25 липня 2025 року
м. Київ
справа № 204/7246/13-ц
провадження № 61-9494ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Романа Романовича на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2025 року в провадженні за заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про встановлення судового контролю та надання звіту в порядку статті 453-2 ЦПК України на судове рішення в справі № 204/7246/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити контроль за виконанням судового рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року в справі № 204/7246/13; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у встановлений судом термін подати звіт про виконання вказаного судового рішення; попередити Фонд гарантування вкладів про наслідки ненадання звіту про виконання судового рішення, а саме в разі не надання звіту про виконання судового рішення у встановлені судом терміни, застосувати відповідно пункту 4 статті 453-4 ЦПК України штраф відповідно до діючого законодавства.
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року заяву задоволено частково.
Зобов'язати боржника - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у строк протягом двадцяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання судового рішення - ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року, якою змінено порядок та спосіб виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2018 року у справі № 204/7246/13-ц та стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 вересні 2013 року до 23 березня 2018 року в сумі 526 228,84 грн та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2025 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року повернуто заявнику.
Судове рішення мотивовано тим, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, яка не підлягає перегляду в апеляційному порядку, що визначено статтями 353 та 453-2 ЦПК України.
Також, апеляційний суд роз'яснив, що повернення апеляційної скарги не є обмеженням у доступі до правосуддя, оскільки відповідно до норм процесуального закону, боржник може подати заперечення проти ухвали суду про задоволення заяви стягувача стосовно зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення разом із апеляційною скаргою на ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника.
23 липня 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Р. Р. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2025 року.
Крім того, у касаційній скарзі міститься клопотання про внесення Верховним Судом до Конституційного Суду України подання щодо відповідності пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України норми частини шостої статті 453-2 ЦПК України.
24 липня 2025 року до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_1 про відмову у відкритті касаційного провадження.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції.
Ухвала Челелівського районного суду м. Дніпра від 20 травня 2025 року постановлена в порядку статті 453-1 ЦПК України, якою задоволено частково заяву стягувача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 453-2 ЦПК України визначено, що ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Водночас згідно частини шостої статті 453-2 ЦПК України ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4цього Кодексу.
Тобто, законодавець відокремив ухвали суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню, а які ні, а саме ухвала про відмову в задоволенні заяви відповідно до частиною п'ятої статті 453-2 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку, натомість ухвала про задоволення такої заяви не може бути оскаржена в апеляційному порядку, що імперативно визначено частиною шостої статті 453-2 ЦПК України.
Вказане також відповідає частині першій статті 353 ЦПК України, пунктом 42 якої передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення відсутня в частині першій статті 353 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
В цьому конкретному випадку частиною шостою статті 453-2 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвалу про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою
статті 453-4цього Кодексу (рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Встановивши, що ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення відсутня у переліку, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, тому оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Р. Р. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2025 року є необґрунтованою.
У касаційній скарзі міститься клопотання про внесення Верховним Судом до Конституційного Суду України подання щодо відповідності пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України норми частини шостої статті 453-2 ЦПК України, яка вказує про неможливість перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення, що, на думку заявника, порушує гарантоване Конституцією України право на апеляційний перегляд вказаної ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України приймає Пленум Верховного Суду.
Результат аналізу частини шостої статті 453-2 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що логічне відокремлення законодавцем результату розгляду судом першої інстанції заяви стягувача про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (частини п'ята, шоста статті 453-2 ЦПК України), є наслідком того, що ухвала про задоволення такої заяви відсутня в частині першій статті 353 ЦПК України, натомість оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволені такої інстанції імперативно визначено в пункті 42 наведеної норми процесуального права.
Верховний Суд не встановив підстав, визначених частиною шостою статті 10 ЦПК України, для внесення подання до Конституційного Суду України як щодо неконституційності спеціальних положень ЦПК України, а саме частини шостої статті 453-2 ЦПК України.
Отже, немає підстав для ініціювання процедури звернення до Конституцій-ного Суду України щодо відповідності Конституції України норми частини шостої статті 453-2 ЦПК України.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Романа Романовича про звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Романа Романовича на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2025 року в провадженні за заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про встановлення судового контролю та надання звіту в порядку статті 453-2 ЦПК України на судове рішення в справі № 204/7246/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян