вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"24" липня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/512/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" (65085, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Моторна, будинок 6; код ЄДРПОУ 39166914)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ПРЕМІУМ ЛОГІСТИК» (33010, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Малиновського академіка, будинок 7; код ЄДРПОУ 45256151)
про стягнення 372 080 грн 87 коп.
у судове засідання представники сторін не з'явилися
Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення
10 червня 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ПРЕМІУМ ЛОГІСТИК» про стягнення 372 080 грн 87 коп. заборгованості (з яких: 311 010,40 грн. основного боргу, 396 86,57 грн. пені, 4 155,75 грн. 3% річних та 17 228,15 інфляційних втрат) за договором транспортно-експедиторського обслуговування №КВ СМ-ТТ221024 від 22.10.2024.
Ухвалою від 12.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/512/25. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 30.06.2025. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
18 червня 2025 року від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання 30.06.2025 у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів адвоката Плахотної Олени Миколаївни (ордер серія ВЕ № 1159230 від 18.06.2025, виданий адвокатом що здійснює адвокатську діяльність індивідуально).
Ухвалою від 19.06.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" про участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ задоволено. Постановлено провести судове засідання 30.06.2025 із представником позивача адвокатом Плахотною Оленою Миколаївною в режимі відеоконференції.
30 червня 2025 року від адвоката Плахотної Олени Миколаївни надійшло клопотання про проведення судового засідання 30.06.2025 за її відсутності як представника позивача. В той же час у даному клопотанні позивач просила суд про проведення наступного судового засідання у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 30.06.2025 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/512/25 по суті на 24.07.2025. Постановлено провести судове засідання з розгляду справи по суті із представником позивача адвокатом Плахотною Оленою Миколаївною в режимі відеоконференції.
Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.
24 липня 2025 року судом встановлено, що позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання. Належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про доставку Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" та Товариству з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ПРЕМІУМ ЛОГІСТИК» ухвали від 30.06.2025 до електронного кабінету через підсистему "Електронний суд" 30.06.2025 о 19:40 год.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак позивач та відповідач вважаються такими, що отримали ухвалу від 30.06.2025 - 01.07.2025.
Позивач скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та 24.07.2025 подав клопотання про проведення судового засідання 24.07.2025 за відсутності його представника.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою, та з огляду на наявність вищевказаної заяви позивача, - суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Ухвалою від 12.06.2025 серед іншого, запропоновано:
- відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду відзив з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України;
- позивачу - у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.
Враховуючи, що відповідач вважається таким, що отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 13.06.2025 то строк на подання відзиву тривав до 30.06.2025 включно (оскільки останній день строку припадав на 28.06.2025, який є суботою, тобто вихідним днем, а відтак згідно з ч. 4 ст. 116 ГПК України переноситься на перший після нього робочий день, а саме - 30.06.2025) та наразі сплинув.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Правова позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ним (виконавець) та відповідачем (клієнт) було укладено договір транспортно- експедиторського обслуговування від 22.10.2024.
Одночасно з підписанням договору, а також разом із заявками підписувалися Протоколи узгодження ціни, якими визначалися вид послуг і розмір плати виконавця: 450,00 грн (з ПДВ) за вагоно/добу за Протоколом від 22.10.2024; 440,00 грн (з ПДВ) за вагоно/добу за Протоколом від 23.10.2024; 400 грн грн (з ПДВ) за вагоно/добу за заявкою від 18.11.2024 і Протоколом від 11.11.2024.
На підставі Договору позивачем було надано для відповідача обумовлені заявками клієнта послуги, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 281 560 грн 00 коп., а саме: № 972 від 31.10.2024 на суму 112 500,00 грн. (строк сплати наступив 11.11.2024); № 972 від 31.10.2024 на суму 22 000,00 грн.(строк сплати наступив 11.11.2024); № 12 від 09.01.2025 на суму 26 100,00 грн. (строк сплати наступив 13.01.2025); № 11 від 09.01.2025 на суму 45 760,00 грн. (строк сплати наступив 13.01.2025); № 10 від 09.01.2025 на суму 75 200,00 грн. (строк сплати наступив 13.01.2025).
Відповідач 22.10.2024 здійснив передплату 56 250 грн. та сплатив компенсацію залізничного тарифу 153 879 грн на підставі рахунку, акту та протоколу узгодження ціни від 22.10.2024.
При цьому виконавцем було понесено додаткові витрати на маршруті, пов'язані з підсилом 12 вагонів для експлуатації рухомого складу на суму 69 671, 52 грн., що було передбачено п.8 Протоколу узгодження ціни № 3 від 11.11.2024. Для оплати наданих послуг було виставлено рахунок №1035 від 14.11.2024 та акт № 1033 від 14.11.2024, котрі залишаються не оплаченими та простроченими із 02.12.2024.
Для відшкодування плати за переадресацію Виконавець виставив рахунок №1045 і акт №1032 від 15.11.2024 на суму 16 028,88 грн з ПДВ - оплата мала бути здійснена до 27.11.2024, акт не підписаний, оплата не проведена.
Виконавець виставив рахунок №1071 і акт №1054 від 27.11.2024 на 47 460,00 грн з ПДВ за переадресацію - відповідач сплатив зазначену суму 11.12.2024.
Відтак позивачем надано у сукупності послуги на загальну суму 568 599 грн 40 коп. В порушення умов Договору замовником оплачено лише 257 589 грн 00 коп. Таким чином відповідачем не оплачено частину наданих послуг у визначені терміни на загальну суму 311 010,40 грн.
Внаслідок прострочення оплати наданих послуг позивачем здійснено нарахування пені у сумі 39 686,57 грн, 3 % річних у сумі 4155,75 грн., інфляційних втрат у сумі 17 228,15 грн.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ПРЕМІУМ ЛОГІСТИК» було укладено договір транспортно- експедиторського обслуговування №КВ СМ-ТТ221024 від 22.10.2024 (далі - Договір).
Договір було підписано Сторонами за допомогою онлайн-сервіс (платформи) електронного документообігу «ВЧАСНО» з накладання електронних цифрових підписів представників сторін.
Відповідно до п. 1.1. Договору, за даним Договором Виконавець надає послуги з організації та супроводу перевезення вантажу, що полягають у наданні в експлуатацію рухомого складу Виконавця, який належить йому на праві власності або будь-яких інших правах, та надається у період та в кількості, що зазначені в Протоколах узгодження ціни до даного Договору.
У відповідності до п. 3.1. Договору, замовленням Клієнта на надання послуг, визначених цим Договором, є направлена електронною поштою або доставлена іншим способом Заявка із зазначенням інформації, встановленої умовами цього Договору.
Згідно п.3.2. Договору підтвердженням прийняття замовлення Клієнта до виконання є направлення по електронній пошті або іншим шляхом Виконавцем рахунку, інструкції або підтверджуючого листа на підставі Заявки.
Пунктом 3.3. Договору визначено, факт надання послуг підтверджується Актом наданих послуг, який складається Виконавцем і підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками Сторін. Виконавець має право складати Акт наданих послуг на дату повного або часткового виконання переліку послуг, або на останнє число місяця, в якому були надані послуги. Акти надання послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання від Виконавця повинні бути розглянуті і повернуті Виконавцю підписані або повернуті з мотивованими зауваженнями.
У разі відсутності письмових зауважень Клієнта в п'ятиденний термін з моменту отримання Акту надання послуг, Сторони домовилися, що Акт надання послуг вважається прийнятим Клієнтом, а послуги обумовлені в ньому, вважаються наданими Виконавцем належним чином в повному обсязі і підлягають сплаті Клієнтом.
Згідно п.3.4 Договору всі документи, які були підписані і/або узгоджені Сторонами шляхом обміну електронною поштою передбачають наступний обмін і/або оформлення оригіналу відповідного документа. До моменту отримання оригіналу документа його електронна копія має юридичну силу оригіналу такого документа та може бути подана до суду як належний доказ.
Пунктом 3.5 Договору вказувалися реквізити, телефони та адреси електронної пошти для обміну інформацією і документами між сторонами.
Відповідно до п.3.6 Договору сторони на підставі ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису додаткових угод, протоколів до цього Договору, рахунків-фактур та актів виконаних робіт. Сторони домовилися, що Акти, які будуть вчинені (складені, укладені, підписані) із застосуванням Сторонами відповідного електронного цифрового підпису вважаються вчиненими з додержанням письмової форми правочину в розумінні ст. 207 Цивільного кодексу України.
Згідно з договором, п.4.1 ціна за Договором є договірною та фіксується в Протоколах узгодження договірної ціни до Договору. Ціна може бути переглянута і зафіксована в новому Протоколі.
У відповідності до п.4.2. Договору Клієнт здійснює попередню оплату вартості послуг в розмірі 100% від розрахункової вартості користування вагонами в кількості згідно з узгодженою сторонами заявкою шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі рахунку Виконавця протягом 3 днів з дня його виставлення, однак в будь-якому випадку до початку перевезення. Остаточний розрахунок вартості користування вагонами Клієнт здійснює на підставі Акту виконаних робіт Виконавця по прибуттю вагонів на станцію, вказану Виконавцем у транспортній інструкції, протягом 3 днів з дня направлення Виконавцем електронною поштою такого Акту.
За п. 4.3 Договору у разі виникнення у Виконавця додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах Клієнта і пов'язаних з виконанням цього Договору, Виконавець виставляє Клієнту додатковий Рахунок, що підлягає сплаті Клієнтом в термін, обумовлений в Рахунку, за умови надання Виконавцем належним чином оформлених документів, що підтверджують і обґрунтовують доцільність сплати таких платежів.
Згідно з п. 11.1 Договору цей договір набирає чинності з 22.10.2024 і діє до 31.12.2024, а частині взаєморозрахунків - до повного завершення. Договір вважається автоматичного пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про його припинення за 10 днів до закінчення його терміну дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано. Договір є діючим та продовженим на 2025 рік.
Як встановлено судом, одночасно з підписанням Договору, сторонами було підписано Протокол узгодження ціни № 1 від 22.10.2024 до нього, за допомогою онлайн-сервіс (платформи) електронного документообігу «ВЧАСНО» з накладання електронних цифрових підписів представників сторін, яким визначалося, що ставка за надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування залізничним транспортом, вантажів Клієнта та розмір винагороди (плати) Виконавця - 450,00 грн., з ПДВ, за вагоно/добу. Кількість вагонів: 25 одиниць. Вагони призначені для перевезення зернових вантажів. Станція навантаження вагонів - ст. Закупне, код ст. 333401, ПДЗ. Станція розвантаження вагонів - ст. Чорноморська (експ.), код ст. 402103, ОД. Ставка включає в себе: вартість користування вагонами на шляху проходження, вартість користування вагонами під вантажними операціями, залізничний тариф порожнього вагону (при поверненні вагону з користування), винагорода Виконавця. Виконавець сплачує залізничний тариф порожнього вагону при повернені вагону з користування. Клієнт сплачує залізничний тариф на порожній рейс (підсил вагонів на станцію навантаження згідно з заявкою Клієнта).
22 жовтня 2024 позивач отримав сканкопію від відповідача Заявки на перевезення №1 від 22.10.2024, який відповідач просив здійснити ТЕО перевезення з наступною інформацією: дата (період відвантаження) - жовтень-листопад; назва і код станції навантаження- Закупне (пів-зах.зд) 333401; назва і код станції призначення-Чорноморськ-порт-екс402103; пункт ( місце) відвантаження ( назва елеватора, термінала, колії - код отримувача 8531; вантажовідправник згідно залізничної накладної та його повні реквізити (назва, код ЄДРПОУ, 4-х значний код по залізниці, адреса) - ТОВ "Компанія-Агроінвест" ЄДРПОУ 37715277 юридична адреса: Україна, 18011, м. Черкаси, вул. Доброворольського, 1, кв. 227; вид і найменування вантажу - кукурудза; кількість вагонів -25 ЗРВ; технічні вимоги до вагонів - зерновози власні; ставка,грн/вагоно/доба/з ПДВ- 450,00. Оплата протягом 3- х банківських днів з дати виставлення Експедитором рахунку в розмірі 100 % вартості послуг.
При цьому суд враховує, що банківський день - це період робочого часу банку, протягом якого проводяться розрахункові операції з клієнтами банку і позначаються (датуються) цим числом. До банківського дня не включаються вихідні та святкові дні.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-IX від 15.03.2022 у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), ч. 1 ст. 65, ч. 3-5 ст. 67 та ст.ст. 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.
Судом також враховано, що поняття "банківський день" скасовано відповідно до повідомлення Національного банку України від 01.04.2023, згідно з яким з 01.04.2023 запрацювало нове покоління Системи електронних платежів Національного банку України (СЕП), тому система функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022 та доступна для проведення міжбанківських платежів 24 години на добу 7 днів на тиждень, що передбачає цілодобове виконання міжбанківських платіжних операцій без призупинення роботи системи та миттєвий перехід від поточного до наступного календарного дня.
У той же час, суд відзначає, що Договір від 22.10.2024 укладений сторонами після скасування Національним банком України поняття "банківський день" (01.04.2023), однак сторони у своїх первинних господарських документах використовують поняття "банківський день".
Водночас суд зауважує, що оскільки п.4.2. Договору визначено, що остаточний розрахунок вартості користування вагонами Клієнт здійснює на підставі Акту виконаних робіт Виконавця по прибуттю вагонів на станцію, вказану Виконавцем у транспортній інструкції, протягом 3 днів з дня направлення Виконавцем електронною поштою такого Акту, - то термін здійснення оплати послуг Виконавця має обчислюватися не у «банківських днях», як це вказано у Заявці, а у календарних днях, з урахуванням загального режиму роботи Системи електронних платежів (СЕП), яка забезпечує безперервне функціонування 24/7. Таким чином, положення про « 3 банківські дні» у заявці або первинних документах не змінює суті домовленості сторін про строк платежу, а лише вказує на традиційний підхід до визначення строків, що, однак, не відповідає реаліям чинного правового регулювання у сфері платіжних систем, з урахуванням скасування поняття «банківський день». Більше того, суд виходить з того, що сторони у Договорі погодили конкретний механізм обчислення строку для проведення розрахунку - 3 дні з моменту направлення Акту електронною поштою, без додаткового застереження про робочі/банківські дні, тому саме така домовленість є визначальною для оцінки належності або прострочення виконання грошового зобов'язання.
На виконання Заявки на перевезення №1 від 22.10.2024, ТОВ «ТЕУС ТЕРМІНАЛ» було надано наступні послуги з надання в експлуатацію рухомого складу Виконавця та направлено акти та рахунки: Так, за маршрутом Ст. Закупне (333401) -Ст. Чорноморськ (експ)(402103) Відповідачем експлуатувались 25 одиниць рухомого складу, який використовувався усього 308 діб, вартістю 450,00 грн. з ПДВ за вагоно/добу, відповідачу було направлено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 972 від 31.10.2024 та рахунок № 983 від 31.10.2024, з якого за ставкою 450,00 грн. з ПДВ за вагоно/добу, за 250 діб на суму 112 500,00 грн. Акт № 972 від 31.10.2024 було надіслано 08.11.2024 електронною поштою за узгодженою у договорі адресою клієнта ІНФОРМАЦІЯ_1.
За умовами п. 4.2 Договору, відповідач здійснив передплату у відповідності до платіжної інструкції №150 від 22.10.2024 на суму 56 250,00 грн.
Відповідно відповідач повинен був сплатити за надані послуги за вказаним актом від 31.10.2024 залишок вартості наданих послуг - 56 250,00 грн.
У відповідності до Протоколу узгодження ціни № 1 від 22.10.2024, на підставі рахунку № 984 від 22.10.2024, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 973 від 22.10.2024 відповідач 12.11.2024 сплатив компенсацію вартості залізничного тарифу у розмірі 153 879 грн.
23 жовтня 2024 року позивач отримав сканкопію від відповідача Заявки на перевезення №2310/0005 від 23.10.2024, який відповідач просив здійснити ТЕО перевезення з наступною інформацією: Станція (код) та залізниця призначення порожнього вагону Закупне (333401);вантажоодержувач порожнього вагону (код) 8531; адреса отримувача порожнього вагону-18011м.Черкаси вул.Добровольського,1 ТОВ «Компанія Агроінвест»; ЄДРПОУ отримувача порожнього вагону 37715277; найменування вантажу (код вантажу) за ЄТСНВ кукурудза; найменування (тип) рухомого складу 10 вагонів; станція (код) та залізниця призначення завантаженого вагону Чорноморськ- порт; узгоджена вартість 440 грн.вагон/доба, плановий період навантаження - жовтень-листопад 2024.
Одночасно с заявкою, позивачем було підписано Протокол узгодження ціни № 2 від 23.10.2024, який за допомогою онлайн-сервіс (платформи) електронного документообігу «ВЧАСНО» з накладання електронних цифрових підписів представника було направлено на підписання відповідачу та до цього часу очікує його підписання, яким визначалося, що ставка за надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування залізничним транспортом, вантажів Клієнта та розмір винагороди (плати) Виконавця - 440,00 грн., з ПДВ, за вагоно/добу. Кількість вагонів: 10 одиниць. Вагони призначені для перевезення зернових вантажів. Станція навантаження вагонів - ст. Хоростків, код ст. 363106 ЛЬВ. Станція розвантаження вагонів - ст. Закупне, код ст. 333401, ПДЗ.
Послуга включала в себе: вартість користування вагонами на шляху проходження, вартість користування вагонами під вантажними операціями, залізничний тариф на порожній рейс (підсил вагонів на станцію навантаження згідно з заявкою Клієнта), вартість охорони вантажу, очищення після перевезення, організацію оформлення необхідної сертифікації вантажу, винагорода Виконавця. За маршрутом Ст. Хоростків (363106), ЛЬВ-Ст.Закупне(333401), Півд.-Зх. - Ст. Чорноморськ (експ)(402103) Відповідачем експлуатувались 10 одиниць рухомого складу, який використовувався усього 154 діб, вартістю 440,00 грн. з ПДВ за вагоно/ добу.
Відповідачу було направлено Акт № 972 від 31.10.2024 та рахунок № 983 від 31.10.2024, з якого за ставкою 440,00 грн. з ПДВ за вагоно/добу, за 50 діб на суму 22 000,00 грн. 08.11.2024 електронною поштою за узгодженою у договорі адресою клієнта ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вказана сума 22 000,00 грн. залишилася неоплаченою.
18 листопада 2024 року через онлайн-сервіс (платформи) електронного документообігу «ВЧАСНО» позивачем та відповідачем було узгоджено Заявку на перевезення №1111/0003 від 11.11.2024, якою відповідач просив здійснити ТЕО перевезення з наступною інформацією: Станція (код) та залізниця призначення порожнього вагону Фундукліївка (423108);вантажоодержувач порожнього вагону (код) 1380; адреса отримувача порожнього вагону-ТОВ «Агкод» 22142 , Вінницька область, Хмільницький район, с. Сокілець; ЄДРПОУ отримувача порожнього вагону 42119309; найменування вантажу (код вантажу) за ЄТСНВ пшениця; найменування ( тип) рухомого складу ЗРВ 94 кв.м, кількість одиниць рухомого складу 12 шт.; станція( код) та залізниця призначення завантаженого вагону Ксенево-експ.; платник залізничного тарифу за порожню одиницю рухомого складу Платник; узгоджена вартість 400 грн.вагон/ доба, плановий період навантаження - листопад 2024.
Позивачем 29.11.2024 за допомогою онлайн-сервіс (платформи) електронного документообігу «ВЧАСНО», з накладання електронних цифрових підписів представника було направлено на підписання відповідачу. Означений акт не підписано зі сторони відповідача. За Протоколом узгодження ціни № 3 від 11.11.2024 визначалося, що ставка за надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування залізничним транспортом, вантажів Клієнта та розмір винагороди (плати) Виконавця - 400,00 грн. з ПДВ, за вагоно/добу. Кількість вагонів: 12 одиниць. Вагони призначені для перевезення зернових вантажів. Станція навантаження вагонів - ст. Фундукліївка, код ст.423108 ОД. Станція розвантаження вагонів - ст. Ксенієве, код ст.424507,ОД.
Послуга включала в себе: вартість користування вагонами на шляху проходження, вартість користування вагонами під вантажними операціями, залізничний тариф на порожній рейс (підсил вагонів на станцію навантаження згідно з заявкою Клієнта), винагорода Виконавця.
За маршрутом ст. Фундукліївка, код ст.423108 ОД-ст. Ксенієве, код ст.424507,ОД Відповідачем експлуатувались 12 одиниць рухомого складу, який використовувався усього 188 діб, вартістю 400,00 грн. з ПДВ за вагоно/добу.
Також судом встановлено, що Акт №12 від 09.01.2025 та рахунок №12 від 09.01.2025 за ставкою 450,00 грн. з ПДВ за вагоно/добу, за 58 діб на суму 26 100,00 грн., було надіслано відповідачу 09.01.2025 допомогою онлайн-сервіс (платформи) електронного документообігу «ВЧАСНО», з накладання електронних цифрових підписів представника, на підписання. Означений акт не підписано зі сторони відповідача.
Вказана сума 26 100,00 грн. залишилася неоплаченою.
Акт №11 від 09.01.2025 та рахунок №11 від 09.01.2025 за ставкою 440,00 грн. з ПДВ за вагоно/добу, за 104 діб на суму 45 760,00 грн. було надіслано відповідачу 09.01.2025 допомогою онлайн-сервіс (платформи) електронного документообігу «ВЧАСНО», з накладання електронних цифрових підписів представника. Означений акт не підписано зі сторони відповідача.
Вказана сума 45 760,00 грн. залишилася неоплаченою.
Відповідачу було направлено Акт № 10 від 09.01.2025 та рахунок № 10 від 09.01.2025 на суму 75 200,00 грн. Вказані документи було надіслано Відповідачу 09.01.2025 допомогою онлайн-сервіс (платформи) електронного документообігу «ВЧАСНО», з накладання електронних цифрових підписів представника, на підписання. Означений акт не підписано зі сторони відповідача.
Вказана сума 75 200,00 грн. залишилася неоплаченою.
Враховуючи умови п.4.2. Договору, строк сплати за актом № 972 від 31.10.2024 наступав з 09.11.2024 та тривав до 11.11.2024; строк сплати за актом №12 від 09.01.2025 наступав із 10.01.2025 та тривав до 13.01.2025; строк сплати за актом № 11 від 09.01.2025 наступав із 10.01.2025 та тривав до 13.01.2025; строк сплати за актом №10 від 09.01.2025 наступав із 10.01.2025 та тривав до 13.01.2025.
Пунктом 2.1.2. Договору встановлено, що Виконавець має право на відшкодування всіх додаткових витрат, що виникли у нього при виконання цього договору, за умови наявності належним чином підтверджуючих документів.
Відповідно до п. 4.3. у разі виникнення у Виконавця додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах Клієнта і пов'язаних з виконанням цього Договору, Виконавець виставляє Клієнту додатковий Рахунок, що підлягає сплаті Клієнтом в термін, обумовлений в Рахунку, за умови надання Виконавцем належним чином оформлених документів, що підтверджують і обґрунтовують доцільність сплати таких платежів.
Пунктом 5.4. визначено, що у разі виникнення у Виконавця додаткових витрат, оплати неустойок або здійснення інших платежів в інтересах Клієнта та/або з вини Клієнта і пов'язаних з виконанням цього Договору, в тому числі у разі перевищення об'єму та/або періоду фактично узгодженого користування рухомим складом, запланованого та оплаченого Клієнтом, виконавець пред'являє до оплати клієнтові електронною поштою рахунок з усіма підтверджуючими такі витрати документами (рахунки, накладні тощо), що підлягає оплаті Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його пред'явлення до оплати.
Так, виконавцем було понесено додаткові витрати на маршруті, пов'язані з підсилом 12 вагонів для експлуатації рухомого складу (Ст. Фундукліївка (423108) - Ксенево- експ.) на загальну суму 69 671, 52 грн, що було передбачено у відповідності до п.8 Протоколу узгодження ціни № 3 від 11.11.2024 щодо оплати додаткових витрат, що пов'язані з підсилом вагонів.
Для оплати наданих послуг було виставлено рахунок № 1035 від 14.11.2024 та акт №1033 від 14.11.2024 (направлено новою поштою згідно №20451048794489 від 27.11.2024, отримано 29.11.2024.
Згідно з п.7 Протоколу узгодження ціни № 3 від 11.11.2024 було передбачено, що Клієнт відшкодовує виконавцеві всі додаткові витрати, що виникли у нього при виконанні цього Протоколу, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта та попередньо узгоджені Клієнтом , а також компенсує витрати, що виникли з його вини, протягом 3-х робочих днів з моменту надсилання виконавцем відповідного рахунку, відповідно строк оплати рахунку тривав до 02.12.2024 включно.
Окрім того, на підставі листа Клієнта від 30.10.2024 №30/10-01 щодо переадресації 10 вагонів, що рухаються по маршруту Хоростків-Закупне на ст. Козова, код отримувача 5555 ТОВ «Промвагонтранс» та листа від 31.10.2024 №31/10-01 щодо зміни станції навантаження, з першочергової ст. Козова (362404) на ст. Хоростків (363106) Львівської залізниці, з переадресацією по ст. Гречани (330600) Південно-Західної залізниці. Отримувач код 5555 ТОВ «Промвагонтранс» (було здійснено відповідну переадресацію вагонів, що підтверджується наказами на переадресування вантажів №32-39166914/2024 ПА-40123 від 30.10.2024 та №32-39166914/2024 ПА-40429 від 01.11.2024 АТ "Українська залізниця". Вказані листи були надіслані директором відповідача, як підтверджує позивач, у додатку Телеграм, що про що свідчать скріни з відповідного додатку.
З метою відшкодування плати за переадресацію, виконавцем було виставлено рахунок на оплату № 1045 від 15.11.2024 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1032 від 15.11.2024 на суму 16 028, 88 грн з ПДВ (направлено електронною поштою 25.11.2024 та продубльовано у ВЧАСНО 27.11.2024, з накладання електронних цифрових підписів представника, на підписання. Означений акт не підписано зі сторони відповідача.
Вказана сума 16 028, 88 грн залишилася неоплаченою. Строк оплати рахунку тривав до 28.11.2024 включно.
Також на відшкодування плати за переадресацію, виконавцем було виставлено рахунок на оплату №1071 від 27.11.2024 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1054 від 27.11.2024 на суму 47 460,00 з ПДВ (підписано та узгоджено сторонами у ВЧАСНО 27.11.24). Відповідачем було сплачено на підставі цього рахунку 11.12.2024 - 47 460,00 грн.
Відповідно до пункту 4.7. Договору, датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок Виконавця.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися господарський суд зазначає наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 181 Господарського Кодексу України (далі ГК - України) визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 929 ЦК України та ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що в порушення умов Договору Замовником не було оплачено у встановлені терміни надані послуги в повному обсязі, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед ТОВ «Теус Термінал» складає 311 010,40 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 по справі №910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
З огляду на викладене суд констатує, що зобов'язання з оплати 3% річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов'язання випливає в силу ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов'язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв'язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналізуючи зміст п.4.2. Договору в контексті настання моменту початку відліку строку на оплату, враховуючи ст. ст. 252 та 253 ЦК України, - суд виснує наступне.
Згідно з ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. (ст. 253 ЦК України).
Оскільки у п.4.2. Договору сторони визначили, що остаточний розрахунок вартості користування вагонами Клієнт здійснює на підставі Акту виконаних робіт Виконавця по прибуттю вагонів на станцію, вказану Виконавцем у транспортній інструкції, протягом 3 днів з дня направлення Виконавцем електронною поштою такого Акту, - то термін здійснення оплати послуг Виконавця має обчислюватися не у «банківських днях», а у календарних днях.
Система переказів, що функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, діє в Україні із 01.04.2023, що означає, що здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних.
З урахуванням викладеного судом встановлено, що прострочення відповідача розпочалося:
- із 12.11.2024 на суму 78 250 грн 00 коп (акт № 972 від 31.10.2024 на суму 56 250 грн 00 коп. + акт № 972 від 31.10.2024 на суму 22 000 грн 00 коп);
- із 29.11.2024 на суму 94 278 грн 88 коп (враховуючи прострочення по акту № 1032 від 15.11.2024 на суму 16 028 грн 88 коп);
- із 03.12.2024 на суму 163 950 грн 40 коп (враховуючи прострочення по акту № 1033 від 14.11.2024 на суму 69 671 грн 52 коп);
- із 14.01.2025 на суму 311 010 грн 40 коп. (враховуючи прострочення по актах № 12 від 09.01.2025 на суму 26 100 грн 00 коп; № 11 від 09.01.2025 на суму 45 760 грн 00 коп; № 10 від 09.01.2025 на суму 75 200 грн 00 коп).
Таким чином, дні, на які позивач посилається як на дату початку прострочення - а саме: 11.11.2024, 28.11.2024, 02.12.2024 та 13.01.2025 - фактично є останніми днями, у які відповідач мав можливість здійснити оплату. Відповідно, прострочення зобов'язань настало з наступного дня після кожної з цих дат.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній не є арифметично вірним, адже позивачем здійснено розрахунок із 11.11.2024, 28.11.2024, 02.12.2024 та 13.01.2025, тобто із днів коли у відповідача іще тривав строк на оплату.
За результатами розрахунку судом встановлено, що обґрунтований розрахунок 3 % річних становить 4,130.22 грн, а інфляційних втрат - 21,260.72 грн.
Відтак суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних на суму 4,130.22 грн, а в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних на суму 25 грн 53 коп. суд відмовляє.
З огляду на те, що до стягнення заявлено 17 228 грн 15 коп. інфляційних втрат, а їх обґрунтований розмір становить 21,260.72 грн, - суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі заявленому позивачем, тобто 17 228 грн 15 коп. До вказаного висновку суд дійшов з огляду на принцип диспозитивності, закріплений в ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).
Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18; п. 37 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у Договорі відповідальність у вигляді пені, а також визначили її розмір.
Так, згідно із пунктом 6.4. Договору за прострочення оплати рахунків виконавця, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми борг за кожен день прострочення платежу. Нарахуванням пені є правом виконавця.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті товару у вигляді неустойки, однак не збільшували строк її нарахування на невиконане зобов'язання то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунками позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ПРЕМІУМ ЛОГІСТИК» повинно сплатити пеню за порушення строку оплати наданих послуг у розмірі 39 686 грн 57 коп.
Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, та встановлено, що останні не є арифметично вірними в частині періодів, на який нараховується пеня, адже позивачем здійснено розрахунок із 11.11.2024, 28.11.2024, 02.12.2024 та 13.01.2025, тобто із днів коли у відповідача іще тривав строк на оплату.
Обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 39,594.25 грн.
Відтак суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені на суму 39,594.25 грн., а в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 92 грн 32 коп. суд відмовляє.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 311 010 грн 40 коп. основного боргу, 4 130 грн 22 коп. 3 % річних, 17 228 грн 15 коп. інфляційних втрат, 39 594 грн 25 коп. пені.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних на суму 25 грн 53 коп. та позовних вимог про стягнення пені на суму 92 грн 32 коп. суд відмовляє.
Розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені, здійснений господарським судом, долучено до матеріалів справи.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 372 080 грн 87 коп.
Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).
За таких обставин, враховуючи положення Закону України "Про судовий збір", з урахуванням того, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 4 464 грн 97 коп. * 0, 8).
Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у більшому розмірі, аніж необхідно, що підтверджується платіжною інструкцією № ТТ00-003567 від 06.06.2025 на суму 5 581 грн 21 коп.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" з Державного бюджету України становить 1 116 грн 24 коп.
Відтак, суд роз'яснює Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" про його право на звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення коштів з Державного бюджету України у зв'язку із сплатою судового збору із надлишком у розмірі 1 116 грн 24 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 371 963 грн 02 коп., то розмір судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог становить 4 463 грн 56 коп.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та пені судовий збір у розмірі 01 грн 41 коп. залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 202, 233, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ПРЕМІУМ ЛОГІСТИК» про стягнення 372 080 грн 87 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ПРЕМІУМ ЛОГІСТИК» (33010, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Малиновського академіка, будинок 7; код ЄДРПОУ 45256151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" (65085, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Моторна, будинок 6; код ЄДРПОУ 39166914) 311 010 (триста одинадцять тисяч десять) грн 40 коп. основного боргу, 4 130 (чотири тисячі сто тридцять) грн 22 коп. 3 % річних, 17 228 (сімнадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн 15 коп. інфляційних втрат, 39 594 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн 25 коп. пені, 4 463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн 56 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позовних вимог про стягнення 3 % річних на суму 25 грн 53 коп. та пені на суму 92 грн 32 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складене та підписане "28" липня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О.Пашкевич