28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 295/2666/25
провадження № 61-8743ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про забезпечення позову у справі №295/2666/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Літіум», про визнання недійсним договору про заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав та відновлення становища, яке існувало до порушення,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 04 березня 2025 року заяву, подану представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» - адвокатом Ковалевським Романом Володимировичем, про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2790908818040 за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та заборонено вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 2790908818040 за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2790929818040 за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та заборонено вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 2790929818040 за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2790899118040 за адресою: АДРЕСА_3 , що на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та заборонено вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 2790899118040 за адресою: АДРЕСА_3 , що на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490762018040 за адресою: АДРЕСА_4 , що на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та заборонено вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490762018040 за адресою: АДРЕСА_4 , що на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року визнано не поважними підстави для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 04 березня 2025 року та залишено апеляційну скаргу без руху. Надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали для звернення до Житомирського апеляційного суду із заявою про поновлення строку та наданням належних доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду. Роз'яснено заявнику, що якщо заяву не буде подано в зазначений строк, то у відкритті апеляційного провадження судом буде відмовлено у порядку, встановленому статті 358 ЦПК України.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 04 березня 2025 року відмовлено.
У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2025 року. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заявник просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження апеляційного розгляду.
Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки направлена до суду 04 липня 2025 року.
Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, у тому числі, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено
з поважних причин, оскільки оскаржувану ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2025 року отримала 07 червня, про що надає відповідні докази.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, його можливо поновити.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною шостою статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у апеляційній скарзі, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04 березня 2025 року, копію оскаржуваної ухвали було направлено заявнику на її поштову адресу.
Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваної ухвали 20 березня 2025 року.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу 10 квітня 2025 року, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження.
Розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження,
суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що наведені заявником обставини не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку
на апеляційне оскарження, оскільки вони не є об'єктивно непереборними та такими, що не залежать від волевиявлення заявника та пов'язані з перешкодами
чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, з огляду
на те, що строк на апеляційне оскарження ухвали Богунського районного суду
від 04 березня 2025 року сплив 19 березня 2025 року. Суд також правомірно вказав, що отримання копії оскаржуваної ухвали 20 березня 2025 року дійсно є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, однак перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження у такому разі закінчився 04 квітня 2025 року.
Оскільки 21 квітня 2025 року копія ухвали Житомирського апеляційного суду
від 17 квітня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху була направлена на адресу ОСОБА_1 , яку вона отримала відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 30 квітня 2025 року, строк для усунення недоліків закінчився 10 травня 2025 року.
Отже, суд апеляційної інстанції, врахувавши вимоги вище наведених норм закону, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України та постановив свою ухвалу від 22 травня 2025 року, якою у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 04 березня 2025 року відмовив у зв'язку з невиконанням станом на 22 травня 2025 року вимог ухвали Житомирського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Такий правовий висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Ураховуючи те, що заявником не було надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду та визнає доводи касаційної скарги необґрунтованими.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов'язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки процесуального законодавства.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про забезпечення позову у справі №295/2666/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Літіум», про визнання недійсним договору про заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав та відновлення становища, яке існувало до порушення відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник