23 липня 2025 року
м. Київ
справа № 210/4/23
провадження № 61-12384св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна, в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Громов Юліан Анатолійович, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Ковтун Н. Г., від 29 квітня 2024 року
та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Остапенко В. О., Агєєва О. В., Бондар Я. М., від 20 серпня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
держави Україна, в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областіпро відшкодування моральної шкоди.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 20 травня 2020 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 42020042630000201, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191 КК України, частиною першою статті 366 КК України.
3. 07 грудня 2021 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 210/3170/21 було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні № 42020042630000201 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191 КК України. Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб починаючи з 06 грудня 2021 року до 04 лютого
2022 року.
ОСОБА_1 був затриманий та супроводжений до місця перебування в
ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4».
4. 29 грудня 2021 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду у справі
№ 210/3170/21 було частково задоволено апеляційну скаргу адвоката
Громова Ю. А., в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , ухвалу слідчого судді
від 07 грудня 2021 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 04 лютого 2021 року, підозрюваного ОСОБА_1 звільнено з-під арешту в залі суду.
5. Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині ухвали від 29 грудня
2021 року зазначив, що слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в ухвалі від 07 грудня 2021 року помилково вважав доведеним ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваного іншого, менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
6. Позивач вказує, що був підданий незаконному державному примусу, шляхом обмеження волі у спосіб тримання під вартою у спеціалізованій державній установі зі спеціальним режимом у період з 07 грудня 2021 року до
29 грудня 2021 року, загалом 23 дні.
7. Кримінальне провадження № 42020042630000201 перебуває на стадії судового розгляду у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська (справа
№ 201/5200/22).
8. Враховуючи період перебування під вартою, характер правопорушення, глибину душевних страждань, яких він зазнав з протиправною поведінкою щодо себе, які були викликані зміною життєвого ритму, нормальних життєвих зв'язків, беручи до уваги, що відновлення нормального життя вимагало від нього додаткових зусиль, розмір відшкодування моральної шкоди позивачем на час подання позову було оцінено у 163 285, 48 грн.
9. В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з держави Україна в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за рахунок коштів Державного бюджету України
1 824 994,80 грн на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати, пов'язані із проведенням експертизи у розмірі 19 309,60 грн.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
10. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року,
у задоволенні позову відмовлено.
11. Суди попередніх інстанцій вказали, що позивач ОСОБА_1 на час звернення до суду із цим позовом є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 42020042630000201. Доказів того, що відносно позивача ухвалено виправдувальний вирок, закрито кримінальне провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзіпредставник ОСОБА_1 - адвокат Громов Ю. А. просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 30 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Громов Ю. А. подав касаційну скаргу на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у цивільній справі № 210/4/23.
14. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 210/4/23, які у жовтні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2025 рокусправу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 11 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про відсутність судового рішення, яким би був встановлений факт незаконності взяття і тримання ОСОБА_1 під вартою, оскільки таким судовим рішенням є ухвала Дніпровського апеляційного суду
від 29 грудня 2021 року у справі № 210/3170/21.
19. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано
відхилили висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3119-23 від 17 листопада
2023 року стосовно того, що в межах спірних правовідносин ситуація є психотравмувальною для ОСОБА_1 та йому завдані страждання (моральна шкода) через тримання під вартою.
20. Вважає справедливим та співмірним визначений позивачем розмір компенсації моральної шкоди, який дозволить компенсувати триваючий статус жертви та отримати справедливу сатисфакцію.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
21. 20 травня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості щодо кримінального провадження № 42020042630000201, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191 КК України, частиною першою статті 366 КК України.
22. 07 грудня 2021 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 210/3170/21 клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні № 42020042630000201 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті
191 КК України, задоволено.
Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб починаючи з 06 грудня 2021 року до 04 лютого 2022 року, визначивши місце перебування підозрюваного ОСОБА_1 в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Визначено розмір застави в сумі 2 000 000 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області.
23. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 04 лютого 2021 року.
24. Кримінальне провадження № 42020042630000201 за обвинуваченням, зокрема ОСОБА_1 за частиною п'ятою статті 191 КК України, перебуває на стадії судового розгляду в суді першої інстанції (справа № 201/5200/22).
25. Згідно висновку експерта Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України № 3119-23 від 17 листопада 2023 року, ситуація, що досліджувалася за справою є психотравмувальною для ОСОБА_1 , якому завдані страждання (моральна шкода). За умов ситуації, що досліджується у справі, триманням під вартою, ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода). Встановити можливий розмір грошової компенсації на час проведення дослідження не є можливим.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
26. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
27. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
28. Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.
Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
29. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
30. Відповідно до частин першої, другої статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
31. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
32. Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного взяття і тримання під вартою.
33. Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 266/94-ВР, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
34. Позивач стверджував, що йому завдана моральна шкода внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 07 грудня 2021 року, а факт незаконного взяття і тримання під вартою встановлено в судовому рішенні - ухвалі Дніпровського апеляційного суду
від 29 грудня 2021 року.
35. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій врахували, що ОСОБА_1 перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого по кримінальному провадженню № 42020042630000201, яке наразі розглядається судом першої інстанції (справа № 201/5200/22), а доказів того, що відносно позивача ухвалено виправдувальний вирок, закрито кримінальне провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, не надано.
36. Верховний Суд не заперечує права особи на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою, а також того, що це право може виникнути не лише внаслідок ухвалення виправдувального вироку суду.
37. Водночас за обставин справи, яка переглядається, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 ще не закінчено, ключовим питанням є те, чи наявне судове рішення, в якому був би встановлений факт незаконного взяття і тримання позивача під вартою.
38. ОСОБА_1 вважав таким судовим рішенням ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року.
39. Верховний Суд не погоджується із цими доводами позивача.
40. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване
статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
41. Отже держава передбачила можливість для особи, яка не погоджується із застосованим слідчим суддею запобіжним заходом, оскаржити його в апеляційному порядку.
42. ОСОБА_1 скористався своїм правом на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 07 грудня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якою була передбачено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
43. Детальний аналіз ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 210/3170/21 свідчить про таке:
- апеляційний суд погодився із висновками слідчого судді про те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України доведена доданими до клопотання слідчого матеріалами, сукупність яких на цьому етапі є достатньою для висновку про вірогідну причетність ОСОБА_1 до інкримінованого злочину;
- апеляційний суд погодився із висновками слідчого судді про існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду;
- апеляційний суд погодився із висновками слідчого судді про існування ризику можливого впливу підозрюваного на свідків;
- апеляційний суд, з огляду на тривалість досудового розслідування, вважав недоведеним ризик знищити, сховати або спотворити підозрюваним будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- підсумовуючи свої висновки, апеляційний суд констатував, що слідчий суддя правильно встановив наявність обґрунтованої підозри, доведеність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, проте помилково вважав доведеним ризик, передбачений п. 2 частини першої статті 177 КПК України, та неможливість застосування до підозрюваного іншого менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Крім того апеляційний суд звернув увагу на специфіку КПК України, який не передбачає повноважень суду апеляційної інстанції щодо зміни ухвали слідчого судді, а лише щодо залишення її без змін або скасування.
44. Верховний Суд вважає, що за встановлених обставин ухвала Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року не є судовим рішенням, в якому встановлено факт незаконного взяття і тримання ОСОБА_1 під вартою, а також не є судовим рішенням, яке б підтверджувало здійснення арешту та затримання позивача всупереч положенням статті 5 Конвенції.
45. Суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях дійшли правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
46. Водночас, залежно від результатів розгляду кримінальної справи
№ 201/5200/22 та ухвалених у ній судових рішень, ОСОБА_1 не позбавлений права звернення до суду із позовом про відшкодування, у тому числі моральної шкоди.
47. Інші доводи касаційної скарги висновків судів по суті вирішення спору не спростовують.
48. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
49. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
50. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Громов Юліан Анатолійович, залишити без задоволення.
2. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович