ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/6379/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост 17» (вул.Зіньківська, буд.6 Б, м.Полтава, Полтавська обл., 36000; ідентифікаційний код 44779177)
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661)
про стягнення 16 372,82 грн
без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Форпост 17» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 16 372,82 грн, з яких 77,79 грн 0,3% річних та 16 295,03 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 53-124-01-24-22994 від 28.05.2024 в частині здійснення своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
09.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує на наявність помилок у розрахунках позивача. Згідно з контррозрахунком відповідача сума 0,3% річних за час прострочення складає 71,37 грн, а інфляційних втрат - 0,00 грн. Також у відзиві викладено клопотання про зменшення штрафних санкцій до 71,37 грн.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.05.2024 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форпост 17» (постачальник) було укладено договір поставки № 53-124-01-24-22994 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим Договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та з кодом згідно з УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору), та є невід'ємною частиною Договору.
Предметом поставки по даному Договору є товар: Рукавички бавовняні : 18140000-2 згідно з ДК 021:2015 (Аксесуари до робочого одягу) (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.5 Договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем.
Ціна товару по Договору становить 678 518,40 грн, крім того ПДВ 103 503,68 грн, всього ціна Договору становить 782 022,08 грн (п. 4.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 08.10.2024 до Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно з СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».
Відповідно до п. 8.4 Договору у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 15.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків (п. 11.1 Договору).
Судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач отримав визначений у специфікації № 1, що є додатком № 1 до Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 08.10.2024 до Договору), товар трьома партіями, про що свідчать видаткові накладні № 80 від 05.08.2024 на суму 161 000,00 грн, № 102 від 18.10.2024 на суму 309 120,00 грн, № 114 від 20.11.2024 на суму 311 902,08 грн.
У подальшому відповідачем були оформлені ярлики на придатну продукцію № Я-1-108-24 від 15.08.2024, № 1-1-167-24 від 24.10.2024, № Я-1-186-24 від 25.11.2024, поставлену відповідно до вищенаведених видаткових накладних.
Платіжною інструкцією № 10988_00000/f34a7 3d0-7942-44ad-b5bb-6691de70e0cc від 21.10.2024 на суму 161 000,00 грн відповідачем було оплачено товар, поставлений за видатковою накладною № 80 від 05.08.2024.
Платіжною інструкцією № 347 від 10.01.2025 на суму 309 120,00 грн відповідачем було оплачено товар, поставлений за видатковою накладною № 102 від 18.10.2024.
Платіжними інструкціями № 987 від 28.01.2025 на суму 120 000,00 грн та № 1210 від 05.02.2025 на суму 191 902,08 грн відповідачем було оплачено товар, поставлений за видатковою накладною № 114 від 20.11.2024.
З огляду на те, що відповідач розрахувався за поставлений товар із простроченням, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 77,79 грн 0,3% річних та 16 295,03 грн інфляційних втрат.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив товар на загальну суму 782 022,08 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані сторонами видаткові накладні № 80 від 05.08.2024 на суму 161 000,00 грн, № 102 від 18.10.2024 на суму 309 120,00 грн, № 114 від 20.11.2024 на суму 311 902,08 грн.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами у п.5.1 Договору порядку розрахунків, зобов'язання відповідача з оплати товару мало бути виконано протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар.
Як встановлено судом, на товар, поставлений за видатковою накладною № 80 від 05.08.2024, було оформлено ярлик № Я-1-108-24 від 15.08.2024; на товар, поставлений за видатковою накладною № 102 від 18.10.2024 - ярлик № 1-1-167-24 від 24.10.2024; на товар, поставлений за видатковою накладною № 114 від 20.11.2024 - ярлик № Я-1-186-24 від 25.11.2024.
Отже, останнім днем строку оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 80 від 05.08.2024, було 14.10.2024; за видатковою накладною № 102 від 18.10.2024 - 23.12.2024; за видатковою накладною № 114 від 20.11.2024 - 24.01.2025.
Однак, як свідчать обставини справи, відповідач оплатив поставлений товар із простроченням, а саме товар, поставлений за видатковою накладною № 80 від 05.08.2024, було оплачено платіжною інструкцією № 10988_00000/f34a7 3d0-7942-44ad-b5bb-6691de70e0cc від 21.10.2024; товар, поставлений за видатковою накладною № 102 від 18.10.2024 - платіжною інструкцією № 347 від 10.01.2025; товар, поставлений за видатковою накладною № 114 від 20.11.2024 - платіжними інструкціями № 987 від 28.01.2025 та № 1210 від 05.02.2025.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 8.4 Договору сторони визначили менший розмір процентів річних у випадку порушення строків оплати товару покупцем, а саме в розмірі 0,3% річних від простроченої суми.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 0,3% річних та інфляційних втрат суд виявив у них низку помилок, про які слушно зауважив відповідач, а саме:
- включення дня фактичної оплати до періоду часу, за який здійснено розрахунок, у той час як згідно з положеннями статей 253, 254 Цивільного кодексу України день фактичного виконання зобов'язання не включається до періоду прострочення (постанова Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/19787/21);
- неврахування того, що якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями), то за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).
Відтак, оскільки прострочення відповідача у жодному випадку не тривало більше півмісяця, то інфляційна складова боргу не враховується.
За підрахунком суду, розмір 0,3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 71,37 грн та розраховується наступним чином:
- з 15/10/2024 до 20/10/2024 (161 000,00 x 0.3 % x 6 : 366) = 7,92 грн;
- з 24/12/2024 до 31/12/2024 (309 120,00 x 0.3 % x 8 : 366) = 20,27 грн;
- з 01/01/2025 до 09/01/2025 (309 120,00 x 0.3 % x 9 : 365) = 22,87 грн;
- з 25/01/2025 до 27/01/2025 (311 902,08 x 0.3 % x 3 : 365) = 7,69 грн;
- з 28/01/2025 до 04/02/2025 (191 902,08 x 0.3 % x 8 : 365) = 12,62 грн.
Оскільки наданий відповідачем контррозрахунок 0,3% річних є арифметично правильним, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом не розглядається.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 0,3% річних в сумі 71,37 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 13,20 грн - на відповідача, в розмірі 3 014,80 грн - на позивача.
Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост 17» (вул.Зіньківська, буд.6 Б, м.Полтава, Полтавська обл., 36000; ідентифікаційний код 44779177) 0,3% річних в сумі 71 (сімдесят одна) грн 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 (тринадцять) грн 20 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.07.2025.
Суддя Т.П. Капцова