28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 946/1772/20
провадження № 61-9336ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, про припинення права спільної часткової власності, виділення частки в єдиний окремий об'єкт нерухомого майна, визнання права власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, про виділення в натурі в окремий об'єкт нерухомості та визнання права власності,
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2024 року залишено без змін.
18 липня 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій просять рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити їх позов.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
1. Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшла до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень.
До касаційної скарги заявниками додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови суду апеляційної інстанції від 06 березня 2025 року отримано 17 червня 2025 року, подавши до суду першої інстанції заяву про видачу копії судового рішення.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У пункті 5 частини першої статті 183 ЦПК України зазначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити підстави заяви (клопотання, заперечення).
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст постанови апеляційної інстанції від 06 березня 2025 року було зареєстровано 10 березня 2025 року, забезпечено надання загального доступу 11 березня 2025 року.
Крім того, заявниками не надано доказів того, що постанова суду апеляційної інстанції у порядку статті 272 ЦПК України не надсилалась на адреси заявників.
З урахуванням наведеного, вищезазначені доводи заявників щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, так як ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подавали апеляційну скаргу і зобов'язані слідкувати за рухом справи, обов'язок подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк покладено саме на учасника справи,а отримання судового рішення пізніше може свідчити про штучне збільшення строку для оскарження.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином заявникам необхідно подати до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для його поновлення та відповідних доказів.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
2. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки за її подання ОСОБА_4 сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж це встановлено законом.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи. ОСОБА_1 надала докази, які підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог закону.
Проте, як убачається із змісту касаційної скарги, ОСОБА_2 не погоджуються із судовими рішеннями, які ухвалені за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом у 2020 році.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102,00грн.
ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом у 2020 році. Однак у січні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про уточнення позовних вимог.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481,00грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (припинення права спільної часткової власності, виділення частки в єдиний окремий об'єкт нерухомого майна, встановлення порядку користування земельною ділянкою, виділення в натурі в окремий об'єкт нерухомості), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
У підпункті 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру (визнання права власності), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12 - 36гс20), судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до судукасаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми; яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, таким чином (2522,40+2102,00+992,40+2481,00)*200% = 16 195,60 грн).
До касаційної скарги ОСОБА_2 додано квитанцію від 17 липня 2025 року № 2869-7642-4405-9091 про сплату судового збору у розмірі 3 363,20 грн.
Отже, ураховуючи характер спору, заявникові необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 12 832,40 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати докази про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Визнати наведені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 06 березня 2025 року неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2025 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для усунення недоліків касаційної скарги строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Б. І. Гулько