вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
"28" липня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/1007/25
Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши матеріали
за позовом: Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури, вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код - 02909909 в інтересах держави в особі
Могилів-Подільської міської ради, пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код - 26340549
Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради, пл. Шевченка, буд. 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код - 21724512
до: Могилів-Подільського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств", вул. Шевченка, 63, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код - 37382990
про визнання недійсним договору, припинення його виконання
18.07.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 02.53-2951вих-25 від 14.07.2025 року) (вх. № 1072/25 від 18.07.2025 року) Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Могилів-Подільської міської ради та Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради до Могилів-Подільського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" про визнання недійсним договору про закупівлю послуг (прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області) № 174 від 21.04.2025 року на суму 5 308 968,98 грн, укладений між Управлінням житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради та Могилів-Подільським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" та припинити його виконання.
Ухвалою суду від 23.07.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1007/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28.08.2025 року.
25.07.2025 року до суду від Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову № 02.53-3059вих.25 від 22.07.2025 року, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони Управлінню житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради:
- проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів на користь Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області;
- підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт з Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області;
- заборони Могилів-Подільському міському комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) виконувати будь-які роботи за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області.
Розглянувши заяву Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури № 02.53-3059вих.25 від 22.07.2025 року про забезпечення позову суд зазначає наступне.
Згідно із ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зауважує, що саме на заявника покладено тягар доказування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, їх своєчасності та достатньої обґрунтованості.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор зазначає, що позовними вимогами є визнання недійсним договору про закупівлю послуг (прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області) № 174 від 21.04.2025 року, припинення його виконання.
Підставами заявлення даного позову є порушення, під час проведення закупівлі UА-2025-04-01-010999-а, вимог ст. ст. 16, 17, 22, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178.
Як зазначає прокурор, учасником закупівлі є Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" згідно наданих документів підтверджено інформацію про відповідність кваліфікаційним критеріям, які передбачені ст. 16 Закону, а саме кваліфікаційного критерію встановленого тендерною документацією щодо підтвердження відповідності учасника критеріям і вимогам згідно із законодавством наведеного в Додатку № 1 до тендерної документації, а Замовником - Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради в порушення ст. 17 Закону, п. 47 Особливостей не відхилено тендерну пропозицію Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" з підстав невідповідності кваліфікаційним критеріям, а укладено із останнім Договір про закупівлю послуг (прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області) № 174 від 21.04.2025 року.
Відомості про розірвання вищевказаного договору у системі публічних закупівель "Prozorro" відсутні.
Відповідно до оприлюдненої Форми річного плану закупівель по вказаній процедурі закупівлі, джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет.
Згідно інформації про договір № 174 від 21.04.2025 року, отриманої відповідно до даних Єдиного веб-порталу використання публічних коштів "Spending", який є офіційним державним веб-порталом з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів в межах процедури закупівлі UА-2025-04-01-010999-а здійснено часткові проплати за договором, що підтверджується деталями трансакцій про їх оплату, отриманими на вказаному державному веб-порталі.
Як зауважує прокурор, враховуючи встановлені порушення під час проведення закупівлі UА-2025-04-01-010999-а, укладання договору про закупівлю послуг та його подальше виконання призведе до незаконного використання бюджетних коштів.
Крім того, проведення подальших фінансових операцій Управлінням житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради за договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг за кошти місцевого бюджету та виконання Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" послуг за вказаним договором, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
За твердженнями прокурора, заборона Управлінню житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради на проведення фінансових операцій за договором про закупівлю послуг № 174 від 21.04.2025 року та заборона надання послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільеького району Вінницької області відповідно до указаного договору до ухвалення рішення суду сприятиме захисту інтересів держави, а також дозволить запобігти безпідставному та неефективному використанню бюджетних коштів.
Надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних приписів законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом: заборони відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з положеннями частини 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суд констатує, що у заяві про вжиття забезпечення позову перелічено обґрунтування та підстави поданого позову, тому прокурор клопоче про застосування заходів забезпечення позову з підстав, які є тотожними змісту позовних вимог.
Застосування заходів забезпечення позову з визначених у заяві підстав свідчитиме про передчасну оцінку судом предмету та підстав поданого позову, що суперечить вимогам ст. 137 ГПК України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali); "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, вживає таких заходів:
1) до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність річного плану, договору про закупівлю та звіту про результати проведення закупівлі з використанням електронної системи закупівель, що підтверджують проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та за результатами якої укладено договір про закупівлю;
2) не допускає здійснення платежів із рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю у випадках: відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, передбачених пунктом 1 цієї частини; відміни процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсною та/або договору про закупівлю нікчемним; оскарження відповідно до статті 18 цього Закону на період призупинення процедури закупівлі; наявності відповідного рішення органу оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Частиною 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законом про внесення змін до цього Закону. Якщо для реалізації положень поданого проєкту закону про внесення змін до цього Закону необхідні законодавчі зміни до інших законодавчих актів, такі зміни викладаються в розділі "Прикінцеві положення" (перехідні положення) проєкту закону про внесення змін до цього Закону.
Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).
Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). В решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.
Отже, виходячи з наведеного вище співвідношення загальних і спеціальних норм, суд наголошує, що в силу вимог частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" у спірних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (пункт 4 частини 1 статті 137 ГПК України) спеціальним законом є Закон України "Про публічні закупівлі", імперативна норма пункту 2 частини 2 статті 7 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов'язаних зі встановленням вичерпного кола підстав нездійснення органом Державної казначейської служби України платежів із рахунка замовника за договором про закупівлю, тоді як в іншій частині, не врегульованій цим Законом, можуть застосовуватися загальні норми ГПК України, зокрема, частини 1 статті 137 цього Кодексу.
Адже, виходячи із системного аналізу змісту положень частини 4 статті 3 та пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі", до вичерпного переліку випадків, за наявності яких органом Державної казначейської служби України не допускається здійснення платежів із рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю, включено, зокрема, набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсною та/або договору про закупівлю нікчемним.
Тобто, до вказаного вичерпного переліку підстав нездійснення органом Державної казначейської служби України платежів із рахунка замовника згідно з договором про закупівлю, який (перелік) розширеному тлумаченню не підлягає, не входить набрання законної сили ухвалою суду про забезпечення позову шляхом заборони вказаному органу вчиняти відповідні платежі на виконання замовником своїх договірних зобов'язань.
Суд вважає, що наведена норма пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" узгоджується із закріпленою статтею 204 ЦК України презумпцією правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (аналогічний висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).
Водночас статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.
Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України, від яких об'єднана палата не вбачає підстав відступати, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц.
У зв'язку з цим, вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов'язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 27.12.2022 у справі № 916/1324/22 (предмет позову - визнання недійсними договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти та додаткової угоди до нього), тобто зі спору, що виник із подібних процесуальних правовідносин, виснував про те, що:
1) забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити (здійснювати) будь-які фінансові операції та будь-які роботи (дії) за договором фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні положень статті 137 ГПК України;
2) застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу-1 проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів, а відповідачу-2 - проводити будь-які роботи за спірним укладеним між ними договором, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і за умови недоведеності наявності порушення прав позивачів у зв'язку з укладенням спірного правочину, свідчить про його (заходу забезпечення позову) неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи;
3) забезпечуючи позов у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували того що, забороняючи відповідачам виконувати умови договору, вони фактично поставили під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та спонукали сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який на час прийняття оскаржуваних судових рішень недійсним не визнавався.
Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачу вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору про закупівлю, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов'язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що свідчить про недотримання положень частини 11 статті 137 ГПК України.
Крім того, встановлення такої заборони фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову та порушує збалансованість інтересів сторін договору.
Отже, такий захід забезпечення позову, як заборона відповідачам виконувати свої зобов'язання за оспорюваним договором про закупівлю, по-перше, не відповідатиме усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду щодо дотримання принципу презумпції правомірності правочину, а по-друге, суперечить наведеній усталеній практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо комплексного застосування положень частин 1, 11 статті 137 ГПК України та статті 204 ЦК України, сформованій впродовж 2019- 2022 рр.
За загальним правилом чинний ГПК України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти певні дії (сплачувати кошти, виконувати роботи, надавати послуги тощо), однак у справі за позовом про визнання недійсним договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти не допускається застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам (замовнику та підряднику) вчиняти дії (сплачувати кошти та виконувати роботи), спрямовані на виконання зобов'язань за оспорюваним правочином, оскільки така заборона не відповідає встановленій законом презумпції правомірності правочину, сутність якої полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили.
Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, заходи забезпечення позову у виді заборони сторонам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов'язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що в силу положень частини 11 статті 137 ГПК України є неприпустимим.
Крім того, встановлення такої заборони фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її та порушує при цьому збалансованість інтересів сторін договору.
За таких обставин, у спорі про визнання недійсним договору про закупівлю вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона сторонам оспорюваного договору виконувати договірні зобов'язання:
1) не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами;
2) порушує збалансованість інтересів сторін такого договору;
3) є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову;
4) спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору;
5) фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
У спорі про визнання недійсним договору про закупівлю вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона сторонам оспорюваного договору виконувати договірні зобов'язання, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, порушує збалансованість інтересів сторін такого договору, є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову, спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору та фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог (Постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23).
Враховуючи останні правові висновки Верховного Суду, суд відхиляє посилання прокурора на необхідності врахування позиції Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 року у справі №910/13985/19.
Оскільки, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що під час вирішення спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
Тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини.
Тобто, на заяви про забезпечення позову, у задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 136-140, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні заяви Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову № 02.53-3059вих.25 від 22.07.2025 року у справі № 902/1007/25 шляхом:
- заборони Управлінню житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради: проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів на користь Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області; підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт з Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області;
- заборони Могилів-Подільському міському комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) виконувати будь-які роботи за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області.
2. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за її відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, а також електронними адресами: прокурору - mogyliv-podilskyi@vin.gp.gov.ua, позивачу 1 - mpmvk@mpmr.gov.ua, позивачу 2 - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачу - mkp.kkp@ukr.net.
Ухвала набирає законної сили в момент її підписання суддею - 28.07.2025 року,
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - Могилів-Подільській окружній прокуратурі (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)
3 - Могилів-Подільській міській раді (пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)
4 - Управлінню житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради (пл. Шевченка, буд. 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)
5 - Могилів-Подільському комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" (вул. Шевченка, 63, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)