вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/216/25
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАЛИШКАН УКРАЇНА»
про визнання трудових відносин припиненими,
Суддя Антонова В.М.
Секретар судових засідань Бойченко С.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Шоломіцький І.В.;
від відповідача: не з'явився;
1. Стислий виклад позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАЛИШКАН УКРАЇНА» (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАЛИШКАН УКРАЇНА» з 06.01.2025 у зв'язку зі звільненням з займаної посади директора за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України.
Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю учасників відповідача щодо вирішення питання про звільнення позивача з посади директора за власним бажанням, що є порушенням його прав на припинення трудових відносин.
2. Стислий виклад позицій відповідачів
Відповідачі у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзиву на позов, тобто не скористалися наданими їм процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
21.01.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (сформовано в системі «Електронний суд» 20.01.2025).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/216/25, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 18.02.2025.
У підготовче засідання 18.02.2025 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. Суд, у засіданні, протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 01.04.2025, встановив позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив та встановив відповідачу строк для подання заперечення щодо відповіді на відзив.
31.03.2025 від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності.
У підготовче засідання 01.04.2025 сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2025 зупинено провадження в справі №911/216/25 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/511/24.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 ухвалу Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/216/25 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Київської області.
25.06.2025 матеріали справи надійшли до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2025 підготовче засідання в справі призначено на 15.07.2025.
У підготовче засідання 15.07.2025 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 15.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2025.
У судове засідання 22.07.2025 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні 22.07.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Рішеннями учасників відповідача від 05.08.2016, оформлених протоколом №1 про заснування відповідача, зокрема, засновано відповідача та призначено директором товариства позивача.
Згідно із наказом (розпорядженням) №1 позивач приступила до виконання обов'язків директора позивача з 08.08.2016.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником відповідача є позивач.
03.12.2024 позивач звернувся до учасників відповідача із заявою про звільнення її з посади директора за власним бажанням згідно із ст.38 Кодексу законів про працю України з 06.01.2025.
Також 03.12.2024 позивач звернувся до учасників відповідача із повідомленням про скликання загальних зборів учасників відповідача 06.01.2025 о 12:00 год, зокрема, для розгляду її заяви про звільнення.
Направлення вказаних документів на адреси учасників відповідача підтверджується описами вкладення №RA031820014UA, №RA031820102UA та чеками поштового відділення.
Заява про звільнення позивача від 03.12.2025 та повідомлення про скликання загальних зборів від 03.12.2025 повернулись на адресу позивача з відмітками «одержувач відсутній під час доставки».
06.01.2025 загальні збори учасників відповідача не відбулися, оскільки учасники відповідача на них не з'явилися, що підтверджується складеним, зокрема позивачем, як директором відповідача актом.
Позивач стверджує, що станом на день подання позову відповідного рішення про звільнення її з посади директора відповідача не було прийнято, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч.2, 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст.5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Згідно зі частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
За приписами частини 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Згідно з ч.ч.1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до ч.ч.1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Копія трудового договору в матеріалах справи відсутня та як зазначає позивач такий договір з ним не укладався.
Отже, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів учасників відповідача, а позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
Частинами 1-6 статі 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.
Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва (ч.4 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
03.12.2024 позивач звернувся до учасників відповідача із заявою про звільнення її з посади директора за власним бажанням згідно із ст.38 Кодексу законів про працю України з 06.01.2025.
Також 03.12.2024 позивач звернувся до учасників відповідача із повідомленням про скликання загальних зборів учасників відповідача 06.01.2025 о 12:00 год, зокрема, для розгляду її заяви про звільнення.
Направлення вказаних документів на адреси учасників відповідача підтверджується описами вкладення №RA031820014UA, №RA031820102UA та чеками поштового відділення.
Заява про звільнення позивача від 03.12.2025 та повідомлення про скликання загальних зборів від 03.12.2025 повернулись на адресу позивача з відмітками «одержувач відсутній під час доставки».
Приписами статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем вчинено всі належні заходи для направлення повідомлення та заяви про звільнення учасникам відповідача.
Однак, 06.01.2025 загальні збори учасників відповідача не відбулися, оскільки учасники відповідача на них не з'явилися, що підтверджується складеним, зокрема позивачем, як директором відповідача актом.
Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст.38 Кодексу законів про працю України, ст.30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Разом з тим, до цього часу заява позивача про звільнення загальними зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 Кодексу законів про працю України.
Крім того, судом враховано, що оскільки питання щодо звільнення директора відповідача вирішується тільки за рішенням загальних зборів відповідно до ст.30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то сам директор який є відповідальною особою, яка користується правом підпису в товаристві, має печатку товариства, та має право користуватись рахунками та коштами товариства в межах своєї компетенції, не міг самостійно себе звільнити.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Отже, неявка учасників товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача фактично нівелює положення закону щодо письмового попередження керівником учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає, хоча згідно ст.43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
Судом також враховано, що перебування на посаді керівника товариства особи поза волею цієї особи покладає на неї правовий тягар, оскільки така особа має певні обов'язки як керівник (наприклад, з подання податкової звітності тощо) та обмежена у певних своїх правах (наприклад, не може влаштуватись на державну службу тощо).
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі №758/1861/18).
Також у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20).
Уповноважений на звільнення директора орган відповідача проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього обов'язків.
Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві. Комплексний аналіз законодавства дає можливість дійти висновку, що частка у статутному капіталі товариства є майном учасника.
Згідно статті 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч.5 ст.319 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства, відповідачем були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.
Докази звільнення позивача з посади директора відповідача та відповідно прийняття рішення загальними зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у тому числі станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом Київської області, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
На підставі викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з товариством.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАЛИШКАН УКРАЇНА» про визнання трудових відносин припиненими задовольнити.
2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧАЛИШКАН УКРАЇНА» (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4-Б, каб. 210, ідентифікаційний код 40726247) з 06.01.2025 у зв'язку зі звільненням з займаної посади директора за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАЛИШКАН УКРАЇНА» (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4-Б, каб. 210, ідентифікаційний код 40726247) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за розгляд ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 в апеляційній інстанції.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 28.07.2025.
Суддя В.М. Антонова