ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/6437/25
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської
міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"
(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23;
ідентифікаційний код: 33745659)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Гранд"
(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 31/27;
ідентифікаційний код: 41148999)
про стягнення 198 389,47 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Гранд" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору №Вп-20579-Ш про надання послуг з вивезення побутових відходів від 02.03.2020 у загальному розмірі 198 389,47 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/6437/25 від 26.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0610256675172 повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/6437/25 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - Позивач, за договором - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ-ГРАНД» (далі - Боржник, за договором - Замовник) укладено договір №Вп-20579-Ш про надання послуг з вивезення побутових відходів від 02.03.2020 року (далі - Договір).
Пунктом 1.1. вищезазначеного договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику (готель) послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізація, захоронення) твердих побутових відходів (далі за текстом-ТПВ), що утворюються на об'єкті Замовника (готель), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 31/27, а Замовник зобов'язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.
Пунктом 1.2 договору кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ становить 13,2 м3 в місяць.
Пунктом 2.1 договору тариф на послуги , які передбачені п. 1.1. цього договору та надаються КП «Київкомунсервіс» встановлено Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації) від 18.03.2019 р. № 450 «Про внесення змін до тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення), що надає комунальне підприємство «Київкомунсервіс» як виконавець цих послуг.
Тариф на послуги за цим договором становить: 234,22 грн. з ПДВ за 1 м3 в місяць 3091,66 грн. (з ПДВ).
Пунктом 2.2 договору тарифи на послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання Послуг за цим Договором з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до Договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні Послуг за цим Договором з дня їх офіційного вступу в законну силу.
Розпорядженням № 638 Київської Міської Військової адміністрації від 31.08.2022 року, внесено зміни до тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) виконавцю послуг - Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської Міської Державної Адміністрації ) «Київкомунсервіс» для категорії інші споживачі встановлено тариф 284,20 грн. з ПДВ.
Пунктом 2.3 договору оплата послуг за цим договором у розмірі, що вказаний у п. 2.1 даного Договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється Замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів, на розрахунковий рахунок Виконавця, на підставі виписаного Виконавцем рахунку з моменту отримання направленого Виконавцем Замовнику рахунку фактури ( можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).
Пунктом 2.8 договору у разі несплати послуг у встановлений термін, або неповної сплати послуг Виконавець має право, попередньо повідомивши про це Замовника, призупинити виконання обов'язків по вивезенню ТПВ до повного розрахунку Замовника з Виконавцем.
Пунктом 3.7 Замовник (готель) зобов'язується, здійснювати 100% (стовідсоткову) оплату послуг на умовах, зазначених у п.2.3 та п. 2.5 цього Договору.
Як вказує Позивач, за Договором Позивачем було надано Відповідачу послуги на загальну суму 110 394,28 грн.
Станом на 31.03.2025 року заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 110394,28 грн. за послуги надані в період з 01.03.2020р. по 30.04.2023р.
Таким чином, обґрунтовуючи необхідність звернення до суду із позовом, Позивач зазначає, що між підприємствами склалася ситуація, що Позивачем зобов'язання по Договору виконані в повному обсязі, а Відповідачем порушуються умови Договору, зокрема плата за послуги не вноситься, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 110394,28 грн. та призупинення виконання обов'язків по вивезенню ТПВ до повного розрахунку Замовника з Виконавцем, згідно п. 2.8 Договору.
Згідно із наданими Позивачем витягами з реєстру M.E.Doc Позивачем підтверджено факт направлення Відповідачу рахунків на оплату.
З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово направляв відповідачу претензії (копії яких надано з позовом) щодо сплати боргу за надані відповідно до Договору послуги. Однак, оскільки вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся із цим позовом до суду, в якому, крім суми основного боргу в розмірі 110 394,28 грн, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 58 078,87 грн, 3% річних в сумі 12 028,47 грн за нездійснення оплати наданих послуг у визначений Договором строк та пені в сумі 17 887,85 грн.
Відповідач щодо заявлених вимог позову жодних заперечень не надав.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
При цьому, споживачем у розумінні вказаного є індивідуальний або колективний споживач.
За приписами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.
Так, сторонами було укладено Договір, предметом якого є вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) позивачем твердих побутових відходів відповідача.
Доказів розірвання чи визнання недійсним Договору матеріали справи не містять, а тому суд приймає до уваги цей Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права споживача, зокрема, на одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Крім того, положеннями статей 901 та 903 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок замовника оплатити саме спожиті послуги виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором, надавши послуги на загальну суму 110 394,28 грн, що підтверджується долученими з позовом актами надання послуг.
Проте, відповідач вартість наданих за Договором послуг не сплатив та допустив наявність заборгованості перед позивачем, розмір якої станом на час розгляду справи становить 110 394,28 грн.
Доказів оплати суми основного боргу станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять, у зв'язку із чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в сумі 17 887,85 грн., інфляційні втрати в сумі 58 078,87 грн та 3% річних в сумі 12 028,47 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Отже, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання за Договором, є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Згідно п. 4.1 та 4.2 Сторони встановили відповідальність, відповідно у разі невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть взаємну відповідальність, згідно чинного законодавства, а також за прострочення оплати Послуг з вивезення побутових відходів за цим договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Пунктом 7.2 Договору в разі, якщо жодна із Сторін протягом п'ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного Договору та припинення дії Договору не буде оформлене Сторонами належним чином, то строк дії цього Договору, вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.
Пунктом 7.3 Договору, відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами до моменту укладання цього Договору, а саме з 01.03.2020р.
Згідно ст. 259 Цивільного Кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Пунктом 8.5 Договору, сторони домовились, що будь-яка позовна давність по даному договору встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 165, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Гранд" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 31/27; ідентифікаційний код: 41148999) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23; ідентифікаційний код 33745659) 110 394,28 грн. заборгованості, 17 887,85 грн. пені, 58 078,87 грн інфляційних втрат, 12 028,47 грн. 3% річних та 2422,20 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов