Справа № 212/6955/25
2/212/3899/25
28 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, який було уточнено 20 червня 2025 року. посилаючись на те, що 25 серпня 2021 року між АТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір, а саме угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631777045. Відповідно до вимог договору Банк надає ОСОБА_1 кредит, а відповідач зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит. Однак відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, порушив умови кредитного договору, в результаті чого станом на 24 квітня 2025 року має прострочену заборгованість у розмірі 259099,12 грн. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у такому розмірі та судові витрати по справі в сумі 3109,19 грн.
Ухвалою суду від 19 червня 2025 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Представник позивача, Альховська І.Б., просила розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання викликався шляхом оголошення. Будь-яких клопотань від нього не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Судом було встановлено, що 25 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631777045.
Згідно довідки про ідентифікацію акцепт договору позичальником здійснено ( підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) 1885.
Таким чином суд дійшов висновку, що угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631777045 була підписана ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між ним та АТ «Альфа Банк» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
З паспорта споживчого кредиту вбачається, сума кредиту становить 94000 грн., який надається безготівковим шляхом строком на 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Процентна ставка становить 35,99% річних.
Факт встановлення кредитного ліміту в розмірі 94000 грн. підтверджується випискою з рахунку приватного клієнта №481227-2025/0505.
Натомість, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 24.04.2025 року загальна сума заборгованості позичальника становить 259099,12 грн., з яких: 108199,73 грн. - прострочене тіло кредиту; 18651,55 грн. - відсотки за користування кредитом, 86910,19 грн. -тіло кредиту, 3160,21 грн. -відсотки за прострочено тіло кредиту, що безпосередньо підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 у АТ «Сенс Банк».
Також суд зазначає, що відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022 року, вирішено змінити найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», на підставі чого Національний банк України вніс запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
За ст. 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому, враховуючи умови договору від 25.08.2021 року, суд дійшов висновку, що угода між сторонами про надання кредиту є чинною, тому повинна виконуватись згідно діючого законодавства та умов укладеного між сторонами договору.
Таким чином факт наявності заборгованості у позичальника у встановленому судом розмірі з кредиту та відсотків було підтверджено в судовому засіданні умовами кредитного договору від 25.08.2021 року.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк», заявлені до відповідача, підлягають задоволенню шляхом стягнення на користь банку з позичальника боргу за договором від 25.08 2021 року в загальному розмірі 259099,12 грн.
За ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача також підлягають стягненню витрати банку по сплаті судового збору в сумі 3109,19 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 259099 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч дев'яносто дев'ять ) 12 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати з оплати судового збору в сумі 3109,19 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 28 липня 2025 року.
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. О. Козлов