пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
28 липня 2025 року Справа № 903/461/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: Рожищенської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАПНО 2020»
про стягнення 1 178 432, 43 грн. заборгованості
Представники сторін:
Уповноважені представники сторін не прибули у судове засідання
Встановив: Рожищенська міська рада звернулася з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАПНО 2020» та просить суд стягнути 1 178 432,43 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за землю.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно договору оренди землі б/н від 01.07.2022 в частині своєчасної оплати орендних платежів.
Ухвалою суду від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.05.2025.
Ухвалою суду від 26.05.2025 підготовче засідання відкладено на 02.07.2025. Здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача - «ВАПНО 2020» про дату та час судового засідання.
Ухвалою суду від 02.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2025.
Представник позивача у судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву за вх.№01-87/3115/25 від 15.07.2025 у якій просить суд розгляд справи провести за відсутності представника Рожищенської міської ради.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи, достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
01.07.2022 року між Рожищенською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАПНО 2020» укладено Договір оренди землі, за умовами якого Рожищенська міська рада надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАПНО 2020» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (для обслуговування цілісного майнового комплексу «Вапняковий кар'єр», загальною площею 4.5000 гектарів з кадастровим номером 0724585200:01:002:0740, яка розташована по вулиці Центральна, 2а, в селі Пожарки Волинської області. Строк дії Договору 49 років (а.с. 5-7).
У відповідності до п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору становить 3 295 983,73 грн. (три мільйони двісті дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 73 копійки) і підлягає щорічній індексації.
За змістом п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі в розмірі 395518, 05 грн. в рік, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У пункті 11 договору, сторони погодили, що орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 32 959, 84 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця.
Пунктом 27 розділу «Інші права та обов'язки сторін» договору визначено, що орендар повинен своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в договорі, а у разі зміни розміру земельного податку, ставки орендної плати, нормативної грошової оцінки, коефіцієнтів індексації сплачувати орендну плату із врахуванням цих змін.
Суд встановив, що вищезазначений договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним, а отже є дійсним, укладений належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка яка є предметом вищезазначеного договору оренди землі перебуває у комунальній власності Рожищенської міської ради, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. При цьому, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0724585200:01:002:0740 за ТОВ «ВАПНО 2020» зареєстроване 09.08.2022 року (а.с. 17).
Згідно витягу №НВ-0000562582025 із технічної документації з нормативної грощової оцінки земельних ділянок від 20.03.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0724585200:01:002:0740 становить 4 461 733, 64 грн. (а.с. 16).
Позивач зазначає, що у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати за землю згідно умов вищезазначеного Договору, у відповідача виникла заборгованість орендаря перед орендодавцем у сумі 1 178 432,43 грн.
Згідно довідки Рожищенської міської ради щодо наявної заборгованості зі сплати орендної плати за землю, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАПНО 2020» становить (а.с. 18):
- 09.08.2022 року (дата реєстрації права оренди земельної ділянки) по 31.12.2022 року заборгованість зі сплати орендної плати за землю ТОВ «ВАПНО 2020» перед Рожищенською міською радою становить 156 293,43 грн (нарахування за серпень 2022 року - 24 454,07 грн, щомісячне нарахування - 32 959,84 грн);
- за 2023 рік орендна плата становить 454 842,00 грн (щомісячне нарахування - 37 903,50 грн);
- за 2024 рік орендна плата становить 478 062,00 грн (щомісячне нарахування 39 838,50 грн);
- за 2025 рік (з 01.01.2025 року по 28.02.2025 року) заборгованість зі сплати орендної плати за землю становить 89 235,00 грн (щомісячне нарахування - 44 617,50 грн).
Згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi groshovoyi-oczinky-zemel-za-2024-rik/) про значення коефіцієнтів індексації на відповідні роки та листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 №3158/5 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для земель несільськогосподарського призначення у 2023 році становив 1,051, у 2024 році - 1,12. (а.с. 18).
Заборгованість ТОВ «ВАПНО 2020» перед Рожищенською міською радою зі сплати орендної плати за договором підтверджується Головним управлінням ДПС у Волинській області у листі від 14.04.2025 3491/5/03-20-04-06-05. Сума заборгованості за даними ІКС «Податковий блок» згідно ІКП, відкритій по коду бюджетної класифікації 1801060 «Орендна плата з юридичних осіб», за ТОВ «ВАПНО 2020» становить 1 179 452,43 грн. (а.с.20).
При цьому, позивач зазначає, що розмір заборгованості не збігається із розрахунком проведеним Рожищенською міською радою, оскільки Головне управління ДПС у Волинській області додатково включило до заборгованості нараховані ТОВ «ВАПНО 2020» штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації в сумі 1020,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, Рожищенською міською радою вживалися заходи досудового врегулювання спору, а саме 09.08.2023 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАПНО 2020» направлялася претензія з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі за договором оренди землі б/н від 01.07.2022, однак остання залишена без належного реагування відповідача (а.с. 21).
Отже, звертаючись до суду із позов, позивач доводить, що відповідач належним чином не виконує зобов'язань згідно договору оренди землі б/н від 01.07.2022 в частині своєчасної оплати орендних платежів, а відтак просить стягнути 1 178 432, 43 грн. заборгованості.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умови договору, щодо яких має бути досягнута згода, не повинні суперечити законодавчо визначеним умовам, за яких такий договір може бути укладений (стаття 6 ЦК України). У протилежному випадку правочин (його окремі умови), що не відповідає закону, не створює правових наслідків, на які він спрямовувався, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпункті 8.41 постанови від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16, підпункті 7.2.6 постанови від 08.08.2021 у справі № 906/1336/19 та пункті 181 постанови від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
За змітом ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд встановив, що 01.07.2022 року між Рожищенською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАПНО 2020» укладено Договір оренди землі, за умовами якого Рожищенська міська рада надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАПНО 2020» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (для обслуговування цілісного майнового комплексу «Вапняковий кар'єр», загальною площею 4.5000 гектарів з кадастровим номером 0724585200:01:002:0740, яка розташована по вулиці Центральна, 2а, в селі Пожарки Волинської області. Строк дії Договору 49 років.
При цьому, предметом спору у даній справі є неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно договору оренди землі б/н від 01.07.2022 в частині своєчасної оплати орендних платежів.
Статтею 140 Конституції України проголошено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
За приписами ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Отже, Рожищенська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України.
Відповідно до приписів Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (п. п. 41.1.1 п. 41.1 ст.41 ПК України).
Функції контролюючих органів, зокрема ДПС, визначені статтею 191 ПК України, а саме:
- здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, зокрема проведення відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пункт 191.1.1 статті 191 ПК України);
- контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахувань та сплати податків, зборів, платежів (п. 191.1.2 ст. 191 ПК України);
- надання адміністративних послуг платникам податків, зборів, платежів (п.191.1.3 ст.191 ПК України).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 ПК України). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюють у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Оскільки боржник (орендар) не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеним між боржником і міською радою (постанова Верховного Суду від 05.07.2022 р. у справі № 908/1721/21).
Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад.
Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земельна ділянка відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України є об'єктом нерухомого майна. За нього згідно з Бюджетним кодексом України та Податковим кодексом України сплачується плата за землю у складі податку на майно (що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності), що належить до місцевих податків. Кошти від такого податку зараховуються до бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (пункт 19 частини першої статті 64 БК України).
За змістом статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
Враховуючи наведене, чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Глава 15 Земельного кодексу України передбачає можливість користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, на підставі права постійного користування або на підставі права оренди.
Статтею 1 Закону України "Про орендну землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 15 Закону України "Про орендну землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").
Положеннями статті 24 Закону України "Про орендну землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України встановлено, що платниками плати за землю, зокрема, є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: 1) на праві постійного користування; 2) на умовах оренди.
Об'єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (підпункт 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абзац перший пункту 288.1 статті 288 ПК України).
Згідно з пунктом 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220.
За змістом статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства . Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, аналізуючи наведені норми законодавства в сукупності, можна дійти висновку, що орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі, частиною першою статті 13, статтями 15 та 21 Закону про оренду землі, абзацом першим пункту 289.1 статті 289 ПК України.
Згідно статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислює суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2 ст. 286 ПК України).
Якщо орендар земельної ділянки не сплачує орендну плату, то згідно зі статтею 24 Закону про оренду землі місцева рада як орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Крім того, відповідно до статті 96 ЗК України землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату на користь власника земельної ділянки, зокрема місцевої ради. Крім іншого, відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи зміст ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 762, 792 Цивільного кодексу України, ст. 13, 21 Закону України «Про оренду землі» правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу ст. ст. 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору становить 3 295 983,73 грн. (три мільйони двісті дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 73 копійки) і підлягає щорічній індексації.
За змістом п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі в розмірі 395518, 05 грн. в рік, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У пункті 11 договору, сторони погодили, що орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 32 959, 84 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця.
Пунктом 27 розділу «Інші права та обов'язки сторін» договору визначено, що орендар повинен своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в договорі, а у разі зміни розміру земельного податку, ставки орендної плати, нормативної грошової оцінки, коефіцієнтів індексації сплачувати орендну плату із врахуванням цих змін.
Між тим, всупереч умовам договору та чинному законодавству, зазначені умови відповідачем не були виконані та заборгованість не погашена.
Згідно довідки Рожищенської міської ради щодо наявної заборгованості зі сплати орендної плати за землю, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАПНО 2020» становить:
- 09.08.2022 року (дата реєстрації права оренди земельної ділянки) по 31.12.2022 року заборгованість зі сплати орендної плати за землю ТОВ «ВАПНО 2020» перед Рожищенською міською радою становить 156 293,43 грн (нарахування за серпень 2022 року - 24 454,07 грн, щомісячне нарахування - 32 959,84 грн);
- за 2023 рік орендна плата становить 454 842,00 грн (щомісячне нарахування - 37 903,50 грн);
- за 2024 рік орендна плата становить 478 062,00 грн (щомісячне нарахування 39 838,50 грн);
- за 2025 рік (з 01.01.2025 року по 28.02.2025 року) заборгованість зі сплати орендної плати за землю становить 89 235,00 грн (щомісячне нарахування - 44 617,50 грн).
Як вже встановив суд, згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi groshovoyi-oczinky-zemel-za-2024-rik/) про значення коефіцієнтів індексації на відповідні роки та листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 №3158/5 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для земель несільськогосподарського призначення у 2023 році становив 1,051, у 2024 році - 1,12.
Інформацією Головного управління ДПС у Волинській області у листі від 14.04.2025 3491/5/03-20-04-06-05 підтверджується заборгованість ТОВ «ВАПНО 2020» перед Рожищенською міською радою зі сплати орендної плати за договором. Сума заборгованості за даними ІКС «Податковий блок» згідно ІКП, відкритій по коду бюджетної класифікації 1801060 «Орендна плата з юридичних осіб», за ТОВ «ВАПНО 2020» становить 1 179 452,43 грн.
Розмір заборгованості не збігається із розрахунком проведеним Рожищенською міською радою, оскільки Головне управління ДПС у Волинській області додатково включило до заборгованості нараховані ТОВ «ВАПНО 2020» штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації в сумі 1020,00 грн.
Отже, суд встановив, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0724585200:01:002:0740 становить 1 178 432, 43 грн.
Разом з тим, доказів сплати заборгованості у розмірі 1 178 432, 43 грн. за договором оренди земельної ділянки 01.07.2022 року відповідачем суду не надано.
Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0724585200:01:002:0740.
За приписами статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 статті 193 ГК України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Між тим, як вже зазначив суд, доказів оплати орендної плати відповідачем за користування ділянкою матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене, на підставі належним чином оцінених доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАПНО 2020» (43140, Волинська обл., Луцький р-н, село Пожарки, вул. Центральна, будинок 1А, код ЄДРПОУ 43552103) на користь Рожищенської міської ради (45100, Волинська обл., Луцький р-н, місто Рожище, вул.Незалежності, будинок 60, код ЄДРПОУ 04333268) 1 178 432, 43 грн. заборгованості та 14 141, 19 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як