20 червня 2025 року Справа № 915/1650/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Савки К.Д.,
представника позивача: Маркіна С.І.,
представника відповідача-1: Шкапенко Т.О. (в режимі ВКЗ),
представника відповідача-2: не з'явився,
представника відповідача-3: не з'явився,
представника третьої особи: не з'явився,
у присутності Лазаренка Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: фізичної особи-підприємця Шагієва Радика Акрамовича,
до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області,
відповідача-2: Миколаївської обласної державної адміністрації,
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяо Бао",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Миколаївська міська рада,
про: визнання незаконним рішення про поділ земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки,-
Фізична особа-підприємець Шагієв Радик Акрамович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, Миколаївської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяо Бао", з наступними вимогами:
1) визнати незаконним рішення державного кадастрового реєстратора від 25.12.2015 про поділ земельної ділянки кадастровий номер 4810136900:01:019:0001, площею 1,0473 га, та скасувати державну реєстрацію утворених із поділеної ділянки, нових земельних ділянок, кадастрові номери: 4810136900:01:019:0041 площею 0,0060 га; 4810136900:01:019:0040 площею 0,0178 га; 4810136900:01:019:0039 площею 0,0248 га; 4810136900:01:019:0038 площею 0.0282 га; 4810136900:01:019:0037 площею 0,0392 га; 4810136900:01:019:0036 площею 0,0678 га; 4810136900:01:019:0035 площею 0,2203 га; 4810136900:01:019:0034 площею 0.6156 га; 4810136900:01:019:0033 площею 0,0276 га;
2) скасувати рішення державного реєстратора Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Тумиловича Олександра Вікторовича, індексний номер 28656179 від 10.03.2016, про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наступних записів:
- №13618598 про державну реєстрацію за Миколаївською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 4810136900:01:019:0034, площею 0,6156 га, розташованої за адресою: вул.Скороходова, 213, м.Миколаїв; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870812348101;
- №13618974 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сяо Бао" права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 4810136900:01:019:0034, площею 0,6156 га, розташованої за адресою: вул.Скороходова, 213, м.Миколаїв;
- №13619546 про державну реєстрацію за Миколаївською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 4810136900:01:019:0040, площею 0,0178 га, розташованої за адресою: вул.Скороходова, 213, м.Миколаїв; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870901648101;
- №13619706 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сяо Бао" права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 4810136900:01:019:0040, площею 0,0178 га, розташованої за адресою: вул.Скороходова, 213, м.Миколаїв.
В обґрунтування вимог позивач вказує наступне:
- внаслідок рішення Державного кадастрового реєстратора від 25.12.2015 про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 шляхом формування нових земельних ділянок та внесення до Державного земельного кадастру (Поземельної книги) відомостей щодо дев'яти нових земельних ділянок ФОП Шагієв Р.А. був позбавлений можливості здійснити поділ земельної ділянки 4810136900:01:019:0001 з урахуванням порядку та часток співвласників визначених рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.02.2007 по справі №2-2018/2007 та/або продовжити право оренди;
- державним кадастровим реєстратором відомості до Поземельної книги були внесені за відсутністю рішення органу місцевого самоврядування - Миколаївської міськради про затвердження документації із землеустрою, при цьому державним кадастровим реєстратором під час прийняття рішення про поділ/скасування державної реєстрації земельної ділянки 4810136900:01:019:0001 не було взято до уваги наявність укладеного між позивачем та Миколаївською міськрадою договору №253 від 28.01.2005 оренди земельної ділянки;
- до того ж, рішення кадастрового реєстратора про поділ/скасування державної реєстрації земельної ділянки 4810136900:01:019:0001 було прийнято без погодження Миколаївської міськради, як власника такої земельної ділянки;
- незаконність оспорюваного рішення кадастрового реєстратора про поділ ділянки 4810136900:01:019:0001 призведе до спростування презумпції законності реєстрації речових прав за відповідачами на земельні ділянки 4810136900:01:019:0034 та 4810136900:01:019:0040;
- для поновлення прав позивача необхідно відновлення кадастрового номеру у Поземельній книзі на земельну ділянку 4810136900:01:019:0001, без чого неможливо забезпечити умови поділу земельної ділянки 4810136900:01:019:0001 та оформлення за позивачем права на 3226 кв.м ділянки належних позивачеві за рішенням суду;
- відновлення кадастрового номеру, на думку позивача, вимагатиме скасування у кадастровому реєстрі та у реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідних записів про державну реєстрацію нових земельних ділянок та речових прав на них.
Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 05.02.2025.
Відповідач-1 - ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області заперечує проти вимог позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:
- рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.02.2007 по справі №2-2018/2007 не породжує прав для ФОП Шагієва Р.А., так як таким судовим рішенням проведено реальний поділ земельної ділянки, і вирішено питання виділення земельної ділянки Шагієву Р.А. як фізичній особі;
- в той же час ФОП Шагієв Р.А. набув свого часу права на земельну ділянку площею 2095 кв.м на підставі укладеного з Миколаївською міськрадою договору оренди земельної ділянки №253 від 28.01.2005. Тобто, фактична площа земельної ділянки, якою міг користуватися ФОП Шагієв Р.А. за договором оренди №253 від 28.01.2005 становить 2095 кв.м;
- позов у даній справі не спрямований на захист інтересів ФОП Шагієв Р.А., як сторони договору оренди земельної ділянки №253 від 28.01.2005, оскільки не містить реальних намірів його поновлення;
- із змісту позову вбачається, що ФОП Шагієв Р.А. намагається захистити права на оформлення за ним прав на земельну ділянку 3226 кв.м, які йому, як суб'єкту господарювання, не належать;
- скасування державної реєстрації земельних ділянок, сформованих в результаті поділу попередньо зареєстрованої в ДЗК земельної ділянки, не зумовить поновлення Поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001, а відтак остання не зможе знову стати об'єктом цивільних прав, за рахунок якого позивач прагне оформити за собою права на 3226 кв.м ділянки, яка як помилково стверджує позивач у позові, належить йому за рішенням суду;
- відновлення кадастрового номеру земельної ділянки нормами чинного законодавства не передбачено, оскільки він набув архівного статусу, а законодавчо закріплена процедура відновлення земельної ділянки з конкретним кадастровим номером відсутня;
- спосіб судового захисту у даній справі не відповідає засадам ефективності, що передбачені ст.ст.2, 5 ГПК України, та не може реально забезпечити поновлення прав позивача, які він вважає порушеними.
Відповідач-2 - Миколаївська облдержадміністрація заперечує проти вимог позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до облдержадміністрації, посилаючись на наступне.
21.12.1994 Миколаївською міською Радою народних депутатів прийнято рішення №3/10 за яким міською радою було видано ДП «Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області» державний акт серії ІІ-МК № 001385 на право постійного користування земельною ділянкою розміром 1,0473 га, за адресою: м.Миколаїв, вул.Скороходова, 213 від 14.02.1995 та зареєстрований в Книзі державних актів за №298.
17.07.2003 між ДП «Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області» та Шагієвим Радиком Акрамовичем був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, 200/1000 часток нежитлового об'єкту та будівлі гуртожитку розташованої за адресою: м.Миколаїв, вул. Скороходова, 213.
Відчужуване майно належало державі в особі Верховної Ради України та знаходилось в оперативному управлінні ДП «Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.06.2003 Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради №661 від 23.05.2003, зареєстрованого Миколаївським міжміським Бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №10 за реєстровим номером №1376 від 09.06.2003 згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №973988 від 10.07.2003, зареєстрованого Миколаївським міжміським Бюро технічної інвентаризації за номером 134011253. Оскільки спірна ділянка відноситься до земель державної власності, то враховуючи приписи ч.2 ст.117 Земельного кодексу України та ст.122 Земельного кодексу України, власником (розпорядником) спірної земельної ділянки є Миколаївська обласна державна адміністрація.
Крім того, відповідач-2 вважає Миколаївську облдержадміністрацію неналежним відповідачем у даній справі, оскільки позивач не висуває жодної позовної вимоги безпосередньо до відповідача-2.
05.02.2025 судом відкладено підготовче засідання на 03.03.2025.
Ухвалою суду від 03.03.2025 задоволено клопотання позивача, залучено Миколаївську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Підготовче засідання відкладено на 07.04.2025.
Ухвалою суду від 07.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2025.
07.05.2025 судом відкладено розгляд справи на 29.05.2025.
29.05.2025 судом відкладено розгляд справи на 20.06.2025 за відповідним клопотанням позивача та у зв'язку з неявкою учасників справи.
В ході розгляду справи представники позивача та відповідача-1 підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
Відповідачі-2, 3 явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач-3 причини неявки суду не повідомив, відповідач-2 у письмовій заяві від 20.06.2025 просив розглянути справу без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач-3 відзиву на позовну заяву до суду не подав, вимоги позивача не заперечив та не спростував.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, письмових пояснень щодо позову до суду не подала, у письмовій заяві від 20.03.2025 просила розглянути справу без участі її представника за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників відповідачів-2, 3 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
У судовому засіданні 20.06.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 20.06.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
21.12.1994 Миколаївською міською Радою народних депутатів прийнято рішення №3/10, яким видано ДП «Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області» державний акт серії ІІ-МК №001385 на право постійного користування земельною ділянкою розміром 1,0473 га, за адресою: м.Миколаїв, вул.Скороходова, 213 від 14.02.1995 (зареєстрований в Книзі державних актів за №298).
17.07.2003 між ДП «Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким ДП «Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області» продала ОСОБА_1 200/1000 часток нежитлового об'єкту та будівлі гуртожитку, який розташований по АДРЕСА_1 .
Даний договір зареєстрований на Херсонській товарній біржі «Ізумруд» за №78 та в реєстрі права власності на нерухоме майно Миколаївського міського БТІ за №1376 книги 10 від 04.08.2003.
На підставі п.3 рішення Миколаївської міської ради №28/25 від 27.12.2004, між Миколаївською міською радою та ПП Шагієвим Радиком Акрамовичем, був укладений Договір від 27.01.2005 оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 10473 кв.м (1,0473 гектарів), з визначенням ідеальної частки ПП ОСОБА_1 200/1000 від 10473 кв.м, що складає 2095 кв.м, кадастровий номер 4810136900:01:019:0001; без права передачі її в суборенду, зі строком дії до 27.01.2025, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Лашиною О.П., зареєстрований у реєстрі за №253 від 27.01.2005 та у Державному реєстрі правочинів за №453445 від 27.01.2005.
24.02.2006 рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №278 встановлено ідеальні частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та установлено, що державі в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні Державного підприємства «Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області» - 56/100 частки; ОСОБА_2 - 12/100 часток; ОСОБА_1 - 32/100 частки.
В подальшому, вказану частку ОСОБА_1 було збільшено з 32/100 до 34/100 на підставі Договору купівлі-продажу від 20.04.2006, укладеним між ОСОБА_1 та іншим співвласником ОСОБА_2 . Відповідні відомості відображені у реєстрі речових прав на нерухоме майно.
22.02.2007 Ленінським районним судом міста Миколаєва постановлено рішення у справі №2-2018/2007 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області» про реальний поділ земельної ділянки, яким вирішено: провести реальний поділ земельної ділянки, площею 10473,0 кв.м по АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3226 кв.м, ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 847,0 кв.м, Державному підприємству «Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області» земельну ділянку площею 6400,0 кв.м.
Рішенням Державного кадастрового реєстратора від 25.12.2015 про поділ земельної ділянки кадастровий номер 4810136900:01:019:0001 шляхом формування нових земельних ділянок та внесення до Державного земельного кадастру (Поземельної книги) відомостей щодо дев'яти нових земельних ділянок.
10.03.2016 на підставі рішення державного реєстратора Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Тумиловича О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено наступні записи:
- №13618598 про державну реєстрацію за Миколаївською обласною державною адміністрацією (код СДРГІОУ 00022579) права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 4810136900:01:019:0034, площею 0,6156 га, розташованої за адресою: вул.Скороходова, 213, місто Миколаїв. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870812348101;
- № 13618974 про державну реєстрацію за ТОВ «СЯО БАО» (код СДРПОУ 39880905) права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 4810136900:01:019:0034, площею 0,6156 га, розташованої за адресою: вул.Скороходова, 213, місто Миколаїв;
- №13619546 про державну реєстрацію за Миколаївською обласною державною адміністрацією (код СДРПОУ 00022579) права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 4810136900:01:019:0040, площею 0,0178 га, розташованої за адресою: вул.Скороходова, 213, місто Миколаїв. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870901648101;
- № 13619706 про державну реєстрацію за ТОВ «СЯО БАО» (код СДРПОУ 39880905) права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 4810136900:01:019:0040, площею 0,0178 га, розташованої за адресою: вул.Скороходова, 213, місто Миколаїв.
Підставами виникнення в облдержадміністрації права власності на земельні ділянки 4810136900:01:019:0034 та 4810136900:01:019:0040, державним реєстратором зазначено:
- рішення Миколаївської міської ради №3/18 від 14.07.2006;
- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ № 4801860342015 від 25.12.2015;
- рішення Миколаївської міської ради №28/25 від 27.12.2004;
- рішення Миколаївської міської ради №2/27 від 30.06.2006;
- рішення Миколаївської міської ради №4/31 від 18.08.2006;
- державний акт на право постійного користування ІІ-МК №001385 виданий 14.02.1995 Миколаївською міською Радою народних депутатів.
Підставою виникнення у ТОВ «Сяо Бао» права користування ділянками ...0034; ...0040 державним реєстратором зазначено: свідоцтво видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К.Т., зареєстроване у реєстрі за №1182 від 30.06.2016.
13.06.2016 між ДП «Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області» та ТОВ «Сяо Бао» був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з виробничо-будівельної діяльності, за адресою: вул.Скороходова, 213, м.Миколаїв, до якого входить нежитловий об'єкт, реєстраційний номер 427787948101 - адміністративна будівля літ.А-2 площею 581,80 кв.м; склади літ.Д площею 392,70 кв.м; склади літ.Е площею 102,30 кв.м; прохідна літ.Ж площею 28.50 кв.м; котельна літ.З площею 22,30 кв.м; склад літ.И площею 41,30 кв.м; службові - літ.М, К; ворота - №10; огорожі - №11,13,14; замощення -№1, які разом розташовані на двох земельних ділянках за адресою: вул.Скороходова, 213, кадастровий номер 4810136900:01:019:0034 площею 0,6156 га та кадастровий номер 4810136900:01:019:0040 площею 00178 га, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Ягужинською К.Т, зареєстрований у реєстрі за №1130 від 13.06.2016.
Пунктом 7 вказаного договору купівлі - продажу, як предмет продажу, зазначений нематеріальний актив - право постійного користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: вул.Скороходова, 213, м.Миколаїв, номер 4810136900:01:019:0040, площею 0,0178 га, державний акт на право постійного користування землею ІІ-МК №001385 від 14.02.2005.
30.06.2016 державним реєстратором - приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального міського округу Ягужинською К.Т., на підставі рішення від 04.07.2016 індексний номер 30291500, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно була внесено запис №15218935 про реєстрацію за ТОВ «СЯО БАО» (код ЄДРПОУ 39880905) права власності на нежитловий об'єкт, який входить до складу цілісного майнового комплексу з виробничо-будівельної діяльності, до якого входять: складські приміщення з підвалом Літ.А-І загальною площею 359,6 кв.м; адміністративні приміщення літ.А-ІІ загальною площею 222,2 кв.м; склад літ.Д загальною площею 392,70 кв.м; склад літ.Е загальною площею 102,30 кв.м; прохідна літ.Ж-1 загальною площею 28,5 кв.м; котельня літ.З загальною площею 22,30 кв.м; склад літ.И загальною площею 41,30 кв.м; службові - літ.М, літ.К; №10 - ворота; №11,13,14 - огорожі; замощення №І. Реєстраційний номер об'єкта нерухомості 427787948101.
Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво видане приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального міського округу Ягужинською К.Т., зареєстроване у реєстрі за №1182 від 30.06.2016. У додаткових відомостях зазначено, що нежитловий об'єкт входить до складу цілісного майнового комплексу з виробничо-будівельної діяльності.
19.02.2016 вулицю Скороходова перейменовано на історичну назву з 1835 року -вулиця Кузнецька.
Як зазначає позивач, у лютому 2020 року ТОВ «СЯО БАО» почало забудову території земельних ділянок 4810136900:01:019:0034 та 4810136900:01:019:0040. З березня 2021 року у будівельному реєстрі за реєстраційним номером МК051210331378 зареєстроване повідомлення про початок виконання будівельних робіт, замовником яких є ТОВ «Сяо Бао», з реконструкції нежитлового об'єкту за рахунок реконструкції адміністративних будівель з добудовою адміністративно-складських приміщень по вул.Кузнецька, 213, на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:01:019:0034.
У квітні 2021 року ФОП Шагієв Радик Акрамович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ «Сяо Бао» про усунення перешкоди у розділі земельної ділянки за адресою: вул.Кузнецька, 213, м.Миколаїв, кадастровий номер 4810136900:01:019:0001 шляхом зобов'язання ТОВ «Сяо Бао» знести самочинну забудову земельних ділянок, кадастрові номери 4810136900:01:019:034 та 4810136900:01:019:040 (справа №915/447/21). Зазначений позов обґрунтований відсутністю рішення міськради про затвердження проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки 4810136900:01:019:0001, з якої були утворені ділянки :0034 та :0040, забудова яких унеможливлює виділ ФОП Шагієву Р.А. земельної ділянки площею 3226 кв.м за рішенням суду, а також подальше продовження права оренди ділянки 4810136900:01:019:0001.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023 у справі №915/447/21, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з його передчасністю, оскільки законність набуття ТОВ «Сяо Бао» права користування земельними ділянками :0034 та :0040 не оскаржена позивачем.
У лютому 2024 року, з метою пролонгації договору оренди ФОП Шагієв Р.А. звернувся до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради за витягом з Поземельної книги на земельну ділянку 4810136900:01:019:0001 та отримав відповідь про відсутність запитуваної інформації у зв'язку з чим було здійснено запит до Відділу №3 управління адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо надання архівних копій документів, які слугували підставою для поділу ділянки :0001.
Листом №57/68-24 від 22.02.2024 Відділом № 3 управління адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області позивачу було надано відповідь, що 25.12.2015 вказану земельну ділянку було поділено на дев'ять земельних ділянок на підставі заяви громадянина ОСОБА_3 та технічної документації виготовленої ТОВ «Земельний кадастровий центр», яку вказаною проектною організацією не було здано до місцевого Державного фонду документації із землеустрою. В результаті поділу земельну ділянку 4810136900:01:019:0001 було перенесено до архівного шару, як неіснуючої земельної ділянки.
Позивач вважає, що внаслідок рішення Державного кадастрового реєстратора від 25.12.2015 про поділ земельної ділянки кадастровий номер 4810136900:01:019:0001 шляхом
формування нових земельних ділянок та внесення до Державного земельного кадастру (Поземельної книги) відомостей щодо дев'яти нових земельних ділянок, позивач - ФОП Шагієв Р.А. був позбавлений можливості здійснити поділ земельної ділянки 4810136900:01:019:0001 з урахуванням порядку та часток співвласників визначених рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.02.2007 та/або продовжити право оренди.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст.20 ГК України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, під якими розуміються передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (зазначена правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 та від 02.02.2021 у справі №925/642/19 сформульовані висновки, згідно яких застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним».
Таким чином, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
В свою чергу, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Позивач обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що в силу приписів ч.1 ст.21 ЦК України та ч.1 ст.155 ЗК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Оскільки рішення кадастрового реєстратора про поділ/скасування державної реєстрації земельної ділянки 4810136900:01:019:0001 було прийнято без погодження Миколаївської міської ради, яка є власником цієї земельної ділянки, то такі дії відповідача є порушенням земельного законодавства.
Під час розгляду справи судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки; поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Частинами 1-3 ст.26 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки). Відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження. Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.
У разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається (ч.1 ст.27 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Як встановлено судом, кадастровий номер 4810136900:01:019:0001 скасовано, а поземельна книга закрита.
За твердженням позивача заявлені ним позовні вимоги спрямовані на відновлення кадастрового номеру у Поземельній книзі на земельну ділянку 4810136900:01:019:0001, без чого неможливо забезпечити умови поділу земельної ділянки 4810136900:01:019:0001 та оформлення за позивачем права на 3226 кв.м ділянки належних йому за рішенням суду. І саме такий спосіб захисту призведе до поновлення його прав.
Відновлення кадастрового номеру, на думку позивача, вимагатиме скасування у кадастровому реєстрі та у реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідних записів про державну реєстрацію нових земельних ділянок та речових прав на них. При цьому, позивач посилається на п.п.60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (надалі - Порядок №1051), які передбачають скасування (поновлення) Державним кадастровим реєстратором записів у Поземельній книзі на підставі рішення суду, через що відбудеться відновлення попереднього стану ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001, що існував до її поділу.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про Державний земельний кадастр» і Порядок №1051 допускають внесення відомостей (в тому числі поновлення записів) лише до активної поземельної книги, тобто до тієї, яка відкрита і ведеться.
Так, відповідно до абз.4 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пп.4 п.6 Порядку №1051, державний кадастровий реєстратор формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг. При цьому, відповідний запис є окремим елементом серед числа інших таких же елементів у складі поземельної книги. Тобто, у розумінні Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку №1051, запис як самостійний елемент поза межами поземельної книги існувати не може, адже він не має самостійного статусу як документа Державного земельного кадастру. Отже, юридична доля поземельної книги не залежить від недійсності окремих його записів, і навпаки, скасування поземельної книги має своїм наслідком втрати юридичної сили всіх її записів, які набувають статусу архівних.
При цьому, пункти 60 та 61 Порядку №1051 не визначають, що запис може скасовуватись або поновлюватись Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду у закритій Поземельній книзі.
Згідно ч.13 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок.
В силу приписів п.57 Порядку №1051, поземельна книга закривається, якщо земельна ділянка втратила статусу, як об'єкта цивільних прав. Тобто, поземельна книга існує доти, доки існує земельна ділянка саме як об'єкт цивільних прав. Закриття поземельної книги обумовлює віднесення всіх відомостей про земельну ділянку статусу архівних, в силу приписів п.114 Порядку №1051.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», архівний документ - це документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця, часу створення і місця зберігання та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна.
Тобто, закрита поземельна книга з усіма внесеними записами до неї є документом Державного земельного кадастру, який припинив виконувати функції, для яких був створений,оскільки припинила існувати, як об'єкт цивільних прав, сама земельна ділянка, яка обумовила відкриття цієї ж поземельної книги.
Відповідно, після свого закриття поземельна книга лише констатує факт існування конкретної земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, у певний часовий проміжок - з часу державної реєстрації земельної ділянки до часу скасування такої реєстрації.
Відносно земельної ділянки, яка втратила статус об'єкта цивільних прав через скасування своєї реєстрації у Державному земельному кадастрі, не можуть реалізовуватися жодні правомочності, адже вона втратила свою оборотоздатність.
За вказаних обставин, поновлення запису у вже закритій поземельній книзі є неефективним способом судового захисту, адже суперечить правовій природі документу, який на момент необхідного поновлення вже не є чинним.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що позивач не позбавлений можливості звернутись до власника (розпорядника) земельних ділянок розташованих за адресою вул.Кузнецька, 213 у м.Миколаєві з метою оформлення орендних правовідносин для обслуговування належних йому за цією адресою об'єктів нерухомості.
Так, Верховним Судом неодноразово наголошувалось на тому, що якщо на земельній ділянці державної або комунальної власності розташовані об'єкті нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності, то земельна ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника таких об'єктів. При цьому, відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об'єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об'єктами. Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №918/1132/22, від 20.11.2024 у справі №917/1938/23, від 27.05.2025 у справі №918/195/24.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди хоч безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, але знаходить вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 03.04.2019 у справі №921/158/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18). Згідно з указаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).
Судові витрати, в силу приписів ст.129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 28.07.2025.
Суддя М.В.Мавродієва