65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1736/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, літера «А»; код ЄДРПОУ 22859846)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ+» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, буд. 93; код ЄДРПОУ 41785434)
про стягнення 162 312,04 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ+» про стягнення 162 312,04 грн, з яких: 106 012,99 грн основної заборгованості; 42 271,61 грн пені; 14 027,44 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором про надання електронних комунікаційних послуг № ACS23USB007453 від 01.09.2023.
Ухвалою від 06.05.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено Позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: обґрунтування або ж уточнення ціни позову; обґрунтованого розрахунку інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення з Відповідача; чіткого визначення змісту позовних вимог у прохальній частині позовної заяви, з розмежуванням різних за своєю правовою природою сум, заявлених до стягнення з Відповідача; зазначення щодо наявності у Позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви, окрім вже наданої інформації щодо оригіналів доказу сплати судового збору, ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
12.05.2025 до суду надійшла заява представника Позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1736/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 18.06.2025, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.
Судове засідання у справі неодноразово відкладалися у зв'язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 09.07.2025 суд повідомив сторін про те, що судове засідання призначено на 21.07.2025.
Позивач подав до суду клопотання (вх. № 19999/25 від 24.06.2025) про розгляд справи без його участі.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи неодноразово повідомлявся шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ+» - 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, буд. 93. Втім, судова кореспонденція поверталася до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
За таких обставин, Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак, враховуючи те, що Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та водночас був належним чином повідомлений про розгляд справи, а Позивач, у свою чергу, просив розглядати справу без його участі, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.
21.07.2025 судом ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» в новій редакції, затвердженого рішенням єдиного учасника № 09/09/2024 від 09.09.2024, метою діяльності Товариства є задоволення потреб фізичних та юридичних осіб в електронних комунікаційних (телекомунікаційних) та інших послугах, здійснення комерційної діяльності, отримання прибутку від здійснення господарської діяльності та наступного його розподілу між учасниками, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу, здійснення благодійництва та інших видів діяльності, що не заборонені діючим законодавством.
01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» як постачальником електронних комунікаційних послуг та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ+» як замовником було укладено Договір про надання електронних комунікаційних послуг № ACS23USB007453 (далі - Договір; а.с. 25-30).
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом 1 року. Дія Договору продовжується на тих самих умовах і на кожен наступний календарний рік без додаткової письмової угоди між сторонами у випадку, якщо жодна зі сторін за один календарний місяць до закінчення строку дії Договору письмово не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору (п. п. 9.2., 9.3. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору ТОВ «СМАЙЛ+» замовляє, а ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» надає послуги, визначені у п. 1.2. цього Договору, з використанням Альфанумеричних Імен та/або Динамічних Альфанумеричних Імен та/або Коротких Номерів, згідно тарифів, що зазначені в Додатку № 1, а замовник користується і своєчасно оплачує їх вартість відповідно до цього Договору, тарифів, умов і порядку надання телекомунікаційних послуг постачальником електронних комунікаційних послуг, інших умов і правил та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері електронних комунікаційних послуг.
Пунктом 1.2. Договору наведено перелік послуг, що надаються за Договором, серед яких: надання доступу до мережі фіксованого зв'язку постачальника електронних комунікаційних послуг; підключення та з'єднання кінцевого обладнання абонента; передавання і приймання голосової інформації; забезпечення маршрутизації одержаних від замовника повідомлень користувачам; виділення, закріплення за замовником та обслуговування абонентського номера у межах зони місцевої нумерації, його автоматична заміна на обрані користувачем Альфанумеричні Імена та/або Динамічні Альфанумеричні Імена під час відправлення замовником повідомлень.
Згідно з п. 1.3. Договору «повідомлення» - це сукупність систематизованих даних інформаційно-сервісного змісту, наданих у текстовій формі, які передаються користувачам у формі коротких текстових повідомлень (sms) з використанням функціональних і технологічних ресурсів транспортної мережі постачальника електронних комунікаційних послуг.
«Альфанумеричне Ім'я» - це унікальна комбінація чисел (цифр) та/або літер, що використовується для забезпечення надання послуг та яка використовується для обміну повідомленнями між замовником та користувачем (п. 1.5. Договору).
«Динамічне Альфанумеричне Ім'я» - це Альфанумеричне Ім'я, яке самостійно обирається і використовується замовником з переліку Альфанумеричних Імен, затверджених постачальником електронних комунікаційних послуг (п. 1.6. Договору).
Згідно умов Договору до категорії Міжнародних Альфанумеричних імен входять всі Альфанумеричні Імена, які, зокрема використовують в своєму написанні найменування різних ОТТ-додатків, наприклад: Skype, Viber, WhatsApp та ін.
Підпунктом 3.5.1. п. 3.5. Договору визначено обов'язок замовника оплачувати послуги у розмірах та в строки, встановлені Договором та відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 5.2. Договору до десятого числа кожного місяця, який слідує за звітним місяцем, постачальник передає замовнику за домовленістю сторін або рахунок-акт наданих послуг, що містить у собі звіт щодо обсягу наданих послуг, у вигляді єдиного документа, або окремо акт наданих послуг та відповідний рахунок. Для надсилання рахунку-акту постачальник може використовувати систему електронного документообігу «Вчасно».
Згідно п. 5.3. Договору замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути рахунок-акт і повернути постачальнику підписаний та скріплених печаткою замовника (у разі наявності) екземпляр або направити постачальнику письмову мотивовану відмову з обґрунтуванням недоліків наданих послуг. Неотримання постачальником письмової мотивованої відмови протягом 5 робочих днів з дня отримання замовником рахунку-акта вважається прийняттям замовником наданих послуг.
Пунктом 5.5. Договору визначено, що якщо інший порядок оплати послуг не передбачено у Додатку № 1, замовник зобов'язується здійснити оплату послуг постачальника електронних комунікаційних послуг протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-акта від постачальника, з урахуванням положень п. 5.3. Договору, але у будь-якому випадку не пізніше останнього числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до п. 8.2. Договору за несвоєчасне виконання замовником грошових зобов'язань за цим Договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
01.09.2023 сторони також підписали Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода; а.с. 31-34) про надання послуг передачі повідомлень на обладнання компанії Viber.
10.10.2023 ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» через сервіс «Вчасно» виставило Відповідачу рахунок № 1800223000 від 30.09.2023 за послуги з доставки таргет повідомлень Viber з кабінету замовника за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 на суму 98 300,51 грн з ПДВ (а.с. 7).
09.11.2023 ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» через сервіс «Вчасно» виставило Відповідачу рахунок № 1800224166 від 31.10.2023 за послуги з передачі смс через Viber за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 на суму 7 712,48 грн з ПДВ (а.с. 8).
27.09.2023 о 13:37 год. ТОВ «СМАЙЛ+» самостійно через особистий кабінет сформувало та здійснило розсилку SMS-повідомлень, про що свідчить лист самого Відповідача б/н б/д, скерований Позивачу, в якому останнього було повідомлено, зокрема про здійснення розсилки повідомлень без застосованого відтермінування та без остаточного сформування розсилки. У вказаному листі Відповідач просив Позивача переглянути та скасувати виставлений рахунок (а.с. 60).
У відповідь на лист Відповідача Позивач листом від 23.11.2023 № 5135 повідомив, що відповідно до умов Договору замовник самостійно використовує для SMS-розсилки відповідні налаштування в особистому кабінеті. Також вказав, що жодних технічних збоїв роботи послуги 27.09.2023 не спостерігалося, всі розсилки здійснювалися відповідно до встановлених абонентами налаштувань. Додатково зазначив, що надання послуги за Договором та виставлення рахунку за надану послугу було повністю правомірним (а.с. 59).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату послуг, наданих за Договором протягом 2023 року.
За порушення строків оплати послуг Позивач в порядку п. 8.2. Договору та ст. 625 ЦК України нарахував Відповідачу 42 271,61 грн пені за період з 01.09.2023 по 07.01.2025 та 14 027,44 грн інфляційних втрат за період з вересня 2023 р. по грудень 2024 р.
Предметом позову є вимога про стягнення з Відповідача 106 012,99 грн основної заборгованості, 42 271,61 грн пені та 14 027,44 грн інфляційних втрат.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З аналізу зазначеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець. При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.
Тобто, у розумінні ст. 901 ЦК України, у замовника виникають право замовити послугу та обов'язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов'язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 911/2756/18.
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що ст. 177 ЦК України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.
Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною третьою ст. 104 Закону України "Про електронні комунікації" визначено, що умовами надання та отримання електронних комунікаційних послуг кінцевому користувачу є:
1) укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших актів законодавства;
2) оплата замовленої кінцевим користувачем електронної комунікаційної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом або договором про надання електронних комунікаційних послуг.
Умовами п. 1 частини першої ст. 108 Закону України "Про електронні комунікації" передбачено, що кінцеві користувачі електронних комунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг, зокрема оплачувати замовлені та отримані електронні комунікаційні послуги, у тому числі абонентську плату та вартість пакетів послуг.
Договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг з урахуванням вимог цієї статті. Договір може бути укладено, зокрема, у письмовій чи усній формі як публічний договір чи договір приєднання відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також дистанційно шляхом надання згоди кінцевого користувача на його укладення, висловленої із застосуванням засобів електронної ідентифікації відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", Закону України "Про електронну комерцію", а також шляхом вчинення активної конклюдентної дії кінцевого користувача, яка безсумнівно свідчить про його попередню згоду укласти договір та зафіксована обладнанням постачальника електронних комунікаційних послуг. На вимогу кінцевого користувача постачальник електронних комунікаційних послуг повинен надати йому докази наявності зафіксованої попередньої згоди (ч. 1 ст. 112 Закону України "Про електронні комунікації").
Відповідно до п. 16 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (далі - Правила), надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору.
Відповідно до п. п. 6 п. 36 Правил споживачі зобов'язані виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.
Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд встановив, що згідно Договору № ACS23USB007453 від 01.09.2023 з Додатковою угодою № 1 від 01.09.2023 між сторонами виникли господарські правовідносини з надання електронних комунікаційних послуг.
Як свідчать матеріали справи, Позивач, який у спірних правовідносинах є постачальником електронних комунікаційних послуг, за допомогою сервісу «Вчасно» виставив Відповідачу рахунки за надані послуги № 1800223000 від 30.09.2023 на суму 98 300,51 грн та № 1800224166 від 31.10.2023 на суму 7 712,48 грн.
Зі змісту рахунків вбачається, що вони водночас є актами передавання-приймання послуг за Договором.
При цьому пунктами 5.3. та 5.5. укладеного між сторонами Договору передбачено, що замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути рахунок-акт і повернути постачальнику підписаний та скріплених печаткою замовника (у разі наявності) екземпляр або направити постачальнику письмову мотивовану відмову з обґрунтуванням недоліків наданих послуг. Неотримання постачальником письмової мотивованої відмови протягом 5 робочих днів з дня отримання замовником рахунку-акта вважається прийняттям замовником наданих послуг.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи листування між сторонами (а.с. 59-60), 27.09.2023 о 13:37 год. ТОВ «СМАЙЛ+» самостійно через особистий кабінет сформувало та здійснило розсилку SMS-повідомлень. В подальшому Відповідач повідомив Позивача, зокрема про здійснення розсилки повідомлень без застосованого відтермінування та без остаточного сформування розсилки, у зв'язку з чим просив переглянути та скасувати виставлений рахунок.
У відповідь на лист Відповідача Позивач листом від 23.11.2023 № 5135 повідомив, що відповідно до умов Договору замовник самостійно використовує для SMS-розсилки відповідні налаштування в особистому кабінеті. Також вказав, що жодних технічних збоїв роботи послуги 27.09.2023 не спостерігалося, всі розсилки здійснювалися відповідно до встановлених абонентами налаштувань. Додатково зазначив, що надання послуги за Договором та виставлення рахунку за надану послугу було повністю правомірним.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд зазначає, що фактична відмова Відповідача від прийняття наданих послуг не є мотивованою, оскільки Відповідач жодним чином не довів наявності будь-яких технічних збоїв у роботі обладнання Позивача, як і не надав доказів вини останнього у некоректному налаштуванні параметрів розсилки.
Більше того, згідно п. 3.3. Додаткової угоди № 1 до Договору замовник самостійно формує текст повідомлень з дотриманням умов та обмежень, встановлених законодавством, цією угодою, Договором, політикою Viber та визначає час і періодичність їх надсилання, з урахуванням вимог, визначених відповідним договором та/або домовленістю між користувачем та замовником, та вимог до користування послугою, визначених цією угодою.
При цьому, Відповідач не оскаржував будь-яких дій Позивача як постачальника електронних комунікаційних послуг, хоча мав таке право відповідно до п/п 3.1.6. п. 3.1. Договору та п. 13 ч. 1 ст. 107 Закону України "Про електронні комунікації".
За таких обставин, суд констатує, що мотивована відмова Відповідача від підписання виставлених Позивачем рахунків, з обґрунтуванням недоліків наданих послуг, у матеріалах справи відсутня.
Приймаючи до уваги викладене, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача за надані позивачем послуги на суму 106 012,99 грн.
Існування вказаної заборгованості відповідачем не спростовано.
Пунктом 5.5. Договору визначено, що якщо інший порядок оплати послуг не передбачено у Додатку № 1, замовник зобов'язується здійснити оплату послуг постачальника електронних комунікаційних послуг протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-акта від постачальника, з урахуванням положень п. 5.3. Договору, але у будь-якому випадку не пізніше останнього числа місяця наступного за звітним.
Отже, строк виконання грошових зобов'язань з оплати послуг, отриманих Відповідачем у вересні та жовтні 2023 року є таким, що настав.
Разом з тим, доказів сплати основного боргу у розмірі 106 012,99 грн до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача вказаної суми підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача 42 271,61 грн пені та 14 027,44 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
За частиною першою ст. 109 Закону України "Про електронні комунікації" кінцеві користувачі електронних комунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг відповідно до закону та договору про надання та отримання електронних комунікаційних послуг.
В силу приписів ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною четвертою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 72 Правил у разі несвоєчасної оплати за надані оператором, провайдером послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до п. 8.2. Договору за несвоєчасне виконання замовником грошових зобов'язань за цим Договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста ст. 232 ГК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Перевіривши запропонований Позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він не відповідає приписам частини шостої ст. 232 ГК України та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, оскільки виконаний за період, що перевищує 6 місяців.
Крім того, Позивач розраховує пеню, виходячи з повної суми заборгованості за вересень та жовтень 2023 року у загальному розмірі 106 012,99 грн, що не є правильним у розумінні п. 5.5. Договору, адже послуга має бути оплачена у будь-якому випадку не пізніше останнього числа місяця наступного за звітним.
Отже, правомірним є нарахування пені за зобов'язаннями вересня 2023 р. - з 01.11.2023, а за зобов'язаннями жовтня 2023 р. - з 01.12.2023.
З урахуванням вказаних обставин, суд здійснив власний розрахунок пені, який виглядає наступним чином:
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
1. з 01.11.2023 до 30.04.2024, 182 дні98,300.51
2. з 01.12.2023 до 31.05.2024, 183 дні7,712.48
Всього:106,012.99
Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
Період 1 (01.11.2023 - 30.04.2024)
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
01.11.2023 - 14.12.2023 : 16.00 (облікова ставка НБУ) 98300.51 (Сума боргу) x (2 x 16.00 : 365) x 44 днів (прострочення) : 100 443791.98
15.12.2023 - 31.12.2023 : 15.00 (облікова ставка НБУ) 98300.51 (Сума боргу) x (2 x 15.00 : 365) x 17 днів (прострочення) : 100 171373.51
01.01.2024 - 14.03.2024 : 15.00 (облікова ставка НБУ) 98300.51 (Сума боргу) x (2 x 15.00 : 366) x 74 днів (прострочення) : 100 745962.49
15.03.2024 - 25.04.2024 : 14.50 (облікова ставка НБУ) 98300.51 (Сума боргу) x (2 x 14.50 : 366) x 42 днів (прострочення) : 100 423271.31
26.04.2024 - 30.04.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) 98300.51 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 5 днів (прострочення) : 100 5362.58
Всього штрафних санкцій за період: 14761.88
Період 2 (01.12.2023 - 31.05.2024)
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
01.12.2023 - 14.12.2023 : 16.00 (облікова ставка НБУ) 7712.48 (Сума боргу) x (2 x 16.00 : 365) x 14 днів (прострочення) : 100 1494.66
15.12.2023 - 31.12.2023 : 15.00 (облікова ставка НБУ) 7712.48 (Сума боргу) x (2 x 15.00 : 365) x 17 днів (прострочення) : 100 17107.76
01.01.2024 - 14.03.2024 : 15.00 (облікова ставка НБУ) 7712.48 (Сума боргу) x (2 x 15.00 : 366) x 74 днів (прострочення) : 100 74467.81
15.03.2024 - 25.04.2024 : 14.50 (облікова ставка НБУ) 7712.48 (Сума боргу) x (2 x 14.50 : 366) x 42 днів (прострочення) : 100 42256.66
26.04.2024 - 31.05.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) 7712.48 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 36 днів (прострочення) : 100 36204.82
Всього штрафних санкцій за період: 1131.72
Всього пені: 14 761,88 + 1 131,72 = 15 893,60 грн.
Відтак, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 15 893,60 грн.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Позивач у справі заявив до стягнення лише інфляційні нарахування на суму 14 027,44 грн.
Суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат, аналогічно як і розрахунок пені, здійснюється позивачем виходячи із загальної суми основного боргу за вересень та жовтень 2023 року, із застосуванням сукупного індексу інфляції за період з вересня 2023 року по грудень 2024 року, що є помилковим із викладених вище підстав.
Відтак, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, який виглядає наступним чином:
Період 1 (01.11.2023 - 31.12.2024, 427 днів) Індекс інфляції
Листопад 2023100.50
Грудень 2023100.70
Січень 2024100.40
Лютий 2024100.30
Березень 2024100.50
Квітень 2024100.20
Травень 2024100.60
Червень 2024102.20
Липень 2024100.00
Серпень 2024100.60
Вересень 2024101.50
Жовтень 2024101.80
Листопад 2024101.90
Грудень 2024101.40
Період 2 (01.12.2023 - 31.12.2024, 397 днів) Індекс інфляції
Грудень 2023100.70
Січень 2024100.40
Лютий 2024100.30
Березень 2024100.50
Квітень 2024100.20
Травень 2024100.60
Червень 2024102.20
Липень 2024100.00
Серпень 2024100.60
Вересень 2024101.50
Жовтень 2024101.80
Листопад 2024101.90
Грудень 2024101.40
Розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Період 1 (01.11.2023 - 31.12.2024, 427 днів):
IIc = (100.50 : 100) x (100.70 : 100) x (100.40 : 100) x (100.30 : 100) x (100.50 : 100) x (100.20 : 100) x (100.60 : 100) x (102.20 : 100) x (100.00 : 100) x (100.60 : 100) x (101.50 : 100) x (101.80 : 100) x (101.90 : 100) x (101.40 : 100) = 1.13327883
Інфляційне збільшення:
98300.51 x 1.13327883 - 98300.51 = 13101.38
Період 2 (01.12.2023 - 31.12.2024, 397 днів):
IIc = (100.70 : 100) x (100.40 : 100) x (100.30 : 100) x (100.50 : 100) x (100.20 : 100) x (100.60 : 100) x (102.20 : 100) x (100.00 : 100) x (100.60 : 100) x (101.50 : 100) x (101.80 : 100) x (101.90 : 100) x (101.40 : 100) = 1.12764063
Інфляційне збільшення:
7712.48 x 1.12764063 - 7712.48 = 984.43
Всього інфляційне збільшення:
13 101,38 + 984,43 = 14 085,81 грн.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, з урахуванням чого позовні вимоги про стягнення з Відповідача 14 027,44 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом присудження до стягнення з Відповідача на користь Позивача 106 012,99 грн основного боргу, 14 027,44 грн інфляційних втрат та 15 717,22 грн пені. В частині вимог про стягнення решти пені суд відмовляє з мотивів, викладених вище по тексту рішення.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас при розподілі судових витрат зі сплати судового збору суд враховує приписи ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з якими при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так, за подання до господарського суду позовної заяви із вимогою про стягнення з Відповідача 162 312,04 грн Позивач з урахуванням коефіцієнту 0,8 мав сплатити 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору, в той час як згідно з платіжною інструкцією № 1707893 від 20.01.2025 фактично було сплачено 3 028,00 грн.
Таким чином, в порядку розподілу судових витрат суд покладає на Відповідача 2 026,09 грн витрат зі сплати судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але виходячи із суми судового збору, яку Позивач мав сплатити із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, літера «А»; код ЄДРПОУ 22859846) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ+» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, буд. 93; код ЄДРПОУ 41785434) про стягнення 162 312,04 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ+» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, буд. 93; код ЄДРПОУ 41785434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, літера «А»; код ЄДРПОУ 22859846) 106 012,99 грн основного боргу, 14 027,44 грн інфляційних втрат, 15 717,22 грн пені, 2 026,09 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 21 липня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 28 липня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков