65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5596/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/5596/24
за позовом: Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360506)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кащі Віктора Івановича (68555, Одеська обл., Болградський р-н, с. Рівне (Рівненська с/р), РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 625 150,84 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Акціонерне товариство «Банк Альянс» звернулося із позовом до Господарського суду Одеської області до Фізичної особи-підприємця Кащі Віктора Івановича, в якому просить суд стягнути відповідача заборгованість за договором про надання кредиту від 20.10.2021 в розмірі 625150,84 грн, з яких: 311666,68 грн сума простроченої заборгованості по кредиту та 313484,16 грн простроченої заборгованості за процентами.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, а також сплати процентів в повному обсязі та у визначені договором строки.
Позивач у справі зазначив, що відповідно до умов договору банком було надано позичальнику кредит в розмірі 340000,00 грн з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 34,0% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 19.10.2024 та на інших умовах, визначених таким кредитним договором.
За ствердженням позивача, банк свої зобов'язання виконав повністю, надавши позичальнику кошти в розмірі та на умовах, визначених кредитним договором. Водночас, в порушення умов кредитного договору позичальником взяті на себе зобов'язання не виконано, кредит у визначений договором термін не погашений, проценти за користування крежитними коштами не сплачені, у зв'язку з чим, станом на 03.12.2024 загальна сума заборгованості позичальника перед банком становить 625150,84 грн.
Позивач додає, що 08.07.2024 банком за допомогою засобів поштового зв'язку була надіслано позичальнику лист-вимогу, в якому позивач просив терміново в строк не пізніше 19.07.2024 погасити в повному обсязі прострочену заборгованість, проте заборгованість позичальником погашена не була.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 позовна заява вх.№5739/24 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.12.2024 було прийнято позовну заяву (вх.№5739/24 від 23.12.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5596/24, постановлено справу № 916/5596/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачу - АТ «Банк Альянс» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.12.2024 була надіслана до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та доставлена до електронного кабінету 30.12.2024, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного кабінету.
Відповідачу - ФОП Кащі Віктору Івановичу ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.12.2024 була надіслана відповідачу в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 68555, Одеська обл., Болградський р-н, с. Рівне (Рівненська с/р), та була отримана останнім 07.01.2025, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.01.2025.
Суд зауважує, що згідно п. 1 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінету, в силу положення пункту 1 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день вручення судового рішення під розписку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.
Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін в порядку ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Авторії»).
У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об'єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв'язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв'язку потребує додаткового часу.
Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Одесі, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів всієї країни, періодичну відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов'язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
28.07.2025 судом було ухвалено та підписано рішення у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
20.10.2021 між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (далі - банк/кредитор, позивач, АТ «Банк Альянс») та Фізичною особою-підприємцем Кащі Віктором Івановичем (далі - позичальник, відповідач, ФОП Кащі В.І.) було укладено договір про надання кредиту шляхом приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Банк Альянс» на підставі заяви - договору №ID2550647 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Банк Альянс».
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк в порядку та на умовах, визначених в даному договорі та цієї заяви про приєднання, за наявності вільних коштів надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати відповідно до цільового призначення та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Кредит надається позичальнику шляхом зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Банк Альянс», з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку (п. 1.2. кредитного договору).
У розділі 2 кредитного договору сторони погодили умови надання кредиту, зокрема:
2.1. Розмір Кредиту: 340 000, 00 грн.
2.3. Строк Кредиту: 36 міс.
2.4. Вартість кредиту, зокрема, розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 34% річних (п/п 2.4.1.).
2.5. Терміни погашення кредиту: погашення основної суми кредиту, сплата процентів - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору згідно з графіком погашення кредиту до даного договору.
У п. 2.6. кредитного договору, сторони узгодили, що Графік погашення кредиту надається позичальнику в день укладення даного договору у вигляді додатку 1, який є невід'ємною його частиною.
Згідно п. 2.7. кредитного договору, позичальник має право на дострокове погашення кредиту. Дострокове погашення кредиту здійснюється в порядку, передбаченому договором, при цьому: будь-яке часткове дострокове погашення заборгованості по кредиту не звільняє позичальника від сплати чергового належного до сплати платежу в установлений договором день сплати згідно Графіку. Такі зміни не потребують укладення додаткової угоди до договору. При повному достроковому погашенні кредиту щомісячна комісія за управління кредитом за поточний місяць сплачується в повному обсязі в день такого погашення.
Кредит надається на умовах без забезпечення (п. 2.8. кредитного договору).
Відповідно до п. 3.2. кредитного договору, остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно з п. 2.3. даної заяви про приєднання.
За умовами п. 4.1. кредитного договору позичальник підписанням цієї заяви про приєднання погоджується, що ця заява про приєднання, договір та тарифи банку є кредитним договором.
Згідно з п. 4.2 та пп. 4.2.1 кредитного договору, він є договором приєднання у визначенні ст.ст. 634, 642 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://bankalliance.ua/rules та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Додатком №1 до заяви-договору №ID2550647, який є невід'ємною його частиною, сторони погодили графік погашення кредиту, в якому визначено: строк погашення кредиту; сума платежу за кредитом, у тому числі основна заборгованість за кредитом та проценти; сальдо кредиту на відповідну дату.
Відповідно до Графіку погашення кредиту, відповідач мав здійснювати погашення кредиту протягом 36 місяців кожного 20-22 числа відповідного місяця до 19.10.2024 рівними платежами основної заборгованості по 9444,44 грн, з урахуванням визначених процентів на відповідну дату сплати.
Відповідно до п. 3.2 публічного договору, положення цього договору застосовуються до відносин між банком та клієнтом щодо надання клієнту послуг за відповідною заявою про приєднання і є невід'ємною частиною договору і не застосовуються окремо від умов договору. Перелік банківських послуг, які банк надає клієнту в рамках договору на підставі прийнятої від клієнта заяви - про приєднання: відкриття та обслуговування поточних рахунків, в.ч. поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів (у національній та/або іноземній валютах); надання кредиту «Овердрафт Зручний» у формі овердрафт; надання кредиту «Кредит Зручний» у формі кредит; надання кредиту «Відновлювальна кредитна лінія Зручна» у формі відновлювальна кредитна лінія; надання інших послуг, відповідно до умов заяв про приєднання, договору та тарифів банку. Перелік банківських послуг, які банк може надати клієнту в рамках окремих договорів відкриття та обслуговування поточних рахунків, в т.ч. поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів (у національній та/або іноземних валютах); надання інших послуг, відповідно до умов заяв про приєднання, договору та тарифів банку.
Згідно п. 10.2.1. публічного договору, банк за наявності вільних грошових коштів надає клієнту кредит з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів або/ придбання основних засобів або рефінансування кредиту іншого банку, а клієнт зобов'язується використати кредит відповідно до цільового призначення, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші винагороди, право банку на отримання яких передбачено цим договором та заявою про приєднання. Розмір процентів, комісій та додаткових винагород банку за надання кредиту зазначається в заяві про приєднання та тарифах банку, які розміщені на офіційному сайті банку та є невід'ємною частиною цього договору. Банк самостійно визначає розмір кредиту, який може бути наданий клієнту. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісії, розмір щомісячних платежів, їх кількість та графік погашення кредиту (далі - графік) вказуються в заяві про приєднання. Клієнт приєднується до договору шляхом підписання КЕП заяви про приєднання в Комплексі або через інший сервіс електронного документообігу, або за згодою сторін шляхом підписання сторонами заяви про приєднання на паперових носіях. Підписана заява про приєднання разом з цим договором та тарифами, становить договір/кредитний договір, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (далі - «договір»). Кредит за цим договором може бути наданий лише за умови відсутності ознак, передбачених п.4.23 цього розділу договору.
За умовами п. 10.2.2. публічного договору, видача кредиту здійснюється на підставі укладеної сторонами шляхом накладення КЕП/УЕП заяви про приєднання. У відповідності до чинного законодавства України, банк може надати кредит на умовах без забезпечення або за умови його забезпечення порукою. Відповідна умова зазначається сторонами у заяві про приєднання. У випадку надання кредиту на умовах забезпечення, таке забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань оформляється окремим/и договором/ами, та іменується/ються для розуміння цього договору надалі як «договір/ори забезпечення», який/які укладається сторонами шляхом накладення КЕП/УЕП. Виконання позичальником умов цього договору забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які відповідно до чинного законодавства України може бути звернено стягнення.
Пунктами 10.2.3., 10.2.4. публічного договору встановлено, що днем надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку. Погашення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіку погашення та не пізніше кінцевого терміну повернення заборгованості, зазначеного в графіку погашення. Погашення кредиту здійснюється позичальником щомісяця шляхом забезпечення позичальником позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних платежів, зазначених у графіку погашення (банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку позичальника в строки і розмірах, передбачених графіком погашення або шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку позичальника (відкритого в банку або відкритого в іншій банківській установі) на рахунок 2909 в банку. Остаточний строк погашення заборгованості за кредитом є дата повернення позичальником кредиту.
Згідно п. 10.2.6 публічного договору нарахування процентів по кредиту здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в заяві про приєднання. При розрахунку процентів використовується метод «факт/360», де 360 - це умовна кількість календарних днів у році, враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту.
Згідно з п. 10.2.7 публічного договору проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту.
Відповідно до п. 10.2.8 публічного договору, у разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
Згідно п.10.2.10 публічного договору, сторони встановили наступну черговість погашення заборгованості за кредитним договором: 1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; 2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії; 3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті кредиту; 4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом; 5) в п'яту чергу сплачуються нараховані комісії; 6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по кредиту; 7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції; 8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за кредитним договором. Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку. У випадку переказу/перерахування грошових коштів на сплату (погашення) будь-яких грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором у порушення вищевказаної у цьому пункті черговості, кредитор вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок сплати (погашення) таких грошових зобов'язань, відповідно до викладеної в цьому пункті черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.
Згідно з п. 10.2.15.2.6 публічного договору у випадку порушення позичальником умов цього договору в частині повернення (в т.ч. дострокового) заборгованості за цим договором, зокрема повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим договором, кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким не забороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання.
Відповідно до п. 10.2.15.2.7 публічного договору кредитор має право інформувати позичальника будь-якими засобами зв'язку про наявність заборгованості за кредитом, процентами та іншими платежами за кредитним договором.
Відповідно п. 10.2.16.1.1 публічного договору, зокрема, передбачений обов'язок позичальника використати кредит на зазначені у кредитному договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та всієї заборгованості за кредитним договором на умовах, передбачених кредитним договором, в тому числі, достроково здійснити повернення кредиту, сплатити проценти та інші платежі та заборгованість за цим договором у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.
Пунктом 10.2.17.1 публічного договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за договором, в тому числі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за кредитним договором.
Згідно із п.15.1 публічного договору банк та клієнт погодили, що всі правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися сторонами або кожною стороною окремо з використанням Удосконаленого електронного підпису та/або Кваліфікованого електронного підпису (далі УЕП та КЕП відповідно).
Згідно пункту 15.11 публічного договору під КЕП розуміється удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. КЕП має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
07.04.2022 та 11.07.2022 між сторонами були укладені додаткові договори № 1 та № 2 відповідно про внесення змін та доповнень до заяви № ID2550647 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Банк Альянс» (продукт «Кредит Зручний») від 20.10.2021, якими, у зв'язку із постановою Правління Національного Банку України «Про деякі питання діяльності банків України та банківських груп» від 25.02.2022 № 23 та встановленням воєнного часу з 24.02.2022 на усій території України, сторони домовилися викласти Додаток 1 до кредитного договору в редакції згідно Додатку 1 до цього додаткового договору. Також, сторони погодили, що новий графік погашення кредиту та нові зобов'язання встановлені даним додатковим договором, починають діяти з дати набрання чинності цим додатковим договором.
На виконання умов укладеного кредитного договору, позивач 20.10.2021 надав відповідачу кредит у розмірі 340000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку за період з 20.10.2021 по 18.12.2024.
Окрім того, у виписках з особового рахунку відповідача за період з 20.10.2021 по 17.12.2024 відображено, зокрема надходження коштів на погашення кредиту та їх розподіл на сплату заборгованості за тілом кредиту та відсотків (у тому числі прострочених).
08.07.2024 на адресу відповідача позивачем було направлено лист-вимогу про усунення порушення від 03.07.2024 за вих.№32/3548, яким АТ «Банк Альянс» повідомив про порушення відповідачем умов кредитного договору №ID2550647, просив терміново погасити прострочену заборгованість за кредитним договором в повному обсязі та усунути допущені порушення в строк до 19.07.2024. Належні докази направлення вказаного листа-вимоги на фактичну адресу відповідача, вказану ним у заяві №ID2550647 у розділі «Реквізити та підписи сторін», засобами поштового зв'язку містяться в матеріалах справи.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №ID2550647 від 20.10.2021 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Частинами 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У відповідності з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Приписами ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
У ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» даються визначення електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису; користувачі електронних довірчих послуг - це підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону; підписувач - це фізична особа, яка створює електронний підпис.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Тож, як було встановлено судом, між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов'язання, за умовами яких позивач зобов'язався надати відповідачу у користування кредитні кошти, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит у строки, які погоджені сторонами у кредитному договорі (кінцевий термін повернення кредиту 19.10.2024).
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання кредиту №ID2550647 від 20.10.2021 в електронному вигляді було підписано зі сторони АТ «Банк Альянс» кваліфікованим підписом заступника голови правління банк Бочарова С.В. та зі сторони ФОП Кащі В.І. також його удосконаленим електронним підписом.
Суд виходить із того, що підписувач, який здійснює накладення електронного підпису на електронний документ, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо застосував свій підпис у контексті, передбаченому документом, тобто підписав, погодив, засвідчив тощо.
Відтак, факт підписання сторонами указаних вище документів в електронному вигляді підтверджується наданими позивачем протоколами створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.
Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Відповідач заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 526 ЦК України, статей 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору позивачем був наданий кредит у розмірі 340000,00 грн, що відображено у доданих до позову банківських виписках.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.
З урахуванням вимог ст.41 Закону України «Про Національний банк України», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій. Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту, а саме надання відповідачу кредитних коштів. Таким чином, суд констатує, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та надано відповідачу кредитні кошти.
В матеріалах справи наявні банківські виписки по рахункам відповідача у період з 20.10.2021 по 17.12.2024, з яких вбачається, що відповідачем, у свою чергу, протягом спірного періоду були здійснені оплати відповідно до умов укладеного кредитного договору (часткове погашення заборгованості за кредитом та погашення процентів у відповідному розмірі).
Означені виписки з банківських рахунків містять інформацію про рух коштів на балансі кредитного рахунку відповідача, у вказаних виписках визначені деталі операцій, зокрема, часткове погашення заборгованості за наданим кредитом, а також винос кредиту та процентів на прострочення в межах виконання кредитного договору.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом підтвердження користування кредитом та заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором.
Суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Отже, матеріалами справи об'єктивно підтверджено проведення ФОП Кащі В.І. платежів по його поточному рахунку, користування останнім наданими кредитними коштами, а відповідно й належне виконання позивачем як кредитодавцем своїх обов'язків за кредитним договором.
Із змісту статті 530 ЦК України слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням умов договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Дослідивши пояснення та розрахунок позивача, суд зазначає, що заборгованість за кредитом, отриманим згідно з кредитним договором, це сукупність усіх коштів, які позичальник повинен заплатити банку протягом періоду кредитування, а саме тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та інші нарахування передбачені відповідним договором та чинним законодавством.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту у погоджений між сторонам строк згідно наведеного графіку, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості перед позивачем.
Так, відповідно до графіку платежів відповідач мав погашати кредит та сплачувати банку проценти кожного 20, 21 або 22 числа починаючи з 22.11.2021 по 19.10.2024 включно, між цим, з наявних у справі виписках по рахунку відповідача та розрахунку суми боргу вбачається, що відповідач порушив вищевказаний графік, а останній платіж здійснив 24.01.2022. При цьому, банк здійснював автоматичне списання коштів на погашення простроченої заборгованості за відсотками.
Відповідачем порушено умови договору щодо своєчасного (в строк, що зазначений в Додатку №1 до договору) погашення заборгованості за отриманим кредитом, у зв'язку з чим банк звернувся з позовом до суду, заявивши до стягнення з відповідача всієї суми заборгованості по тілу кредиту, а також процентів, які нараховані станом на 30.11.2024.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати кредитних коштів у строк та в сумі 311666,68 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, власного контррозрахунку не надав.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Суд також зауважує, що до позовної заяви позивачем подані належні докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у цій справі, зокрема виникнення між сторонами кредитних правовідносин, видачі кредитних коштів, наявність обов'язку щодо повернення кредитних коштів.
Несплатою позивачу отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором відповідач порушив умови укладеного між ним та позивачем договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення заявленої суми заборгованості у судовому порядку.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитним договором станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 311666,68 грн підлягає задоволенню та задовольняється судом.
Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, підпунктом 2.4.1. кредитного договору сторони погодили, що позичальник за користування кредитними коштами сплачує проценти за процентною ставкою: 34% річних.
Пунктом 10.2.8 публічного договору встановлено, що у разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
Так, згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 30.11.2024, сума процентів за користування кредитом складається з 313484,16 грн суми простроченої заборгованості за процентами.
Будь-яких заперечень щодо суми нарахованих позивачем процентів, а також доказів в підтвердження сплати вказаних сум відповідачем не надано, у зв'язку з чим, сума процентів за користування кредитом, яка складається з 313484,16 грн суми простроченої заборгованості за процентами підлягає стягненню з відповідача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Контррозрахунку, доказів сплати вказаної заборгованості або належних та допустимих доказів, які би її спростовували, відповідачем суду не подано.
Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами, враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00грн.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду через систему «Електронний суд», позивач сплатив судовий збір в розмірі 9377,26 грн згідно з платіжною інструкцією №1 від 12.12.2024, замість 7501,81 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 1875,45 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1875,45 грн підлягає поверненню з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 7501,81 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кащі Віктора Івановича (68555, Одеська обл., Болградський р-н, с. Рівне (Рівненська с/р), РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360506) суму простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 311 666 (триста одинадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 68 коп, суму простроченої заборгованості за процентами в розмірі 313 484 (триста тринадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 16 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 501 (сім тисяч п'ятсот одна) 81 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 28 липня 2025 р.
Суддя О.В. Цісельський