28 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14785/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Курносенка Геннадія Олександровича
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 (суддя Андреїшина І. О.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 (головуючий суддя Коробенко Г. П., судді Кравчцу Г. А., Сибіга О. М.)
у справі № 910/14785/24
за позовом фізичної особи-підприємця Курносенка Геннадія Олександровича
до 1) Головного управління Національної поліції у місті Києві і 2) Державної казначейської служби України
про стягнення 162 190 грн,
У листопаді 2024 року фізична особа-підприємець Курносенко Геннадій Олександрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, заподіяної майну у розмірі 62 190 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.08.2024 старшим слідчим управляння Головного управління Національної поліції у місті Києві було проведено обшук нежитлового приміщення за адресою: місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №752/16433/24 про надання дозволу на обшук за адресою: місто Харків, проспект Науки, будинок 7.
Під час проведення обшуку, за наказом старшого слідчого управляння Головного управління Національної поліції у місті Києві, інші співробітники поліції, які прибули на обшук, за допомогою спеціальних засобів - лому та болгарки, виламали двоє дверей у нежитловому приміщенні за адресою: місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18, яке перебуває в оренді у ФОП Курносенко Г. О.
Так, позивач стверджує, що фактично обшук нежитлового приміщення за адресою: місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18, було проведення без відповідного дозволу слідчого судді, оскільки будь-яких ухвал відносно надання дозволу на проведення обшуку за адресою: місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18, не постановлялося.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києві від 27.08.2024 у справі № 752/16433/24 клопотання задоволено, надано дозвіл слідчому СУ ГУ НП у м. Києві Бородичу Максиму Андрійовичу, слідчим групи слідчих та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні №12024100000000650, відомості щодо якого внесені 25.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України на проведення обшуку за місцем розташування пункту обміну валют, за адресою: м. Харків, проспект Науки буд. 7.
Також позивач зазначав, що під час обшуку старшому слідчому СУ ГУ НП у м. Києві неодноразово наголошувалося на тому, що приміщення, у якому вони проводять обшук, має зовсім іншу адресу, ніж та, що вказана в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 27.08.2024 у справі № 752/16433/24 про надання дозволу на обшук.
Проте, за твердженнями позивача, вказані зауваження залишилися без уваги з боку старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві, і він продовжив проводити обшук, ламати двері та вилучати майно, що перебувало у нежитловому приміщенні за адресою: місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18.
Як зазначає позивач, вказані дії завдали йому значних душевних страждань, він пережив сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи та тривоги та негативно вплинув на стан його здоров'я.
Внаслідок таких дій старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ФОП Курносенко Г. О. заподіяно майнової та моральної шкоди, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві грошові кошти у розмірі 62 190 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної майну та грошові кошти у розмірі 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
05.03.2025 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовано встановленою судами обставиною відсутності складу цивільного правопорушення, що є підставою для притягнення вказаного органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Також суди дійшли висновку про недоведеність позивачем всіх необхідних елементів цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди, зокрема, її наявності та причинно-наслідкового зв'язку.
10.07.2025 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 910/14785/24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 910/1485/24 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є коштів у розмірі 162 190 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 910/14785/24 є малозначною.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позовів в загальному до ста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до ста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в» і «г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду (також без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Курносенка Геннадія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 910/14785/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил