вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2571/25
За позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємцю Маняхіна Олександра Вадимовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 82 068, 24 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
Криворізька міська рада (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємцю Маняхіна Олександра Вадимовича (надалі - Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 82 068, 24 грн.
Позов мотивовано тим, що на земельній ділянці з кадастровим номерам 1211000000:07:097:0001 знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу. Протягом спірного періоду з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року, Відповідач здійснював фактичне користувався земельною ділянкою без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити у вигляді орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
20.06.2025 року Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення заявлених вимог заперечував, з тих мотивів, що протягом спірного періоду він декларував податкові зобов'язання зі сплати земельного податку за земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні.
Крім того Відповідач стверджував, що згідно даних ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ним сплачено податку за землю за період 2022-2024 р.р., з урахуванням переплати станом на 01.01.2022 року (20 038,48 грн. ), в загальному розмірі 42 290,48 грн., що за його доводами свідчить про сплату за фактичне користування земельною ділянкою податку, в розмірі та в порядку, який передбачено чинним законодавством. Таким чином, Відповідач вважає, що здійснений Позивачем розрахунок має неточності майже на 20 000,00 грн.
Решта заперечень Відповідача, зводиться до необґрунтованого визначення Позивачем підстав позову з посиланням на норму ст. 1212 ЦК України.
Позивач у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою від 10.07.2025 року Позивачу запропоновано надати пояснення з приводу викладених Відповідачем заперечень, зокрема, щодо неврахування при визначенні розміру заявлених вимог суми переплати Відповідачем земельного податку в розмірі 20 038,40 грн., згідно даних ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
23.07.2025 року Позивач подав пояснення з порушених судом питань.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Канадська (Каширська), 107а, знаходиться земельна ділянка площею 0,1300 га, кадастровий номер 1211000000:07:097:0001, яка є сформованою з 20.09.2010 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.04.2025 року НВ-0000722772025 (а.с. 10-15).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.02.2025 року №414829485 за адресою: АДРЕСА_1 розміщені нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 293,3 кв.м., які належать на праві власності Маняхіну Олександру Вадимовичу з 14.10.2014 року.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:097:0001 з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці - з 14.10.2014 року, та мав відповідним чином оформити право користування землею.
Протягом заявленого періоду, між Криворізькою міською радою та ФОП Маняхіна Олександра Вадимовича не існувало договірних правовідносин щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:097:0001.
Позивач вказує, що використання земельної ділянки Відповідачем без належного правового оформлення позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Отже, Позивач зазначає, що Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:097:0001, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2022 року до 31.12.2024 року, зобов'язаний повернути ці кошти у розмірі 82 068,24 грн. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Таким чином, предметом позову в цій справі є стягнення з Відповідача, як власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій об'єкт розміщено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту "д" статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із приписами статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Плата за землю вноситься не залежно від вини особи щодо оформлення правовстановлюючих документів, а за сам факт користування земельною ділянкою.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо виникнення у Відповідача обов'язку зі сплати коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Згідно ст. 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
В силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.06.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:07:097:0001 становила 3 270 865, 00 грн. (а.с.19).
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік- 1,06; 2017 рік- 1,0; 2018 рік- 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); за 2023 -1,051.
Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:097:0001 з урахуванням відомостей Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 16.06.2023 №6369/301-23 у 2022 році становить 2 844 230,43 грн. (3 270 865,00 грн. : 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік, який не підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2022 рік), у 2023 - 3 270 865,00 грн. та у 2024 складає - 3 437 679,12 грн. (3 270 865,00 грн. х 1,051 коефіцієнт індексації за 2023 рік, який підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2024 рік).
26.05.2021 Криворізькою міською радою прийнято рішення №506 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу", яким установлено ставки плати за землю (земельного податку та орендної плати) за видом цільового призначення земель згідно із додатком 59 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, та яке набрало чинності з 01.01.2022.
За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.04.2025 №НВ-0000722772025, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000-07:097:0001 за цільовим призначенням віднесена до виду 03.07 - категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та відповідає ставки орендної плати у 2022 - 2023 роках -1,2 % від нормативної грошової оцінки земель міста (дивитись рядок 03.07 додатку 2 Рішення від 26.05.2021 №506) та у 2024 році становить 0,9% ураховуючи рішення Криворізької міської ради від 27.06.2023 №2015 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу».
З урахуванням наведених даних, Позивач здійснив розрахунок орендної плати, яку Відповідач мав сплатити за користування земельною ділянкою в період 2022-2024 р.р., у разі належного оформлення права користування земельною ділянкою, розмір якої склав 104 320,26 грн.
Враховуючи інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.03.2025 № 13167/5/04-36-24-16-13 (а.с. 20), відповідно до якої за період 2022-2024 р.р. Відповідачем фактично сплачено у вигляді податку на землю 22 252,02 грн. Позивач здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування ділянкою без оформлення права користування, розмір якої з вирахуванням фактично сплаченої протягом спірного періоду суми, склав 82 068,24 грн. (104 320,26 - 22 252,02=82 068,24).
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено арифметично вірно.
Доводи Відповідача відносно декларування та сплати ним коштів за користування ділянкою у вигляді земельного податку, суд вважає безпідставними, адже сплачена Відповідачем в період 2022-2024 р.р. сума 22 252,02 грн., враховані Позивачем при здійсненні розрахунку.
Щодо наявності у Відповідача переплати зі сплати земельного податку станом на 01.01.2022 року в розмірі 20 038,48 грн., слід зазначити, що Відповідач не подав уточнюючої податкової декларації відносно врахування відповідної переплати в рахунок платежів спірного період (2022-2024 р.р), що виключає підстави для її врахування у зазначений період.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення в судових рішеннях, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 по справі «Серявін та інші проти України», в який останній зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що решта доводи та міркування, які викладені в заявах, клопотаннях і запереченнях сторін, судом розглянуті, але до врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки з урахуванням встановлених обставин, на результат вирішення спору не впливають.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі зі стягненням з Відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:097:0001 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року в розмірі 82 068,24 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маняхіна Олександра Вадимовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) 82 068,24 грн. безпідставно збережених коштів, 3 028, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ліпинський