28 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5633/23
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.
розглянувши заяву Державного підприємства «Гарантований покупець»
про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О.Р. від розгляду справи № 916/5633/23
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі - Енерджи»
на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі - Енерджи»
про стягнення коштів,
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 916/5633/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі-Енерджи» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025.
Ухвалою від 13.05.2024 справу №916/5633/23 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою від 10.07.2025 справу №916/5633/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі - Енерджи» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.10.2025.
21.07.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О.Р. від розгляду справи №916/5633/23, надіслана Державним підприємством «Гарантований покупець» до суду засобами поштового зв'язку 17.07.2025.
Заяву обґрунтовано тим, що, на думку заявника, суддя Кібенко О.Р., ухваливши рішення у іншій судовій справі (№910/19641/23), продемонструвала упереджене ставлення до Державного підприємства «Гарантований покупець» і це може свідчити про наявність у неї необ'єктивності при розгляді справи № 916/5633/23. Крім того, на думку заявника, суддя Кібенко О.Р. ще до розгляду касаційної скарги у справі №916/5633/23 має заздалегідь сформовану та викладену в справі №910/19641/23 позицію з питання, що буде досліджуватись об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, тому наявні сумніви щодо її безсторонності.
Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2025 визнано доводи, викладені у заяві Державного підприємства «Гарантований покупець» про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О.Р. у справі №916/5633/23, необґрунтованими. Передано справу №916/5633/23 на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О.Р. у справі № 916/5633/23.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О.Р. від розгляду справи № 916/5633/23 визначено суддю Огородніка К.М. (25.07.2025).
Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.
Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною 3 статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до частини 7 статті 39 ГПК України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів.
Відповідно до частини восьмої статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
Перевіривши наведені Державним підприємством «Гарантований покупець» доводи, на обґрунтування заяви про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О.Р. від розгляду справи № 916/5633/23, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Суд зазначає, що доводи заявника фактично зводяться до необхідності відводу судді Кібенко О.Р. від розгляду справи № 916/5633/23 з підстав незгоди сторони з ухваленим рішенням у справі №910/19641/23 та позицією, що була висловлена суддею при розгляді справи.
Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальним рішенням судді не свідчить про його упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм ГПК України.
Обставини наведені заявником на обґрунтування заяви про відвід судді, не знайшли свого підтвердження, тому відсутні підстави для висновку про наявність визначених у статті 35 ГПК України та інших передумов для відводу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О.Р. від розгляду справи № 916/5633/23.
З урахуванням вищевикладеного, Суд приходить до висновку, що заява Державного підприємства «Гарантований покупець» про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О.Р. від розгляду справи №916/5633/23, не містить обґрунтованого посилання на обставини, які викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності даного судді, отже у задоволенні заяви про відвід судді, слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд,
Відмовити в задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О. Р. від розгляду справи № 916/5633/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду Огороднік К.М.