22 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.,
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1 ,
представник боржника - не з'явився,
керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Багінський А.О. - особисто (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),
кредитор - Акціонерне товариство "Сенс Банк",
представник кредитора - не з'явився,
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс",
представник кредитора - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 13.01.2025
у складі судді: Яковенко А.В.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 17.04.2025
у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Отрюха Б.В., Сотнікова С.В.
у справі за заявою
ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Короткий зміст руху справи
1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/2/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , провадження в якій відкрито ухвалою суду від 01.07.2024 року.
2. Відповідне оголошення про відкриття відносно ОСОБА_1 провадження у справі про банкрутство офіційно оприлюднено на веб-сайті Судової влади України 15.07.2024 за № 73608.
3. 13.08.2024, у встановлений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) строк, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (далі - ТОВ "Дебт Форс", кредитор) звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою з грошовими вимогами до боржника в розмірі 133 666,06 грн. та 6 056,00 грн. судового збору.
4. В обґрунтування своєї заяви ТОВ "Дебт Форс" посилається на невиконання ОСОБА_1 взятих не себе договірних зобов'язань за кредитними договорами, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка станом на день відкриття провадження не погашена.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025, у цій справі визнано, зокрема, ТОВ "Дебт Форс" кредитором боржника на загальну суму 139 722,06 грн., з яких 6 056,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 131 375,36 грн. - вимоги другої черги, 2 290,70 грн. - вимоги третьої черги.
6. Приймаючи таке рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені кредитором у вказаній частині грошові вимоги на суму 126 793,96 грн. підтверджуються судовими рішеннями, які набрали законної сили та не оскаржувалися боржником.
7. Також суд першої інстанції вказав, що право ТОВ "Факторинг Партнерс" відступити набуте право вимоги за Договором факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 прямо визначено п. 2.4 вказаного Договору, згідно з яким Фактор (ТОВ "Факторинг Партнерс") має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі, що і було здійснено товариством шляхом укладення 01.08.2024 із ТОВ "Дебт Форс" Договору № 01-08/24 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.
8 Під час розгляду заяви ТОВ "Дебт Форс" господарським судом першої інстанції встановлені такі обставини:
8.1. 04.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" та ОСОБА_1 укладений договір надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0984910451 та отримання кредиту згідно Заявки-Анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладання електронного Договору позики №2628508871 від 17.01.2020, що акцептована Відповідачем 17.01.2020, шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. б і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України).
8.2. 14.07.2021 між ТОВ "Інфінанас" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено Договір Факторингу № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ "Інфінанс" відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №0984910451.
8.3. 09.03.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Кампсіс Фінанс" було укладено Договір відступлення права вимоги, № 09-03/2023 відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 0984910451.
8.4. 12.05.2023 між ТОВ "Кампсіс Фінанс" та ТОВ "Дебт Форс" було укладено Договір відступлення права вимоги № 12-05/23, відповідно до якого ТОВ "Кампсіс Фінанс" відступило ТОВ "Дебт Форс", а ТОВ "Дебт Форс" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 0984910451.
8.5. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 11.04.2023 по справі № 286/3735/21 позовні вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" задоволено частково.
8.6. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість за Договором надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0984910451 від 04.07.2019 в загальному розмірі 115 908,18 грн., з яких 11 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 104 908,18 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.
8.7. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" судові витрати в загальному розмірі 10 885,78 грн., в тому числі 1 885,78 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 9 000,00 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти вимог відмовлено.
8.8. У зв'язку з укладенням ряд правочинів про відступлення права вимоги ТОВ "Дебт Форс" звернулося до Овруцького районного суду Житомирської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
8.9. Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 24.10.2023 по справі № 286/3735/21 задоволено вказану заяву ТОВ "Дебт Форс".
8.10. Замінено у виконавчому листі, виданому Овруцьким районним судом Житомирської області у справі № 286/3735/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість за Договором надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0984910451 від 04.07.2019 в загальному розмірі 115 908,18 грн., з яких 11 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 104 908,18 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, а також судових витрат в загальному розмірі 10 885,78 грн., в тому числі 1 885,78 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 9 000,00 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу, стягувача - ТОВ "Вердикт Капітал" на його правонаступника ТОВ "Дебт Форс".
8.11. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. від 22.11.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області від 14.06.2023 по справі № 286/3735/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Дебт Форс" (правонаступника стягувача згідно з ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 24.10.2023 по справі № 286/3735/21) заборгованості, розмір якої встановлено рішенням від 11.04.2023 по справі № 286/3735/21.
8.12. Виконавче провадження № НОМЕР_1 було зупинене у зв'язку з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
9. 28.01.2020 між ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 555122580508.
9.1. Відповідно до п. 1.1 Договору кредит надається на підставі Заявки на позику від 28.01.2020 року, підписаної Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник передає у власність позичальнику грошові кошти на суму у загальному розмірі 3 000,00 грн. (далі позика), на строк 30 календарних днів під 649,46% річних.
9.2. Згідно з п. 1.2 Договору частиною цього договору є Загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія", які затверджені наказом директора, від 04.04.2019 № 20190404-1. Шляхом підписання цього договору Позичальник прийняв загальні умови у якості умов цього договору позики.
9.3. Відповідно п. 1.3 Договору Позикодавець здійснює надання грошових коштів у позику згідно з внутрішніми "Правилами про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія", затвердженими наказом директора від 07.06.2017 року №07062017.
9.4. Згідно з п. 2.1 Договору Позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта - позичальника у системі "Loany".
9.5. Відповідно п. 2.2 Договору Датою надання позики є дата списання грошових коштів з поточного рахунку позикодавця на банківський картковий рахунок позичальника, передбачений у п. 2.1. цього договору.
9.6. Пунктом 3.1 Договору визначено, що Позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів.
9.7. Згідно з п. 4.1 Договору Сторони несуть відповідальність за порушення умов договору позики згідно з чинним законодавством України.
9.8. Пунктом 4.2 Договору визначено, що Позичальник, який прострочив внесення чергового платежу (при простроченні більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів від дати внесення чергового платежу, зазначеної у графіку платежів), зобов'язаний сплатити неустойку за прострочення внесення чергового платежу у розмірі 50% від суми простроченого зобов'язання із внесення чергового платежу.
9.9. Згідно з квитанцією № 1229874650 від 28.01.2020 ОСОБА_1 було надано кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн. шляхом перерахування на її банківський рахунок.
9.10. 18.12.2023 між ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" (надалі - Клієнт) та ТОВ "Факторинг Партнерс" (надалі - Фактор) було укладено Договір Факторингу № 18/12-2023 (надалі - Договір), до якого були внесені зміни Додатковим Договором №1 від 21.12.2023.
9.11. Пунктом 2.1 Договору (в редакції Додаткового Договору №1 від 21.12.2023) визначено, що за цим Договором Клієнт - Первісний Кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 113 577 013,90 грн., а Фактор зобов'язується, здійснивши Фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками.
9.12. Відповідно до п. 2.3 Договору (в редакції Додаткового Договору №1 від 21.12.2023) з моменту відступлення (передачі) Фактору Прав вимоги, Фактор є таким, що замінив Клієнта у правовідносинах з Боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) Прав вимоги та мають відношення до Прав вимоги. До Фактора переходять права Клієнта у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за Договорами позики (Кредитними договорами) (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Клієнтом) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов Договорів позики (Кредитних договорів).
9.13. Пунктом 2.4 Договору (в редакції Додаткового Договору №1 від 21.12.2023) визначено, що Фактор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі.
9.14. Пунктом 6.1 Договору (в редакції Додаткового Договору №1 від 21.12.2023) визначено порядок оформлення відступлення Права вимоги за Договором.
9.15. Згідно з п. 7.1 Договору сторони домовились, що розмір фінансування за Реєстром Боржників складає 1 100 000,00 грн.
9.16. Розділом 8 Договору визначено порядок обміну між сторонами документами за Договором.
9.17. 22.12.2023 сторонами підписано Акти приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному та паперовому вигляді за Договором факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023.
9.18. Відповідно до Реєстру Боржників Клієнт передав, а Фактор прийняв право вимоги по Боржниках в кількості 20507 шт. Загальна сума простроченої заборгованості складає 113 577 013,90 грн.
9.19. Згідно з платіжною інструкцією № 793 від 27.12.2023 ТОВ "Факторинг Партнерс" перераховано ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" грошові кошти у розмірі 1 100 000,00 грн. в якості оплати за Договором факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023.
9.20. У Додатку № 3 (Реєстр Боржників) від 22.12.2023 до Договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 зазначено у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 555122580508 від 28.01.2020 у загальному розмірі 6 872,10 грн., яка складається із заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 3 000,00 грн., заборгованості за процентами за користування позикою у розмірі 1 581,40 грн., а також нарахованої пені у розмірі 2 290,70 грн.
9.21. Внаслідок укладення Договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023, ТОВ "Факторинг Партнерс" стало новим кредитором ОСОБА_1 , набувши відповідне право вимоги до боржника за Договором № 555122580508 від 28.01.2020.
9.22. 01.08.2024 між ТОВ "Факторинг Партнерс" (надалі - Первісний кредитор) та ТОВ "Дебт Форс" (надалі - Новий кредитор) укладено Договір №01-08/24 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (надалі - Договір).
9.23. Пунктом 2.1 Договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором. Права вимоги, що є предметом цього Договору належать Первісному кредитору на підставі Договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023, що укладений між ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" та ТОВ "Факторинг Партнерс".
9.24. Відповідно до п. 5.1.1 Договору Реєстр Боржників в електронному вигляді (Додаток № 1) передається Новому Кредитору за Актом прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після підписання Новим кредитором цього Договору. Реєстр Боржників в електронному вигляді передається відповідальній особі Нового Кредитора шляхом запису на матеріальний носій, наданий Новим Кредитором.
9.25. Пунктом 5.1.2 Договору визначено, що Реєстр Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 3) передається Новому кредитору за Актом прийому-передачі (Додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після підписання Новим кредитором цього Договору.
9.26. Відповідно до п. 5.2 Договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4).
9.27. Пунктом 5.4 Договору визначено, що з моменту відступлення (передачі) Первісним кредитором Новому кредитору Прав вимоги, Новий кредитор є таким, що замінив Первісного кредитора у правовідносинах з Боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) Прав вимоги та мають відношення до Прав вимоги. До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за Договорами позики (Кредитними договорами) (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Первісним Кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов Договорів позики (Кредитних договорів).
9.28. Пунктом 11.6 Договору визначено, що він набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки). Будь-які зміни та доповнення до цього Договору є чинними за умови підписання їх Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (за наявності).
9.29. 01.08.2024 між сторонами складено Акти прийому-передачі Реєстру боржників в електронному та друкованому (підписаному) вигляді за Договором №01-08/24 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 01.08.2024.
9.30. Загальна кількість Боржників за Реєстром Боржників - 1, а саме: ОСОБА_1 (Договір № 555122580508 від 28.01.2020; сума заборгованості за основним зобов'язанням - 3 000,00 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами - 1 581,40 грн., пеня - 2 290,70 грн., загальна сума заборгованості - 6 872,10 грн.).
10. Станом на дату винесення оскаржуваної ухвали у матеріалах справи відсутні докази погашення ОСОБА_1 заборгованості за Договором №555122580508 від 28.01.2020.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 910/2/24 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/2/24 залишено без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/2/24 в частині визнання грошових вимог ТОВ "Дебт Форс" до боржника залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
12. ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 910/2/24, з вимогою скасувати оскаржені судові рішення в частині визнання грошових вимог ТОВ "Дебт Форс", ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "Дебт Форс" із грошовими вимогами до боржника відмовити.
13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 06.05.2025.
14. Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
15. 29.05.2025 заявниця засобами електронного зв'язку звернулась із заявою про усунення недоліків касаційної скарги разом з доказами доплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 3 633,60 грн.
16. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/2/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025.
17. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 відбудеться 22.07.2025 о 11:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №330.
18. 17.07.2025 засобами електронного зв'язку на адресу Касаційного господарського суду від арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича надійшла заява про проведення судових засідань у справі №910/2/24 в режимі відеоконференції.
19. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025.
20. Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2025 заяву арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
21. 21.07.2025 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Багінського А.О. надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати.
22. В судовому засіданні 22.07.2025 керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Багінський А.О. (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просив Суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 910/2/24 скасувати в частині визнання грошових вимог ТОВ "Дебт Форс", ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "Дебт Форс" із грошовими вимогами до боржника відмовити.
23. Інші учасники провадження у справі, зокрема заявник касаційної скарги, у судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
24. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (22.07.2025) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 22.07.2025.
25. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 15.04.2025 № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.04.2025 № 4356-IX), Верховний Суд розглядає справу №910/2/24 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
26. Арбітражним керуючим Багінським А.О. подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати.
27. Клопотання мотивоване наявністю виключної правової проблеми щодо застосування та тлумачення норми статті 1083 Цивільного кодексу України, за наявністю сформованих Верховним Судом двох діаметрально протилежних позицій щодо правових наслідків порушення зазначеної норми під час розгляду заявлених кредиторами грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.
28. Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
29. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
30. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
31. Отже, з наведеної норми права, а також частини п'ятої статті 302 ГПК України вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовчої практики.
32. Втім, заявник не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми, вирішення якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
33. При цьому, вказані заявником дві судові справи не містять протилежних висновків саме застосування норми статті 1083 ЦК України, а вказують лише на різний підхід до процедури розгляду судами грошових вимог кредиторів.
Доводи скаржника
( ОСОБА_1 )
34. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявниця зазначає про застосування положень статті 1083 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц та постанові від 19.10.2021 у справі № 916/596/20, а також неправильне застосування приписів частини 5 статті 75 ГПК України, без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.112021 у справі № 466/8649/16-ц, та постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/5663/22.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
35. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
38. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
39. Враховуючи встановлені приписами статті 300 ГПК України межі перегляду справі судом касаційної інстанції, виходячи зі змісту доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , предметом касаційного перегляду є оскаржені судові рішення у цій справі в частині результатів розгляду грошових вимог ТОВ "Дебт Форс".
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
40. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.
41. З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини першої статті 120 КУзПБ).
42. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
43. Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина перша статті 122 КУзПБ).
44. Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначено в статті 45 КУзПБ, згідно з частиною першою якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
45. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
46. Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).
47. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
48. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17.
49. Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
50. У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));
51. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).
52. Як про це було позначено вище, предметом касаційного перегляду в цьому випадку, є правомірність визнання судами першої та апеляційної інстанції грошових вимог ТОВ "Дебт Форс" у загальному розмірі 139 722,06 грн.
53. Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, грошові вимоги ТОВ "Дебт Форс" у загальному розмірі 139 722,06 грн. ґрунтуються на:
- Договорі позики № 2628508871 від 17.01.2020, укладеному між ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_1 ; Договорі Факторингу №14-07/21 від 14.07.2021, укладеному між ТОВ "Інфінанас" та ТОВ "Вердикт Капітал"; Договорі відступлення права вимоги №09-03/2023 від 09.03.2023, укладеному між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Кампсіс Фінанс"; Договорі відступлення права вимоги №12-05/23 від 12.05.2023, укладеному між ТОВ "Кампсіс Фінанс" та ТОВ "Дебт Форс"; Рішенні Овруцького районного суду Житомирської області від 11.04.2023 по справі № 286/3735/21; ухвалі Овруцького районного суду Житомирської області від 24.10.2023 по справі № 286/3735/21;
- Договорі позики № 555122580508 від 28.01.2020, укладеному між ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" та ОСОБА_1 ; Договорі Факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023, укладеному між ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" (надалі - Клієнт) та ТОВ "Факторинг Партнерс" (надалі - Фактор); Договорі №01-08/24 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 01.08.2024, укладеному між ТОВ "Факторинг Партнерс" (Первісний кредитор) та ТОВ "Дебт Форс" (Новий кредитор).
54. На підтвердження заявлених вимог ТОВ "Дебт Форс" надано суду паперові копії кредитних договорів, укладених в електронній формі, копії договорів факторингу, про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, Акти приймання-передачі, Реєстри, розрахунки.
55. Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
56. Факт видачі боржнику кредитних коштів підтверджується наявними у справі доказами, боржником не заперечується та не спростовується.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання боржником обумовлених зобов'язань, зокрема, повернення кредиту, та сплату за користування кредитними коштами.
57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
58. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
59. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
60. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні, за винятком зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.
61. Колегія суддів акцентує увагу, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу боржника, що є необхідним для застосування конструкції оспорювання правочину.
62. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 759/2606/19-ц (провадження № 61-3817св23) з посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що:
« 47. Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов'язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов'язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.
Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.
Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.
Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.
Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з'ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому».
63. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
64. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
65. За приписами статті 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
66. Судами попередніх інстанцій встановлено, ТОВ "Факторинг Партнерс" внаслідок укладення Договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 стало новим кредитором ОСОБА_1 , набувши відповідне право вимоги до боржника за Договором № 555122580508 від 28.01.2020.
67. При цьому, ТОВ "Дебт Форс", набувши за Договором №01-08/24 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 01.08.2024 відповідне право вимоги до боржника, стало кредитором ОСОБА_1 за Договором позики №555122580508 від 28.01.2020,
68. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
69. У постанові від 19.07.2022 у справі № 904/4790/21 Верховний Суд констатував, що під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку статей 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності і, відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.
70. Положення частини першої статті 1083 ЦК України не свідчать про нікчемність договору про наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Водночас за позовом сторони чи заінтересованої особи такий договір може бути визнано недійсним судом.
71. Про те, що договір наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі є оспорюваним, свідчить зокрема і практика Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15-ц, від 26.06.2024 у справі № 179/1332/22).
72. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24.
73. Суд апеляційної інстанції дослідив текст правочину та звернув увагу на те, що право ТОВ "Факторинг Партнерс" відступити набуте право вимоги за Договором факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 прямо визначено п. 2.4 вказаного Договору, згідно з яким Фактор (ТОВ "Факторинг Партнерс") має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі, що і було здійснено товариством шляхом укладення 01.08.2024 із ТОВ "Дебт Форс" Договору № 01-08/24 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.
74. Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).
75. При цьому, правочини щодо відступлення права вимоги та факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються (п. 49 Постанови ВП ВС від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18), а правова природа відповідного договору незалежно від його назви та визначається, виходячи зі змісту прав та обов'язків сторін договору (п. 9.5 Постанови ВП ВС від 07 вересня 2022 року у справі №910/16579/20).
76. Тобто, безпосередньо назва самого договору не може відображати його правову природу, про що саме слушно зауважив апеляційний суд.
77. Стосовно доводів скаржника про невірне застосування приписів частини 5 статті 75 ГПК України, колегія суддів вважає необхідним сказати наступне.
78. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
79. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
80. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
81. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини рішенням ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів (близький за змістом висновок викладено в пунктах 59-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/11273/20).
82. Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду (подібні висновки наведені у постанові постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №438/723/17).
83. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
84. Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
85. Частиною п'ятою цієї ж статті процесуального закону визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
86. Як про це вже було зазначено вище, заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
87. Отже, у справі про банкрутство/неплатоспроможність господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));
88. Ураховуючи наведені норми та зважаючи, що керуючим реструктуризацією, іншими кредиторами чи учасниками цієї справи про банкрутство не спростовані обставини щодо наявності та розміру заборгованості Боржника перед ТОВ "Дебт Форс", підтвердженої рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 11.04.2023 по справі № 286/3735/21 (що набрало законної сили) та ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 24.10.2023 по справі № 286/3735/21, суди попередніх інстанцій вірно керувалися тим, що відповідні кредиторські вимоги є безспірними (підтвердженими).
89. Враховуючи наведене вище, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі доказів, аналізу правовідносин, колегія суддів вважає вірними рішення судів щодо визнання грошових вимог ТОВ "Дебт Форс" у загальному розмірі 139 722,06 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
90. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
91. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
92. З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, судові рішення в оскаржених частинах - без змін.
Щодо судових витрат
93. У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення (в оскаржених частинах), суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.01.2025 (в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" кредитором боржника на загальну суму 139 722,06 грн.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 910/2/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік