ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.07.2025Справа № 910/5415/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТОРГ СІСТЕМ»
про стягнення 230 189,04 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТОРГ СІСТЕМ» про стягнення 230 189,04 грн, з яких: 142 092,00 грн попередньої оплати, 59 678,64 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки та 28 418,40 грн штрафних санкцій у зв'язку з неповерненням попередньої оплати.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 05.03.2025 № ЕЦП Т116/05.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5415/25, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив. Також встановлено сторонам строк для подання заяв/клопотань, пояснень.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом було надіслано ухвалу про відкриття провадження у даній справі на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТОРГ СІСТЕМ», яка зазначена в позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 44502520, однак поштовий конверт із вказаною ухвалою повернувся до суду не врученим, причиною повернення зазначено «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в системі ЄСІТС, єдиним можливим способом повідомлення останнього про розгляд справи було надсилання судової кореспонденції засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження юридичної особи.
Отже, зважаючи на вищевикладене, судом належним чином виконано свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.05.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, визначений судом, не подав відзив на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТОРГ СІСТЕМ» (надалі - постачальник, відповідач) та Акціонерним товариством «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - покупець, позивач) за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно» укладено договір поставки № ЕЦП Т 116/05 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (додатках) до договору (надалі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними в специфікаціях (додатках) або додаткових угодах до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.
Поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1. цього договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, яка направляється постачальнику одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу постачальника, або на електронну адресу у вигляді електронного документа з накладенням електронного підпису за реквізитами зазначеними в Розділі 16 «Юридичні адреси і реквізити сторін» договору. Заявка ЕЦП направляється в електронному вигляді в тій же програмі, в якій був підписаний договір, в паперовому вигляді, якщо договір підписаний на паперових носіях. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують в специфікаціях (додатках) до цього договору. Постачальник зобов'язаний направити покупцю письмове підтвердження про отримання заявки за реквізитами, зазначеними в Розділі 16 «Юридичні адреси і реквізити сторін» договору. У разі не надання покупцю підтвердження про отримання заявки постачальником, заявка вважається прийнятою датою направлення її покупцем (п. 3.2. договору).
Загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору (п. 4.1. договору). Порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору (п. 4.6. договору).
Відповідно до підписаної сторонами у сервісі електронного документообігу «Вчасно» Специфікації, яка є додатком до договору, погоджено найменування, кількість товару, який передбачалось поставити відповідачем на користь позивача, а також його загальну вартість, яка становить 284 184,00 грн з ПДВ.
Зазначеною Специфікацією погоджено також умови поставки та форму оплати.
Строк поставки товару згідно зі Специфікацією становить 14 робочих днів з моменту передоплати. Також Специфікацією визначено, що право власності на товар, усі ризики його псування, пошкодження чи знищення переходять від постачальника покупцю в момент передачі товар на склад покупця і прийняття його за кількістю та якістю.
Водночас, сторони уклали додаткову угоду № ЕЦП 1 до договору, якою передбачили наступні умови оплати за товар: передоплата 50% та 50% протягом 14 банківських днів з моменту отримання.
Відповідно до умов договору позивач на підставі рахунку на оплату № 47174 від 05.03.2025 здійснив передоплату 50% від вартості товару в сумі 142 092,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.03.2025 № 2519.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2025 позивач відповідно до п. 3.2. договору направив на електронну пошту відповідача, зазначену у розділі 16 «Юридичні адреси і реквізити сторін» договору, лист (заявку-підтвердження) на поставку товару.
Позивач зазначає, що з урахуванням дати здійснення ним передоплати, строк для поставки товару тривав до 08.04.2025 включно, однак відповідач не поставив товар у зазначений строк.
У зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару у визначений строк, позивач 17.04.2025 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТОРГ СІСТЕМ» із вимогою від 17.04.2025 № 101-131 про поставку товару, або повернення суми попередньої оплати у розмірі 142 092,00 грн та сплату штрафних санкцій у розмірі 12 788,28 грн.
Враховуючи, що відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТОРГ СІСТЕМ» на свою користь 142 092,00 грн попередньої оплати, 59 678,64 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки згідно з п. 11.1. договору та 28 418,40 грн штрафних санкцій у зв'язку з неповерненням попередньої оплати згідно з п. 4.8. договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд встановив, що внаслідок укладення договору між сторонами виникли правовідносини із поставки.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору (з урахуванням додаткової угоди № ЕЦП 1) позивач 19.03.2025 відповідно до платіжної інструкції № 2519 здійснив передоплату у розмірі 50% вартості товару, визначеної у специфікації (додатку до договору), що становить 142 092,00 грн.
З урахуванням зазначеного та умов п. 4 специфікації, відповідач зобов'язаний був поставити товар у строк до 08.04.2025 включно. Втім, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем поставки товару як у вказаний строк, так і поза його межами.
Суд зазначає, що зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.
Разом з тим, як визначено у п. 4.8. договору, у разі, якщо після перерахування покупцем попередньої оплати за товар постачальник відмовився від поставки товару з будь-яких причин, постачальник зобов'язаний повернути отриману передоплату протягом 3 (трьох) банківських днів на поточний рахунок покупця.
За наведених обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив поставку товару у встановлений строк та не здійснив повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 142 092,00 грн.
Будь-яких заперечень щодо викладених у позові обставин або ж доказів перерахування на користь позивача передоплати у розмірі 142 092,00 грн відповідач суду не надав, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вказаної суми коштів підлягають задоволенню.
Поряд з викладеним, позивач заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції за порушення строків поставки товару у розмірі 59 678,64 грн та штрафні санкції у зв'язку з неповерненням попередньої оплати у розмірі 28 418,40 грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, в п. 4.8. договору сторони передбачили, зокрема, відповідальність постачальника за неповернення попередньої оплати у випадку не здійснення поставки товару, у вигляді сплати постачальником штрафу 20% від суми проведеної попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із вимогою від 17.04.2025 № 101-131, у якій, у разі не здійснення поставки товару просив повернути сплачені кошти передоплати в розмірі 142 092,00 грн протягом 3-х днів з моменту отримання такої вимоги. Однак, відповідач вказаної вимоги позивача не виконав, кошти попередньої оплати не повернув, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 4.8. договору.
Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 28 418,40 грн за неповернення попередньої оплати, у зв'язку з чим така вимога підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до умов п. 11.1. договору, у разі порушення строків поставки товару за цим договором покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання, незалежно від його тривалості. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.
На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 31 260,24 грн за період прострочення поставки товару з 09.04.2025 по 30.04.2025, а також штраф у розмірі 28 418,40 грн за порушення строків поставки понад 10 календарних днів.
Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вищевказаних сум штрафних санкцій відповідно до п. 11.1. договору підлягають задоволенню, з огляду на їх обґрунтованість та арифметичну правильність розрахунку.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи умови договору, положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236- 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТОРГ СІСТЕМ» (вул. Братська, 6, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 44502520) на користь Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (вул. Центральна, 11, м. Покров, Дніпропетровська область, 53300; ідентифікаційний код 00190928) 142 092,00 грн попередньої оплати, 28 418,40 грн штрафу за неповернення попередньої оплати, 59 678,64 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки товару та 3452,84 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 28.07.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко