гСправа № 187/1210/25 Провадження № 2-о/0187/56/25
про відмову у відкритті провадження у справі
"28" липня 2025 р. Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Соловйов І.М., розглянувши у селищі Петриківка матеріали
заяви ОСОБА_1 ,
про встановлення факту батьківства,
Встановив:
24.07.2025 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства.
Заявниця посилається на те, що вона проживала разом з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. У 2013 році в них народилася донька, але відомості про батька були записані з її слів. ОСОБА_2 визнавав себе батьком, піклувався про неї. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, ОСОБА_3 виконував свій військовий обов'язок та під час виконання бойового завдання зник безвісті. Наразі виникла необхідність у встановленні факту батьківства для одержання виплат і надання пільг, передбачених законодавством.
Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає за необхідне відмовити у відкритті окремого провадження, виходячи з такого.
Згідно ч. 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.04.2025 у справі №213/1448/24 зроблено такі висновки.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
У статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц, провадження № 61-2239св21, зазначено, що «передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим».
У матеріалах справи доказів того, що особа, батьківство якої хоче встановити заявниця, помер немає.
Враховуючи, що особа, батьківство якої хоче встановити заявниця, не визнаний в судовому порядку померлим, у матеріалах справи немає доказів, що особа, батьківство якої хоче встановити заявниця, помер, тому приводу для звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України немає.
Верховний Суд виснував, що відсутність судового рішення про визнання особи, батьківство якої хоче встановити заявниця, померлим, а також належних доказів його смерті виключає можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України.
У заяві ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства зазначено, що особа, батьківство якої хоче встановити заявниця, зник безвісті 03.03.2024, доказів його смерті не надано.
За таких обставин, з огляду на те, що особа, батьківство якої заявниця бажає встановити, не визнана судом померлою, а в матеріалах справи відсутні докази її смерті, підстав для звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження на підставі статті 130 Сімейного кодексу України немає.
За таких обставин необхідно відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки ця заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Керуючись статтями 186, 293, 315 ЦПК України, -
Постановив:
Відмовити у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства.
Роз'яснити заявнику, що вона має право звернутися до суду із заявою про повернення сплаченого судового збору, згідно п. 3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст судового рішення складено 28.07.2025.
Суддя І.М. Соловйов