28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 643/12558/24
провадження № 61-8802ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року у складі судді Семенової Я. Ю. та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у сумі 107 179,03 грн, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, в рівних частках по 605,60 грн з кожного.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 643/12558/24, в якій просив суд скасувати заочне рішення від 21 квітня 2025 року та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у цій справі відповідач не наділений процесуальним правом на подання заяви про перегляд заочного рішення, позаяк таке рішення ухвалювалося не при заочному розгляді справи, а в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а тому вказане рішення суду слід оскаржувати в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, про що роз'яснено в рішенні Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року.
На ухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року повернуто без розгляду.
Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу, апеляційний суд керувався тим, ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року, якою відмовлено у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення, яка не входить до переліку ухвал, визначених частиною першою статті 353 ЦПК України.
У липні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року в указаній вище справі, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Щодо оскарження ухвали Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року про відмову у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення .
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Аналіз вказаної норми процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що касаційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ухвала Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року не переглядалася в апеляційному порядку, оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 були повернуті.
За приписами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи те, що ухвала Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги .
Дослідивши касаційну скаргу заявника колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.
До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов'язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.
При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов'язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб'єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про відмову у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення.
Отже, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційний суд врахував, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року ухвалювалося не при заочному розгляді справи, а в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а тому вказане рішення суду слід оскаржувати в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду, відтак дійшов правильного висновку та обґрунтовано керувався тим, що чинним ЦПК України не передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення.
Посилання в касаційній скарзі на те, що повертаючи апеляційну скаргу до суду першої інстанції, апеляційний суд грубо порушив статтю 6 Конвенції є такими, що зводяться до особистого тлумачення норм права.
Верховним Судом враховано, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року, провадження за його апеляційною скаргою відкрито ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року та призначено до розгляду
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник