24 липня 2025 року
м. Київ
cправа №916/4873/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду (Савицький Я.Ф., Діброва Г.І., Ярош А.І.)
від 16.06.2025
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Хованської Дарії Олександрівни
до Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича
про стягнення 325 024,15 грн,
1. Фізична особа-підприємець Хованська Дарія Олександрівна (далі - Позивачка) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 325 024,15 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору від 18.06.2023 №1/06.
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2025 у справі №916/4873/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивачки 300 000 грн основного боргу, 17 475,41 грн пені, 5 413,50 грн інфляційних втрат, 2 016,40 грн трьох процентів річних та 3 898,86 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено. Частину витрат зі сплати судового збору покладено на Позивачку.
4. Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку; просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, стягнути з Позивачки на свою користь судові витрати.
5. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу Відповідача та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.
6. Ухвала суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована таким:
- Позивачка подала заяву про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 58 та пункту 1 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка за своєю суттю є запереченнями проти відкриття апеляційного провадження; зазначає, що апеляційна скарга подана та підписана від імені Відповідача особою, яка не має права на вчинення таких дій;
- згідно з частиною другою статті 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Водночас справа №916/4873/24 не є малозначною (ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2024 рік), і суд першої інстанції не визнавав її такою;
- відповідно до частини першої статті 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Апеляційна скарга від імені Відповідача подана та підписана Чугуєвим Андрієм Сергійовичем, на підтвердження повноважень якого долучено довіреність від 06.07.2022 №582. Доказів того, що останній є адвокатом, не надано, відповідна інформація у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутня.
Отже, апеляційна скарга підписана та подана неуповноваженою особою, оскільки Чугуєв Андрій Сергійович не є адвокатом та не може представляти інтереси Відповідача у справі №916/4873/24 за довіреністю. Вказане тягне повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 260 ГПК України.
7. 24 червня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції; просить скасувати її та передати справу №916/4873/24 до Південно-західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, стягнути з Позивачки на користь Скаржника судові витрати.
8. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
9. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті (зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції повернення апеляційної скарги), є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
10. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права (пункт 2 частини другої, частина третя статті 12, пункт 2 частини п'ятої статті 12, частина перша статті 45, частина друга статті 58, частини перша, друга статті 60, стаття 176 ГПК України), безпідставно повернув апеляційну скаргу та позбавив Скаржника права доступу до суду:
- справа №916/4873/24 призначена та розглянута Господарським судом Одеської області за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін;
- за змістом пункту 2 частини другої, частини третьої статті 12, пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини другої статті 176 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження призначається розгляд малозначних справ та справ незначної складності. Малозначними справами є як справи, ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так і справи незначної складності у випадку, якщо справа не підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження та / або ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- на суд покладається обов'язок визначити, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа, при цьому, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, на суд не покладається обов'язок окремо визнавати її малозначною;
- постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався лише одним критерієм щодо малозначності справи (якщо ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), проте не врахував інші критерії; крім того, суд помилився, зазначивши, що справа нібито розглянута за правилами загального позовного провадження, а також вказав на процесуальну дію, якої суд першої інстанції не здійснював, - дійшов висновку, що справа не є малозначною.
Таким чином, на думку Скаржника, Господарський суд Одеської області шляхом призначення та розгляду справи №916/4873/24 саме за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відніс справу до незначної складності, тобто до малозначної. Відповідно до частини другої статті 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. До апеляційної скарги надавалася копія нотаріально посвідченої довіреності на представництво Скаржника у суді.
11. Разом із цим Скаржник подав клопотання від 01.07.2025, від 04.07.2025 та від 07.07.2025, у яких просив зупинити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2025, що набрало законної сили 16 червня 2025 року на підставі ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі №916/4873/24; вказав, що (1) суд першої інстанції видав наказ про примусове виконання рішення; (2) 04 липня 2025 року відкрито виконавче провадження, в якому накладено арешт на грошові кошти, арештовано та оголошено в розшук транспортний засіб Скаржника.
До клопотань Скаржник долучив відповідні докази: копію постанови про відкриття виконавчого провадження №78528982 від 04.072.2025, копії постанов про арешт майна та про розшук майна від 07.07.2025.
12. Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
13. Ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги (пункт 1 частини п'ятої статті 260 ГПК України) не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
14. Дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про її необґрунтованість та відмовляє у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
15. Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
16. Водночас частиною другою цієї статті передбачено, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 ГПК України.
17. За нормами частини п'ятої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
18. Отже, малозначність першої категорії справ прямо встановлена в законі за грошовим / вартісним критерієм та не залежить від розсуду суду.
19. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
20. За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розрахунку на місяць становить 3 028 грн.
21. Відповідно до частини першої статті 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
22. Предметом позову в цій справі (№916/4873/24) є стягнення зі Скаржника на користь Позивачки 325 024,15 грн унаслідок неналежного виконання умов договору від 18.06.2023 №1/06.
23. Отже, ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік - 302 800 грн (3 028 грн х 100), тобто вона не є малозначною в силу закону.
24. Попри це, як вже було зазначено, малозначними також можуть бути справи, якщо вони визнані такими судом. Реалізація наведеного дискреційного повноваження, однак, обмежується певними критеріями (пункт 2 частини п'ятої статті 12 ГПК України):
- малозначними можуть визнаватися лише справи незначної складності (це поняття є оцінним та вирішується в кожному конкретному випадку);
- малозначними не можуть визнаватися (1) справи, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження; (2) справи, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
25. ГПК України безпосередньо не встановлює процесуальну стадію, на якій справа має визнаватися малозначною, якщо вона є справою незначної складності. Зі змісту підпункту "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Кодексу випливає, що це має робити суд першої інстанції.
26. Відповідно до частин першої, другої статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
27. Частиною четвертою статті 247 ГПК України унормовано, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи:
1) про банкрутство (неплатоспроможність);
2) щодо процедури превентивної реструктуризації;
3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);
4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу;
6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);
7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;
8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
28. З урахуванням викладеного вище, Скаржник помилково стверджує, що спрощене провадження призначене лише для розгляду малозначних справ. Те, що суд першої інстанції призначив і розглянув справу №916/4873/24 за правилами спрощеного провадження, саме по собі не свідчить про її малозначність.
29. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, що підсудна господарським судам та не входить до переліку, передбаченого частиною четвертою статті 247 ГПК України.
30. Верховний Суд встановив, що ціна позову в справі №916/4873/24 не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вона не охоплюється жодним із пунктів частини четвертої статті 247 ГПК України.
31. Отже, навіть якщо справа №916/4873/24 не визнавалася малозначною, з огляду на приписи частини другої статті 247 ГПК України, вона могла бути розглянута в порядку спрощеного провадження.
32. Південно-західний апеляційний господарський суд встановив, і Верховний Суд перевірив та погоджується, що Господарський суд Одеської області не визнавав справу №916/4873/24 малозначною; саме лише призначення та розгляд справи у письмовому провадженні не свідчать про зворотне.
33. Позиція Скаржника ґрунтується на хибному тлумаченні норм ГПК України, що, однак, не узгоджується з їх дійсним змістом.
34. Таким чином, частина друга статті 58 ГПК України, на яку посилається Скаржник, є незастосовною. Вказана норма допускає участь представника у малозначних спорах, проте справа, що переглядається, не є малозначною ані в силу закону, ані за рішенням суду.
35. Помилкове зазначення в одному із абзаців оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, що справа розглядалася в порядку загального позовного провадження, не свідчить про її незаконність, як і неточності в окремих формулюваннях, на які звертає увагу Скаржник. Південно-західний апеляційний господарський суд вичерпно навів мотиви постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги.
36. За змістом частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (цей підхід також відображений у постановах Верховного Суду від 17.07.2025 у справі №910/6141/21, від 16.07.2025 у справі №915/1243/23, від 15.07.2025 у справі №922/2524/24, від 11.07.2025 у справі №910/268/23, від 09.07.2025 у справі №914/1875/16(914/345/24)).
37. Правильне застосування Південно-західним апеляційним господарським судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
38. Оскільки Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, клопотання Скаржника про зупинення виконання судового рішення не розглядаються.
39. 02 липня 2025 року Позивачка із використанням підсистеми "Електронний суд" подала заяву, яка за змістом є запереченнями проти відкриття касаційного провадження; просить не приймати касаційну скаргу до розгляду та повернути її згідно з частиною другою статті 58 та пунктом 1 частини четвертої статті 292 ГПК України.
40. Заява обґрунтована тим, що касаційна скарга подана Чугуєвим Андрієм Сергійовичем, який не має статусу адвоката та не має права її подавати.
41. Натомість Скаржник того ж дня (02 липня 2025 року) подав заяву про застосування до Позивачки заходів процесуального примусу, в якій просить:
- визнати намагання Позивачки ввести в оману Верховний Суд щодо особи, яка підписала та подала касаційну скаргу, зловживанням процесуальними правами;
- відповідно до частин першої, другої статті 131, пункту 4 частини першої статті 132, пункту 2 частини першої статті 135 ГПК України застосувати до Позивачки заходи процесуального примусу, а саме постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з Позивачки штрафу в сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
42. Скаржник зазначає, що касаційна скарга підписана та подана ним особисто із використанням підсистеми "Електронний суд"; введення Верховного Суду в оману здійснюється Позивачкою з метою безпідставного збагачення за рахунок Скаржника зі сподіванням на судову помилку.
43. Суд, перевіривши матеріали касаційної скарги, дійшов висновку, що заява Позивачки не підлягає задоволенню, оскільки наведені нею доводи не підтвердилися. Касаційна скарга підписана із накладенням електронного підпису Скаржника, а не ОСОБА_1 .
44. Отже, підстав для повернення касаційної скарги згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 292 ГПК України не встановлено. Водночас наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження відповідно до частини другої статті 293 Кодексу, про що Суд зазначив вище.
45. Щодо заяви Скаржника про накладення на Позивачку штрафу, Суд звертає увагу на таке.
46. Згідно зі статтею 131 ГПК заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
47. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству (пункт 2 частини першої статті 135 ГПК України).
48. Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
49. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина друга статті 43 ГПК України).
50. Судочинство підпорядковане досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, прав та інтересів інших осіб.
51. Доволі складно провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України), а саме перешкоджання судочинству.
52. Перевірка обґрунтованості доводів, неведених у заявах і клопотаннях учасників справи, є насамперед завданням суду, який, зважаючи на результати такої перевірки, ухвалює відповідне процесуальне рішення.
53. Встановивши, що доводи Позивачки не підтвердилися, Верховний Суд відхиляє вимоги поданої заяви, водночас не вбачає підстав для застосування до Позивачки заходів процесуального примусу (що належить до дискреційних повноважень суду).
54. Таким чином, Суд відмовляє у задоволенні заяви Скаржника про застосування до Позивачки заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
55. Текст цієї ухвали складено в межах розумного строку, враховуючи перебування головуючої судді Вронської Г.О. у відпустці з 07 до 16 липня та з 17 до 18 липня 2025 року (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2025 №2239/0/5-25).
56. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
57. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, заява №17185/02, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, заява №36655/02, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, заява №19567/02, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004, заява №62771/00).
Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/4873/24 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зарічанського Андрія Андрійовича на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова