ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/6274/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «РЕАГЕНТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП»
про стягнення 15 994,13 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «РЕАГЕНТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 15 994,13 грн, з яких: 11 701, 10 грн основний борг, 2 451, 56 грн пеня, 695, 06 грн штраф, 202, 21 грн 3% річних та 944, 20 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 12, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки №391/22 від 25.09.2022, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/6274/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 26.05.2025, яка отримана останнім у його електронному кабінеті, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи 26.05.2025 о 14:24 год.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об?єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.09.2022 між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 391/22 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та вчасно оплачує хімічну продукцію (надалі - товар), згідно видаткової накладної, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 1.2. договору, загальний обсяг товару, що підлягає постачанню за цим договором, складається з сумарної кількості товару, фактично поставленого постачальником покупцю згідно видаткових накладних протягом строку дії даного договору.
Ціна за товар та загальна вартість кожної партії товару, яка постачається за цим договором визначається сторонами у відповідній видатковій накладній (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору, загальна сума договору визначається як сума вартості усіх партій товару, фактично поставленого на підставі видаткових накладних протягом дії даного договору.
Згідно з п. 2.3. договору, покупець зобов'язується здійснити попередню оплату у розмірі 100 % вартості кожної партії товару на підставі виставленого постачальником рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер на дату цього договору, та/або номер та дату рахунку на оплату.
Постачання товару здійснюється партіями протягом строку дії договору за погодженням сторін на умовах постачання, вказаних у видаткових накладних згідно з умовами Інкотермс 2010 (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.3. договору, на кожну партію товару постачальник надає покупцеві наступні товаросупровідні документи: рахунок на оплату товару, видаткову накладну та/або товарно-транспортну (залізничну) накладну, документ про якість товару.
Згідно з п. 3.5. договору, право власності на товар за даним договором переходить від постачальника до покупця у момент отримання товару та супроводжуючих його документів.
Приймання товару за кількістю здійснюється покупцем на підставі ваги, вказаної у видатковій накладній, за якістю - згідно сертифікату (паспорту) якості на складі покупця (п. 4.1. - п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 9.2. договору, він набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023, а в частині виконання сторонами зобов'язань, що залишилися невиконаними на час закінчення строку дії договору - до їх повного виконання.
Додатковою угодою № 1 від 03.01.2023 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2024, а також внесли доповнення до п. 9.2. договору, зокрема: «Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін письмово не заявить про припинення дії договору, договір автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік».
Додатковою угодою № 2 від 03.09.2024 до договору, а саме п. 1 сторони домовились про таке:
1.1. Продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає наступний товар: натрій сульфат безводний кількістю 15 000, 00 кг, ціною без ПДВ 10, 85 грн, сумою з ПДВ 20 % - 195 300, 00 грн.
1.2. Умови оплати товару, вказаного в пп. 1.1. даної додаткової угоди:
Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: перша частина оплати на умовах попередньої оплати у розмірі 50 % вартості кожної партії товару на підставі виставленого постачальником рахунку № 11219 від 03.09.2024; друга частина оплати у розмірі 50 % вартості кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару.
1.3. За порушення строків оплати на умовах відстрочення платежу, зазначених у пп. 1.2., покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Пеня за цією додатковою угодою нараховується протягом усього періоду порушення. За прострочення оплати на умовах відстрочення платежу понад 10 днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
1.4. Умови поставки товару, вказаного в пп.1.1. даної додаткової угоди: склад постачальника (м. Дніпро).
1.5. Умови оплати та поставки, визначені в пп. 1.2., 1.3., 1.4. цієї додаткової угоди, діють виключно для товару, вказаного у пп.1.1. даної додаткової угоди.
Так, на виконання умов договору, 13.09.2024 позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а саме натрій сульфат безводний кількістю 14 965, 00 кг, ціною без ПДВ - 10, 85 грн на загальну суму з ПДВ 20 % - 194 844, 30 грн, що підтверджується: рахунком на оплату № 11 219 від 12.09.2024 (а.с. 20), видатковою накладною № 11 219 від 13.09.2024 (а.с. 22) та товарно-транспортною накладною № 5523 від 13.09.2024 (а.с. 23).
У подальшому, 25.11.2024 позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а саме кислота аскорбінова кількістю 25, 00 кг, ціною без ПДВ 158, 35 грн на загальну суму з ПДВ 20 % - 4 750, 50 грн, що підтверджується: рахунком на оплату № 7 697 від 10.06.2024 (а.с. 21) та видатковою накладною № 7 697 від 25.11.2024 (а.с. 25).
Отже, за загальний період з 13.09.2024 по 25.11.2024 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 199 594, 80 грн (194 844, 30 грн (за видатковою накладною № 11 219 від 13.09.2024) + 4 750, 50 грн (за видатковою накладною № 7 697 від 25.11.2024).
Вказані видаткові накладні підписані і скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.
У свою чергу, відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару згідно договору, а саме в загальному розмірі 187 893, 70 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 213 від 12.09.2024 на суму 97 422, 15 грн (а.с. 26), № 288 від 27.09.2024 на суму 63 422, 15 грн (а.с. 27), № 313 від 01.10.2024 на суму 12 000, 00 грн (а.с. 28), № 450 від 24.10.2024 на суму 1 000, 00 грн (а.с. 29), № 583 від 13.11.2024 на суму 2 000, 00 грн (а.с. 30), № 31114 від 11.12.2024 на суму 1 301, 40 грн (а.с. 31), № 31190 від 31.12.2024 на суму 180, 00 грн (а.с. 32), № 31129 від 16.12.2024 на суму 360, 00 грн (а.с. 33), № 31274 від 13.01.2025 на суму 360, 00 грн (а.с. 34), № 31278 від 14.01.2025 на суму 360, 00 грн (а.с. 35), № 31256 від 14.01.2025 на суму 1 488, 00 грн (а.с. 36), № 31429 від 13.02.2025 на суму 3 000, 00 грн (а.с. 37), № 31507 від 12.03.2025 на суму 5 000, 00 грн (а.с. 38) та випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 24.06.2025 (а.с. 79-81).
Несплаченим залишився товар в розмірі 11 701, 10 грн (6 950, 60 грн (за видатковою накладною № 11 219 від 13.09.2024) + 4 750, 50 грн (за видатковою накладною № 7 697 від 25.11.2024).
15.04.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № 09/04/25-11 від 09.04.2025 (а.с. 39-41), в якій просив останнього сплатити суму боргу в розмірі 11 701, 10 грн, 1 023, 59 грн пені, 695, 06 грн штрафу, 163, 74 грн 3 % річних та 670, 73 грн інфляційних втрат, що підтверджується описом вкладення в цінний лист № 4912600069415, накладною АТ «Укрпошта» та фіскальним чеком від 15.04.2025.
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 701, 10 грн основного боргу, 2 451, 56 грн пені, 695, 06 грн штрафу, 202, 21 грн 3 % річних та 944, 20 грн інфляційних втрат.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Як слідує із матеріалів справи позивач у період з 13.09.2024 по 25.11.2024 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 199 594, 80 грн, а саме:
- натрій сульфат безводний кількістю 14 965, 00 кг, ціною без ПДВ - 10, 85 грн на загальну суму з ПДВ 20 % - 194 844, 30 грн, що підтверджується: рахунком на оплату № 11 219 від 12.09.2024 (а.с. 20), видатковою накладною № 11 219 від 13.09.2024 (а.с. 22) та товарно-транспортною накладною № 5523 від 13.09.2024 (а.с. 23);
- кислота аскорбінова кількістю 25, 00 кг, ціною без ПДВ 158, 35 грн на загальну суму з ПДВ 20 % - 4 750, 50 грн, що підтверджується: рахунком на оплату № 7 697 від 10.06.2024 (а.с. 21) та видатковою накладною № 7 697 від 25.11.2024 (а.с. 25).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 2.3. договору, покупець зобов'язується здійснити попередню оплату у розмірі 100 % вартості кожної партії товару на підставі виставленого постачальником рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер на дату цього договору, та/або номер та дату рахунку на оплату.
Відповідно до пп. 1.1. п. 1 додаткової угоди № 2 від 03.09.2024 до договору (щодо поставки товару за видатковою накладною № 11 219 від 13.09.2024), покупець зобов'язується здійснити оплату вартості кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: перша частина оплати на умовах попередньої оплати у розмірі 50 % вартості кожної партії товару на підставі виставленого постачальником рахунку № 11219 від 03.09.2024; друга частина оплати у розмірі 50 % вартості кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що строк оплати отриманого товару за видатковою накладною № 11 219 від 13.09.2024 на суму 194 844, 30 грн настав 27.09.2024 (13.09.2024 + 14 календарних днів), а за видатковою накладною № 7 697 від 25.11.2024 на суму 4 750, 50 грн - 25.11.2024.
Відповідачем, у свою чергу, частково здійснено оплату за поставлений товар, а саме в загальному розмірі 187 893, 70 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 26-38) та випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 24.06.2025 (а.с. 79-81).
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткові оплати відповідача, як визнання ним основного боргу.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором поставки в розмірі 11 701, 10 грн (199 594, 80 грн (сума поставленого товару) - 187 893, 70 грн (сплачено відповідачем). Доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 202, 21 грн 3% річних за загальний період з 28.09.2024 по 19.05.2025 та 944, 20 грн інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем у розмірі 202, 21 грн за загальний період з 28.09.2024 по 19.05.2025, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 944, 20 грн інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім цього, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором у частині своєчасної поставки товару позивачем заявлено до стягнення 2 451, 56 грн пені за загальний період з 28.09.2024 по 19.05.2025 та 695, 06 грн штрафу.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пп. 1.3. п. 1 додаткової угоди № 2 від 03.09.2024 до договору (щодо поставки товару за видатковою накладною № 11 219 від 13.09.2024), за порушення строків оплати на умовах відстрочення платежу, зазначених у пп. 1.2., покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Пеня за цією додатковою угодою нараховується протягом усього періоду порушення. За прострочення оплати на умовах відстрочення платежу понад 10 днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).
У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 695, 06 грн (6 950, 60 грн (вартість непоставленого товару за видатковою накладною № 11 219 від 13.09.2024) х 10 %), суд встановив, що він є арифметично вірним, відповідає положенню чинного законодавства та умовам договору, а тому вимоги про стягнення штрафу в розмірі 695, 06 грн є обґрунтованими.
Також перевіривши розрахунок пені в сумі 2 451, 56 грн за загальний період з 28.09.2024 по 19.05.2025, суд встановив, що він є арифметично вірним, відповідає положенню чинного законодавства та умовам договору, а тому вимоги про стягнення пені в розмірі 2 451, 56 грн є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 11 701, 10 грн основного боргу, 2 451, 56 грн пені, 695, 06 грн штрафу, 202, 21 грн 3 % річних та 944, 20 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕР ГРУП» (04123, місто Київ, вулиця Межова, будинок 23, ідентифікаційний код 43653491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «РЕАГЕНТ» (49041, місто Дніпро, вулиця Технічна, будинок 6, ідентифікаційний код 19313492) 11 701 (одинадцять тисяч сімсот одну) грн 10 коп. основного боргу, 2 451 (дві тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн 56 коп. пені, 695 (шістсот дев'яносто п'ять) грн 06 коп. штрафу, 202 (двісті дві) грн 21 коп. 3 % річних, 944 (дев'ятсот сорок чотири) грн 20 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань