вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1233/25
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» (03179, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 148/1, код: 32106398)
до
Фізичної особи-підприємця Смолярчук Аліни Василівни ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )
про стягнення 10552,93 гривень,
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» (надалі по тексту - позивач/Товариство) за допомогою підсистеми «Електронний суд» 04.04.2025 до Господарського суду Київської області сформовано позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Смолярчук Аліни Василівни (надалі по тексту - відповідачка/ФОП Смолярчук А.В.) заборгованості за договором поставки від 23.07.2021 № 1271 у загальному розмірі 10552,93 гривень, з яких: 9963,76 гривень основний борг, 44,06 гривень 3% річних, 465,40 гривень пеня, 79,71 гривень інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягувана сума утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов'язань з оплати отриманого товару за договором поставки, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2025 відкрито провадження у справі № 911/1233/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Відповідачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи, відзив на позов не подала.
Враховуючи те, що відповідачка не скористалася наданими їй процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариством (постачальник) та ФОП Корчан А.В., яка після укладення шлюбу змінила прізвище на Смолярчук, (покупець) 23.07.2021 укладено договір поставки № 1271 (далі - договір), відповідно до умов якого:
- постачальник зобов'язується за окремими замовленнями покупця поставляти останньому продукти харчування (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його вартість постачальнику на умовах, визначених в цьому договорі (пункт 1.1.);
- вартість поставленого товару по кожному окремому замовленню оплачується покупцем за цінами, зазначеними постачальником у товарно-транспортних/видаткових накладних (пункт 4.3.);
- оплата покупцем вартості поставленого за цим договором товару проводиться шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок або внесенням коштів готівкою в касу постачальника відповідно до чинного законодавства України протягом 14 календарних днів з дати поставки партії товару (пункт 4.4.);
- цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Якщо жодна зі сторін за 14 (чотирнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить письмово іншу сторону про своє бажання припинити його дію, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 8.1.).
Так, на виконання укладеного сторонами договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 11963,76 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних від 17.01.2025 № 8921 на суму 4751,04 гривень, від 24.01.2025 № 13471 на суму 1318,56 гривень та від 28.02.2025 № 35549 на суму 5894,16 гривень.
Позивач стверджує, що відповідачка здійснила часткову оплату отриманого товару у загальній сумі 2000 гривень, а саме 04.03.2025 відповідачкою сплачено 1000 гривень, 18.03.2025 сплачено 500 гривень та 20.03.2025 сплачено 500 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних документів.
З огляду на невиконання відповідачкою покладених на неї умовами договору обов'язків по оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачкою товару у повному обсязі, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом до суду із вимогою про стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі 9963,76 гривень, з урахуванням здійснених відповідачкою часткових оплат.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачкою, факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару на користь відповідачки на загальну суму 11963,76 гривень, що останньою в перебігу розгляду справи не заперечувалось.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом пунктом 4.4. договору сторони передбачили, що оплата покупцем вартості поставленого за цим договором товару проводиться шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок або внесенням коштів готівкою в касу постачальника відповідно до чинного законодавства України протягом 14 календарних днів з дати поставки партії товару.
Отже, строк оплати отриманого відповідачкою товару, за наведеними вище видатковими накладними, є таким що настав та, відповідно, і обов'язок покупця оплатити отриманий товар.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, матеріали справи не містять доказів належного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті отриманого товару за вказаними вище видатковими накладними, внаслідок чого за відповідачкою утворилась заборгованість у розмірі 9963,76 гривень.
Відповідачка доводи позивача про наявність у неї заборгованості не спростувала, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за отриманий товар в повному обсязі не надала, заперечень щодо факту отримання товару не висловила, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару також не надано.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідачки перед позивачем у сумі 9963,76 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідачки існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.
Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачки 44,06 гривень 3% річних, 465,40 гривень пені, 79,71 гривень інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Судом встановлено, що пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що у випадку недотримання строків оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (пункт 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 5-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частиною п'ятою статті 345-1 цього Кодексу; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
За приписами статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Суд встановив, що у переліку додатків до позовної заяви позивач зазначив, що ним додано до позовної заяви «Розрахунок ціни позову». Проте, позивачем не додано до позовної заяви обґрунтований розрахунок суми пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що стягуються.
Суд зазначає, що за відсутності в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що заявлені позивачем до стягнення, за відсутності зазначення конкретних дат періодів, коли, на думку позивача, виникло прострочення по оплаті відповідних видаткових накладних та визначення кінцевого періоду нарахування штрафних санкцій, суд позбавлений можливості здійснити перевірку обґрунтованості заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.
З огляду на те, що позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, що стягуються, що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування заявлених до стягнення позивачем вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованими та такими, що не доведені належними та допустимими доказами та, як наслідок, не підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
А саме суд приймає рішення про стягнення з ФОП Смолярчук А.В. на користь Товариства 9963,76 гривень основного боргу.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2287,15 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Смолярчук Аліни Василівни ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» (03179, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 148/1, код: 32106398) 9963,76 гривень основного боргу та 2287,15 гривень судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2025.
Суддя Р.М. Колесник