ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/929/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Фізичної особи-підприємця Гузія Василя Івановича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
про зобов'язання вчинити дії,
За участі Дніпровської окружної прокуратури міста Києва,
За участі представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Пономаренко К.П. за ордером від 01.07.2025 року серії АІ № 1937695;
від третьої особи: не з'явився;
від Дніпровської окружної прокуратури міста Києва: Гамаюнова А.І. за службовим посвідченням від 07.02.2024 року № 078991.
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Гузія Василя Івановича (далі - відповідач, Підприємець) про зобов'язання відповідача звільнити майданчик для паркування за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач вказував на те, що рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в місті Києві" за Підприємством закріплений паркувальний майданчик за вищевказаною адресою. Оскільки відповідач здійснює на спірному паркувальному майданчику господарську діяльність за відсутності правових підстав, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 03.02.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/929/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26.02.2025 року. Крім того, цією ухвалою суд залучив Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
25.02.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи від 25.02.2025 року № 103/44-552, в яких остання вказала про наявність, на її думку, правових підстав для задоволення вимог позивача у даній справі.
У підготовчому засіданні 26.02.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.03.2025 року.
03.03.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
13.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 13.03.2025 року на відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 19.03.2025 року господарський суд міста Києва повернув без розгляду відзив на позовну заяву в справі № 910/929/25 з огляду на те, що останній не містив підпису заявника або його представника, а також відомостей про особу, яка його подала.
Разом із тим, у підготовчому засіданні 19.03.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/929/25 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 09.04.2025 року.
20.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 18.03.2025 року про вступ прокурора у справу № 910/929/25, в якій останній просив суд допустити Дніпровську окружну прокуратуру міста Києва до участі у вказаній справі в інтересах держави на стороні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління.
З огляду на викладене, суд зазначає, що за умовами частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Слід зазначити, що відповідне письмове повідомлення прокурора залучається судом до матеріалів справи, а участь прокурора в ній відображається в описовій частині судового рішення, прийнятого у справі. Прокурор вважається таким, що взяв участь у справі, з дня одержання господарським судом згаданого письмового повідомлення, тобто дня його реєстрації у канцелярії суду.
02.04.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 31.03.2025 року про поновлення строку на подання та долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, обґрунтоване технічною помилкою при первісному поданні цієї заяви по суті справи. Разом із наведеним клопотанням Підприємець подав відзив на позов від 31.03.2025 року, в якому заперечив проти задоволення вимог Підприємства з огляду на те, що останнє наразі не має жодного відношення до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:015:0001 за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, будинок 21, що свідчить про відсутність порушеного права позивача та є підставою для відмови в задоволенні його вимог.
Крім того, 02.04.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 31.03.2025 року, в яких останній навів аналогічні аргументи на спростування обґрунтованості пред'явленого Підприємством позову.
У підготовчому засіданні 09.04.2025 року суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті спору, в тому числі відзив Підприємця на позовну заяву від 31.03.2025 року, та прийняв їх до розгляду. Крім того, суд відклав підготовче засідання на 15.04.2025 року.
10.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 09.04.2025 року, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/4247/25 за позовом Підприємця до Підприємства про визнання недійсним одностороннього правочину Підприємства з дострокового розірвання укладеного між сторонами 01.12.2017 року договору № ДНП-2017-12/21 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування транспортних засобів, який є підставою пред'явлених у справі № 910/929/25 вимог Підприємства до Підприємця про зобов'язання звільнити майданчик для паркування за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, будинок 21.
11.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові заперечення керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 11.04.2025 року проти задоволення клопотання відповідача від 09.04.2025 року про зупинення провадження у справі.
11.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення позивача від 14.04.2025 року проти задоволення клопотання відповідача від 09.04.2025 року про зупинення провадження у справі.
До початку призначеного підготовчого засідання 15.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 15.04.2025 року про долучення до матеріалів справи копії ухвали господарського суду міста Києва від 15.04.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/4247/25.
Крім того, до початку цього підготовчого засідання через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 14.04.2025 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У підготовчому засіданні 15.04.2025 року суд долучив подані відповідачем докази до матеріалів справи та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.05.2025 року.
06.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 06.05.2025 року, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/4947/25 за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління до Підприємця про повернення Управлінню частини земельної ділянки площею 0,1188 га, яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:015:0001, розташованої за адресою: місто Київ, Дніпровський район, проспект Воскресенський, 21, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення здійсненого облаштування та обладнання (шлагбауму, приміщення охорони, пластикової будки, металевого паркану (огорожі), бетонних плит, гравію та асфальтованого покриття земельної ділянки).
У підготовчому засіданні 07.05.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотань відповідача від 09.04.2025 року та керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 06.05.2025 року про зупинення провадження у справі з огляду на недоведеність останніми беззаперечних підстав та об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справ № 910/4247/25 і № 910/4947/25, які перебувають у провадженні господарського суду міста Києва.
Ухвалою від 07.05.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/929/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 28.05.2025 року.
У судовому засіданні 28.05.2025 року оголошувалася перерва до 02.07.2025 року.
До початку призначеного судового засідання 02.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення відповідача від 01.07.2025 року, в яких останній вказав, що Київською міською радою, окрім рішення від 12.12.2019 року № 323/7896, яким земельну ділянку передано в постійне користування Управлінню (на яке посилалося Підприємство у позовній заяві), прийнято також рішення від 31.08.2021 року № 2185/2226, згідно з яким паркувальний майданчик за адресою: місто Київ. Дніпровський район, бульвар Перова, 21, площею 0,9 га, закріплено в переліку паркувальних майданчиків за позивачем.
У судовому засіданні 02.07.2025 року оголошувалася перерва до 16.07.2025 року.
15.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення позивача проти долучення до матеріалів справи додаткових пояснень відповідача від 01.07.2025 року.
До початку призначеного судового засідання 16.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Управління від 16.07.2025 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У судовому засіданні 16.07.2025 року суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача від 01.07.2025 року, а також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Отже, відкладення судового засідання є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце його проведення, а відсутність доказів направлення учаснику справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції чи необхідність витребування нових доказів.
Водночас неявка представника учасника справи, належним чином повідомленого про час та місце цього засідання, не свідчить про безумовну необхідність відкладення судового засідання.
Так, відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у випадку неможливості забезпечення явки представника у судове засідання відповідний учасник справи не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у засіданні суду іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Водночас неможливість такої заміни представника підлягає доведенню на загальних підставах, чого у встановленому законом порядку здійснено третьою особою не було.
Суд також звертає увагу на те, що з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, судове засідання у даній справі судом вже неодноразово відкладалося.
За таких обставин, суд зазначає, що у третьої особи було достатньо часу та можливості для того, щоб в повному обсязі реалізувати свої процесуальні права, встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищенаведені обставини, у суду відсутні підстави повторно відкладати розгляд справи у судовому засіданні на іншу дату.
Прокурор у судовому засіданні 16.07.2025 року вказав про наявність підстав для звільнення Підприємцем майданчика для паркування за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, будинок 21.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Підприємства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Позивач та третя особа про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене на 16.07.2025 року судове засідання не забезпечили.
У судовому засіданні 16.07.2025 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Прокурора та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 року № 930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" Підприємство було визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.
За умовами пунктів 7, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів" майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.
Згідно з пунктом 4 Загальної частини вищенаведених Правил оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.
Відповідно до таблиці № 1 "Перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" до додатка № 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" за позивачем закріплено паркувальний майданчик за адресою: місто Київ, бульвар Перова, 21.
Пунктом 17.3.1 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051 "Про Правила благоустрою міста Києва" платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Згідно з пунктом 17.3.2 цих Правил особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами.
З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2017 року між Підприємством (Сторона-1) та Підприємцем (Сторона-2) був укладений договір ДНП-2017-12/21 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - Договір), за умовами якого Сторона-1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 27 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, 21, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їх автотранспорту.
Означений правочин, а також укладені сторонами у подальшому додаткові угоди до нього підписані уповноваженим представником позивача та Підприємцем, а також скріплені відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору під "Фіксованими місцями для паркування" в цьому Договорі визначено експлуатацію 27 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, 21, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва. "Фіксовані місця для паркування" вважаються переданими в експлуатацію Сторони-2 з моменту набрання чинності Договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2020 року № 6 до нього) останній вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2018 року і діє до 31.12.2025 року.
Пунктом 6.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 28.12.2020 року № 5 до нього) передбачено, що Сторона-1 має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку в будь-якому з наступних випадків:
а) у випадку, якщо Сторона-2 не здійснила оплату в обсязі, встановленому розділом 3 цього Договору, і таке порушення триває більше, ніж 30 днів;
б) у випадку використання Стороною-2 "Фіксованих місць для паркування" не за цільовим призначенням;
в) у випадку невиконання умов облаштування паркувального майданчика, передбачених Договором;
г) в інших випадках, передбачених законодавством України та (або) цим Договором.
Згідно з пунктом 6.6 Договору (в редакції додаткової угоди від 10.10.2023 року № 8 до нього) про дострокове розірвання Договору відповідно до пункту 6.5 цього Договору, Сторона-1 надсилає Стороні-2 письмове повідомлення про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку. В такому випадку датою розірвання цього Договору є дата, вказана Стороною-1 у вищевказаному письмовому повідомленні.
Разом із тим, рішенням Київської міської ради від 12.12.2019 року № 323/7896 земельну ділянку із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва площею 3,6342 га з кадастровим номером 8000000000:66:015:0001 для експлуатації та обслуговування закладу освіти на бульварі Перова, 21 у Дніпровському районі міста Києва надано в постійне користування Управлінню.
У позовній заяві Підприємство вказувало, що на підставі вищенаведеного рішення Київської міської ради позивач втратив право на організацію та експлуатацію місць платного паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, 21. Одночасно таке право було втрачене й суб'єктом господарювання, якого оператор (позивач) уповноважив на здійснення діяльності з паркування транспортних засобів за цією адресою, тобто Підприємцем.
Враховуючи передачу земельної ділянки, на якій розташований паркувальний майданчик за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, 21, у постійне користування Управлінню, листом від 11.04.2024 року № 053/05-1424 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку з 01.04.2024 року.
Оскільки Підприємець не звільнив переданий йому на підставі Договору майданчик для паркування та продовжує його експлуатувати за відсутності законних підстав для організації та експлуатації місць для платного паркування транспортних засобів, Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом про зобов'язання відповідача звільнити майданчик для паркування за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, будинок 21.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За умовами статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Предметом позову в даній справі є вимога позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача звільнити майданчик для паркування за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, 21.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі.
За частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статі 319 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Зі змісту наведених приписів вбачається, що серед способів захисту речових прав законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном. Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунення існуючих перешкод чи зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Отже, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження.
Зміст негаторного позову становлять вимоги позивача (власника або іншої особи, уповноваженої законом, статутом чи договором) про усунення порушень, не пов'язаних з позбавленням права володіння. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та (або) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року в справі № 924/1220/17, постанові Верховного Суду від 30.07.2019 року в справі № 926/3881/17.
Також, за висновками Великої Палати Верховного Суду, поєднання одночасно віндикаційного і негаторного позову є неприпустимим (постанова від 18.01.2023 року в справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91 цс20, пункти 101, 102)).
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Тотожна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року в справі № 338/180/17.
Суд наголошує, що з негаторним позовом може звернутися лише особа, яка володіє нерухомим майном (земельною ділянкою), тобто власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, до порушника, який ним не володіє, але створює володільцю перешкоди у користуванні чи розпорядженні майном.
Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові мають чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на положення процесуального законодавства, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Як було зазначено вище, за умовами Договору Сторона-1 (Підприємство) надала за плату Стороні-2 (Підприємцю) право на організацію та експлуатацію 27 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, 21, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їх автотранспорту.
При цьому, організація та експлуатація 27 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів за умовами вищенаведеного правочину відбувалася на земельній ділянці територіальної громади міста Києва.
Разом із тим, право оренди (землекористування на іншому правовому титулі) ні позивачу, ні відповідачу уповноваженими на те особами не передавалося. Докази, які свідчать про протилежне, у матеріалах справи відсутні.
Більше того, за змістом рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (у тому числі в редакції рішення Київської міської ради від 31.08.2021 року № 2185/2226, яким викладено у новій редакції Таблицю № 1 до Додатка 5 до цього рішення, на що посилався відповідач у додаткових поясненнях) за позивачем (як оператором, який організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів) був лише закріплений паркувальний майданчик за адресою: місто Київ, бульвар Перова, 21. Жодних прав на нерухоме майно чи земельну ділянку, на якій розміщений спірний паркувальний майданчик (крім власне права на організацію та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів), у Підприємства на підставі вищенаведеного рішення органу місцевого самоврядування не виникло.
Суд також звертає увагу на те, що у позовній заяві Підприємство вказувало, що на підставі рішення Київської міської ради від 12.12.2019 року № 323/7896 (яким земельну ділянку площею 3,6342 га з кадастровим номером 8000000000:66:015:0001 для експлуатації та обслуговування закладу освіти на бульварі Перова, 21 у Дніпровському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва надано в постійне користування Управлінню) позивач втратив право на організацію та експлуатацію місць платного паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, 21.
У той же час, документів, які в установленому законом порядку підтверджують факт виникнення у Підприємства та існування на час звернення до суду з цим позовом і на час розгляду даної справи майнових прав на нерухоме майно чи земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:015:0001, на якій розміщений паркувальний майданчик за адресою: місто Київ, Дніпровський район, бульвар Перова, 21, а також належних доказів, які свідчать про наявність у позивача права на організацію та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на спірному паркувальному майданчику, позивачем надано суду не було.
Вищенаведені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення вимог Підприємства у даній справі, які зводяться до усунення відповідачем перешкод у користуванні спірним паркувальним майданчиком.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 року в справі № 904/3368/18).
Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 року в справі № 904/3368/18).
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року в справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 року в справі № 910/6091/19).
Крім того, відповідно до пункту 2.2.9 Договору Сторона-2 зобов'язана звільнити "Фіксовані місця для паркування" після припинення дії Договору в порядку та строки, передбачені Договором.
За умовами пункту 1.4 Договору "Фіксовані місця для паркування" вважатимуться повернутими Стороні-1 з експлуатації через 30 (тридцять) календарних днів з дати закінчення строку дії, припинення (розірвання) Договору.
Наведені обставини додатково свідчать про відсутність підстав для задоволення вимог Підприємства у даній справі.
Інші посилання Підприємства також не беруться судом до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених судом висновків та не свідчать про порушення Підприємцем прав та/або інтересів саме позивача.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволення вимог Підприємства.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, покладаються на Підприємство та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 28.07.2025 року.
Суддя В.С. Ломака