Справа № 204/4415/25
Провадження № 2-а/204/40/25 р.
11 липня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі головуючої судді Самсонової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича, Т.в.о начальника ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області підполковник поліції Забігайла Дмитра Володимировича, Західної окружної прокуратури м. Дніпра Керівника окружної прокуратури Мамон Олексія Євгеновича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2025 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність слідчого Відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, як суб'єкта владних повноважень, який проводив перевірку заяви від 19.11.2024 року, зареєстровану до ЖЄО №22809 протиправною, що полягає у не постановленні постанови відповідно до ст. 110 КПК України; визнати бездіяльність протиправною заступника начальника відділу поліції превентивної діяльності Відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП Дніпровській області Навродського Андрія Володимировича як суб'єкта владних повноважень протиправною, що полягає не у складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173-1 КУпАП «Поширення неправдивих чуток»; зобов'язати уповноважену особу Відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП Дніпровській області скласти протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173-1 КУпАП «Поширення неправдивих чуток» щодо так званої голови ОСББ «Каверіна-1» ОСОБА_2 (АДРЕСА_3), яка вчинила адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та направити матеріали адміністративної справи на розгляд до суду. В обґрунтування позову зазначено наступне. 16.11.2024 року ОСОБА_1 прибула до приміщення ОСББ «Каверіна-1» за адресою: АДРЕСА_1 під'їзд підвальні квартири, для ознайомлення з листками опитування співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , які зведені в протокол загальних зборів співвласників даного будинку від 30.08.2024 року. Під час цього візиту позивачці голова ОСББ «Каверіна-1» ОСОБА_2 не дала в повному обсязі ознайомитись з листками опитування, про які зазначено вище, посилаючись на той факт, що в цих листках опитування містяться персональні дані співвласників, які вона, як співвласниця будинку, знати не повинна, що суперечить Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», а саме: стаття 20 цього закону передбачає, що «Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності». Лист №7/15-4687 від 26.04.2011 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України чітко роз'яснює поняття «Власник», а саме: «Власником у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку». Оскільки відповідно до статті 382 Цивільного кодексу України у дво- або багатоквартирному будинку приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання належать власникам квартир, і оскільки ОСББ не є власником таких квартир, то ОСББ не є власником будинку чи окремих приміщень і обладнання в ньому та не підпадає під визначення «власника» відповідно до Закону України «Про комунальні послуги». Персональні дані, отримані об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку в процесі його діяльності, є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Персональні дані співвласників та інших фізичних осіб не підлягають наданню ОСББ для ознайомлення співвласнику як конфіденційна інформація, оскільки згода на поширення якої не надавалась у встановленому законом порядку. Отже, в документації, яка ведеться ОСББ, на законодавчому рівні не передбачено обробку персональної інформації співвласників будинку, яка є конфіденційною та таємною для інших співвласників будинку. Ці норми права були проігноровані ОСОБА_2 . Довести свою правоту в усній формі ОСОБА_1 під час свого візиту 16.11.2024 так і не змогла. Як наслідок, позивачка почула наклеп щодо себе від цієї жінки з використанням нецензурної лайки (існує запис на диктофон, який поданий на електронну пошту ГУНП в Дніпропетровській області) у присутності бухгалтера ОСББ «Каверіна-1» ОСОБА_4 (кв. 197). Наклеп полягав у звинуваченні позивачки в тому, що начебто вона ходила до ОСОБА_3 та передавала йому флешку з інформацією по ОСББ «Каверіна-1». З цим вона категорично не погоджується, оскільки таких обставин ніколи не було, а між нею та ОСОБА_3 ніколи не було розмов щодо діяльності ОСББ «Каверіна-1», а були виключно питання щодо асортименту меню в його ресторані та щодо купівлі її дитиною питної води та пиріжків. Після цього спору позивачка відразу зателефонувала на оперативну телефонну лінію Національної поліції «102» та подала телефонну скаргу на дії ОСОБА_2 . Дещо пізніше, 16.11.2024, позивачка подала заяву на електронну пошту ВП №3 ДРУП №1 ГУНП у Дніпропетровській області. 16.11.2024 ця заява була подана нею в телефонному режимі на оперативну телефонну лінію Національної поліції «102». Того ж дня, 16.11.2024, цю інформацію було передано з оперативної телефонної лінії Національної поліції «102» до Відділу поліції №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області. Цього ж дня, дещо пізніше, їй перетелефонували з чергової частини Відділу поліції №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області та попросили написати заяву власними словами, запевнивши, що коли заява буде написана, поліція приїде та її забере. 18.11.2024 ОСОБА_1 повторно подала заяву на оперативну телефонну лінію «102» щодо цього факту. Станом на 19.11.2024 року поліція так і не приїхала, внаслідок чого вона подала цю заяву в електронному вигляді. 20.01.2025 року працівницею канцелярії ВП №3 ДРУП №1 ГУНП у Дніпропетровській області Барановою Ганною Олександрівною їй було видано відповідь №43,3-4175ж від 19.12.2024, в якій зазначено, що заяву від 19.11.2024 року відповідно до п. 2 Наказу МВС України №100 від 08.02.2019 було вивчено керівництвом слідчого відділу та прийнято рішення про проведення перевірки на підставі Закону України «Про звернення громадян», оскільки відсутні дані, які б свідчили про наявність кримінального правопорушення, та є неможливим у зв'язку з цим внести відомості до ЄРДР. Отже, є очевидним, що слідчим (П.І.Б. та звання невідомі), під час розгляду її заяви від 19.11.2024, зареєстрованої за номером ЖЕО №22809, не було виконано процесуальної дії, передбаченої КПК України, а саме: не прийнято рішення у формі постанови щодо розгляду вищезазначеної заяви, а це рішення оформлено у вигляді листа.
Не погодившись з позовними вимогами, керівником Західної окружної прокуратури міста Дніпра Мамон О.Є. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відмови вказано, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не зазначає про порушення Західної окружною прокуратурою міста Дніпра прав, свобод чи інтересів позивача, а позовні вимоги, з якими позивач звернувся до суду, не стосуються Західної окружної прокуратури міста Дніпра.
Заступником начальника з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцьким А.В. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 25 квітня 2025 року відкрито провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 листопада 2024 року ОСОБА_1 було направлено заяву на ім'я т.в.о. начальника ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області про вчинення наклепу ОСОБА_2 на заявницю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 8-10), засобами електронного зв'язку (а.с. 11).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96 (далі - Закон №393/96).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ст.4 Закону №393/96 до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно зі ст.5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст.15 Закону №393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Водночас, частиною 3 ст. 7 Закону №393/96-ВР визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №9901/5/17, від 04.07.2018 року у справі №800/580/17 та від 19.02.2020 року у справі №9901/268/19.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 року №930 затверджено Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі по тексту Порядок №930).
Відповідно до п.п. 1 та 3 розділу І Порядку №930 цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.
Дія цього Порядку не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".
Відповідно до п.п. 1-3, 5, 6, 12 та 13 розділу IV Порядку №930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об'єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.
Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з'ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.
Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне виконання прийнятого рішення відповідно до законодавства України, у разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.
Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
За результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об'єктивного, усебічного та повного розгляду звернення. До звернень, які не потребують проведення перевірки, довідки не складаються.
Відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.
Пунктами 14, 17 розділу IV Порядку №930 встановлено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України "Про звернення громадян" і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян.
Якщо викладена у зверненні інформація належить до компетенції поліції не повністю, розглядається лише та частина, що стосується компетенції Національної поліції України. У цьому випадку копія звернення у строк не пізніше п'яти днів з наступного дня після реєстрації спрямовується виконавцем за належністю, про що повідомляють заявника.
За результатами розгляду повідомлення від заявниці ОСОБА_1 ст. ДОП СП ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Валко С. складено довідку за результатами матеріалів від 17 грудня 2024 року, яку погоджено Начальником СП ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області майором поліції Тертишним О. В ході перевірки встановлено, що обставини викладені в повідомленні не відносяться до компетенції розгляду Національної поліції України, у факті зазначеному в заяві, вбачається цивільно-правові відносини вирішення яких є прерогативою суду, коди і було рекомендовано звернутися зацікавленої особи шляхом подачі позовної заяви.
Листом від 19 грудня 2024 року №43.3/4-175 Відділення поліції №3 Дніпровського районного Управління поліції №1 ГУ НП в Дніпропетровській області було повідомлено ОСОБА_1 , що обставини викладені в повідомленні до компетенції розгляду Національної поліції України, у факті зазначеному в заяві, вбачається цивільно-правові відносини вирішення яких є прерогативою суду, коди і було рекомендовано звернутися зацікавленої особи шляхом подачі позовної заяви. Додатково роз'яснено, що якщо їй спричинено матеріальну чи моральну шкоду, відповідно до ст. 16 (Захист цивільних прав та інтересів судом), ст. 23 (Відшкодування моральної шкоди) Цивільного кодексу та в порядку ст. 3 Цивільно процесуального кодексу України (Право на звернення до суду), має право звернутися до Чечелівського районного суду м. Дніпра з позовною заявою для відшкодування завданої шкоди.
Відтак, враховуючи те, що звернення позивача розглянуте Відділом поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області по суті та надано відповідь, тобто під час розгляду звернення дотримано основних вимог Закону України «Про звернення громадян», надано у встановлений законом строк відповідь по суті звернення, отже, не порушено права позивача на звернення до органу державної влади.
Доводи позивача про неналежний розгляд звернення та Відділом поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні, є безпідставними, оскільки відповідачем повідомлено позивача про здійснені заходи, а незгода позивача з відповіддю не є підставою для визнання неналежним розгляд такого звернення.
Слід зазначити, що позивачка просила зобов'язати уповноважену особу Відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області скласти протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 173-1 КУпАП.
Проте, стаття 173-1 КУпАП передбачає відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у поширюванні неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку.
Також, суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, ст.ст. 22, 34, 245, 247, 251, 280, 293 КУпАП, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича, Т.в.о начальника ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області підполковник поліції Забігайла Дмитра Володимировича, Західної окружної прокуратури м. Дніпра Керівника окружної прокуратури Мамон Олексія Євгеновича про скасування визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Самсонова