Рішення від 14.07.2025 по справі 44/258-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2025Справа № 44/258-б (910/13599/24)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Сервіс" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 33)

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3)

про стягнення 3 058 789,17 грн.

В межах справи № 44/258-б

За заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Ванжула Я.В. - представник

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 3 058 789,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 2018/11/05 від 05.11.2018, внаслідок чого виникла заборгованість за отриманий товар у розмірі 2 004 036,36 грн., за прострочення сплати якої на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати в сумі 874 197,37 грн. та 3% річних - 180 555,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

18.11.2024 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 (суддя Привалов А.І.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13599/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.12.2024.

28.11.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про передачу справи № 910/13599/24 до розгляду в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 задоволено клопотання Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та передано справу №910/13599/24 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Сервіс" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 3 058 789,17 грн. до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.01.2025 справу № 44/258-б (910/13599/24) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 прийнято справу №910/13599/24 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Сервіс" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 3 058 789,17 грн. до розгляду в межах справи №44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 05.03.2025.

12.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 розгляд справи відкладено на 07.05.2025.

29.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло заперечення позивача щодо заяви про застосування строків позовної давності.

05.06.2025 та 06.05.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли клопотання відповідача про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу адвокату позивача.

Судове засідання 07.05.2025 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.05.2025 розгляд справи призначено на 14.07.2025.

У судовому засіданні 14.07.2025 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав його в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Сервіс" (далі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №2018/11/05 від 05.11.2018 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити асфальтобетонну суміш (далі - товар).

Пунктом п. 1.2. договору визначено, що асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає кожній поставці згідно умов цього договору зазначається у видаткових накладних та Специфікаціях.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться у гривнях шляхом перерахування вартості товару, що підлягає поставці після отримання покупцем від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами Акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених у п. 4.2. цього Договору.

Згідно із п. 4.3. договору сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватись з постачальником за отримання товару не раніше ніж черев 3 (три) календарні дні з моменту отримання від постачальника документів, зазначених у п. 4.1, п. 4.2. цього договору.

Також згідно з п. 4.4. договору, кінцевий (остаточний) розрахунок за поставлений товар має бути здійснений не пізніше 20.12.2018 шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пп. 6.1.2. п. 6.2. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари.

20.12.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору поставки №2018/11/05 від 11.05.2018 (далі - додаткова угода).

Згідно із п. 1 додаткової угоди, сторони домовились доповнити п.3.1 договору абзацом та викласти його в наступній редакції: «З 21.12.2018 загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, і поставленої в межах строку дії цього договору відповідно до видаткових накладних, специфікацій та в інших документів, доданих до договору з розрахунку фіксованої ціни на одну тонку асфальтобетонної суміші 2 448,00 грн. з ПДВ».

Також, відповідно до п. 2 Додаткової угоди, сторони домовились доповнити п. 4.3. договору та викласти його в наступній редакції: «Сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі 60 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі».

Окрім цього, згідно з п. 4 Додаткової угоди, сторони домовились внести зміни в п. 10.1. договору та викласти його в наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов цього договору».

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав, однак відповідачем зобов'язання за договором виконані не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість щодо оплати поставленого товару.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання своїх зобов'язань з поставки товару позивач, як постачальник, поставив товар за період з 05.11.2018 по 30.06.2019 на загальну суму 3 194 036,36 грн., що підтверджуються видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за період з 05.11.2018 по 30.06.2019 частково погасив заборгованість за поставлений товар на суму в розмірі 1 190 000,00 грн. Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 004 036,36 грн.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження факту погодження з сумою боргу в розмірі 2 004 036,36 грн., між позивачем та відповідачем укладено Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 30.06.2019.

У зв'язку із невиконанням умов договору і, як наслідок, виникненням заборгованості, позивачем здійснювались досудові заходи врегулювання спору, а саме, на адресу відповідача надіслано Претензію за вих.№1396-П/24 від 24.07.2024 з вимогою оплатити наявну заборгованість. Однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість за договором не сплатив.

Відповідач, в свою чергу, підтверджує підписання Акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 та визначає наявність боргу за договором в розмірі 2 004 036,36 грн.

Отже, аналізуючи викладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №2018/11/05 від 11.05.2018 у розмірі 2 004 036,36 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 180 555,44 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 874 197,37 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену законами та цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 180 555,44 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 874 197,37 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності для звернення позивачем до суду із цим позовом, суд зазначає таке.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Так, відповідач зазначає, що Акт звірки взаєморозрахунків підписаний відповідачем 30.06.2019, при цьому якщо рахувати загальний строк позовної давності з моменту підписання акту звірки з червня 2019 року, то загальний строк позовної давності закінчився 30.06.2022. Таким чином, на думку відповідача, звертаюсь до суду 31.10.2024 позивачем пропущено загальний строк позовної давності.

Разом із тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293

Цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) до 30.06.2023.

Крім того, 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента воєнний стан неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 235/2025 від 15.04.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 09.05.2025 строком на 90 діб.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 07.08.2025.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, з наведеного вбачається, що у пункті 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії воєнного стану.

За вказаних обставин, з урахуванням положень п. 12 та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Сервіс" звернулося до суду у межах строку позовної давності, що має наслідком відмову Дочірньому підприємству "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у задоволенні заяви про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3; ідентифікаційний код 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Сервіс" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 33; ідентифікаційний код 40593676) заборгованість в розмірі 2 004 036 (два мільйони чотири тисячі тридцять шість) грн. 36 коп., інфляційні втрати в розмірі 874 197 (вісімсот сімдесят чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 37 коп., 3 % річних в розмірі 180 555 (сто вісімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 44 коп., судовий збір в розмірі 45 881 (сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 84 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію рішення направити сторонам, керуючому санацією, Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України та Київській обласній прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.07.2025.

Суддя П.П. Чеберяк