про відкриття провадження в цивільних справах або про призначення справи до розгляду, зокрема у справах про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, і про передачу цивільної справи на розгляд до іншого суду з подальшим унесенням їх у Єдиний державний реєстр судових рішень. Суд не встановив, що судді, які входили до складу суду, проводили розгляд справ по суті у судових засіданнях, а також спілкувалися з особами, які брали участь у цьому кримінальному провадженні, й розголошували хід обговорення та ухвалення вироку.

Апеляційний суд відповідно до вимог глави 34 КПК відмовив засудженому у перегляді за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду від 18 грудня 2012 року та зазначив, що з'ясовані порушення не ставлять під сумнів незалежність і неупередженість суддів під час обговорення та ухвалення вироку стосовно ОСОБА_4 , який згодом було переглянуто за апеляційною та касаційною процедурами.

Отже, апеляційний суд дійшов аргументованого висновку про те, що після перевірки доводів ОСОБА_4 не було встановлено такого істотного порушення таємниці наради суддів, яке перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

На думку Суду, апеляційний суд у своєму рішенні правильно зазначив про те, що нововиявлені обставини мають бути підтверджені фактичними даними (доказами), які б спростовували факти, покладені в основу судового рішення, яке засуджений просить переглянути за нововиявленими обставинами.

Водночас Суд звертає увагу на те, що рішення, яке просив переглянути ОСОБА_4 , набрало законної сили, є остаточним, також, з огляду на встановлений КПК порядок, вимоги до можливості його перегляду більш суворі.

Тому такий перегляд може відбуватися лише у випадках, що прямо передбачені законом, тобто коли обставини, на які посилається заявник, загалом відповідають усталеним у судовій практиці критеріям нововиявлених обставин, мають істотне значення для вирішення справи та не спростовують необхідності усунення недоліків у застосуванні судом норм матеріального й процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що вимоги правової визначеності не є абсолютними й у кримінальних справах їх слід оцінювати з огляду на пункт 2 статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, який прямо дозволяє поновити справу там, де з'являються нові факти або де виявлено суттєві недоліки в провадженні (рішення ЄСПЛ у справі «Міхалаке проти Румунії» (Mihalachev. Romania), заява № 54012/10).

За таких умов пункт 2 статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції встановлює обмеження щодо застосування принципу правової визначеності в кримінальних справах.

Стосовно ситуацій, коли обвинуваченого визнано винним і поновлення провадження у справі може спрацювати на його користь, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до пункту 31 пояснювального звіту щодо Протоколу № 7 до Конвенції «ця стаття не перешкоджає поновленню провадження на користь засудженого та будь-якій іншій зміні вироку на користь засудженого». Тому в усіх випадках підстави, що обґрунтовують поновлення провадження у справі, повинні згідно з пунктом 2 статті 4 згаданого Протоколу № 7, бути такими, що «впливають на результат справи» або на користь чи шкоду особи.

Разом з тим з оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги видно, що ОСОБА_4 указує як основний аргумент для перегляду ухвали апеляційного суду за нововиявленими обставинами на такі порушення місцевим судом таємниці нарадчої кімнати під час ухвалення вироку, які за своєю природою не є настільки суттєвим недоліком у справі, аби вплинути на її результат.

Ба більше, перегляд вироку суду першої інстанції за нововиявленими обставинами лише з підстав, про які зазначає засуджений ОСОБА_4 , не вимагає жодних нових елементів, які впливають на характер скоєних злочинів або ступінь його вини, а також могли б вплинути на результат справи.

Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який всебічно дослідив усі обставини провадження в межах заяви про перегляд ухвали апеляційного суду за нововиявленими обставинами та в межах, визначених кримінальним процесуальним законом для такого виду проваджень. Отже, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 419, 459, 462 КПК.

Крім того, мотиви й обґрунтування, викладені в заяві ОСОБА_4 , дають підстави Суду вважати, що вони спрямовані на перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з одною метою - домогтися повторного розгляду шляхом поновлення справи, що не відповідатиме цілям пункту 2 статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції.

При цьому необґрунтованими, на думку Суду, є і доводи засудженого ОСОБА_4 про неврахування апеляційним судом окремої думки судді ОСОБА_6 , викладеної останнім щодо ухвали апеляційного суду Черкаської області від 6 травня 2016 року, оскільки вона є висловленням власної позиції судді, який не погодився з думкою більшості, є похідною від правової позиції, що покладена в основу рішення суду, і жодним чином не змінює та не впливає на набуття чинності судовим рішенням.

Крім того Суд зауважує, що обставини які зазначив ОСОБА_4 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2012 року, а саме порушення таємниці нарадчої кімнати під час ухвалення вироку Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області від 15 серпня 2012 року, вже були предметом перевірки Кропивницьким апеляційним судом, про що постановлено ухвалу від 22 травня 2024 року, яка залишена без змін поставою Верховного Суду від 3 квітня 2025 року.

Відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Оскільки з касаційної скарги засудженого, копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, немає потреби в перевірці матеріалів кримінального провадження.

Тому згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 КПК Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2025 року щодо залишення без задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2012 року стосовно нього.

Керуючись пунктом 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2025 року про залишення без задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2012 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3