ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/6501/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алло» (далі також - позивач, ТОВ «Алло») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі також - відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк) про зобов'язання зняти арешт з грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» в розмірі 52 529,75 грн, які перебувають на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що відкритий у ТОВ «АЛЛО» в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 відкрито провадження у справі № 910/6501/25, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
10.06.2025 відповідач надав відзив на позов, а 13.06.2025 позивач подав відповідь на відзив.
Крім того, 24.06.2025 від позивача надійшла заява про судові витрати.
Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24.02.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» було відкрито банківський (поточний) рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», що підтверджується довідкою про відкриття рахунку № 190816SU10581403 від 16.08.2019.
30.10.2017 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (нині назва - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) Кітаєвим С.С. (далі також - Соборний відділ ДВС), відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3.
14.11.2017 державним виконавцем Кітаєвим С.С. винесена постанова про арешт коштів боржника за виконавчим провадження № НОМЕР_3 та направлена ТОВ «АЛЛО».
Постановою від 14.11.2017 про арешт коштів боржника за виконавчим провадження № НОМЕР_3 було накладено арешт на рахунки в усіх банківських установах боржника (ТОВ «АЛЛО», код ЄДРПОУ - 30012848) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 52 529,75 грн. Тобто, арешт Постановою від 14.11.2017 був накладений на грошові кошти боржника - ТОВ «АЛЛО».
Підставою для накладення арешту за Постановою від 14.11.2017 по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 зазначено Наказ № 904/2253/17, що виданий 02.10.2017 Господарським судом Дніпропетровської області.
На момент накладення арешту на кошти боржника -ТОВ «АЛЛО», необхідна сума в розмірі 52 529,75 грн. перебувала на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Інші рахунки, що були відкриті позивачем в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не мали необхідної суми звернення стягнення.
21.11.2017 сума в розмірі 52 529,75 грн була перераховано ТОВ «АЛЛО» на депозитний рахунок Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується платіжним дорученням № 182715 від 21.11.2017.
Як стверджує позивач, оскільки державним виконавцем Кітаєвим С.С. не було знято арешт з коштів боржника -ТОВ «АЛЛО» у строк, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», позивач повідомив листом державного виконавця Кітаєва С.С. про перерахування необхідної суми, яке останній особисто отримав 20.05.2019.
Листом за вих. № 28904/13.3-47/15 від 20.05.2019 начальником Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Овсюк О.А. було направлено позивачу та відповідачу постанову про зняття арешту з коштів від 20.05.2019 за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 та постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 21.12.2017.
Зазначений лист з додатками був отриманий відповідачем 21.05.2019 за вх. № 124220-ВБ.
У Постанові про зняття арешту з коштів від 20.05.2019 за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 та в Постанові про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 21.12.2017 зазначена підстава для накладення арешту на грошові кошти боржника (ТОВ «АЛЛО») - Наказ № 904/2253/17, що виданий 02.10.2017 Господарським судом Дніпропетровської області.
Постановою про зняття арешту з коштів від 20.05.2019 за виконавчим провадженням НОМЕР_3 та Постановою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 21.12.2017 скасовані заходи примусового виконання Наказу № 904/2253/17, що виданий 02.10.2017 Господарським судом Дніпропетровської області.
Відповідач отримав Постанову про зняття арешту з коштів від 20.05.2019 за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 та Постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 21.12.2017, якими скасовані заходи примусового виконання Наказу № 904/2253/17, що виданий 02.10.2017 Господарським судом Дніпропетровської області.
Виконавче провадженням № НОМЕР_3 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчими документом).
Постановою про зняття арешту з коштів від 20.05.2019 за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 та Постановою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 21.12.2017 зобов'язано відповідача припинити чинність арешту майна позивача та скасувати заходи примусового виконання рішення.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що після отримання Постанови про зняття арешту з коштів від 20.05.2019 за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 та Постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 21.12.2017, він вважав, що відповідач скасував всі заходи примусового порядку. 28.08.2024 позивач мав намір скористатися грошовими коштами, які перебували на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПРИВАТБАНК, проте відповідачем було повідомлено, що арешт за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 не знято.
Адвокатським бюро «Олександра Шевченка», який діє в інтересах позивача, було направлено адвокатський запит за вих. № 0409/КР від 04.09.2024 (копія додається) до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з приводу наявності підстав у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» тримати арештованими кошти позивача, що містяться на рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (IBAN НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 )), а також наявності інших підстав тримати арештованими кошти позивача по іншим виконавчим провадженням за період 2017-2024 р.р.
Так, у відповіді за вих. № 101170/28.24-30 від 11.09.2024 на адвокатський запит Соборним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було повідомлено, що станом на 11.09.2024 відсутні законодавчі підстави для арешту коштів позивача на рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (IBAN НОМЕР_2 (НОМЕР_1)), оскільки виконавче провадження № НОМЕР_3 має статус «ЗАВЕРШЕНО».
Листом - вимогою за вих. №3009/КР від 30.09.2024, Адвокатським бюро «Олександра Шевченка», який діє в інтересах позивача була направлена вимога відповідачу зняти арешт з грошових коштів ТОВ «АЛЛО» (ЄДРПОУ 30012848), що містяться на рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», IBAN НОМЕР_2 (НОМЕР_1).
Позивач отримав від відповідача відповідь на запит щодо зняття арешту з грошових коштів ТОВ «АЛЛО» (ЄДРПОУ 30012848), що містяться на рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», IBAN НОМЕР_2 (НОМЕР_1) за вих. № E.08.0.0.0/4-241021/72128 від 21.10.2024 , відповідно до якої відповідач повідомив, що для зняття арешту з рахунку ТОВ «АЛЛО» (IBAN НОМЕР_2 (НОМЕР_1)) необхідна додаткова Постанова про зняття арешту з коштів, де підставою для зняття арешту буде виконавчий лист № 2/679/392/2016, виданий 06.12.2016.
На підставі відповіді відповідача за вих. № E.08.0.0.0/4-241021/72128 від 21.10.2024, позивач 31.10.2024 звернувся разом з відповіддю за вих. № E.08.0.0.0/4-241021/72128 від 21.10.2024 до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з метою отримання Постанови про зняття арешту з коштів ТОВ «АЛЛО» (підстава арешту - виконавчий лист № 2/679/392/2016, виданий 06.12.2016).
У відповідь на звернення позивача, Відділ ДВС надав Постанову про зняття арешту з коштів ТОВ«АЛЛО» (підстава арешту - виконавчий лист № 2/679/392/2016, виданий 06.12.2016).
Листом за вих. № 1312/КР від 13.12.2024 Постанова про зняття арешту з коштів ТОВ «АЛЛО» (підстава арешту - виконавчий лист № 2/679/392/2016, виданий 06.12.2016) була направлена відповідачу, що підтверджується відмітка про прийняття вхід № 2623-ВБ від 13.12.2024 (копія додається).
Отримавши Постанову про зняття арешту з коштів ТОВ «АЛЛО» (підстава арешту - виконавчий лист № 2/679/392/2016, виданий 06.12.2016),відповідач усно повідомив, що для зняття арешту з грошових коштів на рахунку ТОВ «АЛЛО» (IBAN НОМЕР_2 (НОМЕР_1)) необхідно отримати від Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Постанову про арешт та зняття арешту коштів позивача за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 (підстава арешту - наказ № 904/2253/17, виданий 02.10.2017 Господарським судом Дніпропетровської області та виконавчий лист № 2/679/392/2016 від 06.12.2016).
Оскільки підставою для арешту коштів боржника (ТОВ «АЛЛО») за виконавчим провадження № НОМЕР_3 зазначено наказ № 904/2253/17, що виданий 02.10.2017 Господарським судом Дніпропетровської області, а в Постанові від 14.11.2017 про арешт коштів боржника (ТОВ «АЛЛО») та в Постанові про зняття арешту з коштів від 20.05.2019, які були надані позивачу державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зазначена підстава - Наказ № 904/2253/17, що виданий 02.10.2017 Господарським судом Дніпропетровської області, позивач звернувся до відповідача з метою надання копії Постанови від 14.11.2017 про арешт коштів боржника (ТОВ «АЛЛО») за виконавчим провадження № НОМЕР_3, що була направлена відповідачу Соборним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Відповідач надав позивачу скановану копію Постанови від 14.11.2017 про арешт коштів боржника (ТОВ «АЛЛО») за виконавчим провадження № НОМЕР_3, що була направлена відповідачу Соборним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Ознайомившись з примірником Постанови від 14.11.2017 про арешт коштів боржника (ТОВ «АЛЛО») за виконавчим провадження № НОМЕР_3, яка була направлена відповідачу Відділом ДВС, позивачем було з'ясовано (виявлено), що примірник відповідача містить помилку в підставі арешту коштів боржника (ТОВ «АЛЛО»), а саме - у Примірнику Постанови від 14.11.2017 про арешт коштів боржника (ТОВ «АЛЛО») за виконавчим провадження № НОМЕР_3, яка була направлена відповідачу, помилково міститься посилання на підставу арешту (поміж необхідного наказу №904/2253/17, що виданий 02.10.2017 Господарським судом Дніпропетровської) - виконавчий лист 2/679/392/2016 від 06.12.2016.
Оскільки відповідач не зняв арешт з грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» в розмірі 52 529,75 грн, які перебувають на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), то позивач вимушений звернутися до суду із відповідним позовом для захисту свого права.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, здебільшого, на наступне:
- Банком було відмовлено у знятті арешту з рахунку через те, що в постанові про арешт коштів боржника від 14.11.2017 вказано декілька виконавчих документів (виконавчий лист № 2/679/392/2016 від 06.12.2016 та наказ № 904/2253/17 від 02.10.2017), а у постанові від 21.11.2017 про зняття арешту з коштів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 - лише наказ № 904/2253/17 від 02.10.2017;
- Банку не надходило постанови про зняття / припинення чинності арешту рахунку ТОВ "АЛЛО", накладеного при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/679/392/2016 від 06.12.2016;
- позивачем помилково визначено належного відповідача у цій справі, оскільки відповідач (Банк) прав позивача не порушував, діяв відповідно до отриманих постанов державного виконавця, натомість саме з боку Соборного ВДВС прослідковується порушення прав позивача та неправильне оформлення постанов про зняття арешту коштів позивача.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Укладений між позивачем та відповідачем правочин, який направлений на відкриття банківського рахунку, за своїм змістом та правовою природою є договором банківського рахунку, який регулюється приписами глави 72 Цивільного кодексу України та глави 35 Господарського кодексу України.
Положеннями частини 1-3 статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
У той же час, за змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами 1-3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення постанови про зняття арешту) передбачено, що постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення постанови про зняття арешту) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно з ч.ч.4, 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення постанови про зняття арешту майна) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Як вбачається з наявних у справі фактичних даних, АТ КБ «Приватбанк» було накладено арешт на кошти позивача, які розміщувалися на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) відповідно до постанови арешт коштів боржника від 14.11.2017 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, підставою арешту в якій вказано:
- виконавчий лист Нетішинського міського суду Хмельницької області № 2/679/392/2016 від 06.12.2016 ;
- наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2253/17 від 02.10.2017.
З листа (відповіді) Банку від 21.10.2024 № Е.08.0.0.0/4-241021/72128 вбачається, що постанова про накладення арешту та про зняття арешту мають розбіжності, а для зняття арешту необхідно надати:
- виправлену постанову про зняття арешту, де буде зазначено вичерпний перелік підстав, який відповідає постанові про накладення арешту, або вказано в частині «Постановляю зняти арешт ВП НОМЕР_3 від 2017-11-14».
У той же час, з наданих позивачем доказів слідує, що 20.05.2019 державним виконавцем Соборного відділу ДВС винесено постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про зняття арешту з коштів боржника (ТОВ «Алло»), накладеного постановою від 14.11.2017, підстава - наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2253/17 від 02.10.2017.
06.03.2018 державним виконавцем Соборного відділу ДВС винесено постанову у виконавчому провадженні № 54835982 про зняття арешту з коштів боржника (ТОВ «Алло»), підстава арешту виконавчий лист Нетішинського міського суду Хмельницької області № 2/679/392/2016 від 06.12.2016.
Таким чином, з наведеного вбачається, що арешт з коштів боржника було знято за відповідними постановами державного виконавця.
Адвокатом АБ «Олександра Шевченка», яке надає правову допомогу позивачу на підставі Договору надання правової допомоги № А1 від 10.06.2019 Шевцовою В.В., листом за вих. № 1312/КР від 13.12.2024 було подано особисто через канцелярію/приймальню АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за адресою: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, яка зазначена відповідачем на офіційному сайті, як адреса для листування, оригінал постанови про зняття арешту з коштів ТОВ «АЛЛО» (підстава арешту - виконавчий лист № 2/679/392/2016, виданий 06.12.2016), що підтверджується відміткою про прийняття вхід № 2623-ВБ від 13.12.2024 (додаток 13 до позовної заяви).
Крім того, Соборним відділом ДВС також було направлено відповідачу рекомендованим/цінним листом оригінал постанови про зняття арешту з коштів ТОВ «АЛЛО» (підстава арешту - виконавчий лист № 2/679/392/2016, виданий 06.12.2016), про що повідомлено позивачу.
Отже, вищевикладене свідчить про те, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази в підтвердження належного отримання відповідачем Постанови про зняття арешту з коштів ТОВ «АЛЛО» (підстава арешту - виконавчий лист №2/679/392/2016, виданий 06.12.2016).
Зважаючи на наведені вище обставини, наразі відсутні підстави для відмови в знятті арешту з грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» в розмірі 52 529,75 грн, які перебувають на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що відкритий у ТОВ «АЛЛО» в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Крім того, доводи відповідача про відсутність в діях Банку порушень прав позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Позивач позбавлений можливості користуватися коштами, які знаходяться на спірному рахунку саме через не вчинення відповідачем дій зі зняття арешту з такого рахунку.
Більше того, відповідач самостійно звертався з письмовим запитом за вих. № E.08.0.0.0/4-250128/25931 від 28.01.2025 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з метою отримання єдиних вірних оригіналів в паперовому вигляді постанови про арешт коштів боржника та постанови про зняття арешту за виконавчим провадженням № НОМЕР_3, оскільки було виявлено помилку (копія запиту наявна в матеріалах справи);
Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень Соборним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у відповідь за запит відповідача за вих. № E.08.0.0.0/4-250128/25931 від 28.01.2025 було направлено позивачу та відповідачу єдині вірні оригінали Постанови про арешт коштів боржника (ТОВ «АЛЛО») від 14.11.2017 за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 (підстава арешту коштів - Наказ № 904/2253/17, що виданий 02.10.2017 Господарським судом Дніпропетровської області) та Постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.12.2017 по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 (підстава арешту коштів - Наказ №904/2253/17, що виданий 02.10.2017 Господарським судом Дніпропетровської області), про що відповідачем не заперечується у відзиві на позовну заяву;
Отже, Соборний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виправлених документах по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 зобов'язав відповідача зняти арешт з грошових коштів позивача у розмірі 52 529,75 грн., що знаходяться на рахунку ТОВ «АЛЛО» (IBAN НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 )), який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;
Вищевикладене свідчить про те, що Соборний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконав норми ЗУ «Про виконавче провадження» та умови Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо надання Відповідачу єдиних вірних оригіналів документів за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 та зробив всі необхідні дії, що передбачені чинним законодавством України в частині виправлення помилки в документах по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, що є підставою для зняття арешту.
Таким чином, саме дії відповідача суперечать чинному законодавству України, що призвело до необхідності у захисті законних прав та інтересів позивача у судовому порядку. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи задоволення позовних вимог та положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, у заяві від 24.06.2025 позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Матеріали справи свідчать про те, що попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат до позовної заяви позивач не надав, у позовній заяві вказав, що судові витрати позивача складаються виключно із суми судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом.
Проте в подальшому, у поданій 24.06.2025 заяві зазначено, що позивач уточнює позовну заяву, а орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу становить 5 000,00 грн.
Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. При цьому, аналіз частини другої статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Близькі за змістом висновки застосування частини 2 статті 124 ГПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19, від 25.03.2021 у справі № 905/717/20.
У постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21 викладено правовий висновок про те, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Тому, враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що не зазначення в позовній заяві про орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу не є підставою для відмови в розподілі таких витрат, оскільки позивач надав такий розрахунок до закінчення розгляду справи по суті.
Так, на підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (у копіях):
- Ордер Серії АЕ № 1389212 від 22.05.2025;
- Договір А1 про надання правничої допомоги від 10.06.2019;
- Акт прийому-передачі наданих послуг № 57 від 14.06.2025 на суму 5 000,00 грн;
- Додаткова угода № 57 від 19.05.2025;
- платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 194442853 від 24.06.2025.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається з п. 5.1. договору А1 про надання правничої допомоги від 10.06.2019, детальний перелік робіт, а також розмір та порядок оплати замовником виконавцю гонорару та фактичних витрат пов'язаних із виконанням даного договору окремо о
Відповідно до положень додаткової угоди № 57 від 19.05.2025, сторони погодили перелік наданих послуг та їх вартість - 5 000,00 грн.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.
Дії представника позивача відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання документів у справі, є обґрунтованим.
Надаючи оцінку співмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та з урахуванням ціни позову у справі, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в даній справі в розмірі 5 000,00 грн.
У той же час, враховуючи задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу також покаладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" задовольнити.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) зняти арешт з грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848) в розмірі 52 529,75 грн, які перебувають на рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що відкритий ТОВ «АЛЛО» в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 15а; код ЄДРПОУ 30012848) судовий збір в розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.07.2025.
Суддя Ю.О. Підченко