65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2031/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/2031/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» ( 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ЄДРПОУ 42399676)
До відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА» (65114, Україна, м. Одеса, вулиця Тополева, будинок, 14; ЄДРПОУ 32642649)
про стягнення 56684,56 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА» про стягнення коштів у загальній сумі 193471,08 грн у тому числі: основний борг 136786,52 грн; пеня у сумі 27700,23 грн; три проценти річних у сумі 5153,34 грн; інфляційні втрати в сумі 23830,99 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2025р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2031/25. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
09.06.2025р. до суду відповідачем надано відзив.
09.06.2025р. до суду відповідачем надано клопотання про зменшення пені.
11.06.2025р. до суду позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у загальній сумі 56684,56 грн у тому числі: пеня у сумі 27700,23 грн; три проценти річних у сумі 5153,34 грн; інфляційні втрати в сумі 23830,99грн.
11.06.2025р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, між сторонами 21.09.2023р. укладено Договір постачання природного газу №5907-ОСББ(23)-23.
За поясненнями позивача, на виконання умов Договору, протягом вересня 2023 - квітень 2024 він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 627043,37грн.
Пунктом 4.1.1 Договору встановлено, що ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 Договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн. Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Подаючи позов, позивачем було зазначено суду, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 490256,85 грн та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.
Надалі, позивачем було надано до суду заяву про зменшення позовних вимог та зазначено суду, що у відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема зазначав, що станом на 06 червня 2025 року сума заборгованості повністю погашена, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №1921778818416 від 20.05.2025 на суму 37985,00 грн., №1930696565116 від 29.05.2025 на суму 98000,00 грн., №1933956669716 від 02.06.2025 на суму 470,00 грн. та №1934730404716 від 03.06.2025р на суму 331,52 грн.
Перевіривши надходження коштів, позивач здійснив перерахунок основного боргу, і встановив, що з урахуванням оплат, здійснених відповідачем, станом на 08.06.2023, за поставку природного газу в період з вересня 2023 по квітень 2024 основний борг погашено повністю.
Загальна сума заборгованості за несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору постачання природного газу від 21.09.2023 №5907-ОСББ(23)-23 становить 56684,56 грн з яких: пеня - 27700,23 грн; 3% річних - 5153,34 грн; інфляційні втрати - 23830,99 грн.
Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що станом на 06 червня 2025 року сума заборгованості повністю погашена, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №1921778818416 від 20.05.2025 на суму 37985,00 грн., №1930696565116 від 29.05.2025 на суму 98000,00 грн., №1933956669716 від 02.06.2025 на суму 470,00 грн. та №1934730404716 від 03.06.2025р на суму 331,52 грн.
Відповідачем було зазначено суду, що заборгованість за поставлений по Договору №5907-ОСББ(23)-23 від 21.09.2023 року природний газ виникла в період дії в Україні воєнного стану, введеного указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та в період дії мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 .
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перлина» (Відповідач) є неприбутковою організацією та здійснює оплату за поставлений природний газ та інші послуги за рахунок коштів, які надходять від мешканців будинку.
Мораторій на нарахування штрафів та пені за житлового-комунальні послуги було скасовано з 30.12.2023 року (Постанова КМУ №1405 від 29.12.2023р.
Також, відповідно до поданої заяви відповідач просив суд зменшити суму пені на 90%.
Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що постанова Кабінету міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не підлягає застосуванню у даних правовідносинах.
За поясненнями позивача, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 29 грудня 2023 р. №1405 вніс зміни до деяких власних актів щодо оплати житлово-комунальних послуг (в тому числі і до №206 Постанови КМУ України). Зокрема, уряд скасував заборону на припинення надання житлово-комунальних послуг споживачам, які мають заборгованість з їхньої оплати. Такий мораторій на відключення житлово-комунальних послуг запровадили у 2022 році у зв'язку з повномасштабним вторгненням Росії.
Відповідний мораторій на відключення зберегли виключно для жителів територій, де ведуться бойові дії, та тимчасово окупованих територій. Крім того, заборона припиняти надання комунальних послуг збережена для будинків, що були пошкоджені внаслідок воєнних (бойових) дій, за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.
Також КМУ скасував мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлового-комунальних послуг. Тобто, така заборона залишилась тільки для жителів територій, де ведуться бойові дії, та тимчасово окуповані території.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як з'ясовано судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА» було 21.09.2023р. укладено Договір постачання природного газу №5907-ОСББ(23)-23.
Як з'ясовано судом, на виконання умов Договору, протягом вересня 2023 по квітень 2024 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 627043,37грн. Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 490256,85 грн. та станом на момент розгляду справи борг становив 136786,52 грн.
За час розгляду справи сума заборгованості повністю погашена, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №1921778818416 від 20.05.2025 на суму 37985,00 грн., №1930696565116 від 29.05.2025 на суму 98000, 00 грн., №1933956669716 від 02.06.2025 на суму 470,00 грн. та №1934730404716 від 03.06.2025р на суму 331,52 грн.
У зв'язку із зазначеним, позовні вимоги позивача направлено на стягнення з відповідача пені - 27700,23 грн; 3% річних - 5153,34 грн; інфляційних втрат - 23830,99 грн.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань договором зі своєчасної сплати вартості спожитого природного газу.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно пункту 7.2. Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 27700,23 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 5153,34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 23830,99 грн.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції від 05.02.2022р.), визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції від 30.12.2023р.), визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Отже, з урахуванням приписів вищевказаної постанови нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також пені необхідно проводити з 31.12.2023р. з урахуванням заявленого періоду позивачем.
Отже, пеня у розмірі 21,62 грн., розрахунок якої проведено за період з 16.11.2023р. по 20.11.2023р., та 3% річних розмірі 2,03 грн., розрахунок яких проведено за період з 16.11.2023р. по 20.11.2023р., з огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, - задоволенню не підлягають.
З урахування наведеного, до стягнення з відповідача підлягають: пеня у розмірі 27678,61 грн., 3% річних у розмірі 5151,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 23830,99 грн.
Вирішуючи питання про розмір пені, який має бути присуджений до стягнення із відповідача, суд вважає за необхідне надати правову оцінку заявленому відповідачем клопотанню про її зменшення.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст.216 ГК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи встановлені судом обставини за час розгляду справи, доводи відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2421,39грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» - задовольнити частково.
2.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА» (65114, Україна, м. Одеса, вулиця Тополева, будинок, 14; ЄДРПОУ 32642649) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПЕРЛИНА» (65114, Україна, м.Одеса, вулиця Тополева, будинок, 14; ЄДРПОУ 32642649) пеню у розмірі 27678 (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 5151 (п'ять тисяч сто п'ятдесят одну) грн. 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 23830 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2421 (дві тисячі чотириста двадцять одну) грн. 39 коп.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення складено 28 липня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко