Іменем України
28 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/488/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» (код ЄДРПОУ 41260947), вул. Лугова, буд.1, м. Київ, 02088
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Стар Холдінг» (код ЄДРПОУ 41260947), вул. Миру, буд. 8, с. Журавка, Варвинський р-н, Чернігівська обл., 17620
про стягнення 34140,00 грн
представники сторін не викликалися;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області 14.05.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Стар Холдінг» про стягнення 34100,00 грн за надання послуг з ремонту автомобіля відповідно до Акта здачі прийняття робіт (надання послуг) ТО № ЕЦ000000005 від 02.01.2025.
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 19.05.2025 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів у підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС 19.05.2025 об 11:59, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, про встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.
В силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на перебування судді Кузьменко Т.О. у відпустці, приймаючи до уваги принцип незмінності складу суду, враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України, строк розгляду справи № 927/488/25 слід вважати розумним через об'єктивно обумовлені обставини, що потребували більшого часу розгляду справи, ніж той, що встановлений ст. 248 ГПК України, задля правильного її вирішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
02.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Стар Холдінг» (далі - Замовник) підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використаних запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки, відповідно до якого Виконавцем надано, а Замовником прийнято роботи на суму 33240,00 грн такі, як зняття/встановлення балки (причіп), реставрація деталі заміна РМК кронштейна полуресори (вісь причепа), регулювання геометрії параметрів ведучої вісі та регулювання сходження вісь. Разом з тим Виконавцем використано запасні частини та матеріали на суму 900,00 грн.
Загальна сума за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) складає 34140,00 грн.
Акт затверджено директорами товариств та скріплено печатками останніх.
Вартість виконаних робіт та використаних матеріалів відповідачем не сплачена.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих послуг та використаних запасних частин.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Частинами першою, другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свій обов'язок щодо виконання робіт виконав у повному обсязі, а відповідач прийняв роботи без зауважень, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використання запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025.
Акт підписаний та затверджений як представником позивача, так і відповідача. Заперечення і зауваження відсутні.
Судом встановлено, що сторонами в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використання запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025 не обумовлено строк оплати вартості наданих послуг.
Інших належних та допустимих доказів, якими врегульовано строк оплати вартості наданих послуг, що є предметом спору у цій справі, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Водночас статтею 530 ЦК України не визначено, яку саме форму повинна мати вимога про виконання зобов'язання, тому позивач може реалізувати своє право вимоги як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо.
Положення загальних приписів статей 3, 15, 16 ЦК України передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Матеріали справи не містять доказів пред'явлення позивачем відповідачу вимоги у будь-якій формі про оплату вартості наданих послуг в порядку ст. 530 ЦК України.
Отже, на момент звернення з позовом до суду у Позивача не виникло право вимоги за цим позовом до відповідача на оплату наданих послуг, а у відповідача - відповідного кореспондуючого обов'язку. Інакше кажучи, у Позивача було відсутнє порушене право, оскільки не виникла прострочка з боку Відповідача щодо сплати заборгованості за виконання робіт (надання послуг) по Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використання запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 статті 74 ГПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Під час розгляду справи у суду не виникло сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Разом з тим позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами заявлені у даній справі вимоги про стягнення заборгованості.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, з огляду на встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що станом на день звернення позивача до суду у позивача було відсутнє порушене цивільне право, а тому у позові слід відмовити, зважаючи на відсутність правових підстав для стягнення за цим позовом.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко