ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/4506/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп»
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп»
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 628 594, 98 грн,
Представники учасників справи: без повідомлення (виклику)
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 628 594,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 794 від 21.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу, в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі № 910/4506/25 позовні вимоги задоволено частково, ухвалено стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (вул. Шовковична, 30А, оф. 23, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 43801489) 572 255,22 грн основного боргу, 752,55 грн 3% річних, 7776,40 грн пені та 6969,41 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
30.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача, встановлено відповідачу строк для подання заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення.
03.07.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Як встановлено у ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Розглянувши клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частинами першою та другою ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, з аналізу ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн позивачем надано в матеріали справи наступні докази:
копію договору № 18/01-2025 про надання професійної правничої допомоги від 20.01.2025 та додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 20.01.2025;
копію акта прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 27.06.2025 за договором № 18/01-2025 від 20.01.2025;
копію платіжної інструкції від 27.06.2025 № 450307.
Так, судом встановлено, що представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснювала адвокат Касіяненко Ірина Вікторівна на підставі ордеру серії АІ № 1805204 від 10.04.2025, виданого відповідно до договору про надання правничої допомоги від 20.01.2025 № 18/01-2025.
Відповідно до умов п. 1.1. договору № 18/01-2025 про надання професійної правничої допомоги від 20.01.2025, укладеного між адвокатом Касіяненко І.В. та ТОВ «СК Енерджі Груп» (клієнт), останній доручає, а адвокат зобов'язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення заборгованості за договором № 794 від 21.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.
Винагорода адвоката за надані послуги за вказаним вище договором узгоджена між позивачем та його адвокатом у додатковій угоді № 1 від 20.01.2025 до договору № 18/01-2025 про надання професійної правничої допомоги від 20.01.2025, а саме визначена у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин витрачених адвокатом на надання таких послуг та складає 60 000,00 грн.
Факт надання відповідних послуг з боку адвоката засвідчується Актами прийому-передачі послуг, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.4. додаткової угоди № 1 від 20.01.2025).
Суд встановив, що після прийняття рішення у даній справі, 27.06.2025 між позивачем та адвокатом Касіяненко І.В. підписано Акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги на суму 60 000,00 грн. Вказану суму коштів сплачено позивачем на користь адвоката 27.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 450307.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Так, відповідачем було подано клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у якому відповідач зазначав, що з урахуванням приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у даному випадку розмір витрат на правничу допомогу, який можливо покласти на відповідача, не може перевищувати 55 200,00 грн. Водночас, відповідач, просить зменшити вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн, посилаючись на те, що дана справа не є складною, а позивачеві не потребувалось витрачання значної кількості часу для підготовки та подання позовної заяви, до якої, до того ж, не було долучено всіх доказів в обґрунтування заявлених вимог. Крім того, відповідач звертає увагу на неподання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, як це передбачено у ст. 126 ГПК України.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Оцінивши у порядку ст. 86 ГПК України надані позивачем докази витрат на послуги адвоката, суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат є доведеним, при цьому, вказаний розмір витрат є фіксованим та не залежить від витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги.
Водночас, відповідачем слушно зауважено, що з огляду на часткове задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України мають бути розподілені між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що має наслідком покладення на відповідача таких витрат у розмірі 55 200,00 грн.
Відтак, враховуючи зазначене, а також клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, наведені у ньому обґрунтування для такого зменшення, суд, зважаючи на ступінь складності цієї справи, обґрунтованість поданих адвокатом позивача процесуальних документів та виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу до 27 600,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236-242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (вул. Шовковична, 30А, оф. 23, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 43801489) 27 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено та підписано: 28.07.2025 (після виходу судді Трофименко Т.Ю. з відпустки).
Суддя Т.Ю. Трофименко