8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1776/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" (61038, м. Харків, вул. Івана Камишева, буд. 12)
про стягнення 64990,23 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" про стягнення 64990,23 грн., з яких: основний борг у розмірі 48705,01 грн., пеня у розмірі 7550,42 грн., 3% річних у розмірі 1568,91 грн., інфляційні втрати у розмірі 7165,89 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №6197-ОСББ(23)-32 від 25.09.2023 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості природного газу за період з листопада 2023 р. по квітень 2024 р.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, розгляд справи ухвалено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до їх зареєстрованих Електронних кабінетів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Також, ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.05.2025 по справі №922/1776/25 оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, а тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
25.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - позивач, постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу №6197-ОСББ(23)-32 (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору погоджено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п.п. 1) пункту 4 Положення (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.4. договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний EIC-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний EIC-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті несе споживач.
Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 (включно), в кількості 8,497 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях. Постачання природного газу відповідно до даного пункту договору та реєстрація споживача в реєстрі постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється до 31.12.2023 року. Реєстрація споживача в реєстрі постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС з 01.01.2024 року та продовження постачання природного газу здійснюється відповідно до пункту 3.3. договору.
Умовами пункту 2.3. договору погоджено, що підписання договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог кодексу ГТС.
Згідно з пунктом 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до пункту 3.2. договору постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Умовами пункту 3.3. договору передбачено, що реєстрація постачальником споживача на інформаційній платформі оператора ГТС здійснюється найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа оператора ГТС, але не раніше ніж з 01.09.2023 та діє до 31.12.2023 року. Продовження постачальником реєстрації споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС з 01.01.2024 по 15.04.2024 буде здійснено тільки за умови укладання договору про договірне списання, зазначеного в п. 5.2. договору. Договір про договірне списання має бути укладений не пізніше ніж 16:15 29.12.2023 року. При укладенні договору про договірне списання з 30.12.2023 року, реєстрація постачальником споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа Оператора ГТС. При цьому постачальник не несе відповідальності за наслідки у разі припинення споживачу постачання природного газу Оператором ГРМ.
Умовами пункту 3.5. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг I (фіксований), акти на обсяг III (фіксований) та акт на обсяг II. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п. 2.1., п.п. 2.2.3. та п.п. 3.5.2. цього договору, їх ціна (визначається відповідно до Розділу 4 цього договору) та вартість (п.п. 3.5.1., п. 3.5. договору).
Постачальник протягом 3-х робочих днів з дати одержання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника або надає обґрунтовану відмову від підписання акту. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими (п.п. 3.5.4., п. 3.5. договору).
Відповідно до пункту 4.1. договору ціна на природний газ, який постачається за договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначений в пункті 2.1. договору як обсяг 1 (фіксований) за 10000 куб.м. газу без ПДВ - 6183,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн.; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м. Всього ціна газу для обсягу I (фіксований) за 1000 куб.м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн. (п.п. 4.1.1. договору).
Згідно пункту 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3. пункту 3.5. договору.
Пунктом 5.4. договору погоджено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 договору. Споживач зобов'язаний та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.
Згідно пункту 13.1. договору даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплених підписів печаткою (за наявності) та діє до 15 квітня 2024 р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Постачання природного газу згідно даного договору споживачу здійснюється з врахуванням умов пунктів 2.1., 3.3., 5.2. договору.
18.01.2024 між постачальником та споживачем було укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №6197-ОСББ(23)-32 від 25.09.2023 р., відповідно до якої погоджено викласти пункт 3.3. Розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" договору у наступній редакції: "Реєстрація постачальником споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа Оператора ГТС, але не раніше ніж з 01.09.2023 та діє до 15.04.2024. Зупинено дію пункту 5.2. Розділу 5 "Порядок та умови проведення розрахунків" договору.
14.04.2024 між постачальником та споживачем було укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу №6197-ОСББ(23)-32 від 25.09.2023 р., відповідно до якої сторони погодили викласти перший абзац та таблицю пункту 2.1. Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" договору в наступній редакції: "Постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 8,13633 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях.
Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2023 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за листопад 2023 року, обсягом 1,45351 тис.куб.м. на суму 11023,25 грн. з ПДВ.
Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2023 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за грудень 2023 року, обсягом 1,70581 тис.куб.м. на суму 12936,67 грн. з ПДВ.
Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2024 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за січень 2024 року, обсягом 1,99998 тис.куб.м. на суму 15167,63 грн. з ПДВ.
Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 29.02.2024 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за лютий 2024 року, обсягом 1,68834 тис.куб.м. на суму 12804,18 грн. з ПДВ.
Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2024 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за березень 2024 року, обсягом 1,12939 тис.куб.м. на суму 8565,17 грн. з ПДВ.
Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2024 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за квітень 2024 року, обсягом 0,15930 тис.куб.м. на суму 1208,11 грн. з ПДВ.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання умов договору, позивач в період з листопада 2023 по квітень 2024 передав у власність відповідача природний газ на суму 61705,01 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в розрізі періодів постачання. Однак оплату за поставлений природний газ відповідач своєчасно не здійснив та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимогу пункту 5.1. договору. Звертає увагу, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково в розмірі 13000,00 грн., чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 договору. Отже, позивач зазначає, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем станом на 01.04.2025 за договором складає 48705,01 грн. Крім того, позивачем здійснено розрахунок та заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 714 ЦК України унормовано, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Таким чином, укладений між сторонами спірний договір, а також додаткові угоди до нього є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено судом вище та погоджено між сторонами умовами пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п.п. 1) пункту 4 Положення (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Умовами пункту 3.5. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору, позивач в період з листопада 2023 по квітень 2024 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 61705,01 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- згідно Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2023 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за листопад 2023 року, обсягом 1,45351 тис.куб.м. на суму 11023,25 грн. з ПДВ.;
- згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2023 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за грудень 2023 року, обсягом 1,70581 тис.куб.м. на суму 12936,67 грн. з ПДВ.;
- згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2024 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за січень 2024 року, обсягом 1,99998 тис.куб.м. на суму 15167,63 грн. з ПДВ.;
- згідно Акту приймання-передачі природного газу від 29.02.2024 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за лютий 2024 року, обсягом 1,68834 тис.куб.м. на суму 12804,18 грн. з ПДВ.;
- згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2024 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за березень 2024 року, обсягом 1,12939 тис.куб.м. на суму 8565,17 грн. з ПДВ.;
- згідно Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2024 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період за квітень 2024 року, обсягом 0,15930 тис.куб.м. на суму 1208,11 грн. з ПДВ.
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписано між сторонами без будь-яких заперечень або зауважень, підписи яких скріплено відтисками печаток.
Згідно пункту 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3. пункту 3.5. договору.
Пунктом 5.4. договору погоджено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 договору. Споживач зобов'язаний в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.
У відповідності до частини 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплив ом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц наголошує, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Натомість з поданої до матеріалів справи банківської виписки постачальника по рахунку НОМЕР_1 за період з 25.10.2023 по 09.04.2025 та розрахунку основної заборгованості убачається, що відповідачем здійснено лише часткову оплату вартості спожитого природного газу у розмірі 13000,00 грн., а тому суд констатує, що відповідачем порушено погоджені умови пункту 5.1 договору в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості спожитого природного газу.
Крім того, суд також звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Між тим, матеріали справи не містять листування претензійного характеру з боку відповідача щодо обсягів природного газу, його вартості, періоду постачання, здійснених розрахунків тощо та як зазначено судом вище, акти приймання-передачі природного газу підписано між сторонами без заперечень та зауважень, підписи яких скріплено відтисками печаток.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожитий природний газ, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 48705,01 грн., є обґрунтованою, підтвердженою наявною в матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7550,42 грн., 3% річних у розмірі 1568,91 грн., інфляційні втрати у розмірі 7165,89 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Разом із тим, оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача, яким є об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, пені, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, суд враховує наступне.
Згідно із частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Частиною 1 статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19.
Так, Закон України "Про ринок природного газу" виокремлює серед суб'єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача:
1) побутовий споживач (відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;
2) споживач (відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно з статтею 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Отже, в даному випадку суд зазначає, що споживач ОСББ "Наш дім-2010" в інтересах співвласників уклав договір з постачальником (позивачем) про постачання природного газу для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку. При цьому ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, використовує природний газ як споживач для власних потреб та не використовує для перепродажу.
ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. Згідно норм чинного законодавства ОСББ сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
З матеріалів справи вбачається, що громадяни, мешканці будинку за адресою 61038, м. Харків, вул. Івана Камишева, буд. 12 створили неприбуткову організацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" з метою належного утримання будинку, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.
Матеріали справи та наведені законодавчі положення свідчать, що відповідач у спірних відносинах з позивачем виступає як колективний споживач, тобто юридична особа, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. А отже, відповідач є споживачем комунальної послуги.
Суд враховує, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206 визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), Харківська міська територіальна громада віднесена з 15.09.2022 до території можливих бойових дій.
Таким чином, з огляду на усе зазначене вище, слід зазначити, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
В контексті наведеного, суд також приймає до уваги та звертає увагу позивача, що відповідні правові висновки викладались Східним апеляційним господарським судом у постанові від 27.06.2025 по справі №922/303/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010".
Із поданого розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені убачається, що розрахунки здійснено за зобов'язаннями, що виникли за період з листопада 2023 р. по квітень 2024 р., а тому проведене позивачем до стягнення нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану в Україні протирічить наведеним положенням нормативно-правових актів.
Таким чином, враховуючи встановлену Кабінетом Міністрів України заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, яка поширюється на правовідносини з ОСББ, розташованого в Харківській міській територіальній громаді, як юридичної особи, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 7550,42 грн., 3% річних у розмірі 1568,91 грн., інфляційні втрати у розмірі 7165,89 грн. за період дії воєнного стану є неправомірними, такими, що порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" (61038, м. Харків, вул. Івана Камишева, буд. 12, код ЄДРПОУ 36988222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 48705,01 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1815,39 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" липня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова