65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1590/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1) в інтересах держави в особі Державного центру зайнятості (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 8/10, код ЄДРПОУ 03491079) та Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, код ЄДРПОУ 37508596)
до відповідача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12г, код ЄДРПОУ 00032129)
про стягнення 201360 грн., -
за участю учасників справи:
прокурор Кривельова Т.М.
від позивача-1: Нікора О.В., діє в порядку самопредставництва
від позивача-2: не з'явився
від відповідача: не з?явився
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Державного центру зайнятості та Міністерства економіки України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4, в якому просить суд стягнути зі ОСОБА_4 до Державного бюджету України в особі Міністерства економіки України внаслідок неналежного виконання умов за договором про надання мікрогранту заборгованість у сумі 201360 грн. та перерахувати на р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465 (юридична та поштова адреса АТ "Ощадбанк": 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г), призначення платежу: повернення повної суми гранту на створення або розвиток власного бізнесу ОСОБА_4.
В обґрунтування позову Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси посилається на те, що між Державним центром зайнятості, АТ "Ощадбанком" та ФОП ОСОБА_4 14.12.2022 укладено договір мікрогранту в розмірі 223280 грн. шляхом підписання заяви про приєднання у відділенні АТ "Ощадбанк", який є Уповноваженим банком, проте відповідачем було допущені порушення Порядку №738 та договору, що має наслідком стягнення з відповідача отриманої суми мікрогранту.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1590/25; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.05.2025 о 14:30; залучено Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.
12.05.2025 за вх.№15045/25 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях третя особа підтримала позовні вимоги прокурора, а також просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи.
19.05.2025 за вх.№15833/25 до суду від позивача-1 надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач-1 просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
27.05.2025 за вх.№16766/25 до суду від позивача-2 надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач-2 просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У підготовчому засіданні 28.05.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження та 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 27.06.2025 об 11:30. У підготовчому засіданні 28.05.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 27.06.2025 об 11:30. Ухвалою суду від 17.06.2025 підготовче засідання призначено на 03.07.2025 о 09:40. У підготовчому засіданні 03.07.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.07.2025 о 12:45.
У судовому засіданні 17.07.2025 прокурор та представник позивача-1 просять суд задовольнити позовні вимоги.
Позивач-2 та третя особа у судове засідання 17.07.2025 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Відповідач у підготовчі та судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Так, з відповіді №1325653 від 28.04.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_4 25.01.2024 була знята з адреси реєстрації - АДРЕСА_2 . Відповідно до ч.4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Враховуючи вищевикладене, господарський суд вказує, що відповідач по справі повідомлявся шляхом: направлення ухвал суду засобами поштового зв'язку на адресу, що значиться у заяві на отримання гранту, а також у поясненнях відповідача від 28.09.2023 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується поштовими повідомленнями з довідкою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою"; направлення ухвал суду засобами електронного зв'язку на електронну пошту відповідача, яка вказана у поясненнях відповідача від 28.09.2023 (ІНФОРМАЦІЯ_2), що підтверджується довідками про доставку електронного листа; надсилання повідомлень відповідачу про розгляд справи через месенджер "Viber" на вказаний відповідачем у заяві на отримання гранту, а також у поясненнях відповідача від 28.09.2023 номер телефону ( НОМЕР_3 ); розміщення оголошень на офіційному веб-сайті Судової влади України. Відтак, господарський суд констатує, що відповідачу по справі забезпечено процесуальні гарантії на участь у розгляді справи всіма наявними засобами, за таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи господарським судом.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/1590/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В судовому засіданні 17.07.2025 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 17.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача-1, господарський суд встановив:
01.07.2022 між АТ "Ощадбанк" (Уповноважений банк), Міністерством економіки України (Мінекономіки) та Державним центром зайнятості (ДЦЗ), керуючись Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738, було укладено договір про взаємодію, відповідно до якого: предметом договору про взаємодію є механізм взаємодії Мінекономіки, Уповноваженого банку та ДЦЗ під час надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (п.2.1 договору про взаємодію); умови надання мікрогрантів та вимоги до отримувачів, визначені у Порядку (п.3.1 договору про взаємодію).
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.10.2022 було проведено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_4, проте 29.08.2024 підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_4 припинена на підставі власного рішення.
04.11.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулась через Єдиний державний вебпортал електронних послуг "Дія" із заявою №756TZJ на отримання гранту на власну справу:
- сума запиту 223280 грн.;
- до заяви був доданий бізнес-план транспортні послуги.
25.11.2022 наказом Державного центру зайнятості №123 було надано мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 266 отримувачам, з них 234 отримувача згідно з Додатком №1.
У витягу з Додатку №1 до наказу Державного центру зайнятості №123 наведено список заявників, які отримали позитивне рішення комісії ДЦЗ та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 31.10.2022 по 13.11.2022, серед яких: №210; унікальний ідентифікатор заявки - №756TZJ; сума проєкту - 223280 грн.
14.12.2022 ФОП ОСОБА_4 подано заяву до Уповноваженого банку про приєднання до договору про надання мікрогранту, який оприлюднено на офіційному сайті ДЦЗ в мережі Інтернет, вільний доступ до якого здійснюється за адресою: www.dcz.gov.ua; укладання договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту у розмірі 223280 грн.; обов'язковою умовою виконання, яку повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості 2 (двох); мікрогрант перераховується на рахунок отримувача: НОМЕР_4 .
В матеріалах справи наявний план надходжень та витрат на 36 місяців та бізнес-план ФОП ОСОБА_4
Форма договору про надання мікрогранту затверджена наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 (в редакції станом на 14.12.2022):
- цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором;
- при укладанні цього договору ДЦЗ діє на виконання договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, ДЦЗ та АТ "Ощадбанк" (далі - договір про взаємодію), та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року №738 (далі - Порядок);
- на виконання цього договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладання отримувачу відповідно до Порядку та договору про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку визначених умовами цього договору (розділ ІІ договору);
- розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у Заяві про приєднання; при цьому загальна вартість реалізації бізнес-плану може перевищувати суму мікрогранту та передбачати також фінансування за рахунок власних коштів отримувача; мікрогрант надається у безготівковому вигляді у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договором про взаємодію та Порядком; Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбачені бізнес-планом (розділ ІІІ договору);
- використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору; отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача); отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому; для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо; на підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану (п.п. 1-4 розділу ІV договору);
- у разі невикористання отримувачем коштів мікрогранту протягом шести місяців з дати його отримання або використання коштів мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду, невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються Уповноваженим банком на рахунок Міністерства економіки України, відкритий в Казначействі, для подальшого перерахування до Державного бюджету України; для підтвердження цільового використання мікрогранту ДЦЗ через регіональні, міські, районні, міські районні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору відповідно до Порядку; у разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору, передбачені цим пунктом та Порядком, витрачені кошти мікрогранту протягом одного місяця повертаються отримувачем до Уповноваженого банку, який протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Міністерства економіки України, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому порядку; неповернуті отримувачем кошти мікрогранту стягуються з нього в установленому законодавством порядку (п.п. 6, 7 розділу ІV договору);
- обов'язковою умовою є створення отримувачем протягом строку дії цього договору робочих місць залежно від розміру мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається у заяві про приєднання (п.1 розділу V договору);
- сторона звільняється від визначеної цим договором та законодавством України відповідальності за повне або часткове порушення цього договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено довідкою Торгово-промислової палати України у визначеному цим договором порядку. Про настання та припинення форс-мажорних обставин Сторона зобов'язана повідомити в письмовій формі іншу Сторону цього договору протягом трьох днів з дня настання або припинення таких обставин відповідно (п.1 розділу Х договору).
30.12.2022 на спеціальний рахунок ФОП ОСОБА_4 у АТ "Ощадбанк" зараховані кошти мікрогранту на суму 223280 грн, що підтверджується випискою по рахунку. Також у вказаній виписці міститься інформація про повернення 03.07.2023 21920 грн. невикористаної суми мікрогранту, а також 10.01.2023 сплата 201360 грн. за вантажні шини згідно договору поставки від 05.01.2023, рахунку №30055 від 05.01.2023.
В матеріалах справи наявні: договір поставки від 05.01.2023, укладений між ТОВ "100 Шин+" (постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (покупець), видаткова накладна до договору від 05.01.2023 на суму 201360 грн. та рахунок на оплату №30055 від 05.01.2023 до договору від 05.01.2023 на суму 201360 грн.
В матеріалах справи наявний акт №2/2023 перевірки дотримання умов договору мікрогранту від 27.09.2023, складений заступником начальника Чорноморського відділу Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості, у присутності ФОП ОСОБА_4 за період з 01.12.2022 по 27.09.2023. У вказаному акті, який підписано в тому числі ФОП ОСОБА_4, визначено, що перевіркою встановлено:
- відповідно до п.4 Порядку, ФОП ОСОБА_4 зобов'язана створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників; фактично працівники прийняті за межами шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок; у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема, нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного період повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту; невикористані отримувачем протягом шести місяців з дати зарахування коштів мікрогранту на рахунок отримувача в уповноваженому банку або використання мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються уповноваженим банком; 03.07.2023 кошти в сумі 21920 грн. повернені;
- відповідно до п.5 Порядку, ФОП ОСОБА_4 придбала обладнання, необхідне для провадження господарської діяльності, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу, а саме шини вантажні 385/65R22.5 MICHLEN X MULTI Z 160K TL в кількості 4 шт., та шини вантажні 385/65R22.5 BOTO (CN) BT215N M+S 164K PR20 в кількості 8 шт. (рахунок від 05.01.2023 №30055, видаткова накладна від 10.01.2023 №93);
- отримувачем здійснення сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку за період 01.12.2022 по 27.09.2023 не було;
- у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку; сума мікрогранту, яка підлягає поверненню уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту складає 201360 грн. До акту додано наступні документи, які наявні в матеріалах справи:
- наказ ФОП ОСОБА_4 №1/К від 18.09.2023 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду водія з 19.09.2023, з посадовим окладом 6700 грн в місяць;
- наказ ФОП ОСОБА_4 №2/К від 21.09.2023 про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду менеджера з 22.09.2023, з посадовим окладом 6700 грн в місяць;
- наказ ФОП ОСОБА_4 №3/К від 25.09.2023 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду водія з 26.09.2023, з посадовим окладом 6700 грн в місяць.
У поясненнях від 28.09.2023 ОСОБА_4 до Одеського обласного центру зайнятості повідомила наступне:
- у зв'язку із сімейними та воєнними обставинами, які склалися, вона не виконала умови договору надання мікрогранту у строк; кошти мікрогранту використані частково у сумі 201360 грн.; умови договору вже виконані; у вересні прийняла на роботу трьох працівників - двох водіїв та менеджера;
- кошти мікрогранту були отримані 31 грудня 2022 року; з 04 січня 2023 року майбутніх працівників було взято на облік до воєнних організацій; в березні 2023 року колишній чоловік вкрав сина і довелось лікуватись після нервового зриву; в травні 2023 року зламала ногу і була непрацездатна; весь відведений час для виконання умов договору не займалась підприємницькою діяльністю; ОСОБА_4 просила віднестись до викладених обставин з розумінням і надати шанс продовжити бізнес міжнародних вантажоперевезень та надати можливість залишити робочі місця трьом працівникам; ОСОБА_4 гарантувала повернути отримані кошти мікрогранту за рахунок виплати податків.
Наказом Одеського обласного центру зайнятості №690 від 20.10.2023 визнано кошти мікрогранту у сумі 201360 грн., отримані ФОП ОСОБА_4, такими, що підлягають поверненню.
У листі від 20.10.2023 №4513/06-01-33/42-23 Одеським обласним центром зайнятості запропоновано ФОП ОСОБА_4 добровільно повернути використану суму мікрогранту у розмірі 201360 грн.
У листі від 08.11.2024 №4612/08.02.-01-33/42-24 Одеський обласний центр зайнятості просив Малиновську окружну прокуратуру розглянути питання про направлення до суду позову про стягнення коштів у зв'язку з невиконанням умов договору ФОП ОСОБА_4, який було профінансовано за рахунок коштів Державного бюджету України.
У листі від 09.12.2024 Мінекономіки на запит прокурора повідомило, зокрема, реквізити реєстраційного рахунку загального фонду державного бюджету.
У листі від 18.12.2024 АТ "Державний ощадний банк України" на запит прокурора надало наявну інформацію про рух коштів по банківському рахунку ФОП ОСОБА_4 за період з 31.12.2022 по 04.07.2023 (дата закриття рахунку).
У листі від 27.12.2024 ГУ ДПС в Одеській області на запит прокурора повідомило, зокрема, що: згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС станом на 25.12.2024 в період часу з 31.12.2022 по 20.10.2023 ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту (далі - повідомлення) подавались в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", а саме: 18.09.2023, 21.09.2023 та 25.09.2023; ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період часу з 31.12.2022 по 20.10.2023 згідно з даними ІКС ДПС станом на 25.12.2024 сплачено єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагород за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності (код бюджетної класифікації (далі - КБК) 71010000) у сумі 3439,34 грн., єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (КБК 71040000) не сплачувався.
У листі від 15.01.2025 ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області на запит Одеського обласного центру зайнятості повідомило, що надати інформацію про трудові відносини найманих працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не має можливості, оскільки персоніфіковані відомості за найманих працівників від ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 до Реєстру застрахованих осіб не надходили.
У повідомленні від 01.04.2025 №51-2677ВИХ-25 прокурор в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Державний центр зайнятості та Міністерство економіки України про встановлення підстав для представництва інтересів держави в особі Державного центру зайнятості та Міністерства економіки України та скерування позову до суду про стягнення зі ОСОБА_4 201360 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання мікрогранту.
Неналежне виконання відповідачем умов договору про надання мікрогранту стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державного центру зайнятості та Міністерства економіки України до господарського суду з даним позовом.
Судом встановлено, що відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з ч.1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) наведено правову позицію, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як вказує прокурор: не виконання умов договору про надання мікрогранту за бюджетні кошти всупереч нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Порядку №738, є прямим порушенням законності, яке підриває довіру громадян і не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави; підставою для звернення із позовом в інтересах держави в особі Міністерства економіки України є те, що відповідно до п.2 Порядку №738 головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки; підставою для звернення із позовом в інтересах державі в особі Державного центру зайнятості є те, що згідно з Положенням про ДЦЗ Державний центр зайнятості належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та є головною державною установою в централізованій системі державних установ Державної служби зайнятості; установа є неприбутковою державною установою, що фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України та інших джерел, не заборонених законодавством; у ДЦЗ наявні повноваження на вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, а також встановлено неналежний захист інтересів держави у даному випадку та необхідність їх захисту Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси.
В подальшому, прокурор звернувся до позивачів з повідомленням від 01.04.2025 №51-2677ВИХ-25 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливість розгляду позовних вимог по суті.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" терміни "суб'єкти малого підприємництва" і "суб'єкти середнього підприємництва" вживаються у цьому Законі в значенні, наведеному у Господарському кодексі України, з урахуванням того, що в цілях цього Закону термін "суб'єкти малого підприємництва" охоплює суб'єктів мікропідприємництва.
За ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статтею 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва. Суб'єктами мікропідприємництва є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України; юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України; юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Суб'єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Інші суб'єкти господарювання належать до суб'єктів середнього підприємництва. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом. Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" передбачено, що метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб'єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб'єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва та об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.
Стаття 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначає, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 (в редакції на дату прийняття рішення про надання мікрогранту та зарахування коштів) (далі - Порядок №738) та визначає: умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб'єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант); механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки за бюджетною програмою "Надання грантів для створення або розвитку бізнесу" для надання безповоротної державної допомоги отримувачу у формі мікрогранту.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку №738 джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: державного бюджету, в тому числі кошти резервного фонду; що надходять на рахунок "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу" Мінекономіки, відкритий у Національному банку, на який зараховуються внески від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права у національній та іноземній валюті як благодійна пожертва, гуманітарна допомога, гранти та дарунки. Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки.
Згідно з п.п. 3-5 Порядку №738 для цілей цього Порядку суб'єктом господарювання вважається суб'єкт мікропідприємництва чи малого підприємництва (фізична особа - підприємець або юридична особа) у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, крім суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки. Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 150000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві додаткового члена сімейного фермерського господарства; 250000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві двох додаткових членів сімейного фермерського господарства. У разі зазначення у бізнес-плані витрат, не пов'язаних з напрямами, передбаченими пунктом 5 цього Порядку, розмір мікрогранту, що надається, визначається за винятком таких витрат. Мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат: придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави); закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов'язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту); послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту); орендна плата за нежитлове приміщення (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту); орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту); лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту); використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія).
За п.п. 6, 7 Порядку №738 надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію). Для виплати мікрогрантів отримувачам за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою "Надання грантів для створення або розвитку бізнесу", Мінекономіки відкриває в Казначействі реєстраційні рахунки загального та спеціального фондів державного бюджету (далі - рахунки).
Пунктом 12 Порядку №738 визначено, що Мінекономіки на підставі подання Державного центру зайнятості (далі - подання) подає в Казначейство подання та платіжний документ на перерахування коштів у сумі, зазначеній у поданні, для надання мікрогранту з рахунків Мінекономіки на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача (далі - рахунок отримувача). Уповноважений банк в установленому порядку та строках перераховує кошти на рахунки отримувачів згідно з договором про взаємодію. Мікрогрант надається у безготівковій формі.
Згідно з п.20 Порядку №738 для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів. Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу третього цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця у межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи. У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов'язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості. Отримувач здійснює повернення зазначеної різниці уповноваженому банку не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту, на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
Пунктом 21 Порядку №738 передбачено, зокрема, що у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку. Державний центр зайнятості щокварталу до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, подає Мінекономіки звіт щодо виконання отримувачами умов договору, який містить інформацію про кількість отримувачів, суми наданих відповідно до цього Порядку мікрогрантів, кількість найманих працівників, а також суми сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування отримувачами, яким надано мікрогранти. Для реалізації умов цього Порядку інформація щодо сум сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування отримувачами подається ДПС за запитом Державного центру зайнятості. Форма подання такої інформації встановлюється Державним центром зайнятості разом з ДПС.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наявних в матеріалах справи доказів суд вбачає наступні обставини:
- ФОП ОСОБА_4 приєдналась до умов договору про надання мікрогранту, форма якого затвердженого наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969, шляхом подання заяви від 14.12.2022 до Уповноваженого банку про приєднання до договору;
- п.1 розділу V договору передбачено, що обов'язковою умовою є створення отримувачем протягом строку дії цього договору робочих місць залежно від розміру мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається у заяві про приєднання;
- у заяві від 14.12.2022 про приєднання до умов договору про надання мікрогранту передбачено, що обов'язковою умовою виконання, яку повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості 2 (двох);
- п.п. 20, 21 Порядку №738 передбачено, що обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці; у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю;
- 30.12.2022 на спеціальний рахунок ФОП ОСОБА_4 у АТ "Ощадбанк" зараховані кошти мікрогранту сумою 223280 грн, що підтверджується випискою по рахунку; також у вказаній виписці міститься інформація про повернення 03.07.2023 21920 грн. невикористаної суми мікрогранту, а також 10.01.2023 сплата 201360 грн. за вантажні шини згідно договору поставки від 05.01.2023, рахунку №30055 від 05.01.2023;
- з огляду на положення пункту 20 Порядку №738 та пункту 1 розділу V договору про надання мікрогранту, період створення 2 (двох) робочих місць для ФОП ОСОБА_4 становив з 30.12.2022 по 30.06.2023;
- в акті №2/2023 перевірки дотримання умов договору мікрогранту від 27.09.2023 (підписаний з боку відповідача) зазначено, зокрема, що фактично працівники прийняті за межами шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок; отримувачем сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку, за період 01.12.2022 по 27.09.2023 не було;
- з доданих до акту наказів про прийняття на роботу вбачається, що ФОП ОСОБА_4 прийняла на роботу 3 (трьох) працівників 18.09.2023, 21.09.2023, 25.09.2023, тобто поза межами шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту, що є порушенням пункту 20 Порядку №738 та пункту 1 розділу V договору; окрім того, в акті також зазначено, що отримувачем сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку, за період 01.12.2022 по 27.09.2023 не було;
- з ЄДР також встановлено, що 29.08.2024 підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_4 припинена на підставі власного рішення.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені обставини, господарський суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_4 не виконала обов'язкові умови договору про надання мікрогранту, а саме: не створила протягом шести місяців з дня зарахування уповноваженим банком коштів на рахунок робочих місць та не працевлаштувала на них 2 (двох) осіб на строк не менш як на 24 місяці, чим порушила п.п. 20, 21 Порядку №738, а 29.08.2024 припинила підприємницьку діяльність.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що сума отриманого та неповернутого відповідачем мікрогранту у розмірі 201360 грн. вважається заборгованістю, докази повернення відповідачем вказаної суми в матеріалах справи відсутні, а тому господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог прокурора та про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача до Державного бюджету України в особі Міністерства економіки України 201360 грн. заборгованості.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що зазначені ОСОБА_4 у поясненнях від 28.09.2023 важкі життєві обставини не є підставами для відмови у позові, оскільки не змінюють умов договору про надання мікрогранту і не можуть скасувати ані правову природу спірних коштів, які після допущених порушень умов договору є заборгованістю відповідача, ані скасовують зобов?язань відповідача. В даному випадку відповідач, подаючи заяву №756TZJ на отримання гранту на власну справу, а також приєднуючись до умов договору про надання мікрогранту шляхом подання заяви від 14.12.2022 в період вже оголошеного воєнного стану, була обізнана як з умовами договору та Порядку №738, так і з тим, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, всупереч тому, що відповідач додатково вказувала у поясненнях від 28.09.2023 про бажання продовження ведення бізнесу, вона 29.08.2024 припинила підприємницьку діяльність та відповідно не виконала умови надання мікрогранту. Також виходячи з наявних матеріалів справи вказаний спір не був врегульований сторонами в позасудовому порядку.
Враховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Державного центру зайнятості та Міністерства економіки України в повному обсязі.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в електронній формі у розмірі 2422,40 грн. (3028 грн.*0,8) покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Державного центру зайнятості та Міністерства економіки України - задовольнити повністю.
2.Стягнути зі ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Державного бюджету України в особі Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) внаслідок неналежного виконання умов за договором про надання мікрогранту заборгованість у сумі 201360 /двісті одна тисяча триста шістдесят/ грн. та перерахувати на р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465 (юридична та поштова адреса АТ "Ощадбанк": 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г) призначення платежу: повернення повної суми гранту на створення або розвиток власного бізнесу ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
3.Стягнути зі ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 28 липня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля