28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 487/2528/21
провадження № 61-9544ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві - Козленка В'ячеслава Валерійовича, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві (далі - ТУ ДБР у місті Миколаєві) від 09 грудня 2020 року № 213-ос про звільнення його з посади інспектора сектору матеріально технічного забезпечення з 29 грудня 2020 року;
поновити його на посаді;
стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 січня 2021 року до ухвалення рішення суду.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з вказаним позовом. Скасовано наказ ТУ ДБР у місті Миколаєві від 29 грудня 2020 року, № 213-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора сектору матеріально-технічного забезпечення та поновлено його на вказаній посаді з 30 грудня 2020 року. Стягнено з ТУ ДБР у місті Миколаєві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 600 147,70 грн, визначений без утримання сум податків та інших обов'язкових платежів. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві задоволено частково. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві залишено без задоволення, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2022 року залишено без змін.
11 вересня 2024 року ТУ ДБР у місті Миколаєві через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 листопада 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року (провадження № 61-12499ск24) вказану касаційну скаргу повернуто заявнику.
24 липня 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві - Козленка В. В., на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року.
Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки повторно направлена до Верховного Суду 24 липня 2025 року.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, в якому заявник вказує, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки вперше касаційна скарга була подана у межах тридцяти денного строку з дня ухвалення 13 серпня 2025 року судового рішення апеляційного суду, повторно касаційна скарга подана у межах розумного строку з дня її повернення Верховним Судом на підставі ухвали від 24 квітня 2025 року, копію якої доставлено до «Електронного суду» 09 липня 2025 року.
Зважаючи на те, що у касаційній скарзі містяться докази поважності пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, вважаємо за можливе його поновити.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду ід 08 серпня 2018 року в справі № 757/19004/15-ц, від 30 жовтня 2019 року в справі № 503/361/16-ц, від 25 березня 2020 Року в справі № 288/1466/18, від 12 серпня 2020 року в справі № 753/3889/17, від 24 лютого 2021 року в справі № 540/2097/18, від 26 березня 2021 року в справі № 570/2709/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
не виконання вказівок Верховного Суду, вказаних під час перегляду судових рішень в цій справі.
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 390, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Клопотання представника Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві - Козленка В'ячеслава Валерійовича про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити Територіальному управлінню Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві строк на касаційне оскарження рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2022 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року.
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/2528/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 25 серпня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян