Рішення від 21.07.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

21.07.2025 Справа №905/169/25 (208/61/25)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", -

представники учасників справи не з?явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано 26.03.2025 оголошення № 75623 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ".

07.05.2025 до господарського суду від Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла цивільна справа № 208/61/25 (№ провадження 2/208/1953/25) за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" середнього заробітку за час затримки розрахунку (вх.№ 3275/25) для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ".

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (208/61/25) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.05.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2025 прийнято цивільну справу № 208/61/25 до свого провадження для розгляду в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; справу № 905/169/25 (208/61/25) вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження, судове засідання призначено на 24.06.2025; встановлено сторонам строк для виконання дій процесуального характеру.

Ухвалою суду від 24.06.2025 відкладено розгляд справи на 21.07.2025; визнано явку сторін не обов'язковою; витребувано від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що містить усі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису щодо позивача; витребувано від Міністерства соціальної політики України відомості про наявність/відсутність факту реєстрації в якості внутрішньо переміщеної особи щодо позивача; встановлено позивачу та відповідачу строк до 10.07.2025 для виконання вимог ухвали від 08.05.2025 у цій справі в повному обсязі.

Про хід справи відповідач повідомлений в системі "Електронний суд", що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа; для ОСОБА_1 на офіційному сайті Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України опубліковані оголошення, роздруківки яких містяться в матеріалах справи.

З огляду на приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, позивач та відповідач вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Більше того, позивач має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

На дату судового засідання надійшли наступні документи:

- від відповідача додаткові пояснення (документ сформований в системі "Електронний суд" 02.07.2025) з додатками згідно переліку, в яких зазначає, що згідно даних боржника, середньоденний заробіток позивача складає 1213,45 грн. Просив врахувати наведені пояснення під час розгляду справи. Проти заявлених вимог прямо не заперечив.

У судовому засіданні 21.07.2025 сторони участі не приймали.

Позивач предмет чи підставу позову не змінював, додаткових доказів не подавав.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що в період з 21.10.2019 по 04.01.2021 працював у відповідача, був звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП України. При звільненні відповідач з ним не розрахувався, що зумовило звернення із позовом до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області про стягнення з ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" заборгованості по заробітній платі. Рішенням суду від 25.07.2024 по справі № 235/4821/24 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та стягнуто з відповідача заборгованість по заробітній платі за період: січень 2020 року, березень 2020 року січень 2021 року в сумі 100409 (ста тисяч чотирьохсот дев'яти) гривень 54 копійок без утримання податків та інших обов'язкових платежів. Позивач зазначає, що вказана заборгованість була йому сплачена 27.11.2024.

Вважаючи свої права порушеними, посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП України просить стягнути за цим позовом з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 44251,68 грн. за період 19.06.2024-27.11.2024.

Згідно наданої відповідачем довідки від 02.07.2025 ОСОБА_1 таб. № 26030 (ІПН № НОМЕР_1 ) працював на підприємстві з 21.10.2019 по 04.01.2021 та його середньоденний заробіток на дату звільнення склав 1213,45 грн. з розрахунку 24498,42 грн. + 2197,48 грн. (заробітна плата за вересень та жовтень 2020 року відповідно) / 20 + 2 (кількість робочих днів у вересні та жовтні 2020 року відповідно).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд наголошує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. При розгляді справ про банкрутство спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів.

Стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник та передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Частина четверта вказаної статті визначає наслідком подання позивачем у такому спорі про стягнення грошових коштів з боржника заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його неплатоспроможність - залишення судом позову без розгляду.

Отже, подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність є спеціальною підставою для залишення без розгляду позову про стягнення заборгованості з боржника, визначеною ч. 4 ст. 7 КУзПБ, норми якого мають пріоритет при здійсненні провадження про неплатоспроможність.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25.

Судом також не встановлено спеціальної підстави для залишення без розгляду позову про стягнення заборгованості з боржника, визначеною ч. 4 ст. 7 КУзПБ.

Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, заяви по суті спору є сформованими, визначений процесуальним законом строк розгляду справи спливає, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, сторонами не оспорюється та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах з ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", працюючи у період з 21.10.2019 по 04.01.2021. Звільнений згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці позивача.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25.07.2024 по справі № 235/4821/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період: січень 2020 року, березень 2020 року січень 2021 року в сумі 100409 (ста тисяч чотирьохсот дев'яти) гривень 54 копійок без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

У зазначеному рішенні міськрайонним судом встановлено, що в порушення ст. 116 КЗпП України відповідач не провів з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, згідно довідкою ТОВ «Краснолиманське» № 452 від 03.07.2024 заборгованість з виплати позивачеві заробітної плати на дату складення довідки становить 100409,54 грн, у тому числі: січень 2020 року 13848,84 грн, березень 2020 року 11892,14 грн, квітень 2020 року 13931,77 грн, травень 2020 року 5743,23 грн, червень 2020 року 42,79 грн, липень 2020 року 69,86 грн, серпень 2020 року 8098,03 грн, вересень 2020 року 12506,23 грн, жовтень 2020 року 6935,09 грн, листопад 2020 року 6119,22 грн, грудень 2020 року 4273,94 грн, січень 2021 року 16948,4 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів. За таких обставин суд дійшов висновку, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: січень 2020 року, березень 2020 року січень 2021 року в сумі 100409,54 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень України офіційного веб-сайта Судова влада України, вищевказане судове рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 25.08.2024.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у рішенні від 25.07.2024 у справі № 235/4821/24 мають преюдиційний характер для справи № 905/169/25 (208/61/25) і повторному доведенню не потребують.

Як стверджує позивач, а відповідач не оспорює, судове рішення у справі № 235/4821/24 виконано повністю 27.11.2024.

У справі, що розглядається, предметом розгляду є вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Краснолиманське» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 19.06.2024 по 27.11.2024, в сумі 44251,68 грн.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні визначена ст. 117 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012).

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 вирішено в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц (провадження №14-367цс18) встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.

Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до частини першої статті 9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.

Як свідчать матеріали цієї справи, до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з вимогами до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що розглядається господарським судом в межах справи про банкрутство, позивач звернувся 30.12.2024 (через 1 місяць та 3 дні з дня примусового виконання судового рішення у справі № 235/4821/24), тобто з дотриманням встановленого законом строку.

Суд бере до уваги, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

За правилами пункту 2 розділу II Порядку №100, при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, врахуванню підлягають виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. 3 п. 4 Порядку).

З матеріалів справи, зокрема з довідки відповідача від 02.07.2025, суд встановив, що за 2 місяці до звільнення, тобто у листопаді та грудні 2020 року, відповідач перебував у простої та не отримував заробітну плату.

Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначивши період, що обмежується 6 місяцями, а саме 19.06.2024-27.11.2024 (116 робочих днів). Середній заробіток за 1 робочий день за розрахунком позивача складає 381,48 грн. (9657,90 грн. + 6745,54 грн. (заробітна плата за листопад та грудень 2020 відповідно) / 21 + 22 (робочі дні у листопаді та грудні 2020 року відповідно)).

Відповідачем не надано суду обґрунтованих заперечень щодо такого розрахунку, як не надано і відповідного контррозрахунку.

Втім, суд не погоджується із наданим розрахунком середньоденного заробітку, оскільки позивач взяв для розрахунку заробітну плату за останні два місяці, що передують звільненню з довідки ОК-5 та не врахував, що по-перше, дані суми зазначені з ПДФО (18 %) та ВЗ (1,5 %), по-друге, не врахував, що останні два місяці роботи, що передували звільненню, він у був у простої.

Згідно з трудовим законодавством України, при звільненні працівника виплата заробітної плати здійснюється після утримання з неї податків та зборів. Це означає, що роботодавець зобов'язаний утримати з нарахованої заробітної плати податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), військовий збір та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, а потім виплатити працівникові вже чисту суму.

Тому, за перерахунком суду, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 140760,20 грн. (1213,45 грн. (середньоденний заробіток за даними відповідача) х 116 р.д.), але за приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у заявленій позивачем сумі, а саме 44251,68 грн.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у пред'явленому до стягнення розмірі.

Сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 44251,68 грн. та судовий збір в сумі 968,96 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 28.07.2025.

Суддя Н.В. Величко