ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/6022/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг"
до Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами
про стягнення 3 432 975,07 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Франкевич А.О. (у порядку самопредставництва);
від відповідача: Гордієнко Б.А. (у порядку самопредставництва).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами (далі - відповідач, Будинок відпочинку) грошових коштів у загальному розмірі 3 432 975,07 грн., з яких: 3 419 012,82 грн. - основний борг за поставлену відповідачу протягом листопада-грудня 2024 року електроенергію за укладеним між сторонами 16.08.2024 року договором про постачання електричної енергії споживачу № 311, 7 764,03 грн. - інфляційні втрати, 6 198,22 грн. - 3 % річних.
Крім того, у позовній заяві Товариство просило суд стягнути з Будинку відпочинку понесені позивачем витрати на оплату професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою від 16.05.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/6022/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 11.06.2025 року.
02.06.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Будинку відпочинку від 02.06.2025 року, в якому останній визнав наявність у нього заборгованості перед Товариством у розмірі 3 419 012,82 грн. Разом із тим, відповідач вказав про те, що обсяг часу, витраченого представником позивача на ознайомлення з документами (дві години на вивчення чотирьох документів) та підготовки позовної заяви (на 6 сторінках, з яких виклад фактичних обставин справи наявний до третьої сторінки), є завищеним, тобто при визначенні суми заявлених до стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги Товариством не дотримано вимог щодо співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
У підготовчому засіданні 11.06.2025 року суд встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 20.06.2025 року, встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 02.07.2025 року, а також постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/6022/25 на 30 днів.
Ухвалою від 11.06.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/6022/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 16.07.2025 року.
У судовому засіданні 16.07.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства не заперечував, проте просив суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з його частковою необґрунтованістю.
У судовому засіданні 16.07.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - Правила).
Пунктом 1.2.7 Правил встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.
За умовами пункту 1.2.15 Правил укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Підпунктом 3.1.5 пункту 3.1 Правил передбачено, що електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора.
Відповідно до підпункту 3.1.7 пункту 3.1 Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
16.08.2022 року Будинок відпочинку, шляхом подання підписаної заяви-приєднання, приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу (із зазначенням дати початку постачання - з 01.08.2024 року). Відтак, 16.08.2024 року між Будинком відпочинку (споживач) та Товариством (постачальник) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 311 (далі - Договір), за яким постачальник продає електричну енергію відповідно до ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія для потреб Будинку відпочинку) споживачу для забезпечення його потреб, а останній, у свою чергу, - оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Означений правочин разом із додатками до нього підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 1.2 Договору його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року № 312 (далі - Правила).
Даний Договір укладено у формі єдиного документа, підписаного сторонами відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України, з урахуванням абзацу третього пункту 3.1.7 Правил (пункт 1.3 Договору).
Відповідно до пункту 3.6 цієї угоди обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з умовами пункту 5.2 цього Договору: ціна за 1 кВт*год. складає 6,64 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 7,97 грн. Вартість Договору складає 8 209 100,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 5.8 Договору встановлено, що розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вартості отриманої електричної енергії за відповідні розрахункові періоди здійснюється з розрахункових рахунків споживача, відкритих у банках України та в Державній казначейській службі, шляхом безготівкового перерахування коштів на спецрахунок постачальника, на підставі актів прийняття-передавання товарної продукції. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.
За умовами пункту 5.9 наведеного правочину оплата за використану електроенергію здійснюється на підставі актів, наданих постачальником покупцю, протягом 90 календарних днів з дня, наступного за останнім днем розрахункового періоду, за рішенням споживача термін оплати подовжується до 120 днів.
Сторони узгодили, що погоджений у постачальника акт і зазначенням обсягу спожитого товару, ціни за одиницю товару та загальної суми до сплати є належним доказом для підтвердження обсягу фактичного споживання товару у відповідному розрахунковому періоді.
Пунктом 6.2 Договору на споживача покладено обов'язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 12.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання та діє в частині постачання з 1 серпня по 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач протягом листопада-грудня 2024 року поставив Будинку відпочинку електричну енергію загальним обсягом 526 439 кВт*год загальною вартістю 4 349 012,82 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених відбитками печаток цих контрагентів актів приймання-передачі електричної енергії від 30.11.2024 року № УГТ00004140 на суму 2 039 146,66 грн. (255 917 кВт*год) та від 31.12.2024 року № УГТ00004273 на суму 2 309 866,16 грн. (270 522 кВт*год).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов цього правочину.
Однак, всупереч покладених на споживача обов'язків за Договором, відповідач оплату вартості поставленої йому електричної енергії за вищенаведеними актами здійснив лише частково, сплативши Товариству за платіжною інструкцією від 27.12.2024 року № 1140 грошові кошти у розмірі 930 000,00 грн. та заборгувавши таким чином постачальнику 3 419 012,82 грн.
Зважаючи на викладені обставини, Товариство звернулося до суду з даним позовом про стягнення з Будинку відпочинку 3 419 012,82 грн. основного боргу за Договором, а також 7 764,03 грн. інфляційних втрат і 6 198,22 грн. 3 % річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 3 419 012,82 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а також визнана Будинком відпочинку в установленому процесуальним законом порядку, суд дійшов висновку про законність вимог Товариства до відповідача про стягнення цієї суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати отриманої від Товариства електроенергії, позивач просив суд стягнути з Будинку відпочинку 3 % річних у загальному розмірі 6 198,22 грн., нараховані на відповідні суми основного боргу по кожному з двох актів приймання-передачі електричної енергії окремо (з урахуванням часткової сплати відповідачем 27.12.2024 року грошових коштів у розмірі 930 000,00 грн.) у період з 31.03.2023 року по 12.05.2025 року, а також 7 764,03 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 1 109 146,66 грн. протягом наведеного періоду.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 7 764,03 грн. та 3 % річних у сумі 6 198,22 грн. є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Будинку відпочинку нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв'язку із чим, такі вимоги також підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог Товариства в даній справі.
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд із цим, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Аналізуючи підстави повернення судового збору, передбачені частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у сукупності з пунктом 12 частини 3 статті 2 та частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 року в справі № 910/14479/21 дійшов висновку, що закріплення цих підстав виступає проявом паритетності інтересів держави на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства та інтересів особи на фактичне здійснення самого правосуддя та зацікавленості особи максимально і ефективно реалізувати свої процесуальні справа. Такий підхід дає змогу урівноважити як інтереси учасників судового процесу, так і держави в питанні співвідношення доступу до правосуддя та компенсації витрат, котрі були задіяні на розгляд такої справи. Запровадження законодавцем можливості повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу в передбачених частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України випадках встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи відповідно з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті тощо. При цьому, обґрунтовуючи можливість повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до вимог частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, враховується, що судом при здійсненні правосуддя у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, затрачається менше технічних, економічних та людських ресурсів для розгляду самої справи.
У свою чергу Закон України "Про судовий збір" передбачає порядок розрахунку, сплати, повернення тощо судового збору за подання позовної заяви, в тому числі яка містить декілька позовних вимог. Відтак арифметично розрахувати суму судового збору при ухваленні судового рішення (в тому числі при частковому визнанні позову, яка стосується майнової вимоги), і підлягає сплаті/поверненню, у разі наявності, зокрема передбачених частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, підстав, з урахуванням положень статей 4, 5, 7 Закону України "Про судовий збір", є можливим з огляду на вищевказані міркування та не потребує додаткових навичок, зусиль, знань у тій чи іншій галузі права, так як стосуються звичайного математичного обрахунку суми судового збору за подання позову, який має декілька позовних вимог щодо стягнення грошової суми.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що нормами чинного законодавства передбачено обов'язок суду повернути позивачу з бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 3 432 975,07 грн. було сплачено до Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 41 195,72 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 13.05.2025 року № 514393 (із застосуванням коефіцієнту 0,8).
Відтак, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, у зв'язку з визнанням відповідачем до початку розгляду справи по суті позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 419 012,82 грн., підлягає поверненню Товариству з державного бюджету в розмірі 20 514,09 грн. (що складає 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову за вимогою щодо стягнення основного боргу в розмірі 3 419 012,82 грн., з урахуванням відповідного коефіцієнту).
Решта судового збору в розмірі 20 681,63 грн. підлягає розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог Товариства, а саме: стягненню з Будинку відпочинку на користь позивача.
Що стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.
У позовній заяві Товариство зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі становить 15 000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження розміру понесених Товариством витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав суду, зокрема, копію укладеної 02.05.2015 року між ним (клієнт) та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (Адвокат) додаткової угоди № 12/25 до договору про надання правничої допомоги від 17.02.2024 року № 2/24 (далі - Угода), за умовами якої Адвокат взяв на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з Будинку відпочинку перед клієнтом, яка утворилась на дату укладення цієї додаткової угоди та/або до дати закінчення розгляду справи в суді.
Відповідно до пункту 1.3 Угоди Адвокат надає правову допомогу у вигляді:
- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в пункті 1.1 господарському провадженні;
- ознайомлення Адвокатом із документами щодо несплати Будинком відпочинку заборгованості, яка утворилася на дату укладення цієї додаткової угоди;
- підготовка позовної заяви до господарського суду міста Києва та всіх інших необхідних документів і матеріалів, що будуть необхідними під час розгляду господарської справи;
- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
- представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах установах, перед фізичними та юридичними особами.
У пунктах 2.1, 2.2 Угоди її сторони погодили розмір погодинної ставки Адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000,00 грн. за 1 (одну) годину, а також розмір гонорару Адвоката за участь у судових засіданнях на рівні 2 500,00 грн. за одне судове засідання.
Слід також зазначити, що Товариство надало суду копію акту від 12.05.2025 року № 1/12/25 про прийняття-передачу наданих послуг, за яким Адвокат надав клієнту професійну правничу допомогу у господарському спорі про стягнення з Будинку відпочинку заборгованості за поставлену електричну енергію, а клієнт прийняв її у повному обсязі.
За умовами пункту 2 наведеного акту Адвокатом надані наступні послуги:
- ознайомлення Адвокатом із документами щодо несплати Будинком відпочинку заборгованості за природний газ, а саме:
копія Договору № 311 від 16.08.2024 року про постачання електричної енергії споживачу з додатками;
копія акту приймання-передачі електричної енергії № УГР00004140 від 30.11.2024 р.;
копія акту приймання-передачі електричної енергії № УГР00004273 від 31.12.2024 р.;
докази часткової оплати (тривалістю 2 години загальною вартістю 6 000,00 грн.);
- підготовка позовної заяви до господарського суду міста Києва Адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) (тривалістю 3 години загальною вартістю 9 000,00 грн.).
Загальна вартість послуг професійної правничої допомоги, наданої в рамках справи про стягнення з Будинку відпочинку, становить 15 000,00 грн.
Крім того, позивач надав суду копію відповідного детального опису наданої Адвокатом Товариству професійної правничої допомоги загальною тривалістю 5 годин на загальну суму 15 000,00 грн.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року в справі № 910/906/18.
У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінюючи подані позивачем на підтвердження понесених ним адвокатських витрат документи, суд виходить з того, що відповідні витрати не повинні мати надмірний характер, а також мають відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру, з урахуванням обставин справи.
Вирішуючи питання обґрунтованості та пропорційності заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору в даній справі, суд врахував, зокрема, подані відповідачем заперечення проти стягнення з нього витрат Товариства на оплату послуг професійної правничої допомоги (клопотання про зменшення таких витрат, викладене у відзиві на позовну заяву), а також кількість, обсяг, зміст та обґрунтованість підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів.
Судом взято до уваги й те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат, а також складності справи.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.
Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, викладені відповідачем заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката та клопотання про зменшення таких витрат з відповідними обґрунтуваннями, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності та пропорційності (беручи до уваги, зокрема, обсяг та нормативно-правове обґрунтування вимог у позовній заяві), керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами (03131, місто Київ, Столичне шосе, 24км; код ЄДРПОУ 03539053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25б, приміщення 1; код ЄДРПОУ 44544025) 3 419 012 (три мільйони чотириста дев'ятнадцять тисяч дванадцять) грн. 82 коп. основного боргу, 6 198 (шість тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 22 коп. 3 % річних, 7 764 (сім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 20 681 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят одну) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25б, приміщення 1; код ЄДРПОУ 44544025) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 20 514 (двадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 09 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції від 13.05.2025 року № 514393 на загальну суму 41 195,72 грн.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 28.07.2025 року.
Суддя В.С. Ломака