17.07.2025м. СумиСправа № 920/401/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/401/25 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Лебідь» (37300, Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч, вул. Лохвицька, буд. 29, код 14021460)
до відповідача: Лебединської міської ради Сумської області (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 12, код 39449040)
про визнання додаткової угоди укладеною
за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
представник позивача - Гузій С.М.,
представника відповідача - Звоновський Р.А.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 6 від 12.02.2018, укладену Лебединською міською радою, попередній орендодавець - Лебединська районна державна адміністрація та Приватним акціонерним товариством «Лебідь» у редакції, зазначеній в прохальній частині позовної заяви. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду з позовною заявою.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.03.2025 справу № 920/401/25 розподілено для розгляду суді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 24.03.2025 постановлено залишити без руху позовну заяву.
Ухвалу суду від 24.03.2025 позивачем виконано.
Ухвалою суду від 01.04.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/401/25 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 06.05.2025, 11:00.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву №02-13/1565 від 16.04.2025 (вх. №2277/25 від 18.04.2025), в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представником Приватного акціонерного товариства «Лебідь» подано до суду клопотання б/н від 05.05.2025 (вх. №2563 від 05.05.2025), в якому просив зупинити провадження у справі №920/401/25 до набрання законної сили рішенням у справі №920/1473/24.
Представник Приватного акціонерного товариства «Лебідь» звернувся до суду із заявою б/н від 27.05.2025 (вх. №3007 від 27.05.2025), в якій просить залишити без розгляду клопотання про зупинення розгляду справи №920/401/25 від 05.05.2025.
Підготовче засідання, призначене на 06.05.2025, 11:00, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Джепи Ю.А на лікарняному у період з 06.05.2025 по 28.05.2025.
Ухвалою суду від 09.06.2025 постановлено задовольнити заяву представника Приватного акціонерного товариства «Лебідь» б/н від 27.05.2025 (вх. №3007 від 27.05.2025); залишити без розгляду клопотання Приватного акціонерного товариства «Лебідь» б/н від 05.05.2025 (вх. №2563 від 05.05.2025) про зупинення провадження у справі №920/401/25 до набрання законної сили рішенням у справі №920/1473/24; призначити підготовче засідання на 17.06.2025, 10:45.
Представник позивача звернувся до суду із заявою б/н від 09.06.2025 (вх. №3278 від 09.06.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 10.06.2025 постановлено задовольнити вказану заяву - провести судове засідання, призначене на 17.06.2025, 10:45, за участі представника позивача - Гузія Сергія Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
Представник Лебединської міської ради Сумської області звернувся до суду із заявою про проведення судового засідання у режимі відеоконференції б/н від 12.06.2025 (вх. №3344 від 12.06.2025), в якій просить забезпечити проведення судового засідання у справі №920/401/25 у режимі відеоконференції; визначити Лебединський районний суд Сумської області (42200, Сумська обл., м. Лебедин, вул. Петропавлівська, 2, @lb.su.court.gov.ua) як суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вищезазначеного судового засідання.
Ухвалою суду від 16.06.2025 постановлено задовольнити зазначену заяву - доручити Лебединському районному суду Сумської області (42200, Сумська обл., м. Лебедин, вул. Петропавлівська, 2 inbox@lb.su.court.gov.ua) забезпечити участь представника Лебединської міської ради Сумської області Горошко Світлани Олександрівни або Звоновського Руслана Анатолійовича у судовому засіданні, призначеному на 17.06.2025, 10:45 у справі №920/401/25, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.
Ухвалою суду від 17.06.2025 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/401/25; призначити розгляд справи № 920/401/25 по суті в судове засідання на 17.07.2025, 11:00; провести судове засідання, призначене на 17.07.2025, 10:00, за участі представника позивача - Гузія Сергія Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua; доручити Лебединському районному суду Сумської області (42200, Сумська обл., м. Лебедин, вул. Петропавлівська, 2 inbox@lb.su.court.gov.ua) забезпечити участь представника Лебединської міської ради Сумської області Горошко Світлани Олександрівни або Звоновського Руслана Анатолійовича у судовому засіданні, призначеному на 17.07.2025, 10:00, у справі №920/396/25, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.
У судовому засіданні 17.07.2025 брали участь представники позивача і відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Лебединською районною державною адміністрацією та Приватним акціонерним товариством «Лебідь» укладено договір оренди землі № 6 від 12.02.2018 (далі - Договір).
Відповідно п. 1.1. Договору орендодавець (Лебединська районна державна адміністрація) на підставі розпорядження голови Лебединської районної державної адміністрації № 46-ОД від 02.02.2018 «Про укладання договорів оренди не витребуваних земельних ділянок з ПАТ «Лебідь» на території Будильської сільської ради Лебединського району» надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку (земельну частку (пай) - (далі - земельний пай) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Будильської сільської ради.
Земельний пай запроектований на ОСОБА_1 на підставі сертифікату серія СМ № 036909 від 11.04.1996, земельна частка перебуває у колективній власності АТ «Лебідь» Лебединського району (п. 1.2. Договору).
Згідно п. 2.1. Договору, в оренду передається земельний пай розміром 3,89 в умовних кадастрових гектарах.
Відповідно до п. 3.1. Договору, договір укладено строком на 7 (сім) років до моменту отримання власником Земельного паю (його спадкоємцем) державного акту (Свідоцтва) на право власності на земельну ділянку/реєстрації права власності відповідно до чинного законодавства. Право оренди Земельного паю реєструється відповідно до законодавства. Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
По закінченню строку, на який було укладено договір, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк (поновлення договору). В такому разі орендар повідомляє про це орендодавця до спливу строку договору. До листа-повідомлення орендаря про поновлення договору орендар додає проект додаткової угоди (п. 3.2. Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору розмір орендної плати у рік становить 12438,24 грн, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до п. 6.1. Договору, передача земельного паю в оренду здійснюється без розроблення проекту його відведення.
Згідно з п. 6.2. Договору, Передача Земельного паю орендарю здійснюється за актом його приймання-передачі після підписання цього договору сторонами.
Земельна ділянка передана в оренду за актом приймання-передачі №6 від 12.02.2018.
26.12.2024 позивач звернувся до Лебединської міської ради, як управителя земельної ділянки на час звернення, з листом - повідомленням про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк 7 років, терміном дії з 13.02.2025 до 13.02.2032, із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки 5922981200:09:002:0071. До листа доданий проект додаткової угоди згідно з яким позивач пропонує: 1) поновити термін дії договору оренди на нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку (земельну частку (пай)) №6 від 12.02.2018, зареєстрований в Книзі реєстрації договорів оренди Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області від 22.02.2018 за № 47 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5922981200:09:002:0071, площею 3,43 га, строком від 13 лютого 2025 року до 13 лютого 2032 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію; 2) з метою приведення тексту договору оренди землі до вимог нормативних актів, якими врегульовані відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок (Цивільний кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про оренду землі», інші нормативно-правові акти), з урахуванням змін, що були внесені до тексту останніх та набули чинності на день укладання (підписання) даної додаткової угоди, внести змінити в договір оренди землі, виклавши його в цілому в новій редакції.
У відповідь на пропозицію відповідач листом №02-12/131 від 08.01.2025 повідомив, що позивач пропонує поновити термін дії договору щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5922981200:09:002:0071 площею 3, 43 га (померлий власник земельної частки (паю) розміром 3,89 умовних кадастрових гектарів ОСОБА_2 ). Проте відповідно до інформації Держаного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вищезазначена земельна ділянка має площу 3, 4335 га та передана в оренду ФГ «Тимофіївське», право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав. Чинне законодавство не передбачає права управителя (Лебединської міської ради) земельної ділянки, щодо якої ним уже укладено договір оренди, передавати її в користування іншій особі, тому відповідач відмовляє позивачу у поновленні договору оренди на нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку (земельну частку (пай)) від 12.02.2018 №6.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 29.08.2023 зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5922981200:09:002:0071 площею 3,4335 га за ТОВ «Тимофіївське» на підставі укладеного між відповідачем та третьою особою договору оренди від 18.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є орендарем, який добросовісно виконує свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження орендних правовідносин. Орендар завчасно, в грудні місяці 2024 року, звернувся до орендодавця з пропозицією щодо продовження строку договору. Протягом строку дії договору оренди землі орендар добросовісно виконував свої обов'язки, своєчасно сплачував орендну плату, і на даний час використовує земельну ділянку за призначенням, своєчасно сплачує орендну плату за землю. Орендодавець у місячний термін після закінчення строку договору не надіслав жодного повідомлення про заперечення у продовженні договору оренди землі, не повернув сплачену орендну плату як безпідставну.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції станом на лютий 2018 року право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.
Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 Земельного кодексу України).
Предметом договору від 12.02.2018 є оренда земельного паю розміром 3,89 в умовних кадастрових гектарах.
На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.
Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 914/2179/19.
Особливістю договору оренди земельної частки (паю) є, зокрема, те, що його предметом є не конкретна земельна ділянка, а земельна частка (пай), яка належить до загального масиву ділянок, виділеного учасникам колективного сільськогосподарського підприємства (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Орендодавець за договором оренди земельної частки (паю), не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, стосовно якої укладає цей договір. Незважаючи на це, до орендаря фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок - земель відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельні ділянки.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в редакції станом на лютий 2018 року нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Ця норма в редакції до 01.01.2019 не передбачала, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) можуть передаватися в оренду тільки після формування їх у земельні ділянки.
На реєстрацію права оренди невитребуваних земельних часток (паїв) поширюються вимоги Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 №119, який для такого виду договорів встановлює спеціальну процедуру реєстрації (позиція Верховного Суду у постановах від 21.04.2021 у справі №914/2179/19, від 07.12.2021 у справі №904/4993/20).
Згідно з п. 2, 4 Порядку реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.
Судом встановлено й сторонами не заперечується, що договір оренди, відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119, зареєстрований 22.02.2018 у книзі реєстрації договорів оренди за №43, про що на договорі зроблена відповідна відмітка.
За цих обставин є безпідставним твердження відповідача про те, що договір від 12.02.2018 є неукладеним.
За рахунок паю, що перебував в оренді у позивача згідно з договором оренди від 12.02.2018 розміром 3,89 в умовних кадастрових гектарах, утворена, зокрема, земельна ділянка площею 3, 4335 га, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі із присвоєнням кадастрового номера 5922981200:09:002:0071.
Внаслідок виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) предмет оренди за договором оренди земельної частки (паю) не зникає, а відбувається тільки зміна його юридичного статусу на земельну ділянку (схожі висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Чи була утворена за рахунок паю виключно земельна ділянка кадастровий номер 5922981200:09:002:0071 в межах розміру земельного паю 3,89 в умовних кадастрових гектарах, з матеріалів справи не вбачається, відповідну інформацію сторони не надали.
Щодо редакції Закону про оренду землі, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 та зазначає таке.
16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX «Перехідні положення» Закону доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту: «Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
За змістом статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Стаття 33 Закону «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону про оренду землі).
Частина шоста статті 33 Закону «Про оренду землі» встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено, що частини п'ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.
За загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.
Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п'ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.
Тож статтею 33 Закону «Про оренду землі» було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію статті 33 Закону «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п'ята статті 33 Закону). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.
При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Згідно з частиною другою статті 126-1 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також відповідно до частини першої статті 126-1 Земельного кодексу умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 Земельного кодексу передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 Земельного кодексу України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.
З наведеного вбачається, що зміст поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 Земельного кодексу України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону «Про оренду землі» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 №340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Тому поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону «Про оренду землі» та поняття «поновлення договору оренди», яке містилось у Законі у попередній редакції, є змістовно різними.
Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі». Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.
На час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду діє нова редакція Закону про оренду землі із внесеними змінами.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Згідно зі ст. 33 Закону «Про оренду землі», в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
Отже, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, та орендодавця під час укладення договору оренди землі на новий строк.
При цьому імперативна норма частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Відповідно до правової позиці Верховного Суду у постанові від 28.01.2025 у справі № 914/1025/24 саме орган місцевого самоврядування уповноважений визначати істотні умови такої оренди, а за відсутності такого рішення істотні умови не можуть бути визначені судом або орендарем одноособово в позовній заяві. Без волевиявлення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у користування, неможливе укладення нового договору оренди землі на змінених умовах.
Суд не може підміняти інший орган державної виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №915/2586/20, від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 09.04.2024 у справі №902/453/23.
Суд встановив, що у встановлений договором та законом строк позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк 7 років, із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки 5922981200:09:002:0071.
Водночас згідно із запропонованою редакцією договору, що є додатком до листа повідомлення, позивач виклав у новій редакції договір, зі зміною в тому числі, умов щодо об'єкта оренди - земельна ділянка з кадастровим номером 5922981200:09:002:0071 площею 3,43 га, в тому числі рілля 3,43 га, сіножаті - га; строку дії договору - згідно з п. 7 запропонованої редакції договір оренди землі укладено строком на 14 років (п. 3.1. договору передбачав, що договір укладений строком на 7 років); розміру орендної плати - річна орендна плата складає 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на дату укладення договору становить 10 866, 20 грн.
Відповідач у встановлений законом строк надіслав позивачу лист-повідомлення від 08.01.2025 про відмову в укладенні договору оренди землі на новий строк, вказуючи, в тому числі, на площу земельної ділянки - 3, 4335 га.
Згоду щодо укладення договору оренди на змінених умовах відповідач не надав.
Виходячи із аналізу положень частин 1- 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», в разі досягнення між орендарем та орендодавцем домовленості щодо істотних умов нового договору оренди землі, але подальшої відмови або зволікання орендодавця з укладенням такого договору, орендар може звернутися з позовом про визнання укладеним договору оренди в редакції з істотними умовами, визначеними сторонами під час процедури їх погодження.
Також орендар може оскаржити незаконне рішення орендодавця про відмову укласти договір оренди землі, якщо до цього сторонами були фактично погоджені істотні умови такого договору. Так само орендар може оскаржити незаконне рішення орендодавця про відмову укласти новий договір оренди в разі порушення переважного права орендаря, який запропонував рівні умови з визначеним орендодавцем переможцем земельних торгів.
Натомість в будь-якому разі навіть визнання судом незаконним рішення орендодавця про відмову укласти новий договір оренди землі не може означати досягнення між орендарем та орендодавцем згоди щодо істотних умов такого договору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.
За змістом частини 4 статті 33 Закону умови, на яких договір може бути укладений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.
За цих обставин, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на новий строк на змінених умовах і докази згоди відповідача на укладення договору на змінених умовах відсутні, суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог та відшкодуванню останньому за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 13, 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити у задоволенні позову.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення підписане суддею 28.07.2025.
Суддя Ю.А. Джепа