пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
28 липня 2025 року Справа № 903/157/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №903/157/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спартак», с. Клюськ, Ковельського району, Волинської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS», м. Ташкент, Мірабадський район, Республіка Узбекистан
про стягнення 38000 дол. США та 271097,45 грн.,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
13.02.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 13.02.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю “Спартак» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS» 45325,99 дол. США, з них: 38000 дол. США заборгованості за переданий товар на підставі контракту №KGT/ARG/26-07-23 від 26.07.2023, 7325,99 дол. США пені.
Ухвалою суду від 19.02.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.03.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 18.03.2024.
20.03.2024 в судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, відповідач відзиву на позов не подав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.02.2024 була надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу, зазначену у позовній заяві, позивачу - до його електронного кабінету.
Проте, станом на 20.03.2024 у суду були відсутні відомості про вручення відповідачу ухвали суду від 19.02.2024.
Ухвалою суду від 20.03.2024 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів - до 19.05.2024 включно; відкладено підготовче засідання на 24.04.2024; запропоновано відповідачу подати суду у строк до 22.04.2024 відзив на позов.
24.04.2024 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача 38000 дол. США заборгованості за переданий товар на підставі контракту №KGT/ARG/26-07-23 від 26.07.2023 та 271097,45 грн. пені.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.
Оскільки зменшення розміру позовних вимог - це процесуальне право позивача, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову - 38000 дол. США та 271097,45 грн., з якої й вирішується спір.
24.04.2024 в судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, відповідач відзиву на позов не подав.
Ухвала суду від 20.03.2024 була надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу, зазначену у позовній заяві, позивачу - до його електронного кабінету.
Проте, станом на 24.04.2024 у суду були відсутні відомості про вручення відповідачу ухвали суду від 20.03.2024.
Частиною 1 ст.3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з п. 1 ч. 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ст.366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
Згідно з статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Пунктом 7.2. контракту №KGT/ARG/26-07-23 від 26.07.2023 сторони узгодили, що у разі недосягнення згоди між сторонами суперечка розглядається у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту. Арбітражний суд складається з одноосібного арбітра, або в іншому суді належної юрисдикції за місцезнаходженням однієї зі сторін, на вибір позивача, відповідно до права країни, в якій відбувається вирішення спору. Усі повідомлення, претензії та інші документи надсилаються стороною-відправником іншій стороні за реквізитами, зазначеними у цьому контракті.
Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 2 статті 367 ГПК України передбачено, що судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах визначено Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 №1092/5/54.
Відповідно до пункту 1.6. Інструкції реалізація міжнародних договорів України з питань міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень здійснюється у межах компетенції Міністерством юстиції України безпосередньо та через міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі міжрегіональне управління), місцевими судами України (далі суди України), а у відповідних випадках іншими органами державної влади.
Пунктом 2.1. Інструкції визначено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до пункту 2.1.1. Інструкції доручення складається судом України, який розглядає цивільну справу, і повинно містити інформацію та документи, передбачені міжнародним договором України. Якщо міжнародним договором України не передбачено інше, доручення про вручення документів складається згідно з додатком 1. Також додається формуляр підтвердження про вручення документа згідно з додатком 2.
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції у разі надіслання судом України доручення для виконання за кордоном цивільна справа, у зв'язку з якою складається доручення, призначається до розгляду з урахуванням розумних строків пересилання документів та виконання направленого доручення за кордоном. У разі можливості судом України призначається дата наступного судового засідання, на яке може прибути особа, що викликається.
Разом з цим, порядок вручення документів юридичним особам, які утворені відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої вони знаходяться регулюється договором між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах від 19.02.1998 (ратифікованим Законом №238-XIV від 05.11.1998).
Відповідно до статті 4 договору установи юстиції договірних сторін надають правову допомогу у цивільних та сімейних справах відповідно до положень цього договору. Установи юстиції надають правову допомогу й іншим установам у справах, вказаних у пункті 1 цієї статті.
Статтею 5 договору передбачено, що при наданні правової допомоги установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через Міністерство юстиції України і Міністерство юстиції Республіки Узбекистан, якщо цим Договором не встановлено інший порядок зносин.
За змістом статті 6 договору установи юстиції договірних сторін надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуваної договірної сторони, в тому числі складання та надання, в тому числі пересилка, оригіналів чи завірених копій відповідних документів та матеріалів.
Статтями 7-8 Договору передбачено зміст прохання та порядок його виконання.
Згідно з частиною 1 статті 10 Договору установа юстиції запитуваної договірної сторони здійснює вручення документів відповідно до прохання та правил, діючих на території цієї договірної сторони, якщо документи, що вручаються, складені мовою цієї держави чи російською мовою або забезпечені належно завіреним перекладом. В протилежному випадку вона передає документи одержувачу, якщо він згоден добровільно їх прийняти.
Статтею 11 договору передбачено, що підтвердження вручення документів оформлюється відповідно до правил, що діють на території запитуваної договірної сторони. У підтвердженні повинні бути зазначені спосіб, місце і час вручення, а також особа, якій вручено документи. Підтвердження вручення документів направляється запитуваній установі юстиції.
Перелік обов'язків позивача, який відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України, є учасником справи, визначений, зокрема, статтею 42 ГПК України, в силу пункту 7 частини 2 якої, учасники справи, зобов'язані виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Таким чином, суд покладає на позивача обов'язок надати до суду нотаріально засвідчений переклад на державну мову Республіки Узбекистан позовної заяви з додатками, ухвал Господарського суду Волинської області від 19.02.2024, 20.03.2024, 24.04.2024 у справі №903/157/24, прохання (доручення) про надання правової допомоги з вручення документів та підтвердження про їх вручення, короткий виклад документів, що підлягають врученню - у трьох примірниках.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008 №1092/5/54, у разі надіслання судом України доручення для виконання за кордоном цивільна справа, у зв'язку з якою складається доручення, призначається до розгляду з урахуванням розумних строків пересилання документів та виконання направленого доручення за кордоном. У разі можливості судом України призначається дата наступного судового засідання, на яке може прибути особа, що викликається.
Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України "Про міжнародне приватне право", на вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Як передбачено ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Пунктом 4 частини 1 статті 228 ГПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Згідно з пунктом 8 частиною 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
Ухвалою суду від 24.04.2024 було відкладено підготовче засідання на 06.11.2024; зобов'язано позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Спартак» у строк впродовж десяти днів з дня отримання копії ухвали надати суду переклад: позовної заяви з додатками, ухвал Господарського суду Волинської області від 19.02.2024, 20.03.2024, 24.04.2024 у справі №903/157/24, прохання (доручення) про надання правової допомоги з вручення документів та підтвердження про їх вручення, короткий виклад документів, що підлягають врученню на узбецьку мову з нотаріальним засвідченням його вірності - у трьох примірниках; постановлено після надходження від позивача документів з перекладом звернутись до Міністерства юстиції Республіки Узбекистан ; встановлено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS» строк до 15 днів з дня отримання ухвали для подання суду відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; докази надіслання відзиву позивачу; а також письмові, електронні та інші докази, що підтверджують заперечення проти позову; провадження у справі №903/157/24 зупинено.
27.05.2024 від представника позивача надійшла заява з перекладом документів на вимогу ухвали суду від 24.04.2024.
28.05.2024 на адресу Міністерства юстиції Республіки Узбекистан було надіслано для виконання прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів від 26.04.2024 з додатками.
Проте, 12.08.2024 до суду повернувся лист з додатками від Міністерства юстиції Республіки Узбекистан без виконання.
З метою вручення відповідачу у встановленому законом порядку судових документів та повідомлення останнього про дату, час і місце розгляду справи супровідним листом від 09.09.2024 Господарський суд Волинської області надіслав на адресу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) для скерування до Міністерства юстиції України судове доручення про вручення документів з додатками: копію позовної заяви б/н від 13.02.2024 з додатками, наведеними у позовній заяві; копії ухвал Господарського суду Волинської області від 19.02.2024, 20.03.2024, 24.04.2024 по справі № 903/157/24, доручення про вручення документів від 29.08.2024, формуляр про вручення документа з перекладом на узбецьку мову (у 2-ох примірниках).
Проте, станом на 06.11.2024 інформації від Міністерства юстиції України про виконання/невиконання доручення суду про вручення документів відповідачу до суду не надходило.
Ухвалою суду від 06.11.2024 провадження у справі було поновлено; підготовче засідання відкладено на 11.12.2024; провадження у справі №903/157/24 зупинено до 11.12.2024.
Судом було скеровано до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції запит від 09.12.2024 з проханням повідомити про результати надіслання відповідачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS» документів по справі №903/157/24 в порядку, передбаченому договором між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах.
Станом на 11.12.2024 інформації від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виконання Міністерством юстиції України доручення про вручення документів відповідачу не надходило.
Ухвалою суду від 11.12.2024 провадження у справі було поновлено; підготовче засідання відкладено на 15.01.2025; провадження у справі №903/157/24 зупинено до 15.01.2025.
15.01.2025 від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла відповідь №133-31/109-25 від 14.01.2025 на запит суду, в якій повідомляється про те, що запитувана інформація від компетентного органу Республіки Узбекистан не надходила. У разі скерування до міжрегіонального управління документів за результатами виконання доручення Господарського суду Волинської області вони невідкладно будуть надіслані суду. Станом на 15.01.2025 жодної інформації від Міністерства юстиції України щодо виконання/невиконання доручення про вручення документів відповідачу не надходило.
Ухвалою суду від 15.01.2025 було поновлено провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 12.03.2025; зупинено провадження у справі №903/157/24 до 12.03.2025.
Відповідачу ухвала суду від 15.01.2025 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: Республіка Узбекистан, м. Ташкент, Мірабадський район, Салар МФЙ, Ойбек Кучасі, 64-УЙ. Така ж адреса зазначена й у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи.
Однак, станом на 12.03.2025 були відсутні відомості про вручення відповідачу ухвали суду від 15.01.2025. Також станом на 12.03.2025 від відповідача не повернулася ухвала суду від 15.01.2025 з відміткою про невручення.
Окрім цього, станом на 12.03.2025 була відсутня будь-яка інформація від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Львів), від Міністерства юстиції України про виконання/невиконання судового доручення про вручення документів відповідачу.
12.03.2025 представник позивача в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 15.01.2025 була надіслана до електронного кабінету позивача.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Ухвалою суду від 12.03.2025 було поновлено провадження у справі; відкладено підготовче засідання на 18.06.2025; постановлено звернутися до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) із запитом про виконання судового доручення та вручення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS» (Республіка Узбекистан) документів по справі №903/157/24 в порядку, передбаченому договором між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах; зупинено провадження у справі №903/157/24 до 18.06.2025.
Судом було скеровано до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції запит від 17.03.2025 з проханням повідомити про результати надіслання відповідачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS» документів по справі №903/157/24 в порядку, передбаченому договором між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах.
27.03.2025 до суду повернулась ухвала від 11.12.2024, яка була надіслана відповідачу з відміткою “За нерозшуком».
09.04.2025 до суду від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла копія супровідного листа Міністерства юстиції України від 07.04.2025 №49608/46848-32-25/12.1.3 про звернення до Верховного Суду Республіки Узбекистан щодо надання інформації про результати виконання доручення Господарського суду Волинської області від 29.08.2024 №903/157/24/1040/24 про вручення судових документів Товариству з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS».
19.05.2025 до суду повернулася ухвала від 15.01.2025, яка була надіслана відповідачу, з відміткою “ За відмовою».
17.06.2025 від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача.
18.06.2025 в судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися.
Ухвала суду від 12.03.2025 була надіслана відповідачу на його електронну та поштову адреси.
Враховуючи те, що ухвалою суду від 12.03.2025 провадження у справі №903/157/24 було зупинено, суд дійшов висновку про поновлення провадження у справі з метою проведення призначеного судового засідання.
На адресу суду від відповідача заяв чи клопотань не надходило.
Ухвалою суду від 18.06.2025 було поновлено провадження у справі; постановлено закрити підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2025.
20.06.2025 до суду повернулася ухвала від 15.01.2025, яка була надіслана відповідачу, з відміткою “ Через не запит».
07.07.2025 до суду від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов лист про результати виконання компетентним судом Республіки Узбекистан доручення Господарського суду Волинської області про вручення судових документів Товариству з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS». До листа приєднана ухвала Ташкентського міського суду від 07.03.2025 у справі №4-10-2503/78, згідно з якою виконання судового доручення Господарського суду Волинської області про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS» документів по справі №903/157/24 є неможливим у зв'язку з неявкою в судове засідання представників належно повідомленого про час і місце судового розгляду ТОВ “KGT ARGUS».
22.07.2025 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. У заяві представник позивача позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача 38000 дол. США заборгованості, 271097,45 грн. пені, 25666,67 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, 12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В судове засідання 23.07.2025 представники сторін не з'явилися.
Ухвала суду від 18.06.2025 була надіслана відповідачу на його електронну та поштову адреси.
У постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №910/570/16 зазначено, що жодні норми процесуального законодавства та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про кожне наступне судове засідання зі справи шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення йому документів та у зв'язку з цим зупинення щоразу провадження у справі, оскільки це б приводило до порушення розумного строку розгляду справи. Така ж позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17, від 09.06.2020 у справі 910/3980/16.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідач відзиву на позов не подав, правова позиція відповідача по суті позову суду не відома.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, справу розглянуто за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 23.07.2025 датою ухвалення рішення у справі №903/157/24 слід вважати 28.07.2025, коли було складено повний текст рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають до задоволення повністю з огляду на наступні обставини.
26.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спартак» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS» як покупцем було укладено контракт №КGТ/АRG/26-07-23.
Відповідно до п. 1.1. контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити м'ясо яловичини на кістці і без кістки заморожене, охолоджене іменовані надалі «товар», у кількості та за ціною на кожну партію товару згідно і виставленими рахунками та специфікаціями, то є невід'ємною частиною контракту.
Згідно з п. 1.2. контракту ціна товару сформована у доларах США та обумовлюється на кожний товару конкретній специфікації.
Відповідно до п. 2.1. контракту оплата кожної узгодженої сторонами партії товару здійснюється одним із таких видів:
- 100 % передплата вартості товару (протягом 5 банківських днів);
- оплата за фактом постачання товару (протягом 18 днів).
Відповідно до п. 8.5. контракту контракт набирає чинності і моменту підписання та діє до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Контракт №КGТ/АRG/26-07-23 від 26.07.2023 підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.
Згідно з п.1-2 специфікації №КGТ/АRG-01від 27.07.2023 умови оплати - 50% передплата та 50% після отримання товару. Умови поставки - FCA згідно Інкотермс 2010.
На виконання умов контракту №КGТ/АRG/26-07-23 від 26.07.2023 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 58000,00 дол. США, що підтверджується специфікацією №КGТ/АRG-01від 27.07.2023, митною декларацією форми МД-2 №23UА205140060055U5, рахунком-фактурою (інвойсом) №8 від 27.07.2023, товарно-транспортною накладною (СМR) від 27.07.2023.
Відповідач переданий товар оплатив частково - на суму 20 000 дол. США, що підтверджується банківською випискою з рахунку за 31.08.2023.
Заборгованість відповідача за товар станом на час розгляду справи становить 38000 доларів США.
Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не подав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості переданого товару у повному обсязі підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 38000 дол. США заборгованості.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати товару позивач нарахував і заявив до стягнення з відповідача на підставі п. 6.2. контракту пеню в розмірі 271097,45 грн. за період з 29.072023 по 08.02.2024.
Відповідно до п. 6.2. контракту за несвоєчасну оплату при поставці товару з відстроченням платежу покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку У країни від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня стягується за період прострочення.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 2.5. постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви (а.с.50-56), позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за період з 29.07.2023 по 08.02.2024.
Судом встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті за товар згідно з перевіреним судом розрахунку позивача нараховано відповідачу пеню в розмірі 271097,45 грн., яка є арифметично вірною, підставною та підлягає до стягнення.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 25666,67 грн. слід покласти на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу (правову) допомогу адвоката, в розмірі 12000 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Позивач у позовній заяві зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої (правової) допомоги становить 12000 грн.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується наданими представником позивача доказами:
- копією договору про надання правничої допомоги №Д05/02/24-1 від 05.02.2024;
- копією акту приймання - передачі наданих послуг від 09.02.2024 на суму 12000 грн.;
- копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1088018 ;
- копією рахунку - фактури №09/02/24-3 від 09.02.2024;
- копією платіжної інструкції №83 від 13.02.2024 на суму 12000 грн.
Договір про надання правничої (правової) допомоги №Д05/02/24-1 від 05.02.2024 укладено між ТОВ “Cпapтaк» як клієнтом та Адвокатським об'єднанням "Преміум Сервіс" (а.с. 31-34).
Відповідно до п.1.1. договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання "Преміум Сервіс" бере на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу у справі про стягнення з ТОВ “KGT ARGUS» (Республіка Узбекистан) наявної заборгованості по контракту № KGT/ARG/26-07-23 від 26.07.2023 в обсязі та на умовах передбачених даним договором.
На виконання умов договору про надання правничої допомоги №Д05/02/24-1 від 05.02.2024 ТОВ “Cпapтaк» надано наступні послуги згідно з актом приймання - передачі наданих послуг від 09.02.2024:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з питань стягнення з ТОВ “KGT ARGUS» (Республіка Узбекистан) на користь клієнта наявної заборгованості по контракту № KGT/ARG/26-07-23 від 26.07.2023 - 1,5 год. - 2000 грн.;
- складання розрахунку заборгованості в т.ч. неустойки по контракту № KGT/ARG/26-07-23 від 26.07.2023 - 1,5 год. - 2000 грн.;
- складання та формування позовної заяви про стягнення із ТОВ “KGT ARGUS» (Республіка Узбекистан) на користь клієнта наявної заборгованості по контракту № KGT/ARG/26-07-23 від 26.07.2023 - 5 год. - 8000 грн.
Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 12000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 12 000 грн.
Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подавав.
Оскільки витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн., документально підтверджені, обгрунтовані, у зв'язку із задоволенням позову їх слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “KGT ARGUS» (Республіка Узбекистан, місто Ташкент, Мірабадський район, Салар МФЙ, Ойбек Кучасі, 65-УЙ, ідентифікаційний номер платника податків 309030731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спартак» (44803, Волинська область, Ковельський район, с. Клюськ, вул. Садова, будинок 117, код ЄДРПОУ 13350026)
- 38000 доларів США заборгованості,
- 271097 грн. 45 коп. пені,
- 25666 грн. 67 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору,
- 12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення виготовлено і підписано 28.07.2025.
Суддя І. О. Якушева